НА ПОРОЗІ ВЕЛИКИХ ЗМІН
Протягом кількох останніх років мені часто приходили думки, що людство стоїть на порозі якихось глобальних змін, і зовсім не зрозуміло, до чого ці зміни призведуть. З одного боку, пандемія посприяла тому, що людська діяльність стала менш активною, люди ізолювались у власних будинках, менше спілкуються, згортаються багато виробництв і т.п. А з іншого боку – спостерігається активне впровадження інформаційних технологій. Роботизація непомітно і дуже швидко замінює людей практично в усіх напрямках, навіть там, де неможливо було й уявити.
У соцмережах усе частіше почала траплятися інформація про впровадження роботів у виробництво. Почали з’являтися електроавтомобілі-автопілотники навіть напрокат (sharecar).
Варто лише занести свої дані та зареєструватися – і, вуаля, як кажуть, машина у вашому розпорядженні! Користуєшся рівно стільки, скільки тобі необхідно. Виходиш із машини і все! Голова не болить ні за місце парковки, ні за збереження автомобіля. Автопілот, одним словом. Ну, чудо, адже так?!
Це незабаром відобразилося на інфраструктурі міст. Для всіх уже стає звичним обладнання зарядних станцій на парковках, біля офісів і житлових будинків. Електроавтомобілі-автопілотники із вбудованим ШІ в якості автопілота – це початок процесу, який веде до роботизації з використанням штучного інтелекту в усіх сферах, де поки працюють люди.
Але у той же час, у ЗМІ час від часу з’являється інформація про те, що автопілотники ще далекі від досконалості – скоюють аварії, порушують правила дорожнього руху, тобто вони не конкуренти людині, а так, у поміч. Ну і для крутизни користувача, звісно! Такої інформації дуже багато у мережах. Кому цікаво, той легко знайде.
Так і я думала і, можна сказати, погоджувалася з цими судженнями. Особливо всерйоз не сприймаючи це доти, поки не ознайомилася з інформацією про роботизацію серйозніше, після перегляду міжнародної онлайн-конференції «Глобальна криза. Це вже стосується кожного», яка транслювалася всіма інтернет-мережами у 180 країнах світу і синхронно перекладалася на 72 мови народів світу, включаючи і сурдопереклад.
Приголомшила інформація, що за останні два роки був зроблений колосальний прорив у вдосконаленні штучного інтелекту, в індустрії роботизації. Те, що здавалося фантастикою, тепер успішно впроваджується і продуктивно працює.
Наприклад, компанія Waymo виробляє самокеровані автомобілі досить високого рівня.
Трохи поясню. У технології самокерованих машин є 6 рівнів автономних режимів. І всі до 4-го рівня потребують присутності водія, який повинен контролювати машину за допомогою керма. У свій час компанія Google досягла 4-го рівня. Її співробітникам було дозволено користуватися цими авто за умови, що вони будуть нести відповідальність за його керування. Але незабаром виявилося, що за кермом такого автомобіля люди почали відволікатися, займатися своїми справами і навіть спати, повністю довірившись автопілоту.
Компанія Waymo від самого початку вирішила робити свої авто з рівнем керування не менше 4-го. Безпека в авто забезпечується радаром, лідаром і 29 камерами, які дозволяють бачити все навколо на відстані 500 м, а також мікрофонами, які здатні вловлювати всі зовнішні звуки і, в тому числі, реагувати на сигнали спецтранспорту. Авто може не тільки слідкувати за об’єктами, але й прогнозувати всі можливі варіанти їхньої поведінки. Штучний інтелект, вбудований в авто, оперує даними про понад 20 млн миль руху дорогами загального користування. Пересічному водію знадобилося б їздити 1000 років, щоб отримати такий досвід водіння. Крім того, самокеровані авто постійно вдосконалюються розробниками, стаючи все більш надійними та безпечними для людини.
Ще у жовтні 2015 року перша машина компанії Waymo возила Стіва Мана – людину з інвалідністю. А вже у 2019 році були опубліковані дані про 6 млн миль шляху, які проїхали дані авто штатом Аризона і його передмістям. За цей час трапилося всього 18 аварій, де 8, більш серйозних, сталися з вини водіїв інших транспортних засобів. А у трьох випадках водій іншого авто і зовсім врізався в машину Waymo, яка стояла.
Будь-яка людина, проаналізувавши статистику Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), яка говорить, що кожного року в усьому світі 1,35 млн людей гине в результаті дорожньо-транспортних пригод, а це понад три тисячі людей за день або одна людина кожні 24 секунди, зробить для себе очевидний висновок і буде тільки «за» впровадження безпечних самокерованих машин.
Адже основними причинами ДТП є водіння у нетверезому стані, втрата водієм уваги та перевищення швидкості. У самокерованих авто ці фактори відсутні.
Цікаво, що самокеровані авто вже присутні на дорогах Канади і США, а 40% з опитаних там людей усе ще вважають, що така технологія з’явиться не раніше, ніж за 10 років. Парадокс, чи не так?
Їздити загальними дорогами автопілотам дозволили і в Німеччині, але за умови, що водій буде як і раніше знаходитися за кермом і в критичній ситуації візьме керування авто на себе. Наприклад, у випадку проколу колеса.
Масштабні випробування в даній сфері також проводить компанія Uber.
Навіть КАМАЗ створює свій самокерований автомобіль.
Розробники обіцяють, що протягом 5 років такі машини з’являться вже в усіх великих містах світу.
Люди, які випробували поїздки у самокерованих авто, розповідають, що звикали до автомобіля буквально перші кілька хвилин, а потім починали йому довіряти і дуже швидко змогли оцінити зручності й комфорт таких поїздок. Чи варто сумніватися, що дана технологія дуже швидко стане затребувана суспільством, у результаті чого багато професійних водіїв залишаться без роботи.
Також успішно роботи впроваджуються в таких галузях, де, здавалося, крім людини ніхто не впорається: роботи-хірурги проводять найуспішніші операції; роботи-медперсонал роблять уколи у вену зі 100% точністю; роботи-художники, музиканти, виконавці, диктори, журналісти завойовують найвищі нагороди, випереджаючи людей творчості; роботи-вчителі, психологи завойовують цю сферу.
На результати цього процесу впровадження штучного інтелекту особисто я серйозно звернула увагу тільки тепер. А лише декілька років тому стався такий випадок, який тоді здався кумедним.
Прилетівши в іншу країну, облаштувавшись, змінила сім-карту у своєму телефоні. І одразу отримую привітання від Facebook про благополучне перебування у цій країні. Було і здивування, і нерозуміння, як це «вони» знають і моє ім’я, і місце мого перебування.
У книзі Емі Уебб «Про що говорять сигнали» (The Signals Are Talking) є такі її висловлювання: «Чи допоможе штучний інтелект втілити картини Ідеального майбутнього? Якщо виходити з того, що творцями рухають виключно альтруїстичні міркування, то це можливо. Однак, як відомо, переслідуючи навіть найблагородніші цілі, люди ненавмисно можуть вчиняти велике зло». Використовуючи штучний інтелект, роботизація виробництв, компаній, підприємств приведе до звільнення людей від тяжкої, повної стресів роботи. Збереже мільйони життів. Але поряд із цими роздумами прийшли й інші розуміння.
Розповім на прикладі роботи далекобійників-тракістів Північної Америки. У моїй сім’ї є далекобійник. До того ж мені самій довелося 3 роки пропрацювати диспетчером у тракових компаніях. Знаю, яка це нелегка праця, не з чуток. Із розповідей і як диспетчер, знала і про дороги, і про непрохідні мости, і про «рестерії» (rest area – зона відпочинку для тракістів), і про ремонтні пункти, і про заправні станції на шляхах маршрутів, і про ті місця, де водії траків можуть смачно, недорого, але по-домашньому перекусити, і про багато чого іншого. У них сформувався свій маленький світ взаємин. Величезна кількість віддалених, невеликих населених пунктів існували й існують на сьогодні тільки завдяки тому, що обслуговують далекобійників.
Але мало кому відомо, що шведська компанія VOLVO вже успішно апробувала надсучасні, абсолютно безпечні тракові безпілотники, тягачі яких навіть не мають кабіни водія. Хоча в інтернеті такої інформації ну просто сила силенна. Виявилося, що я теж ігнорувала цю інформацію. Мені були байдужі ігри, фільми про роботів. Коли щось про них – значить мені це не цікаво. Ось так дуже цінна інформація про стрімкий розвиток штучного інтелекту та індустрії роботизації залишалася для мене непомітною донедавна.
Але повернемося до нового винаходу компанії VOLVO – до надсучасних траків-безпілотників. Вони ніколи не скоюють аварій. Це ж прекрасно! Робота далекобійників наражається на величезний ризик, повна стресів. Особливо зараз, коли клімат так стрімко змінюється, стаються масштабні пожежі, повені, торнадо. Життя далекобійників у небезпеці як ніколи. Але той момент, що у нововведенні присутність людини абсолютно не передбачена, привів мене до наступних розумінь.
Мені стало очевидним, що мільйони далекобійників у якийсь момент можуть позбутися роботи. А разом із ними і всі, хто їх обслуговує! Як же бути цим людям, яким буде дуже нелегко перевчитись і знайти собі гідне пристосування? Чи передбачений компаніями або державами якийсь захист людям, які позбудуться джерела свого існування? У нашому споживацькому форматі суспільства, де гроші вирішують усе, яке майбутнє уготоване нам?!
Коли ділилася з людьми цією інформацією, то чула у відповідь: «Так, так, але це коли ще буде. Нашу роботу їм, роботам, все одно не виконати».
Як же ми самі ставимося до свого життя? Чому всю відповідальність переклали із себе на інших? «Нехай ті, кому належить, розбираються, роблять усе для мене – споживача». Чому не хочемо прокидатись і виходити зі звичної зони комфорту, в якій більш-менш освоїлися? Що нам заважає розвиватися?
Я побачила, як ми зомбовані страхом втратити роботу і звичкою жити як усі. Ми забули, що у нас є право вибору.
Вся полуда з очей спала і прийшла ясна усвідомленість: у нас зараз з’явився реальний шанс об’єднатися в єдиній меті – побудові Благотворчого суспільства! Побудувати суспільство, де головна цінність – життя кожної людини, де штучний інтелект і роботизація дійсно будуть на благо людству. У нас з’явиться можливість займатися багатьма іншими цікавими і корисними речами. А роботи будуть служити, забезпечуючи комфорт і процвітання, а ні в якому разі не навпаки.
Ми, люди, повинні дуже серйозно підійти до процесів автоматизації та роботизації, які стрімко входять у наше життя. Вже зараз передбачити і попередити всі можливі ризики й загрози для людства. Тому що навіть якщо сьогодні роботизація особисто вас не торкнулася, то це зовсім не означає, що вона не зачепить вас завтра. І про це варто всім нам замислитися, поки ще від нашого, в буквальному сенсі, ЛЮДСЬКОГО вибору багато що залежить.
