Моє знайомство з Богородицею

Моє знайомство з Богородицею

Людина знаходиться в легкій інтризі перед долею, як азартний гравець крутиться перед барабаном. Але якщо барабану підвладний лише виграш, то життя розпоряджається усім розмаїттям варіантів. Ось так і мені випала можливість доторкнутися до чогось непомітного і прекрасного. Це як знайти на горищі запилену скриню із сімейними реліквіями, як вперше поцілуватись, як приходять вченим рішення складних теорем. Мабуть, так - це було як осяяння.

Почну з самого початку. Брав участь у тижневому курсі тренінгів "Інтенсиві" на тему самопізнання. І одним з важливих елементів самих занять була спільна і поглиблена підготовка невідомої до цього теми, з таким же, як і я, учасником Інтенсиву, для того щоб розкрити і детально розібрати цю тему з іншими хлопцями. В моєму випадку кожна умова - це нові й незвідані кордони.

Виявити довіру, відкритися і ефективно працювати в парі, стати частиною цілого і, забувши про себе, зосередитися на загальному результаті, відчути єдність - ось цілі спільної підготовки теми. Я завжди розумів цю просту істину, що разом ми більш продуктивніші, ніж поодинці, як на футбольному полі: перемагає більш згуртована команда. Але на практиці це було куди складніше зробити. Спочатку мені здавалося, що дуже складно зрозуміти партнера по доповіді, адже він якийсь замкнутий був, загалом, в голові не було навіть натяку на те, що це я замкнувся. Потім я думав просто розділити обов'язки. Я відкладав на потім нашу зустріч до самого початку Інтенсиву. Я навіть здзвонитися не сильно хотів. Загалом, я робив все, що завгодно, тільки не прагнув до єднання.
 
На цьому мої спроби розділити не закінчилися. Піком всіх моїх праць повинен був стати сам виступ. І він рухався на мій будиночок переконань як снігова лавина, зносячи на своєму шляху мою напускну самовпевненість. З кожним днем наростала паніка і легкий мандраж. Голос в голові відштовхувався від стереотипу "аудиторія і ведучий". Суть підміни від Свідомості полягає в тому, щоб навішати ярлики, а потім за допомогою цього викликати шаблонну поведінку (грати роль ведучого, а не залишатися собою), боязнь осуду, поділ одного дружнього колективу.

Напевно, все так і закінчилося, якби не одна прекрасна жінка... Вона з'явилася за тиждень до початку заїзду. Як раз в цей же день я отримав на пошту лист, де повідомлялися умови і тема тренінгу. Як дитина вперше говорить слово "МАМА", так і я прочитав у листі "МАРІЯ". Так, тема моєї доповіді: "Богородиця. Марія".

Раніше я не дуже заглиблювався в цю тему і керувався більше загальноприйнятими поняттями і думками щодо цієї незвичайної Особистості. Але коли, відкривши лист, я прочитав назву теми - у мене всередині щось тьохнуло. Таке трепетне і надзвичайно ніжне почуття... У мене з'явилася потреба більш детально зануритися в цю тему не стільки для гарної доповіді, скільки для самого себе. Адже десь глибоко я відчував, що це щось безцінне, ковток живильної води в спекотній пустелі, який допоможе на шляху пізнання себе отримати незрівнянно великий внутрішній досвід.

На підготовку до заняття у нас було трохи часу, тому до збору матеріалу я приступив в той же день. Благо інформацію по цій темі можна легко знайти в інтернеті, а також книгах Анастасії Нових.

Пошук і вивчення захоплювали мене, і чим далі я йшов, тим більше відчував цю неземну благодать, мир і нескінченну любов від Марії, відчував її присутність тут і величезну допомогу у кожній миті. Як відкриваються чисті, білосніжні пелюстки лотоса під сонячними променями, так і в мені розкрилося щось сяюче і всепроникаюче в саму суть мене.

Під час пошуків у мене було сформовано своє бачення, як має проходити заняття, адже головна суть – стати одним цілим і відкрито поспілкуватися з хлопцями. Розкрити тему так, щоб і вони відчули те, що я відчув під час підготовки. Але голос в голові вперто продовжував шепотіти, що так, як я бачу, це і є правильно, так буде краще. І чим більше я приділяв йому уваги, тим більше відчував, що віддаляюся від партнера по завданню. Замість єднання та пошуків спільного рішення, відбувалося тільки роз'єднання і непорозуміння. Кожен з нас хотів донести свою позицію і план дій, але таке «зіткнення думок» не могло принести належного результату.
 
У мене склалося хибне, як я тепер розумію, переконання, що все треба робити самому, щоб бути на сто відсотків впевненим, що все йде по заданому плану так, як я це бачу. В результаті, чим ближче підходив час до проведення теми, тим більше свідомість звужувалась, тим самим ігноруючи всі щирі спроби єднання, що виходять від Душі. І головне, покладаючись тільки на свої сили, все, за що я брався, толком не складалося в одну картину.

Але всі мої плани стали руйнуватися як картковий будиночок, коли я глибше став розбиратися в темі. Тут мене раптом, як мовиться, осяяло: все зовнішнє, весь матеріальний світ завжди веде до роз'єднання, чого тільки не торкнися. І чим більше я намагаюся тягнути ковдру на себе, тим сильніше віддаляюся від інших, і найголовніше, від самого себе. Це розуміння прийшло завдяки дивовижній Особистості – Марії, Богородиці. Вона ж є однією із сполучних ниток, яка всіх нас об'єднує. Вона – матір кожної людини яка ходила під сонцем, завжди поруч, у всьому і невпинно допомагає людям гідно повернутися Додому.
 
Тільки при одній згадці Її імені в грудях спалахує невимовне відчуття тепла і вдячності. Вона проникає в саму глиб мене, обдаровуючи безмежною Любов'ю і ніжністю, стираючи всі межі, всі поділи. Її подвиг – це найвище служіння, яке не можна порівняти ні з чим в усьому світі, і все від – величезної любові до нас – людей!

Коли я це усвідомив, відмовився від усього того, що хотів мені нав'язати голос в голові, і просто відкрився, довірився Богові, і будь що буде. І диво: як тільки я прибрав цей невидимий бар'єр у собі, все стало складатися якнайкраще, одразу знайшов спільну мову з товаришем, робота проходила гармонійно і злагоджено, і, що головне, в чуттєвій обстановці. Ми без слів доповнювали один одного, складалося відчуття, що працювали не дві людини, а одне ціле – один живий організм. Більш того, це почуття єдиного живого поширилося і на всю групу. І вже не було ведучих та слухачів, а був один єдиний процес пізнання суті, частиною якого я є. В той момент я помітив, що це не я казав. Слова самі лилися потоком, який перетікав в єдиний смисловий і чуттєвий океан. Цей потік, заповнюючи всього мене, до країв, виносив за собою.

Коли ми зачепили тему про ікону "Неопалима Купина" і розглядали її зображення на моніторі, без будь-якої домовленості, а просто будучи провідниками цієї божественної сили (як я зараз це усвідомив), ми з напарником вирішили включити чудову композицію - "Каччіні - Аве Марія", просто для доповнення теми, не чекаючи нічого. Але те, що сталося під час цього, назавжди закарбувалося яскравим, осяяним світлом в моїй душі.
bogorodica-2
В ту мить всередині мене відкрилися ворота, і стерлися всі перешкоди. Такого блаженного почуття наповнення раніше я ніколи не відчував. Як осяяння зійшло на мене, коли я відчув Її присутність тут, в цю секунду, прямо з нами! І як зазначили потім хлопці, подібні почуття безмежної Любові і Благодаті відчули всі.

Далі важко щось писати і добавити, так як ці почуття не передати словами. Єдине, що можна додати, це рядки з "Великої Касиди" Ібн аль Фаріда:
Вона без плоті. Я їй плоть мою,
Як дар, у володіння віддаю.
 
Вона - в цій плоті поселений дух.
Ми суть одна, зрощена із двох.
 
Як хворий, що духом одержимий,
Сутністю своєю сам не володіє, -
 
Так мій язик віщує, як вві сні,
Слова, які належать не мені.
 
Я сам - не я, тому що люблячи,
Навіки їй себе я доручив.
 

Автор: Олександр Русецький
Переклад: Команда АЛЛАТРА Новини
 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 175

Підписатися на новини



Моє знайомство з Богородицею - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 175
Схожі статті:


Коментарі
  • Алена

    04.12.2016 00:18

    Спасибо БОГородице,что всегда с нами

    Відповісти
  • Eoll

    27.10.2016 21:48

    Александр, спасибо за статью, очень познавательно и поучительно. Нашел ряд ценных наблюдений для себя, но один момент меня немного насторожил: «весь материальный мир всегда ведёт к разъединению, чего только не коснись.» - на мой взгляд, он немного некорректен. Материальный мир сам по себе “нейтрален”. Да, он есть “тюрьма” для Души, но поле для созревания Личности, он дан Богом человеку с правом творить его таким, каким тот (человек) хочет, каков есть выбор, поэтому он не “хороший” и не “плохой”, он лишь отражение внутреннего. Ваши же дальнейшие слова, на мой взгляд, подтверждают это: «И чем больше я стараюсь тянуть одеяло на себя, тем сильнее отдаляюсь от других, и самое главное, от самого себя.» Если я ошибаюсь, прошу меня поправить. 

    Відповісти
  • Evgenia

    13.09.2016 10:48

    Спасибо Богородице, за Ёе  ощутимое присутствие во всём! И в этой статье, и на занятиях и в душах наших) Чувственные, животрепещущие и наполненные Любви строки, умиление и наполнение)

    Відповісти
  • Мария

    09.09.2016 19:38

    Статья...ну просто прекрасная....когда читала, то создалось чувство, будто проваливаешься в мягкую, невероятно легкую и нежную постель...ощущается какая-то воздушность внутри, тихая благодать...спасибо, Вам, Дорогой писатель!С огромной признательностью соприкоснулась с Вашим творчеством...

    Відповісти
  • Степан

    24.08.2016 23:49

    Потрясающая статья, очень глубокая и чувственная. Одно из самых прекрасных, нежных и чистых чувств, которые я когда-либо испытывал - это соприкосновение с Марией. Спасибо автору за столь искреннюю и прекрасную статью

    Відповісти
  • Сергей

    24.08.2016 18:57

    Во время прочтения чувсвуется Ее присутсвие!

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція