Спостереження за роботою системи. Випуск №7

Спостереження за роботою системи. Випуск №7

Дорогі наші читачі! Ми продовжуємо вподобану всіма рубрику «Спостереження за роботою системи». У своїх відгуках ви зазначаєте, що в описаних прикладах впізнаєте роботу і своєї свідомості з усіма її нав'язаними установками. Це все стало можливим завдяки Знанням із книг Анастасії Нових та передач за участю І. М. Данілова. Сьогодні ми пропонуємо вам історії наших читачів, в яких кожен може знайти щось корисне для себе.

Історія Григорія. Хто прощає – Бог або людина?

На роботі одного разу засудив колегу... Через це почав ставитися до нього зневажливо, внаслідок чого через кілька днів виник конфлікт між нами з моєї вини. Останнє слово залишилося за мною – мій демон виявився сильнішим.

Сварка сталася прямо перед обідом. Відразу після цього пішов у їдальню, думки не відпускали, але відволікся прийомом їжі. Після обіду хотів почитати книгу Анастасії Нових «Сенсей», але не вийшло, оскільки думки про конфлікт, що стався, не давали спокою. Подумав: «Якщо книгу не можу читати, послухаю якусь передачу за участю І. М. Данілова». Вмикаю і знову та сама ситуація: не виходить, думки, як божевільні, не відпускають та крутяться в голові, не даючи спокою.

Розумію: так не годиться, треба помиритися. Але тут же почув голос у голові, який із обуренням протестував проти такого рішення категоричним: «Ні! Він не зрозуміє, не можна миритися. Андрій та інші подумають, що ти слабкий, так не можна. Тим більше, ти тільки недавно працюєш і тебе тут ще не знають, це похитне твій авторитет. Та тут ще й Сашко (він став свідком сварки). Що він подумає, коли ти почнеш вибачатися та просити пробачення, він точно вважатиме тебе слабаком, при ньому не можна миритися. Ні, при всіх розкладах – не можна миритися!»

І це все на тлі звинувачень мене ж, що і я не духовний, і виходу з цієї ситуації просто немає. Почав просити вибачення у Бога, а всередині пусто. Розумію, ну до чого тут Бог, коли людина, з якою посварився, поруч, за кілька метрів, і я можу в неї попросити вибачення, і все. Але ж ні, у нього не можу просити вибачення! А у Бога з будь-якої дрібниці можна?

Нарешті, я наважився. Чесно скажу, дуже важко було навіть іти в його бік, не те що вибачатися. Але все ж почав із незручних слів: «Андрію, давай перемир'я, ми в закритому просторі, нам не треба сваритися, та й нема чого».

Андрій сидів у кріслі, підвівся, посміхнувся, навіть трохи не повірив тому, що я вибачаюсь, але щиро, з усмішкою прийняв мої вибачення і теж почав вибачатися переді мною. Я від його відгуку додав: «Ти пробач мені, я наговорив тут зайвого». (Саме ці слова і хотів сказати із самого початку, але гординя не давала).

Загалом, один одного вибачили. А всередині так добре та легко стало, Любов та Вдячність накрила. Думки-звинувачення, що я не духовний, що Андрій не духовний, та й взагалі думки про весь цей конфлікт розчинилися, як дим, наче й не було їх, і не було цього сильного тиску.

Вже після перемир'я почав щиро дякувати Богові за все, і всередині стало тепло та радісно. Дякую, дякую, дякую, дякую, дякую, дякую, дякую Богу і тільки Йому Одному дякую.

А очевидець нашої з Андрієм сварки Сашко бачив також, як ми помирилися. І що примітно, через кілька днів ми з Сашком почали надвечір розмовляти щиро, і, згадуючи конфлікт кількох днів давності, Сашко поділився, як під час сварки йому раз у раз не давали спокою думки: «Ні, Гриша не правий, Гриша точно не правий». І коли він побачив, що я перший іду на перемир'я, він трохи здивувався і подумав, як же відповість Андрій. І він також здивувався та порадів, коли Андрій прийняв вибачення та сам вибачився. І що характерно, думки, які його довбали, відразу ж відпустили його та більше не поверталися. З Андрієм я на рахунок думок не розмовляв, але на 100% упевнений, що думки і йому дали спокій, коли ми помирилися.

А що ще цікаво, що мене відпустили ті звинувачення, за які я засуджував свого колегу по роботі, мені стало байдуже те, що мене смикало до цього конфлікту, і ми навіть стали тепліше спілкуватися, жартувати, начебто й не було нічого. Так, оступився, погодився зі свідомістю, засудив людину, але це ж завжди можна виправити та не слухати далі свою ж свідомість, яка каже, що ти поганий, інша людина теж погана, та виходу із ситуації, що склалася, немає. Це брехня брехливої свідомості, не треба її взагалі слухати.

Любов всепрощаюча, вселюбляча. Тебе люблять, коли ти сам любиш…

Історія Аліни. Ділова зустріч чи побачення?

Для вирішення певних питань звернулася по допомогу до знайомого. Ми спілкувалися раніше віртуально, але наживо вперше. На підході до торгово-розважального центру, де ми домовилися зустрітися, свідомість помітила його здалеку. (Вона ласа на високих чоловіків).

Увесь день до цього перебувала у стані Любові, а тут на тобі. Перше, що збило з пантелику, – він мене обійняв. Якось не була я готова до такого теплого привітання. З того моменту домінанта переключилася не на почуття всередині, а на образи та думки в голові.

В одній із точок замовили їжу. Я збиралася розплатитися за своє замовлення, але він не дозволив. Сіли за столик, почали говорити про справи. Паралельно спостерігала за недвозначними картинками в голові на рахунок цієї людини та офігувала від того, наскільки далеко заходить свідомість, промальовуючи сценарій розвитку подій. Ну і, звичайно, все супроводжувалося думками: «Глянь, як він на тебе дивиться. Він тебе хоче. А що якщо замутити з ним?»

Коли обговорили справи, я, виходячи із-за столу, сказала:

– Все ж таки мені не зручно, що ти за мене заплатив.

– А що в Європі чоловіки не платять за дівчат? – спитав він. (Я нещодавно приїхала з Європи).

– Навіть не знаю. Я там не ходжу на побачення, - відповіла я та одразу сторопіла від сказаного.

Тобто, я сприймаю нашу зустріч як побачення???

– ...на зустрічі теж не ходжу, - зніяковіло додала.

Всю дорогу додому свідомість довбала мене: «Як ти могла таке ляпнути? Що він про тебе подумає?»

Вдома згадала про свою мету і про те, що треба стяжати Любов. Повернулася до почуттів. Думки заспокоїлися. Мені вже не було соромно за цю ситуацію, мені було смішно.

Уся ця зустріч, здавалося, пройшла, як у тумані. Я зрозуміла, що кермо управління своєю увагою не можна втрачати ні на секунду, інакше кермую вже не я, а свідомість. Це зробити легко на початку, тоді, коли з'являються перші картинки та образи, треба їх ігнорувати, інакше свідомість ще довго їх нав'язуватиме. І потім заведе в такі нетрі, що світу білого не знайдеш. Для неї немає таких понять, як дружба, безкорислива допомога, вона все і всіх розглядає крізь призму альфа-домінації. І якщо чітко не тримати духовний орієнтир, то заблукати у темряві дуже легко. З Богом усередині світліше та приємніше.

Історія Миколи. Свідомість – брехун!

Ви ніколи не замислювалися, чому з усіх можливих варіантів свідомість пропонує найгірший сценарій, який здатний вивести людину на емоцію?

Працюючи над собою, помітив, як часто в думках ситуації нагнітаються самі собою. Нещодавно мені зателефонувала моя бабуся і попросила купити їй чотири дитячі православні книги (хотіла подарувати їх своїм онукам). Я пообіцяв, що неодмінно в наступні вихідні привезу їй книги. До вихідних був ще тиждень, і я був упевнений у тому, що часу на пошук та покупку книг у мене достатньо. Почав шукати в інтернеті та знайшов в одній із церковних крамниць. Зателефонував, але в наявності було лише дві книги, а дві брачуючі мені обіцяли привезти через три дні.

Далі, протягом трьох днів періодично приходили думки про те, що книги можуть не привезти в строк. Три дні минули, а книг ще не було, але обіцяли привезти завтра. До вихідних залишався один день, і думки про те, що, швидше за все не зможу виконати прохання в строк, посилилися, і, одним словом, почалося «самоїдство».

Коли наступного дня не зміг додзвонитися до цієї крамниці, негативні думки стали приходити частіше, та емоції повністю заволоділи мною: злість, роздратування. Коли часу вже майже не залишалося, вирішив поїхати й забрати хоча б дві книги, які були в наявності. Їхати треба було до центру міста, а оскільки це була п'ятниця, друга половина дня, то, природно, у нашому місті були великі пробки.

Їхав дуже довго, і протягом усього шляху свідомість не давала мені нудьгувати. Мовляв, за цей час можна було знайти книги в іншому місці, ти втратив час, пообіцяв та підвів людину тощо. Одні артисти в голові знову та знову програвали переді мною цей сюжет, а інші їх лаяли на чому світ стоїть. І, звичайно, все це підживлювалося сильними емоціями. Хоча, за великою мірою, час ще залишався, але я вже погодився із запропонованим мені гіршим сценарієм.

І яке ж було моє здивування, коли зайшовши до цієї крамниці, я одразу ж побачив біля прилавка чотири окремо складені книги. Так, це були саме ті потрібні мені книги, а продавець, усміхаючись, сказала: «Як вчасно ви приїхали, книги щойно привезли». І з цього моменту як відрізало: емоції припинилися, і ситуація «пішла», бо в ній уже не було сенсу.

Хоча я й усвідомлював, що це просто система мені нав'язує весь цей негатив, і не треба включатись, але на той момент вийти з-під її влади я не зміг. У моєму випадку за, здавалося б, природним бажанням допомогти насправді стояла гординя: що про мене подумають, якщо я не зроблю, що обіцяв, та як мене похвалять, якщо виконаю прохання. А точкою входу для системи був момент, коли повірив свідомості та картинкам, що показувалися.


Система – брехун.


Свідомість оперує висновками, які цілковито не підкріплені фактами! Цим висновкам у жодному разі не можна вірити. Адже я до останнього моменту не припинив вкладати увагу в ситуацію, а вона вирішилася добре!

Система там, де моя увага. Коли перестаю вкладати увагу в ситуацію, вона часто сама вирішується, а якщо і ні, то з нею стає простіше впоратися. Тому важливо вчитися постійно перебувати в любові, генерувати її, вивчати роботу свідомості, як вона нас обманює! Тоді людина захищена і, бачачи ці провокації, може легко їх оминати та цілісно сприймати реальність.

Ця рубрика почалася зі статті: «ЗБІЙ У РОБОТІ ПРОГРАМ СИСТЕМИ ТА ЇЇ ПРОВОКАЦІЇ».

Друзі, приєднуйтесь до вивчення пасток свідомості та шляхів виходу з її хитросплетінь разом з нами! Надсилайте свої історії на пошту АЛЛАТРА Вісті [email protected] із позначкою в темі: спостереження за роботою системи.



ЦЕ ЦІКАВО
161

Залишити коментар