Міражі

Міражі

Молодий чоловік йшов пустелею. Він був сповнений сил і рішучості, його вело дивне відчуття, що не давало спокійно всидіти на місці. Воно підштовхувало на пошуки чогось грандіозного, непізнаного ніким, чогось надзвичайного, прекрасного, дивовижного, того, до чого слів не дібрати. І він ішов на зустріч невідомому.

Він йшов і мріяв про прекрасний оазис, уявляв собі все в деталях: високі пальми, фруктові дерева, кришталево чиста вода. Уява малювала образи, як  він радітиме коли знайде, те що шукає, як його з радістю зустрінуть такі ж шукачі як він, і вони довго будуть спілкуватися, розуміючи один-одного з півслова, і як йому буде добре, який він буде щасливий. Його уява малювала солодкі ілюзії, він йшов і марив майбутнім, але навколо нього була лише пустеля.

МіражіМайбутнє не відомо. Як  часто ми думаємо про майбутнє, про те, що нас чекає, що з нами може статись, що ми вдіємо в тій чи іншій ситуації, як поведуть себе люди, які тоді будуть нас оточувати, що вони скажуть, що зроблять, що ми відповімо і так далі. І от, ми вже повністю обдумуємо що буде, відчуваємо відповідні емоції, які в нас повинні бути, вирішуємо питання, які виникнуть, а по факту – знову ілюзія. Реально ми маємо те, що маємо на цей момент, чогось іншого просто не має, як не крути.

Молодий чоловік йшов безкрайньою пустелею далі. Йому зустрічались по дорозі люди, але щойно  дізнавшись куди і за чим він іде, одні сміялись з нього, другі радили яким шляхом краще йти, треті відмовляли, казали, що в нього нічого не вийде. Але чоловік ішов, як міг, не зважаючи ні на що. Він йшов і згадував ці глузування, настанови, поради, як доводилось йому відповідати у відповідь, як себе поводив, думав над тим, що як би він повів себе по іншому, то б ніхто б не посмів би насміхатись з нього, тоді б до нього прислуховувались і поважали б його. І от в нього в голові закрутились цілі події, які стались в минулому, згадались образи, словесні двобої. Він йшов і обдумував минуле, але навколо нього була все та ж сама пустеля.

Міражі/часМинуле в минулому. Як часто ми думаємо про минуле: згадуємо людей, події, себе, місця де ми були, як нам було добре, чи навпаки, наспівуємо пісню, яку слухали раніше, згадуємо веселий жарт, який почули від знайомого, та багато іншого. І от, ми вже ворушимо  те, що з нами було, вже і переживаємо події, які з нами траплялись і емоції, які були тоді, але по факту, зараз цього не має, за цими картинками чи образами просто нічого, ніщо, вони пусті, а є конкретно ми, саме в цьому місці і саме в цьому часі – все. Тобто, коли ми копаємось в минулому, ми нічого хорошого накопати не можемо, хіба що тільки віддаємо увагу в пустоту, в те, чого вже не має, і за одно втрачаємо цю мить, у якому реально перебуваємо тут і тепер.

Виходить, час іде, життя проходить, а ми в ілюзії намагаємось відтворити думками те чого вже не існує.

Все та ж сама пустеля. Чоловік ішов так довго, що вже і не згадати скільки днів пройшло з того часу, як він почав свій шлях. Він помітив, що весь цей час його супроводжували думки, постійні обдумування чогось не значного, та і взагалі якихось незрозумілих речей. Його не цікавило те, що цікавить більшість людей, він не думав над тим, як він виглядає, чи чекає його десь дівчина, з якою вони створять сім’ю, як заробити чим побільше грошей, що на них придбати. Він ішов і думки його були тільки про те, що цікавило саме його, на перший погляд звичайні думки, але щось тут було не те, вони ніби відволікали його увагу від чогось важливого, відволікали увагу на себе. Він помітив що в його голові з’являлись тільки ілюзорні думки про майбутнє, минуле, якісь зовсім пусті думки ні про що, а довкола все та ж пустеля.  І він вирішив не думати, просто не думати взагалі, а спокійно йти і насолоджуватись моментом цього життя, яке в нього саме зараз є і йти за покликом своєї душі.

Думки, образи… Де б ми не були, що б ми не робили, якщо ми не на Духовній хвилі, нас оточують думки і образи, причому думки, яким ми колись віддали увагу, прийняли їх, обдумували, насолоджувались ними. Зауважте, нас не цікавить, наприклад, те чим заклопотаний папуас в Папуа - Новій Гвінеї, нас реально цікавить саме наше, те що турбує конкретно мене, те що я колись вже прийняв. Образи які приходять, теж були підсилені нашою увагою, або це якісь фантазії із частин образів, які колись вже мали місце в нашій голові. Отже, виходить, що в нас з’являються думки і образи, яким ми вже віддавали свою увагу, приймали в нашу свідомість і цим їх підсилювали. Або це те, що чіпляє нашу увагу і навіть те, що ймовірно може зачепити, щось із розряду того, що ми вже бачили. Система дуже тонко все влаштувала, підсовує нам те, що нас вражає, що викликає в нас емоції, таким чином відвертаючи  увагу від головного – духовного розвитку! І ми робимо вибір – піддатись солодким ілюзіям майбутнього, минулого і пустого, чи жити по-справжньому тут і тепер, цінувати те, що є, кожну мить, і проживати цей момент в духовному зв’язку із своєю Душею, з тим істинним, що є в кожному з нас.

Саме в цьому моменті – тут і тепер може відкритись істинаВін тільки тут і тепер, немає нічого, крім цього моменту. Серце спокійно б’ється в грудях, навколо тихо, він відчуває пісок на якому стоїть, вітерець, який ледь помітно обдуває його тіло, сонце, яке світить. Він відчув, що його тілу спекотно, що воно втомилось, хоче пити, але він не був тілом, всі ці незручності, бажання, йдуть не від нього. Йому ж істинному насправді добре і легко, відчуває якусь дивовижну свободу, йому нічого не потрібно, він нічого не хоче, його ніщо не хвилює, він ніби скинув з себе всі кайдани ілюзій, мрій, бажань. Все, що йому потрібно в нього вже є! Його поступово стало наповнювати дивовижне почуття, щось чисте та прекрасне оточило все його єство… І йому стало зрозуміло, він нарешті знайшов те, що шукав, він прийшов туди, куди вела його дорога, але це ніяк не схоже з тим, що він собі по навигадував, чим він марив, що він хотів. Це набагато більше ніж можна собі уявити, це не піддається ніякому опису, воно не поміщається ні в які рамки, воно просто є.

Саме в цьому моменті – тут і тепер може відкритись істина, яка відкриє нові горизонти, яка розширить наше бачення і сприйняття, якщо ми звісно звернемо на неї увагу.

 

Учасник МГР "АЛЛАТРА"

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 34

Підписатися на новини



Міражі - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 34
Схожі статті:


Коментарі
  • Vlad

    03.09.2017 23:20

    Здорово описано. Благодарю!

    Відповісти
  • Юлія

    26.08.2015 10:24

    Цікаві роздуми! Де воно, наше минуле?  Де наші мрії, очікування чогось від когось? Де жалість до себе чи піднесення себе над іншими людьми? Тільки у голові, в уяві, у нашій свідомості. І ця пуста круговерть, наділена увагою людини тимчасово оживлює пусте і смертне. І питання в тому, чи хоче людина лишитися назавжди з нічим,  чи віднайти в собі справжнє - життя, яке проявляється через глибинні почуття Любові, які йдуть від Душі, а вона є у кожного...

    Відповісти
  • Ольга

    23.08.2015 16:02

    отличное дополнение к книге Экхарта Толле “Сила момента сейчас”. спасибо автору за сттатью

    Відповісти
  • Ksenia

    23.08.2015 12:06

    Спасибо за статью! Очень перекликается с тем, что чувствуешь внутри. Язык глубинных чувств для всех един!

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція