Моя

Моя "говорилка", або що людину відокремлює від Єдиного цілого

Я завжди за собою спостерігав, що у мене в голові є хтось, скажімо так «говорилка», яка часто вказувала, що мені робити, як чинити в тій чи іншій ситуації. Вона навіть раділа за невдачі інших людей, кажучи, що ніби я кращий за інших.

Раніше вважав, що все, що відбувається в голові, підвладне мені, але я помітив, що «говорилка» обурюється з кожного приводу, ображається, звинувачує мене у всіх смертних гріхах. Я почав помічати, що вона приносить мені тільки страждання і я, як боягуз, біжу в відокремлене місце і скулю з образою на весь світ. Всі погані, всі чинять неправильно. А от я такий весь правильний, все роблю правильно, всі мені винні.

Я жив життям таким як всі, хотів досягти великих висот, щоб всі мною пишалися, аплодували. Мені не дуже подобалося, що хтось кращий за мене. Спілкуючись з іншими, я розумів, що вони такі ж як я і хотіли б бути кращими від інших. Приходила тоді думка, а чим ми відрізняємося між собою?


Хіба нам Бог дав це життя для того, щоб ми доводили, хто кращий? І в чому краще?

Я не міг відповісти на багато питань, але знав і розумів одне: мені, без моєї «говорилки», не хотілося завдавати іншим зла, чи зазіхати на чуже. Для радості і спокою мені вистачало малого, я часто радів успіхам інших. Але «говорилка» знову оволодівала мною, і я обурювався навіть за дріб'язковими, на перший погляд, проблемами. Я віддалявся від людей, звинувачуючи їх у всіх смертних гріхах, підставляв. Моя «говорилка» була задоволена, переконуючи мене, що все так і має бути. Якщо не я буду вище інших, то буду підпорядкований їх волі. Але чому ж тоді всередині грудкою обурення і неспокій?

Тут я відчув красиву підміну від «говорилки», що я не підпорядкований іншим, натомість вона дуже майстерно мною маніпулювала. Я просив допомоги у вищих сил, щоб позбутися страждань.


Як відключити цю «говорилку»? Хто я такий? Навіщо я живу? І куди мені рухатися?

Але, як кажуть, кожному, хто попросить з чистим серцем, щиро відкриється пізнання Істини, навіть якщо це буде виглядати як випадковість. Але чи випадковість це?

Коли мені попалися в руки книги Анастасії Нових, а особливо «АллатРа» — я був на сьомому небі від щастя. Після їх прочитання, «говорилка» почала менше мене турбувати. Але все ж намагалася час від часу захопити шматочки ефіру — моєї уваги. А бувало й сильно кусала.
В книгах говориться про двоїсту природу людини, що розум є полем битви двох начал — Духовного і матеріального (звіриного, диявольського), як хочете, так і називайте. Кому людина дарує свою цінну увагу, даровану Богом, туди вона і рухається. В результаті стаючи слугою диявола або частинкою світу Духовного. Але прочитати книги — це тільки півсправи, треба було це перевірити на практиці.

 

Ось і почалися експерименти

Я став спостерігати за своїми думками і здивувався, що я не такий вже і «ангел». Поганих думок було хоч відбавляй, а хороших — раз і все. Я не буду уточнювати, які погані думки приходили мені в голову, але я почав розуміти, що вони приходять повз мого бажання. Це «говорилка» розділяла людей за різними критеріями: які вони зовні, як одягаються, як кажуть, як себе ведуть, чи вигідні вони мені, що я можу отримати від них. Але головне, як я можу ними маніпулювати у вигідному для себе ключі. Все було побудоване на егоїзмі.

Я почав поглиблено спостерігати за собою, виявляється, моя «говорилка» то звеличує себе вище інших, то стає в позицію жертви.

Виявляється, що і ці атаки не вічні, тільки я кажу "говорилці": "Ти мені не цікава і нам з тобою не по дорозі", вона припиняє атакувати. Раз спробувала — я не звернув увагу, другий раз — не звернув. Вона відступила, очікуючи, коли я ослаблю контроль. Я зрозумів, що її їжа — це моя увага, і мені вирішувати — віддати «говорилці» її чи ні.

Але минали дні і ейфорія після прочитання книг стала випаровуватися, почали відбуватися ситуації, коли я знову вівся на провокації «говорилки», і її підміни стали ще майстерніші і більш тонкі. Щоб не пропускати атаки, треба було ретельніше стежити за собою. Мені порекомендували завести щоденник, пояснили, як його правильно вести.


Між мною і моєю «говорилкою» йде війна за мою увагу. Але я не здамся

Я ретельно почав розбирати, з чого складається конструкція Людини у видимому і невидимому світі. Яка в ній функція моєї «говорилки». В енергетичній конструкції на невидимому рівні «говорилка» — це є свідомість, функція якої — не дати мені як Особистості злитися з Душею і піти у світ духовний. Завдання свідомості — злитися з Особистістю, сформувати субособистість, і таким чином продовжити собі життя, а Особистості — страждання. Свідомість — ворог світу духовного і буде робити все можливе і неможливе, щоб мою Особистість відвести від головної мети — прийти як зріла духовна Істота в світ Бога і стати єдиною з Ним.


У світі Бога все єдине, розділяє тільки свідомість. Свідомість — це частина Тваринного розуму. Її завдання розділити людей за національністю, статевими, мовними ознаками, за соціальним статусом.


Найголовніше, я зрозумів, що я для свідомості — пожива, «дійна корова». А ця пожива — сила Аллату — потрібна мені для злиття з Душею і придбання вічної Любові і Щастя.

Я перестав засуджувати людей, почав бачити в них Духовну істоту, яка теж страждає від атак свідомості. Все, що мені не подобається в людях, перш за все є і в мені, я причина цього обурення. Всі проблеми — через непотрібні бажання, які не приносять мені як Особистості ніякого задоволення. У Душі і Особистості одне прагнення — піти у світ Бога.

Я перестав бажати, мені вже не заважають люди, почав дивитися на будь-яку ситуацію як на досвід. Це привело мене до того, що я зрозумів — я дуже щаслива Людина, адже ЙДУ ДО БОГА. Що може бути краще!

 

Гоголь І.М.

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 57

Підписатися на новини



Моя "говорилка", або що людину відокремлює від Єдиного цілого - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 57
Схожі статті:


Коментарі
  • Eoll

    30.11.2016 22:25

    «Я стал наблюдать за своими мыслями и удивился, что я не такой уж и «ангел».»  - как правильно подмечено, вот если бы каждый, прежде чем осуждать других, вспоминал об этой простой истине, сколько бы негатива поубавилось. Спасибо большое, друг, просто и доступно, но как же часто сознание затирает эти истины. 

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція