"Любов" розуму і Любов Душі

Життя – дивна штука. Людина постійно щось шукає, пробує або мріє про те, чого немає. Можна сказати, що людина шукає щастя. Шукаючих багато, як і обіцяючих подарувати або продати щастя або його рецепт за доступну ціну. А по-справжньому щасливих? Який би не був достаток, людина пробує всі доступні рецепти щастя. Деякі рецепти починаються або закінчуються словами "Живемо один раз". Але почуття задоволення залишається лише ефімерною примарою, в гонитві за якою життя, немов вода, витікає крізь пальці. В розвагах, сім'ї, улюбленій справі, досягненнях, славі, багатстві й творчості – люди скрізь шукають щастя. Може, не там шукаємо?

 

Емоції приносять щастя?

Що згубно – це те, що з подачі деяких авторитетних психологів, багато людей почали вірити, що емоції – це щастя. В той час, як емоції – це мінливий психофізіологічний процес середньої тривалості, що відображає оціночне ставлення до існуючої або майбутньої ситуацій та об'єктивного світу.

На рівні фізичного тіла емоції запускають виділення певних гормонів у кров. Нервова система аналізує інформацію від рецепторів, дає команду на вироблення гормонів ендокринною системою, і через кров ці біохімічні речовини надходять в органи. Прояв емоцій позначається на роботі нервової, ендокринної, дихальної, серцево-судинної (тиск), травної та інших системах організму, а також на процесі оновлення клітин. При переживанні емоцій спостерігається напруга у відповідних групах м'язів по всьому тілу, яскраво виражаються напруги в міміці лиця. Емоційні сплески є високоенерговитратними, і після них організму потрібен час на відновлення.

Емоційно-пригнічений або емоційно-збуджений стан також характеризується звуженістю свідомості на одному конкретному явищі чи об'єкті, навіть вигаданому, по відношенню до якого викликана емоція. Тіло людини звикає до часто повторюваного вкидання в кров певних гормонів, дії нейромедіаторів і постійно вимагає повторення. Ви, напевно, чули про адреналінову залежність? А є ще залежність від дофамінів, які тіло однаково отримує при очікуванні чогось бажаного (але не після отримання) і при знаходженні в депресії – як природне знеболювальне. І цей набір короткочасних біохімічних реакцій – щастя?!

Це зручна позиція для матеріалістичного світогляду, допомагає тримати під контролем. Натиснув на “кнопку" виділення гормонів, розпилив у супермаркеті ароматизатор з вмістом штучних гормонів, збуджуючих апетит, – слухняний натовп біжить купувати більше товарів. Величезний асортимент яскравих упаковок і торгових марок створює ілюзію свободи вибору, присипляючи пильність покупців. Але це відчуття свободи триває мить.

Думаю, багато людей відчувають в собі прагнення до свободи, шукають і не знаходять її. Але чому лише деякі серйозно звертають увагу на те, що по всій Землі у всіх культур і часів є опис дороги до Щастя, Бога, Звільнення, Дао, Нірвани, Спасіння Душі, Духовного Преображення? Кому вигідно знецінення в суспільстві, приховування та спотворення знань, які ведуть до справжньої свободи Особистості? Про що так турбувалися древні, що залишили настільки фундаментальні вчення саме з духовних питань? Вчення, в яких, до речі, є відомості і про будову світу, незбагненні сучасною наукою. Вчення, з яких сучасні науки черпають знання про людину і подають їх у спрощеному вигляді.

 

Ви зустрічали коли-небудь щасливу людину?

Щиро сподіваюся, що в стані щастя вам вдавалося зустрічати як мінімум одну людину – себе. Щастя не логічне! Воно безумовне. Щастя неможливо виміряти приладами. Ейфорію – так, можна: пульс, склад речовин у крові, які дуже швидко змінюються на протилежні за дією.

Вам вдавалося зустрічати по-справжньому щасливого старика з великим серцем, в якому вміщається весь світ? Мало таких людей похилого віку зараз, а шкода. Вони багато чого могли б розповісти. Або дитину, яка вміє по-справжньому щиро радіти просто так? Дитина, яка просто не знає, що у неї немає якогось набору шелестких папірців і великих металевих пристроїв і механізмів, як у дядька-сусіда. Дитина, у якої розум ще вільний від соціальних критеріїв «щастя». Так, недовго сучасні діти зберігають здатність радіти просто так...

Емоція – це ставлення людини до чогось, результат оцінки, тобто робота розуму. Що, всі інтелектуали щасливі? Часто можна спостерігати горе від розуму... Але я ні в якому разі не проти інтелектуального розвитку. Він навіть дуже корисний, якщо на своєму місці. Так само, як і емоції. Здорова емоційна та інтелектуальна активність – це нормально. Але жити заради напруження емоцій? Враховуючи, що в гонці "за підвищенням градуса" і досягненням задоволень швидко настає пересичення, а "дозу" потрібно постійно підвищувати. Це призводить до постійного стресу та перенапруження організму. Хронічний стрес порушує роботу пам'яті, уваги, здатності до самоконтролю, прийняття рішень, планування, формує залежності.

Щастя набагато простіше. Бути щасливим – це вибір, який відбувається кожне Тут і Зараз. Направляючи свою увагу на емоції або ж, навпаки, на почуття щастя, вдячності, любові, ми вибираємо те, в якому настрої проживаємо кожну хвилину. І від цього вибору залежить те, який потік думок і дій ми запускаємо в своє життя. Щастя можна просто вибрати. Чому ця простота – така рідкість у нашому суспільстві? Так, звикли все ускладнювати, просто звикли.

 

Бути нещасним – звичка. Бути щасливим – вибір

Ви стикалися колись з таким явищем: коли щось неправильно завчив, наприклад, слова пісні, а потім важко перевчити себе? Хоча начебто і знаєш, що правильно – по-іншому, і вже хочеш заспівати по-іншому. А в мисленні вже прописана певна послідовність логічних взаємозв'язків, яка одразу ж автоматично включається.

Так само розум людини веде себе по відношенню до всього нашого життя.

Ось, наприклад, звичка мислення з дитинства: те, що по-справжньому хочеться, дорослі називають дурницями і не дають. А сама дитина ресурсів не має: або життєвого досвіду не вистачає, або повноважень, або грошей на реалізацію задуманого. І все. Людина виростає, а в тому, що йому по-справжньому потрібно, собі відмовляє, задовольняючись тим, що колись було дозволено. Або ж витрачає життя на те, щоб щось комусь довести (що він все може, що він має).

Або навпаки: розпестили дитину – вона звикла завжди отримувати будь-яку дрібницю, яка промайне в думках. А потім виростає дитина і ті бажання разом з нею, а розум все ще чекає, що хтось буде їй все давати. Споживче відношення до життя і нездійснені очікування – причина розчарувань і емоційних стрибків. Як наслідок, близько 40% населення живуть з психічними розладами різного ступеня.

Хочемо щастя і замість того, щоб просто вибрати це почуття, шукаємо способи отримання емоцій або зовнішніх благ, які нібито мають принести нам відчуття щастя. Нескінченні "хочу" і гонитва за ними приносять лише короткочасне задоволення, а всередині росте порожнеча. Про ненаситність бажань нас попереджують з дитинства: у тій же казці про золоту рибку, наприклад.

Як бути задоволеним життям? – Бути задоволеним! Все просто. Настільки просто, що тут немає роботи для мозку, можна просто вибрати це відчувати і все. Про це говорять багато релігій і Вчення.

“Задовольняючись малим – знайдеш більше. Ганяючись за більшим, зіб'єшся зі шляху. Мудрий послухає цього повчання."

"Хто вміє задовольнятися тим, що є, – той завжди щасливий!"

Лао-Цзи "Дао-Де-Цзин" (Книга про Дао і Де)

Та буде справедливим сказати, що це задоволення тим, що є, не означає зупинку у розвитку. Просто вектор розвитку змінює свій напрямок: пріоритети людини зміщуються з розвитку его на духовний розвиток: здатності любити Душею, радіти, бути добрим, вдячним, людяним – розвиток почуттів, які залишаться з людиною, коли вона втратить в цьому матеріальному світі все, навіть тіло, дане їй в тимчасове користування. Кажуть, в Рай з кислим обличчям не пускають.

«Потрібно сприймати ситуації і людей такими, які вони є, адже будь-яка ситуація, кожна людина в ній — своєрідний учитель. Треба вміти з будь-якої, навіть негативної обставини здобувати позитивні уроки. Вміти задовольнятися тим, що маєш. Адже корінь відчуття задоволення не у зовнішньому світі, а у внутрішньому світі людини, у її глибинному бажанні. Якщо людина прагне стати Духовною Особистістю, то про старання духовне і всі її бажання. Для Людини важливо пам'ятати, що прагнення вдавати з себе не означає бути. Головне, покладатися на внутрішнє, на те, що виходить від Душі. Жити не заради думки інших «тваринок». Найкращий суддя — це Совість. Прийнявши особисте рішення пильнувати за думками, дуже складно дозволити собі халтурити. В людині є важливою чистота внутрішнього одкровення перед самою собою, адже вона ніколи не буває самотньою, Бог завжди з нею. Часто люди, не обтяжуючи себе аналізом власних вчинків, контролем і дисципліною своїх думок, починають втручатися в чиєсь життя порадами і повчаннями. Треба пам'ятати, що люди замислюються не про те, що хвилює їхнього співрозмовника, а про те, в чому хотіли би розібратися самі для себе. Як сказав один мудрець: «Навчаючи когось, вчися сам, і колись зрозумієш, чого ти навчаєш». Не завжди потрібно втручатися в чуже життя. Але завжди потрібно надавати право власного вибору кожному індивіду. Кожен обирає те життя, за яке потім і буде відповідати. Бути прикладом і нести відповідальність за свої думки, слова і справи — достойно Людини. Радити, коли тебе не запитують, і повчати, коли цього не хочуть, значить здійснювати акт насильства, хай навіть над тією, яка помиляється і є ледачою, але Особистістю. Життя бере від кожного згідно його можливостей і кожному дає згідно його заслуг, до того ж не зовнішніх, а внутрішніх. Чим більше ти змінюєш внутрішній світ, працюєш над собою, над поліпшенням своїх якостей, тим більше ці зміни проектуються на зовнішній світ. Перебуваючи ж у стані домінування Духовного начала, людина розбирається в собі, аналізує свої думки і вчинки у спокійному, ясному стані свідомості. Будь-яка зовнішня ситуація, провокування негативу з боку інших людей для неї як сигнал до особистої роботи над собою, набуття певного досвіду в самовдосконаленні. Адже, як правило, провокування відбувається від відповідного імпульсу, який виходить від самої людини, тому думки, слова і емоції потрібно тримати під контролем. Внутрішні сумніви породжують зовнішній хаос. Тверде знання — штиль і порядок. Коли людина навчиться себе контролювати, вона не буде чекати поштовху ззовні, щоб зрушитися з місця, вона буде самостійно йти шляхом самовдосконалення. Варто пам'ятати: мудрий навчається навіть у ворогів.»

З книги Анастасії Нових "АллатРа"

 

Мудра людина завжди щаслива

Мудра людина за все вдячна – це її дисципліна розуму: бути вдячною. Чому мудреці майже завжди в глибокому умиротворенні і спокої? І до них приходять дізнатися, як їм вдається бути щасливими? Тому що їх опора не в розумі і не в зовнішніх речах. "А в чому ж іще?" – може з'явитися питання в умі.

Давайте подивимося на визначення слова "мудрість":

МУДРІСТЬ — (грец. – sophia, лат. – sapientia, інд. – prajna, ін-перс. – mazda, кіт. – чже, євр. – hokma) – поняття, що позначає вище, цілісне, духовно-практичне знання, орієнтоване на осягнення абсолютного сенсу буття та досягається через духовно-життєвий пошук істини суб'єктом знання.

Переклад визначення з Філософського енциклопедичного словника. – М: Гардарики.
Під редакцією А. А. Івін. 2004.

МУДРІСТЬ — "проникнення почуття цінності в життя, в будь-яке відчуття речей, у всяку дію і реагування аж до спонтанного "оцінювання", що супроводжує кожне переживання" (М. Гартман. Етика, 1935).

Переклад визначення з
Філософського енциклопедичного словника. 2010.

Спробуємо простіше. Почуття цінності – що це для вас? Коли в нашому житті є щось дуже-дуже дороге серцю, що ми говоримо? – "Я люблю це". Ми відчуваємо вдячність за те, що це є. Життя, наповнене любов'ю і вдячністю, – це щастя?

Ось знову асоціативний розум запускає ланцюжок спогадів про "нещасну любов". Та чи любов це? Чи емоція? У чому нещастя? У нездійснених очікуваннях? Тоді це образа, злість, розчарування, тобто емоції. Любов, яка йде від Душі, а не від розуму, загальнолюдська, беззаперечна. Коли любиш по-справжньому, не мають значення ніякі кордони – ні часу, ні простору, ні соціуму. Тому що любов просто є, вона горить у серці, світиться в очах, бескінечно дарує свободу... Справжня любов не має нічого спільного з матеріальним світом, а значить, і його проявом: емоціями прихильністю, бажаннями, власності, ейфорією та іншими. Емоції, наша матеріальна природа, здібна служити лише боязким відображенням любові, спотвореним призмою егоїстичних бажань. Скільки їх не задовольняти, – а порожнечу не заповниш.

Життя, сповнене Любов'ю, – це щастя! Бути Живим і відчувати цінність життя – щастя! Щира подяка – щастя! І для цього щастя не потрібні ніякі матеріальні витрати. Люби і дякуй кожну мить – і від тебе не те що не убавиться, а ще й додасться! А що можна цьому протиставити? На мій погляд – нічого.

Перебуваючи в постійному стані щастя, дарувати його іншим стає природним. Це працює і у зворотний бік: коли робиш щось безкорисливо, не для відчуття власної важливості або безпеки, коли даруєш просто так, – це приносить стан щастя.

 

Що або хто є джерелом життя, любові, благодаті?

Коли Душа покидає тіло, його покидає життя. Слово реанімація перекладається як "повернення душі" (лат. anima – душа, animus – дух). Коли живуть у любові, про це кажуть: живуть душа в душу.

Звичайно, матеріальним розумом неможливо усвідомити таке явище, як Душа. Адже розум смертний і ніколи не дотягнеться до тієї вічності, звідки приходить і куди повертається Душа. Матеріальний розум може лише імітувати ті крихти, які йому вдається пізнати про любов через низку асоціацій, пов'язаних з її проявом у житті. І цей ряд асоціацій полонить багато умів у всі часи.

Відчувати любов розумом неможливо, у нього немає функції відчувати. Аналізувати, оцінювати, обумовлювати емоційні сплески – так. Але почувати – це властивість Душі. І в цьому криється секрет "щастя і нещастя в коханні". "Любов" в умі завжди не задоволена і прагне більшого. Любов в Душі просто живе і дарує радість.

Що ж таке відкривають для себе мудреці, що їм вдається бути щасливими? У чому суть їх знання? Цю суть вони передають у притчах, передають своїм прикладом, станом. Це те, що неможливо висловити словами – категоріями розуму. Слова здатні лише вказати напрямок. А можна відчути Душею.

Про ці знання красиво написано на п'ятій сторінці книги "АллатРа". Відчуйте:

"Знання не в понятті «власності» або «свого умовиводу», а в понятті Мудрості згори, яка проходить крізь віки. Мудрості, як Відкритих Врат, для входження в той дивовижний вищий стан духовності, через який приходить осяяння від Того, Хто створив усе. Тієї Мудрості, яка завжди була, є і буде, навіть коли пам'ять про її людських провідників зникне у пилу століть. Саме ця Мудрість, як істинне зерно, дає в людині благі сходи, допомагаючи їй вивільнити свій розум із ніші людських страхів, вузьких склепінь темряви оман, подолати твердь матеріального мислення, відкрити для себе безмежну сферу пізнання Істини. Вона допомагає їй піднестися над приземленою самістю, побачити світ з висоти духовного погляду без упередженості та матеріальних шор. Мудрість наділяє людину щирістю та цілеспрямованістю, збагачує розумінням, підвищує її відповідальність за духовну якість життя. Ця вічна Мудрість для духовної людини, мов живильна волога для наливного колосся від доброго насіння. Вона дозволяє усвідомити корінь людських проблем і покращити атмосферу духовного життя. Вона дає основні ключі до розуміння багатоскладової реальності людини і світу, служить джерелом для створення унікальних умов у розбудові людиною творчого Духовного суспільства в жорстокому світі матеріального Тваринного розуму. Вічна Мудрість дозволяє людині преобразити себе духовно, знати приховану суть минулих і прийдешніх подій. Ця Мудрість і є створене Ним творче начало, яке відкриває кожному, хто прийняв Її, шлях у Його Вічність.”

Анастасія Нових "АллатРа"

Так що "любити" розумом або любити Душею – кожен вибирає для себе сам. Але якщо за гранню мене зустрінуть і запитають, на що я витратила своє життя, мені б зовсім не хотілося почути від себе відповідь: "На війну проти брудного посуду і побудову доказів у своїй голові, що я молодець, а якісь вони – негідники". Не настільки важливо, чим зайнята людина, важливіше – діє вона з Любові до Життя Душі або з страху смерті тіла, з "любові" до смертного або з Любові до Істинного.

 

Автор: Ольга, м. Харків

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 89

Підписатися на новини



"Любов" розуму і Любов Душі - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 89
Схожі статті:


Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція