Ми всі знаємо, як це - жити в Почуттях

Ми всі знаємо, як це - жити в Почуттях

Духовна практика "Квітка Лотоса" проходить незримою ниткою через все наше життя. Це прямий шлях, який може привести до Світу Безкрайнього. При напрацюванні цієї практики ми починаємо відчувати всередині Світ Божий, який і є справжнім. У багатьох культурах і релігіях збереглися знання про чуттєве сприйняття Світу.

Так, в християнстві існує практика "Ісусова молитва" (ісихазм у православних і кіновії у католиків). В ісламі існують практики намаз і зікр. В буддизмі, індуїзмі і джайнізмі широко поширене читання мантр.

Ось що говорить католицький священик Ентоні де Мелло в книзі "Садхана: Шлях до Бога" про Ісусову Молитву:

“Практикуючи Ісусову молитву, люди іноді впадають в марновірство. Вони починають обожнювати саме ім'я Христа. Пам'ятайте, що ім'я Ісус - не більше ніж наш провідник до самого Ісуса; якщо ви будете повторювати ім'я, панове, не відчуваючи Його присутності, Ісусова молитва не принесе вам користі.

Перебуваючи в спокої, повільно промовте ім'я Господа ... Уявіть, що ви занурюєтеся в атмосферу Його присутності...

Як ви відчуваєте Його присутність? Це світло?.. Переживання невимовної благодаті?.. Вгамування духовної спраги?..

Побудьте в цій атмосфері... коли відчуття Присутності Господа слабшає, знову починайте повторювати Його ім'я…”

jit-v-chuvstvah-1

 

Наступний уривок - з книги "Відверті розповіді мандрівника про свого духовного отця", яка шанується в православній традиції, де описаний момент переходу до почуттів, схожий як в практиці "Квітка Лотоса", при читанні Ісусової молитви:

“Так я і йшов, так без перестанку творив усну молитву. Нарешті, через нетривалий час відчув, що молитва сама собою почала якось переходити в серце, тобто серце, при звичайному своєму битті, почало наче промовляти всередині себе молитовні слова за кожним своїм ударом, наприклад: 1) Господи, 2) Ісусе , 3) Христе, і т.ін. Я перестав устами говорити молитву, і почав зі старанністю слухати як говорить серце; пам'ятаючи, як тлумачив мені покійний старець, як це було приємно...

... Далі почало відбуватись якесь благотворне розтепління в серці, і ця теплота простягалася і по всіх грудях…”

jit-v-chuvstvah-2Практика намаз в Ісламі трохи відрізняється від Ісусової молитви, але мета її та ж сама - діалог з Богом через почуття.

Мусульманський богослов Ібн Аль-Кайїм сказав про намаз: "Люди ставляться до намазу по-різному, хтось читає намаз просто так (немов робить зарядку), інші намагаються зосередитися, у них то виходить, то ні. Треті читають намаз і уявляють, що спілкуються з Аллагом, що Аллаг дивиться на них. А четверті читають намаз з почуттям, що вони бачать Аллага."

Як кажуть прихильники Ісламу про учинення намазу: "Намаз є нашим ключем до успіху в цьому світі і в наступному. Але якщо не доглядати за цим ключем, то ми не зможемо відкрити двері, які ведуть до блага в цьому житті і в наступному."

Коли наші молитви в гарному стані, ми помічаємо, що і всі інші справи в житті так само йдуть з легкістю. Часи легкості стають більш радісними, і часи труднощів стають легшими, або, принаймні, стають виносимими. Доказом чого служать аяти священного Писання:

“Досягають успіху віруючі, які смиренні у своїх молитвах.”

Священний Коран, 23:1

З якими почуттями людина, яка доживає останні хвилини життя, постає перед своїм Господом, з таким станом серця і треба здійснювати весь намаз. Власне, це і є істина. Бо в жодного з нас немає гарантії, що його останній час не настав. Якщо людина здійснює намаз в такому стані, то ясна річ, всім серцем звернувшись до Аллага, вона буде намагатися відвернутися від думок про матеріальне, розмірковувати про сенс аятів, які читає, дивитися на те місце, куди падає ниц, і перебувати в молитовному стані. Тільки здійснений таким чином намаз, приносячи користь людині, відвертає її від поганого. Утримує її від того, щоб порожньою балаканиною ображати людей, і, спрямувавши людину до Аллага і майбутнього життя, звільняє від пристрастей, таких як заздрість і покладання надій на людей.


“Сучасній людині треба розуміти, що до якої б релігії вона не належала або зовсім вважала себе поза релігією, що самостійно йде духовним шляхом, потрібно молити тільки про порятунок своєї Душі і реально працювати над собою в кожному дні. Потрібно покласти на вівтар свого життя своє Тваринне начало, відмовляючись від безлічі його бажань та ілюзорних помислів. Тому що це єдина жертва, угодна Богу (якими б епітетами люди Його не іменували), яка відкриває людині духовний шлях у Його світ.”

З книги "АллатРа"

У різні часи про глибинні почуття і пережитий досвід говорили багато письменників і поетів. Адже ми знаємо, що творчість, по суті, є результатом прояву почуттів. Взяти, приміром, вченого, поета, астронома Омара Хайяма, який в своїх рубаях оспівував душу і почуття. У його творчості любов лилася через край і пройшла не одну сотню років, доносячи до нас всю глибину життєвого досвіду автора.
Дещо інший шлях пройшов Антуан Де Сент Екзюпері. Не дивлячись на всі перипетії, він залишався людиною, яка відчувала і усвідомлювала своє призначення: "На тому світі мене запитають: що ти зробив зі своєю обдарованістю і що ти дав людям? Раз я не загинув на війні, я повинен обміняти себе на щось інше ... "- говорив він.

«Молитва» Екзюпері, написана в один з найтяжчих моментів його життя, нагадує нам про найголовніше. Нам би всім задуматись про речі, які він просить:

"Важлива не кількість прожитих років, а якість прожитого життя в духовному відношенні."

З книги "АллатРа"

"Зміст духовного розвитку людини – в якісній внутрішній її зміні. Це мається на увазі, в першу чергу, не просто відновлення в кожному дні, що проживається, внутрішнього духовного діалогу з Богом через свої глибинні почуття, через свою щиру любов до Нього, але й життя цією таємницею."

З книги "АллатРа"

Кожна людина рано чи пізно прокидається. Хтось прокидається на мить, і одразу вибирає назад закутатися в звичну дрімоту, інший, прокидаючись від довгого сну, лякається реального світу і теж намагається знову повернутися в сон.

Але є ті, хто, прокинувшись - не тільки бадьоро піднімаються, а й починають жити реальним світом постійно.

Така Людина відрізняється від своєї сплячої версії багато чим.


Постійно перебуваючи в чуттєвому зв'язку з Богом, Людина набуває повноцінного чуттєвого сприйняття світу таким яким він є, без домішок різних вірувань та інтерпретацій від розуму.

Той, хто живе лиш Духовним світом не відчуває страху або сумнівів, бо він відчуває що

"Бог ніколи не залишає людину, бо Його Любов, завдяки Душі, завжди з нею."

З книги "АллатРа"

Таким чином, Людина перебуває у внутрішньому, чуттєвому єднанні з Ним, котре веде її, наповнює її, захищає від небезпек на цьому шляху, і допомагає іншим доторкнутись до цього чуттєвого стану.

Перебуваючи в єднанні з Богом, людина відчуває єдність з Ним і, як наслідок, з усіма людьми. Тому, що в кожному вона "бачить" того Творця, що в ній самій творить, і відокремлювати себе від інших - так само як розлучатися з самим Творцем.

 

Автор: учасниця МГР "АЛЛАТРА", Ніка Сафронова

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 93

Підписатися на новини



Ми всі знаємо, як це - жити в Почуттях - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 93
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція