Матінка Богородиця

Матінка Богородиця

Малий розум мій, і бідне
І немічне серце моє,
Але душа радіє
І тягнеться написати про Неї
Хоч кілька слів.
 
Боїться душа моя доторкнутися,
Але любов спонукає
Не приховувати подяки
За Її милосердя.

Силуан Афонський


Це сталося кілька років тому. Була тепла літня ніч. Її темряву у міру своїх сил освітлював тоненький серпик місяця. Нічого дивного не відбувалося, все було на своїх місцях. Всі були зайняті споконвічно своєю справою: ніч несла темряву, зірки мерехтіли, місяць повнів, люди мирно спали після наповненого звичними клопотами метушливого дня, а Хтось... молився за нас, за всіх нас. Мені снився сон...

Я бачу себе потопаючим в морській безодні — якійсь страшній безодні, готовій поглинути всіх і вся. Навколо багато людей. Всі ми в якійсь гарячці борсаємося, щоб залишитися на плаву, щоб врятуватися. Але сили явно не рівні: кожен з нас немов маленька трісочка проти могутньої стихії. Приреченість, відчай, страх чорною хмарою повисли в повітрі, затьмарюючи останні проблиски світла, позбавляючи останньої надії.

Тут несподівано в небі з'являється вертоліт. З нього спускається драбина. Але, Боже, до чого ж ненадійною вона виглядає! Зіткана з мотузочок, легка, повітряна; вітер грає нею, як хоче. Але хіба у нас є вибір? Який вибір має потопаючий, якому дають шанс на порятунок, на Життя? Адже це Шанс!

Я помічаю, що хтось починає спускатися по цій драбині, щоб допомогти нам. Це здається чистим божевіллям! Вітер колихає сходинками туди-сюди, немов крихким деревцем. Стихія, здається, ось-ось проковтне і її, і всіх нас.

Але ось, всупереч всьому, мені вже протягнута рука, і я хапаюся за неї, піднімаюсь на драбину. Вітер носить її з боку в бік. Шалено страшно, але я видираюсь наверх. Відчуваю, що мене не залишили: все ті ж руки допомагають, підтримують. Це додає сил, впевненості. Я все ближче і ближче до мети. І ось він, порятунок — спокій, розслаблення, заспокоєння... Важливим залишається тільки одне питання: хто врятував мене? І тільки зараз я бачу, що це... моя мама. Мама покинула цей світ багато років тому. Її звали Марія.

Ось, я вже спостерігаю за подіями з боку. З жахом бачу, що мама не залишає свою драбинку, звиту з мотузочок, таку крихітну, таку беззахисну на тлі вируючої стихії. Раз по раз вона спускається вниз, щоб простягнути руку. Вона перебуває ніби на якомусь граничному рубежі між небом і землею, між життям і смертю. Чому ж вона залишається там?! Адже ось він, рятівний берег доброти і спокою, зовсім близько. Тут добре, умиротворено, надійно... А там, внизу, так небезпечно! Там не можна залишатися довго! 

І тільки зараз я вперше до кінця усвідомлюю, що мама не покине драбинку. Що вона буде протягувати руку знову, і знову, і знову... нескінченно довго... добровільно занурюючись у вир хаосу, болю, страждань і смерті. Це справа її життя!

Дане розуміння вразило мене. Пронизав гострий біль. Навіть почуття гордості за маму підкорилося цьому болю. Така безмірна жалість, такий глибокий відчай охопили мене, що я вигукнув всім серцем: "Мама! Як же так?! А ти?! А як же ти?!". Вона глянула на мене. На її обличчі з'явилося щось на зразок посмішки — незручної, лагідної, збентеженої. Ніби просила вибачення за те, що змусила мене так хвилюватися. Мовляв, я нічого такого не роблю. Це ж не я... це не моя заслуга. Не варто турбуватися за мене. Все добре, просто так треба...

Потім вираз її обличчя почав змінюватися. Не залишилося і натяку на грайливість. Ніби вона бажала спілкуватися з чимось більш глибоким в мені, не поверхневим. Погляд став серйозним, бездонним, наповненим. Все навколо розсіялося, зникло. Залишилися тільки її зовнішність, її погляд і я... Я зрозумів, що мене люблять. Ніколи не самотній. Завжди прощений. Прийнятий цілком, без залишку, з усіма своїми неправильностями і прогрішеннями. Це любов без умовностей. Так може любити тільки мати своє дитя. 

Її любові вистачить на всіх, на кожного. Ніхто з нас не обділений. В Її очах кожен гідний любові. Ми всі такі рідні! Пов'язані невидимою ниточкою Її любові. Значить, і ми здатні любити один одного...

Крім любові, Її погляд повнився ще чимось глибоким, одвічним, непорушним, справжнім... Це щастя. Щастя, яке народжується з абсолютного спокою, з самого джерела Життя. Воно більше, безмірно більше за весь біль на світі. Я зрозумів: те, що Вона робить, витікає з щастя. Вона щаслива... Благословенна.

Чиста, прониклива, цільна,
Немов подих вітерця,
Мені приснилась пісня колискова.
Ніч була чорна й глибока.
Десь по небу керували журавлі,
Поїзди курликали вдалі,
А в мені звучав лиш голос тоненький,
Як звучати б ангели могли.
 
Він мене баюкав і заколисував,
Воркотав зі мною легко,
На якійсь важливій, але втраченій,
Тільки мені зрозумілій мові —
Все жалів мене і заспокоював,
Втішав, підбадьорював як міг,
Точно відвойовував, відстоював
У образ прийдешніх і тривог.
 
Начебто, і з дитинством покінчено...
Скільки води спливло? І раптом
Ясним невагомим дзвіночком
Кожен відливався новий звук.
І так жадібно колись манливі
Країн чудових далекі вогні
Близькими здавалися, справжніми -
Тільки-тільки руку простягни.
 
І все найзліше, все темне -
Все, чим я жив довгі роки -
Немов чиєюсь лапочкою теплою,
У мене вилучилось назавжди.
І душа линула над світом радісним,
Обіцяв бути вічним цей сон...

Дмитро Растаєв "Мені наснилася колискова..."
Переклад: Лариса


Але сон закінчився. А все колись закінчується. Тільки Життя тече по світу, не кінчається... не кінчається... І є та, Яка невпинно плете ниточку Життя. Та, Яка тримає руку простягнутою. Заради тебе. Заради мене. Заради нас. Та, Яка веде до Життя... народжує в Життя... дарує Життя в Любові Божій... Богородиця.

“Це лише показує, що не ввесь сенс в матерії. Це говорить про те, що матерія — вона всього лише матерія. Але є щось Більше, яке знаходиться далеко за її межами. І розумом цього не зрозуміти, але до цього можна доторкнутися."

З програми “ЖИТТЯ. Істина на всіх одна"


Автор: Валентин Радонєв

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 223

Підписатися на новини



Матінка Богородиця - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 223
Схожі статті:


Коментарі
  • natasha

    03.06.2017 23:27

    Для каждого имя матери священно. И мою маму звали Марией. Наверно. в каждой маме есть частичка Богородицы. И она нас вечно хранит—- я это чувствую. Когда умирала моя мама, я накануне видела сон—на небе зажглись 4 звезды: солнце, луна ( светило)  и еще2 незнакомые. Было спокойно на душе. Днем мама упокоилась.

    Відповісти
  • ТАМАРА

    01.06.2017 21:39

    Валентин, какую удивительную тему ты затронул! Она вылилась из твоего сердца и нашла отклик в наших сердцах. Они срезонировали, и теперь бьются в унисон. Если прислушаться, слышно: тук!(Матушка!) - тук!(Богородица!), тук!(Матушка!) - тук!(Богородица!)... Если бы не твоя статья, разве я познакомилась бы с таким чудесным стихотворением Лады!И в нем тот же самый резонанс: “Она в душе, внутри, сияет и горит”, - это то, о чем я написала выше. Какой дивный Лотос вырастает из этого стихотворения! Какая теплота и нежность внутри... “Она всегда со мной”! Спасибо, Лада, ты в нескольких строчках выразила то, что я долго описывала, пыталась выразить - и не смогла. Пусть моя жизнь... нет, наши жизни будут гимном Ей - Царице Небесной, Матушке Богородице, Матери всем нам!

    Відповісти
  • Lada

    01.06.2017 00:57

    Матушка Богородица...

    Она всегда со мной, от зла и бед спасает.

    Она в Душе, внутри, сияет и горит.

    Кто эту простоту вдруг сердцем осознает,

    Тот сам Любовью станет сейчас же, в этот миг.

     

    Тот Душу распахнёт и сам в ней очутится,

    Ведь мы всегда в Покрове Любви святой живём.

    Не нужно что-то ждать, куда-то там стремиться,

    Прочувствуй Дух Святой  и оставайся в нём!

    Відповісти
  • ТАМАРА

    31.05.2017 15:45

    Спасибо, Валентин, за статью! За понимание Бога (Богородицы) через образ матери.Для ребенка Бог начинается с мамы. Она для него (для малыша) - целая Вселенная. И связь у маленького с мамой - как у  человека с Богом  (в одной из “Бесед с Имамом” сказано, что до 3-х лет ребенок воспринимает мать, как часть себя). Если человек не любит свою мать, он и Бога полюбить не сможет. Или трудно к Богу ему будет прийти. У меня, так получилось, с мамой отношения не сложились. Всю жизнь разгребаю завалы всякого хлама, пытаюсь вытащить из-под них любовь к ней. Разгребать-то разгребаю, да гордыня не пускает, обиды всякие... Но стараюсь, рук не опускаю, работаю. Помогло немного (вернее пришло понимание), когда у моей младшенькой родилась дочка (у старшей дети уже большие - девочка и мальчик - и тогда “не сработало”). И вот моя младшая воркует над малышкой: “Счастье мое! Радость моя! Как можно было раньше жить без тебя!,,,”А я смотрю и думаю себе: “Я, ведь, точно также тебя любила, так же дышала тобой, обцеловывала всю, а ты как ко мне! (у нас тогда конфликт был) Вот поставь себя на место малышки, а меня на свое - и поймешь...” И тут - СТОП! А моя мама?! Ведь все точно также! Какие обиды?! Какие претензии?! Она сделала все, что только могла на тот момент. А самое главное, начало моей жизни было в такой любви, заботе и нежности, какими Бог окружает каждого живущего человека! Понимание было очень мощным, очень глубоким. Таким, которые переворачивают и меняют. И это было совсем недавно, ну, может, полгода назад. А после этого я влюбилась.Сердце мое открылось, и я полюбила.И весь мир стал другим. И я стала другой. Наверное, только сейчас я начинаю становиться самой собой... Это так классно - быть влюбленной в Бога, так естественно - любить Его! Как дышать. Но сначала была МАМА. Была ее нежность, ласка, забота, защита, Любовь, Самоотверженность... И чистоту она заложила в меня. А иначе, как бы я узнала ее в твоей, Валентин, статье? И Богородица для меня прежде всего Чистота и Свет. И Помощь.Хорошо ты это в статье показал. И образ Богородицы у тебя получился классный - родной, теплый, личный... Низкий поклон!

    P.S. И стихотворение очень уместно. И по тональности здорово подходит. И хорошо, что последнюю строфу не поместил - Мама всегда с нами - БОГОРОДИЦА.

    P.P.S. Мою маму тоже зовут Мария.4746

    Відповісти
  • →  Валентин

    31.05.2017 22:40

    Спасибо за такой искренний, открытый отзыв. Пробуждает он что-то материнское, которое есть в каждом человеке, но у женщин, конечно, в большей мере. Видимо, это и есть женское начало, силы Аллата.

     А ещё хорошо написано в комментарии у Яны: “Быть матерью всем людям”... Можно лишь любя. Это достойно.

















    Відповісти
  • Яна

    26.05.2017 16:58

    Да... Богородица - мама для всех. Не удивительно, что сознание показало образ любящего заботливого Духовного Существа, как образ мамы. И Она действительно продолжает спасать людей из бушующей пучины...

     Важно не то, что мы видим и слышим, а то, какие чувства это у нас вызывает. Это и есть мерило истинности. Автор передал тот Свет, что через сон передали ему. Спасибо, что поделился, Валентин.

     

     Когда прочла о Марии в “Сэнсэй-4”, что-то зашевелилось в Душе, потянулось к Ней... Из глубины шёл вопрос:”Какими внутренними качествами должен обладать человек, что им движет, чтоб он совершил этот духовный подвиг - взял на себя ответственность проводить созидательную силу Бога в этот мир и заботиться о человечестве?” Ответ жизнь приоткрывала постепенно через внутренний опыт. И вот на днях он пришёл окончательно:

       ЧИСТОТА

    Чистота помыслов, намерений, деяний. Женская чистота - не заводить мужчину в дебри соблазнов и заблуждений, а быть живым напоминанием о Боге. Быть Матерью всем людям.

     «Она есть дыхание силы Божией и чистое излияние славы Его», «Она есть отблеск вечного света и чистое зеркало действия Божия».
     (”АллатРа”)

     Но надо отдать должное величию и чистоте души Марии за то, что она взяла на себя огромную ответственность и раскрыла внешнюю силу ради помощи страждущим людям.”
    ”Не зря Он называл Марию Магдалину живительной каплей на лепестках розы, сравнивал её с лилией, с чистотой и силой бутона лотоса.

    Кстати говоря, если бы тогда не вмешательство Понтия Пилата, то и земная судьба Марии, как обладательницы «Грааля», была бы совсем иной. Поскольку Иисус, как я уже говорил, зная о предательстве и о готовящемся против него заговоре, именно Марии Магдалине поручает возглавить круг своих учеников. И если бы это случилось и всё шло так, как рассчитывал Иисус, то сегодня во главе Иисусовой Церкви (которая возможно и не получила бы такого развития на мировом уровне) стояла бы женщина, то есть созидательница, так как и должно быть в духовно развитом сообществе людей.


    ”Посмотри чистым взором на окружающий тебя мир, без пелены Аримана. Следи за чистотой своих мыслей. Замени своё мысленное злословие — добрословием, вместо зависти искренне порадуйся за успехи другого человека, вместо пустых злых обсуждений лучше пойди и сделай добро другим людям, просто, молча и бескорыстно. Вместо того чтобы желать зла другому и жаждать его смерти, лучше разделите с ним кусочек своего хлеба и просто сядьте вместе и поговорите о том, что на душе у каждого, о жизни, о Любви, о Боге. Пусти лучи своего добра в мир, поделись чистыми знаниями, и многие души согреются их теплом. И глядишь, из одной пусть маленькой вашей чистой искорки возгорится две. А там где две, там и третья всполохнет. А когда таких искорок станет много, то возгорится настоящее пламя. Так что один человек может сделать очень много полезного и доброго! И он даже не представляет себе, насколько масштабно будет его деяние и насколько ценен будет его труд перед Богом во благо своей души.”
     
    («Сэнсэй-IV. Исконный Шамбалы» А. Новых)

     

    Відповісти
  • Evgenia

    26.05.2017 09:36

    БОГОРОДИЦА - ОНА СВЯТАЯ!

    “Мама покинула этот мир много лет назад. Её звали Мария.” - хорошая статья, только надо отделять котлет от мух....как ты рассказывал, мама покончила жизнь самоубийством...а это не очень гуд, не надо так приукрашивать.

    Відповісти
  • →  Lada

    01.06.2017 00:50

    Не суди, да не судим будешь...

    Відповісти
  • →  ТАМАРА

    31.05.2017 16:27

    Евгения, здравствуйте! А может быть ваши замечания, основанные на фактах биографии автора статьи, сообщать ему лично, а не в общем чате? Тем более, у вас, как видно из коммента, есть такая возможность. И потом, вы пишете: !БОГОРОДИЦА - ОНА СВЯТАЯ!” Бесспорно. Но в следующей фразе у вас котлеты и мухи... Как-то не вяжется. И не по теме: автор четко выстраивает линию от образа мамы из детства и Мамы всехней - Царицы Небесной. А вы не увидели, или не захотели увидеть этой связи, а может быть ваи как раз и помешали увидеть факты биографии автора... Но как-то вы постарались “опустить” статью. И ложка дегтя сразу вспоминается.

    Відповісти
  • Ангелина

    26.05.2017 08:22

    Пресвятая Богородица заступница,  защитника,  матушка.  Спасибо за переданные в статье чувства соприкосновения с Ней...  Спасибо Богу!  Спасибо Матушке за заботу о нас,  за Любовь... 

    Відповісти
  • Виталий

    26.05.2017 07:26

    “Богородица, судя по всем духовным знакам, по тому, сколько в мире через её образ свершилось чудес за эти тысячелетия - это действительно Спас в Силах”.

     

    “АллатРа”, Анастасия Новых

    Відповісти
  • Золушка

    25.05.2017 23:50

    Её любви хватит на всех, на каждого. Никто из нас не обделён. В Её глазах каждый достоин любви. Мы все такие родные! Связаны невидимой ниточкой Её любви. Значит, и мы способны любить друг друга...

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція