Любов, квітуча як Лотос. Чарівна поезія Кабіра

Любов, квітуча як Лотос. Чарівна поезія Кабіра

Знаходиться мускус в пупку у оленя,
а той шукає його у далеких лісах.

Корисливих марні до Бога моління:
знаходиться Бог у людей у серцях».

Кабір

 

У XVI столітті на території Пенджаба (Індія) з'явився унікальний духовний рух «бгакті», що означає «любов до Бога». Хоча своїм корінням він сягає в глиб віків, найяскравіші його представники жили і творили відносно недавно. Одним із них був Кабір (1440-1518), простий ткач з Бенареса.

Історія його духовних пошуків формувалася на стику двох культур – мусульманської та індуїстської. Усвідомивши порожнечу зовнішньої обрядовості, Кабір багато років шукав Істину, керуючись внутрішнім пошуком, доки не зустрів людину, яка розповіла йому, що Бог живе всередині кожної людини, а не в святих місцях і храмах. Так почався шлях самопізнання Кабіра, шлях Додому.

Воду істини якось

в кубок довелось мені налити.

П'ю все життя її, та спраги

я не в силах втамувати.

 

Всі свої переживання і етапи Духовного шляху Кабір виклав у формі коротких віршів. Ось уже п'ятсот років люди дбайливо зберігають його настанови, тому що знаходять в його поезії ключ до Істини. Давайте і ми з вами, дорогі друзі, отримаємо насолоду від витонченості та точності його віршів.

Говорить індус: "О Рама!", мусульманин: "О Аллах!"

Але мертві вони двоє, морок й холод в їх ділах.

Мертвий дурень той, хто каже: "Мій бог правий, твій – брехун!"

Хто богів цих об'єднає, той щасливий, той живий!

***

Хоч воду п'єш ти чисту і святу,

В священнім Бенаресі проживаючи,

Ти дієш, як сказав Кабір, дарма:

Спасти нас може лиш любов жива.

***

О брате, ти живи розумно, усвідомлюючи:

Бо звільнення твоє – життя живе.

Як в ланцюгах обрядів ти будеш,

Загинеш, а свободи не здобудеш.

Брехня, як дух твій здійметься до Бога, –

Невже до смерті нам шукать дорогу?

Омийся в правді, – так чистіші станем,

Сильні ми лише світла творенням.

 

У Кабіра є рядки, в яких він розкриває секрет своєї трансформації і досягнення Вічності. В українському  перекладі вони не римовані, але вони необхідні для розуміння його поезії загалом:

«[Я побачив] лотос, який цвіте без квітів, його може споглядати [лише] найбільш довірений слуга», «Всередині [мого серця] розцвів лотос, там оселився Брахма». Під терміном «лотос» слід розуміти медитативну практику, яка чудово описана в книзі Анастасії Нових «Сенсей. Одвічний Шамбали»:

“Лотос виражається ніби у печінні в ділянці сонячного сплетіння, теплом, яке розливається там. Тобто ці відчуття виникають в області сонячного сплетіння, де, як свідчать перекази, знаходиться душа. Звідти починає йти і виділятися тепло. Весь зміст полягає в тому, що де б ви не знаходилися, з ким би ви не були і що б ви не робили чи обдумували, ви постійно повинні відчувати це тепло, тепло, яке, образно кажучи, зігріває вам не лише тіло, але й душу. Ця внутрішня концентрація Любові знаходиться у самій квітці. Врешті-решт, чим більше людина про неї піклується, оспівує цю Любов, тим більше вона відчуває, що ця квітка, розростаючись, оточує її тіло повністю своїми пелюстками і вона знаходиться всередині величезного лотоса…”

Завдяки цій практиці людина постійно контролює свої думки, вчиться зосереджуватися на хорошому. Тому вона автоматично не може бажати нікому зла чи бути поганою. Адже ця практика щоденна, щосекундна. Людина відчуває, як Любов скипає всередині, як струмені Любові рухаються по її грудях, розтікаються по її тілу. Як ця квіточка починає зігрівати її зсередини, причому особливим теплом, божественним теплом Любові. І чим більше її віддає, тим більше вона у ній зароджується. Постійно випромінюючи цю Любов, людина дивиться на людей уже з позиції Любові. Так, поступово людина налаштовується на частоту добра. І, найголовніше, у людині пробуджується душа, вона починає розуміти, що таке Бог, що Бог є всюдисуща субстанція, а не фантазія. Вона починає відчувати божественну присутність в собі і нарощувати цю силу своїми позитивними думками і почуттями.  Вона не відчуває більше себе самотньою у цьому світі, тому що Бог у ній і з нею, вона відчуває реальну його присутність.

Так і Кабір знайшов Бога в самому собі, розвиваючи свою внутрішню Любов:

Мій друг, не ходи садами: сам ти сад незрівнянний!

Серед безлічі лотосів сядь і милуйся всесвітом!

***

На пустельній і сухій землі

лотос вічної мудрості розквітає,

Там душа моя немов бджола,

Що чудовий мед здобуває.

 

Часто в своїх віршах Кабір наставляв людей, і намагався він робити це м'яко і ненав'язливо:

Лиш той герой, хто сам з собою

довгий бій веде суворий.

Ти станеш сильним, здолавши

пристрасть, жадібність, пияцтво, злість та гнів.

***

Сукай, прядильник, нитку дорогу.

Її лиш Рама зможе оцінити,

Лиш пряжа наших добрих справ міцна, –

Недарма є високою її ціна!

***

Святенником неважко стати, є гарною доля аскета,

Та важко стати рабом любові, добра і світла.

***

Ні ласки, ні любові і ні духовної їжі

Ти всюди не шукай, як милостиню – злидар:

Ти ласку і любов твори в душі своїй,

А не вимолюй їх у інших ти людей!

***

Ти тілом гарним не хизуйся:

душа з ним попрощається твоя, –

Воно подібне стане шкірі,

коли її кине змія.

***

Ти не пишайся палацом з килимами

і куполом під синявою,

Тому, що завтра ляжеш в ямі

з травою над мертвою головою.

 

Багатьом людям цей світ видається жорстоким і несправедливим. І багато хто намагається виправляти світ. Але мудреці в усі часи казали – змінися сам, тоді і світ зміниться. І Кабір теж поділяє цю думку:

Я не знаю, куди я прийду дорогою,

але йду я все далі, далі,

На дорозі колючки встромляються в ноги, –

що ж, на ноги взую сандалі.

 

Поезія Кабіра багатошарова і образна. У ній кожен знаходить щось своє. Тому що кожна людина відчуває Істину душею і прагне до неї. Нехай час і переклади багато спотворили, але жива краса поезії Кабіра продовжує будити серця людей у всьому світі.

Та любов на землі наймиліша мені,

Що закохати мене в життя моє хоче.

Немов лотос вона, що цвіте на воді,

А вода пелюсток не замочить,

Як дружина вона, що зійде на вогнище,

Та любові своєї не зганьбить.

Океан – не річка, нема йому меж,

Він небезпечний, він бурею гуркоче,

Лише сміливий наважиться океан перепливти, –

Так Кабір говорить і пророчить.

 

 

Автор: Єлєна Бірюкова

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 146 В закладки

Підписатися на новини



Любов, квітуча як Лотос. Чарівна поезія Кабіра - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 146
Схожі статті:



Напуття дня

Страх, породжений уявою, бачить небезпеку навіть там, де її зовсім немає. Анастасія Нових, "Сенсей-І"

Коментарі (2)
  • Женя

    30.10.2017 12:11

    Спасибо, приятно так  читаются стихи Кабира))

    Відповісти
  • Валентина

    29.10.2017 19:16

    «Находится мускус в пупке у оленя,

    а тот его ищет в далёких лесах.... 

     

    Вот уж поистине чистая правда! И ищет человек неведомо чего, и ходит вокруг да около, да никак ему не вдомек что его мускус, его счастье находится внутри, а не снаружи. Спасибо, очень чувственные стихи!

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн

Контакти для зв'язку з учасниками
Руху з різних країн
в Координаційному Центрі
МОД АЛЛАТРА:

E-mail: [email protected]
Skype: allatra-center

Творимо разом


Розсилка актуальної інформації про нові статті на "АЛЛАТРА Вісті" і про інші проекти МОД "АЛЛАТРА"