Марія Оранта – втрачений символ народу

Марія Оранта – втрачений символ народу

У добу Київської Русі спостерігається устремління до матеріалізації духовних символів. Князь Володимир Великий задумав перетворити князівство на священну християнську державу, прийнявши віру Христову зі стольним градом Києвом, що розширила б можливості спілкування із Заходом. У ті часи «Священна держава» відносилася до найбільш розвинутих країн в культурному відношенні. Її досягнення допомогли посилено розвиватися в різних галузях, в тому числі й містобудуванні. Саме Володимиру, за визнанням сучасників, належав задум і початок будівництва Дому Мудрості – храму святої Софії, як ідеалу соборності, централізованої сакральної держави.

Дослідженням історії розповсюдження культу Богородиці займалися багато науковців, серед яких Воробйова І.П., Плохій С.М., Б.О. Рибаков, Нікітенко Н.М., Прокоп’юк тощо. Їх дослідження побудовані на основі вивчення графіті на стінах собору, ще раз підтверджують, що в добу Київської Русі шанували Діву Марію-Богородицю, яка мислилася як заступниця Києва, ототожнювали її образ з ідеєю божественної чистоти і святості [10, с.7].

Початок Масовому поширенню культу Богородиці та формуванню образу Богородиці в релігійній свідомості поклали рішення Ефейського собору 431 року, що підтвердили шанування Марії як Богородиці. Витоки популярності культу Цариці Небесної в давньоруському християнстві вбачають у зв'язках Києва з Константинополем.

Якщо простежити, наприклад, історію будівництва культових споруд, то можна помітити, що протягом кількох століть на землях слов'ян найбільше будувалося церков і соборів саме на честь Богородиці (Різдвяні, Введенські, Успенські тощо). Здавна слов'яни вірили в те, що свята Київська Русь є «Дім Пресвятої Богородиці», яка за однією з новел «Києво-Печерського патерика» мала намір переселитися до Києва:

«Хочу побудувати собі церкву на Русі, в Києві. Прийду й Сама дивитись церкву і в ній хочу жити» [7].

Богоматір асоціювали з Премудрістю Божою. Премудрість в своєму відношенні до Бога була його світлотворчою волею:

«Коли Він уготовляв небеса, я була там. Коли Він проводив кругову рису по лицю безодні, коли утверджував угорі хмари, коли зміцнював джерела безодні, коли давав морю повеління, щоб води не переступали меж його, коли закладав основи землі, тоді я була при Ньому художницею, і була радістю кожного дня» [3].

Марія Оранта. Собор Святої Софії. м. Київ XI ст.

Біблійна Премудрість є цнотливе породження верховного Отця, до ототожнення Йому близька: «Вона є подих сили Божої і чисте вилиття слави Вседержителя: тому ніщо осквернене не ввійде у неї. Вона є відблиск вічного світла і чисте дзеркало дії Божої і образ благости Його» (Пр. Сол. 7:25, 26). Тобто саме жінка й жіноче начало сприймалося як всюдисуща сила творіння, яка заповнює все живе навколо.

Стає зрозумілим, що Богородиця є «градом» бо її цнотливість символічно пов’язане з цілісністю, неприступністю і впорядкованістю. Максим Сповідник висловлює думку про те що: «Для єдності з Богом у нас немає іншого посередника, крім Премудрості». Тобто Богородиця як символ провідної сили Бога була, є і буде уособленням безперервного світла, тісного зв’язку зі Всевишнім. [2]

З давніх давен, з перших років хрещення Русі, шанування Святої Діви Марії набуло колосального значення в духовному житті руського народу. Однією з перших церков в Києві – була Десятинна. На головній в’їздній брамі м. Києва радувала око церква Благовіщеня увінчана іконою Пресвятої Діви Марії. Успенський Собор Києво – Печерської Лаври є беззаперечним прикладом шанування Діви Марії.

Схема слов’янської вишивки із зображенням богині Макош

Слід зазначити, що висока популярність Богородиці на Русі базувалася здебільшого на дохристиянських культах. Ще задовго до прийняття християнства на Русі шанобливо ставилися до інших богинь–жінок слов’янського пантеону: Жива, Лада, Макош, Мариця, Дана, Перуниця тощо. Всі вони були уособленням життєтворчої сили Бога, з якої створено все живе.

Особливої пошани у дохристиянській Русі набула богиня Макош. Вона була значущою богинею праслов'янського пантеону, та входила у сімку головних богів. Значення її імені – «Макош», а точніше «Ма-кош» вельми цікаве. У санскриті є слово «мокша», що означає «звільнення», яке і нині використовується в індійській філософії та релігії як поняття духовного звільнення. В імені Ма-кош, початкове слово Ма означає «матір», Велику Матір, що породила світ. [11, с.580]

В цілому, як писав професор А.Г. Кузьмин:

«Культ Богородиці характерний для давньоруського суспільства. І недарма саме на честь Богородиці на Русі будувалися храми. Коли при Ярославі Мудрому під впливом Константинополя почали будувати храми в честь «Софії Премудрості Божої», мало хто усвідомлював, що грецька «Софія» – це «мудрість Христа». На Русі майже з самого початку «Софія» сприймалася як жіноче єство й ототожнювалася з Борогодицею» [9].

Культ Богородиці був запозичений християнством з давніх культур, де користувалися особливою пошаною жінки – богині. В Стародавньому Египті – богиня Ісіда, у давніх фінікійцівАстарта, у вавилонян – богиня Іштар, у фригійцівКібела тощо. Співставлення християнських міфів про Богородицю з древніми міфами про жінок-богинь, дають змогу виявити схожі моменти. Це означає, що в кожній культурі світу жіноче начало в уособленні жінки-матері було дуже шанованим і несло в собі великий сакральний зміст.

В християнстві не одна Марія Богородиця заслуговує уваги, ще одна біблійна постать була і є провідником святості та непорушності духу.

"В Євангеліє від Матфея (у главі 16 вірш 13-26) зберігся сюжет, який сформувався на основі реальної історії. Тільки головним його героєм був не Петро, а Марія. Ісус якось запитав своїх учнів, за кого вони Його шанують, тобто, ким вважають. Учні відповідали, що за Вчителя. І лише Марія, зрозумівши, що в той момент питання лунало від Сутності Його, відповіла: «Ти є Христос, Син Бога». І тоді Ісус сказав їй: «Блаженна ти, Маріє, бо не плоть і не кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; і Я кажу тобі: ти – Магдала Церкви Моєї і врата пекла не здолають її». Саме з тих пір Марію стали називати Магдалиною. І це аж ніяк не тому, що вона була з міста Мигдал-Ель. Просто арамейською мовою magdala означає «вежа»... Не випадково, навіть на сьогоднішній день слово «Вежа» зберегло у своєму визначенні у різних народів такі різні на перший погляд поняття, як «вежа», «знаючий», «обізнаний».

Так що, якщо говорити про Марію Магдалину, то вона була саме тим найближчим учнем, кому Ісус не тільки довірив таємні знання, але й вручив те, що сьогодні люди називають «Граалем», а, по суті, адаптовану формулу Первинного Звуку. Це і є ті самі «ключі від Царства Небесного», про які Ісус говорив: «І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах»" [13].

Вчення про Богоматір яскраво виражено в словах Феодора Епископа Анкирского:

«Хто не визнає Владичицю нашу Богородицю, той відчужений від Бога» [14, с.36].

Богоматір Оранта. Купол. Італія, Венеція. Собор Святого Марка, XII стУ контексті даної тематики хотілося б звернути увагу на непорушний образ Богоматері, яка вже понад тисячу років здіймає руки у благодатній молитві до Бога й виступає захисницею руських земель, зокрема м. Києва. В Соборі Святої Софії в Києві сяє все та ж давньоруська православна перлина – шестиметрова мозаїка Богоматері Оранта, що гордо й величаво здіймається у молитві над зображенням сцени причастя апостолів. Вона вважається у християнстві одним із іконографічних типів Богоматері, яка зображується у повний зріст з піднятими до рівня лику руками, що зігнуті у ліктях. Тобто руки Богородиці зображені у вигляді символічного знаку Аллат – того самого древнього символу духовного єднання з Душею, досягнення духовного звільнення, який був відомий древнім народам всього світу. Вшанування Богородиці–Заступниці, що поширилося у Києві з середини ХІХ ст., відіграло визначальну роль у формуванні міфу про наше місто як столицю вселенського православ’я. Та образ Оранти був популярним не тільки в Київській Русі, ідею святості та непорушності можемо бачити у візантійській каплиці в Равенні (Італія), що походить із V століття. Другий образ цього типу, знаходимо в соборі св. Марка у Венеції.

Поза, жести рук Оранти були дуже популярними у народному мистецтві аж до XX століття. На жіночих весільних вінцях завжди було зображення Богородиці з піднятими догори руками.

"У свідомості людей Давньої Русі Богородиця сприймалася як всемогутня заступниця людства перед Богом".

Взагалі, коли споглядати архітектурні форми, фрески і мозаїки Софійського собору, вражає праця та знання, які люди вклали в будівництво релігійної святині майже 1000 років тому. Вони володіли законами фізики, оптики і що саме головне – розуміли духовну суть свого життя та робили все можливе, щоб передати ці знання майбутнім поколінням.

Дивне почуття охоплює кожного, хто переступає поріг Софії Київської. Десь далеко залишається гомінливе сучасне життя, розступаються віки і перед нами постає далеке загадкове минуле. Все у соборі має свій унікальний зміст. Храм ніби промовляє до нас крізь віки. Нам залишається лише його відчути, поринути у спогади далеких і таких непростих років життя нашого народу.

Вся наведена вище інформація, являється беззаперечним фактом того, що з давніх давен заступницею руських земель, в першу чергу міста Києва, була Діва Марія Богородиця, яка і зараз не полишає нас у такий не легкий для людства час.

 

Наукова стаття була підготовлена для виступу на Міжнародній науковій конференції: «Міфи і символізм в етнокультурі українців», яка відбулася 24 вересня 2015 року в м. Києві.

 

Автор: Марина Тарасенко, учасниця МГР "АЛЛАТРА"

 

Література:

  1. Берлинский М., Краткое описание Киева. – С.-Петербург, 1820. – 200с.;
  2. Бертхольд Дж., «Максим Исповедник» в Энциклопедии раннего христианства, ред. Э.Фергюсон. (Нью-Йорк: Garland Publishing, 1997;
  3. Беляков А., Подлинная история Древней Руси. – К., 2013.;
  4. Волкова Т., Книга притч царя Соломона. М.: Астрель 2021 – 416с.;
  5. Воробйова І.П., Києво-Печерська традиція вшанування Богородиці на Русі // Могилянські читання 2000 року. К., 2001. С.72-76;
  6. Высоцкий С.А., Древнерусские надписи Софии Киевской. – К.,1966;
  7. Иконникова В.С., Киев в 1654 – 1855 годах. Исторический очерк. – К., 1904. – 355с.;
  8. Закревский Н.В., Описание Киева. – М.,1868;
  9. Кузьмин А.Г., Источниковедение истории России (с древнейших времен до монгольского завоевания): Учебное пособие. — М.: Прометей, 2002. — 240с;
  10. Махновець Л., Літопис Руський. Повість минулих літ. – К.: Дніпро, 1989;
  11. Никитенко Н.Н., «Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской: Историческая проблематика». – К., 1999;
  12. Нових А., АллатРа. – К., 2013;
  13. Нових А., СенСей ІV. – К., 1996;
  14. Плохій С., Покрова Богородиця в Україні // Пам’ятки України. 1991. № 5. С. 34-39; його ж. The Symbol of Little Russia: the Pokrova Icon and Early Modern Ukrainian Political Ideology // Ukrainian Studies. 1992. Summer-Winter. Vol. 17. № 1-2. P.171-188;
  15. Прокоп’юк О.Б., Реєстр храмів Київської митрополії (1780–1783 рр.): джерела, реконструкція, потенціал // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. Львів, 2011. Кн. 1. С.209-216;
  16. Ричка В.М., Rex Rugorum. Царський вінець Ярослава Мудрого // День. – 2015. – 24–25 квітня.

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 106

Підписатися на новини



Марія Оранта – втрачений символ народу - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 106
Схожі статті:


Коментарі
  • Tina

    29.05.2017 20:03

    Здравствуйте, дорогие мои! 

    Не только в прошлых веках, но и в наши дни можно встретить изображение Богоматери Оранты. Вот Ее изображение в новостроенной церкви в городе Севане, в Армении. 

     

    Відповісти
  • Дмитрий

    24.01.2016 20:25

    Спасибо, Марина! Очень интересно, а главное - познавательно!!

    Відповісти
  • Андрей

    17.10.2015 15:01

    Спасибо! Чувствуется, что духовные знания об истинной роли Девы Марии очень ценные и важные для всех людей. Очень познавательная статья.

    Відповісти
  • Василий

    14.10.2015 18:30

    Очень интересная статья. Да еще и выложена в такой день, сегодня же Покров Пресвятой Богородицы!
    А это не простой день, уже с утра чувствуется мощная энергетика, помощь, исходящая от Богородицы!

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція