ЗНАЙТИ ЛЮБОВ У СОБІ

ЗНАЙТИ ЛЮБОВ У СОБІ

Дорогі друзі, хочу поділитися з вами своєю історією, якщо те, що зі мною трапилося, можна так назвати. Я не належу до жодної з релігій та знаходжуся поза політикою. Я проста людина, така ж, як і всі.

Отже, серед нашої повсякденної суєти хіба помічаємо ми, як проходить наше життя? Воно в буквальному сенсі, ніби проходить повз, ніби ми й не живемо. І здається, що ось ще трохи, коли ми вирішимо всі проблеми і заплатимо всі борги, настане Щастя. Але за однією проблемою постає інша і, не встигнувши зрадіти, що вирішив одну, хапаєшся за іншу.

А час летить і летить наше життя все швидше і швидше. Й ось запитання: хіба це Життя?

Десь у глибині душі я весь час задавалась питанням: «Навіщо?» У чому сенс такого існування? У цій ходьбі по колу: з роботи додому й навпаки? Невже весь Світ створений лише для того, щоб Людина народилася, вчилася, пахала все життя, страждала, трошки раділа і померла, так і не встигнувши нічого зрозуміти? Навіщо вона тут? І хто вона? Людина? Для чого і ким створений такий величезний наш Всесвіт? Адже життя людини таке коротке. І життя це, як заздалегідь прописаний код, все за шаблоном: у всіх все однаково. І в багатих теж, у них свої проблеми. І ще мене завжди дивувала ненаситність багатих людей, адже з собою все одно не забереш своє багатство. Й ось іще один шаблон: все заради дітей і онуків. Ну та годі, взагалі-то я не про це. Так ось. Що відбувається, коли народжується людина? Хіба належить вона сама собі? Вона ще нічого не знає і не розуміє, а вже грішна і вже всім винна: батькам, школі, країні, своїм дітям і т. д. І живе людина все життя, віддаючи борги, з прищепленим їй з дитинства почуттям провини. Я, звичайно, нічого не маю проти відповідальності перед рідними і суспільством. Але що здобуває сама людина? Я намагалася згадати, озираючись назад, чи була я щасливою? Так, була, напевно, якийсь час, але за рідкісними проявами «щастя», обов'язково вставали якісь проблеми і хвилювання, затираючи все. Так працює наша свідомість: вантажить людину, як баржу, всякою гидотою до повного її затоплення. Отже...

Що ж я шукала?

Колись давно, ще в молодості, коли я жила сама, до мене в гості прийшла моя двоюрідна сестра і залишилася ночувати. Спали на одному ліжку, я лягла біля стіни. Коли я стала засинати і майже вже заснула, вірніше заснуло тіло, тому що я не спала, але не могла поворухнутися. Дивний стан, я думаю багато хто відчував таке при засинанні. Так ось. Я почула, що ніби хтось увійшов у квартиру і навіть дзвякнули ключі в передпокої, потім  пішов на кухню, ніби навіть пив воду, поставивши кухоль на холодильник, і відправився в кімнату, де ми спали. Я чітко розуміла, що він іде до мене і вже стоїть біля ліжка. Жах був настільки сильним, що волосся стало дибки. Я розуміла, що якщо я не вийду з цього стану, станеться щось жахливе. Не знаю яким чином мені вдалося розплющити очі, і я побачила Це – чорний, як провал, силует людини, що світиться, і така ж, простягнута до мене рука. Він тягнувся до мене через сплячу Наталку! Зібравши всі сили я сіпнулася і «прокинулася», вірніше, вийшла із заціпеніння. Все це зникло, сестра мирно спала поруч, а я намагалася заспокоїти серце, яке вискакувало з грудей. Торкнула її і запитала, чи чула вона що-небудь, але вона повернулася на інший бік і продовжувала спати. Я зрозуміла, що Це бачила тільки я, а я реально Це бачила. І прийшло розуміння, що наш Світ набагато складніший, ніж те, що ми бачимо.

Тоді у мене ще не було інтернету, щоб пошукати інформацію про те, що б це могло бути. І відтоді, коли я ночую сама, на кухні горить світло.

Ще один прояв був багато років по тому, теж уночі: кілька ударів у спину між лопаток і вздовж хребта. Після цього з'явилось якесь зудяще відчуття під лівою лопаткою, іноді воно зникало, іноді з'являлося знову. І ось, коли це стало можливим, я стала шукати схожі випадки в інтернеті, хотілося знайти дійсно правду, а не всяку лабуду заради кількості переглядів. І... знайшла. Хлопець розповідав про себе. Коли це слухаєш, свідомість каже, що все це нісенітниця, що це смішно, але тільки я точно знала, що Це не нісенітниця і це точно не смішно. Я дивилася його відео і побачила посилання на телебачення АЛЛАТРА ТБ. Пройшовши за посиланням, стала дивитися якусь передачу, там невисокий чоловік з тихим голосом розповідав про нашу свідомість. Ним виявився Ігор Михайлович Данілов, професор медицини. І лікує Він, як з'ясувалося пізніше, не тільки хребет. Він розповідав про нашу свідомість: що це таке, як вона працює. І коли він сказав, що свідомість – це НЕ Я, зрозуміла, що свідомість – це не людина, що вона, як польова структура, існує окремо, тільки підкидаючи, постійно підкидаючи думки, які ми приймаємо за свої, причому всі думки: і погані, і хороші. Поганих чомусь набагато більше, причому про нас же самих. І приймаючи ці думки, ми робимо наш вибір, формуючи тим самим наше Життя.

Я сиділа мов уражена громом. Хотілося закричати: «А що, так можна було чи що?!» Можна було не слухати гидоти, які підкидає тобі твоя ж власна свідомість. Вона то підносить, то опускає, принижує, звинувачує, підкидає образи, страх, говорить, що ти не гідний щастя або, навпаки, тільки ти один і гідний. Вважає всіх ворогами, розділяє, змушує домінувати або говорить, що хто ти взагалі такий, щоб бути щасливим і навіть не думай про це і ще купа всякої брехні. Але ж ми вважаємо ці думки своїми і віримо їм. Тим самим робимо вибір не на свою користь.


Відповідальність за свій вибір. Цитата з книги


Виходить, що куди ти вкладаєш свою увагу, тим і стаєш: здобуваючи або життя, або смерть.

Про що ж я дізналася?

Отже, що ж я дізналася, зробивши перший крок у своєму пізнанні? Я дізналася, що є ті, хто живе в тіні, харчуючись нашою енергією і їхня мета налякати. Адже страх дає дуже потужний викид енергії, і чим більше ми боїмося, тим більшою силою вони будуть володіти і тим частіше приходити. Так само працює і наша свідомість. Я дізналася, що моя свідомість – це не я, і думки, які до мене приходять, – не мої. І я можу не слухати, як моя свідомість говорить мені, що я ні на що не здатна, що я не гідна щастя. Постійно прокручує сюжети з мого життя, як стрічку кіно, зациклюючись на чомусь, постійно чіпляючи і чіпляючи мою увагу. То одне погано, то інше, то страшно, то навіщо ти щось зробила, то чому не зробила, а якщо і зробила, то все одно не так. Постійні питання, на які не встигаєш відповідати, постійно перебуваючи в пригніченому стані. Боже мій! Свідомість має служити нам як інструмент, щоб ми могли комунікувати в цьому світі. Щоб ми могли спілкуватися одне з одним, працювати, вивчати мови, вибирати, яку сукню одягнути і що приготувати на обід, але вона ніяк не повинна підкидати гидоти і диктувати тобі, як Особистості, який ти ніякий. Адже, по суті, всі люди хороші і тільки своїм вибором ми вирішуємо, якими нам бути. Треба бути чесним по відношенню до себе в першу чергу, адже всі розуміють, що таке добре і що таке погано. І це теж крок, зрозуміти: хто Ти. Що Ти – не тіло і не свідомість. Ти – Особистість, яка може набути Життя справжнє. І не вмирати.

Свідомість говорить, що шизофренія вже поруч, але ті зміни, які відбулися в мені, дозволяють її не слухати.

Отже.

Крок другий. Свобода або вмирати необов'язково

Знань конкретних не було і я йшла з натхнення. Тепер я знала, що я – Особистість, що у мене, як і у всіх людей, є Душа, є моя увага, як інструмент і найгірший друг – це моя свідомість. Тепер потрібно було знайти справжнього друга, знайти Любов у собі, тобто знайти Бога. Адже, як виявилося, Бог – це не дядько з бородою, що сидить на хмаринці з грізним видом. І диявол – це не чорт з рогами, хоча страх – його улюблений інструмент. Це все знаходиться всередині нас як енергія, чи що. Добре і погане. Вічне і смертне. Дух і матерія. Любов і зло. І чому ти, як Особистість, віддаєш перевагу, тобто постійно робиш вибір у той або інший бік, тим  і стаєш.

Маючи віддалене уявлення про духовну практику «Квітка Лотоса», як про мовчазну молитву, я вирішила спробувати. У цій практиці треба уявити, що ти саджаєш зернятко всередині себе, в області сонячного сплетіння, туди, де знаходиться твоя Душа і своєю увагою «поливаєш» його. Звичайно протягом дня, в турботах, легко про все забути, але потрібно вміти зупинятися і відчувати. Так-так, вчитися відчувати! Перенаправляти свою увагу від свідомості, яка зі своїми думками наче рій у голові дзижчить, до Душі, до Світу Духовного, спокійного, стабільного і безкрайнього, до вічного, до свого «зернятка». І цю практику можна робити завжди і всюди. І це не заважає займатися повсякденними справами, приділяти час близьким і рідним, працювати. Нехай це все робить свідомість, а увага залишається в Душі. Потрібно як би налаштуватися на хвилю, роблячи справи, відчувати себе, свою Душу. І зовсім не обов'язково ставати таким добреньким і безвольним, щоб з тебе мотузки в’язали. Треба зуміти залишитися собою і в той же час змінитися, вірніше змінити вектор свого життя. Адже у кожного з нас свій шлях і кожен проходить його по-своєму. Адже однакових людей немає, всі ми різні, але ми складаємо одне ціле Людство, як клітинки одного організму і якщо всі клітинки будуть здорові, дивишся, і пацієнт буде врятований.


Від вибору кожної людини залежить рух цивілізації


Отже, я стала намагатися робити цю практику на голій уяві, направляючи увагу до Душі протягом дня. А ввечері, лягаючи спати, намагалась утримувати Там свою увагу. Як виявилося це не просто, але це тільки спочатку. Свідомість постійно лізла зі своїми думками-відволіканнями. Наша свідомість – це як програма тваринного розуму і її мета не пустити людину на Духовний шлях. Це як випробування, через яке повинна пройти людина протягом свого життя, переступити через установки цієї програми, пройти, немов крізь фільтр. Вона завжди стоїть поперек дороги і, як та Баба Яга, завжди проти. Тому що, коли Особистість звільняється, тобто набуває Життя Вічного, то після смерті тіла свідомість припиняє своє існування.

Знайти Любовь

Виконуючи практику «Квітка Лотоса» не треба боротися зі своїми думками, треба просто перенаправляти свою увагу до Душі, до свого зернятка і утримувати її там.

Але мені ще треба було знайти Любов у собі, адже це саме вона дає життя. Ввечері я лягла спати і, коли було вимкнено світло і звук, знову ж своєю увагою або ж внутрішнім поглядом, як хочете, я стала шукати в собі звідки йде це почуття, почуття Любові, і де воно знаходиться в мені, це почуття. І коли я його знайшла і включила це почуття, ніби активувала його, почалася генерація, тобто це почуття спалахнуло в мені, як вогонь, і свідомість померкла. Я відчула неймовірне полегшення і свободу від свідомості. Я не можу сказати точно, де в мені спалахнуло це почуття, мені здалося десь у животі. Я прямо фізично відчувала це місце, як лінію і направляла, постійно направляла туди свою увагу протягом дня, а ввечері перед сном мене просто накривало, приносячи неймовірне умиротворення та спокій. І потім ця лінія почала підніматися, наповнюючи мене як сосуд, якимось неймовірним світлом. Спочатку живіт, потім сонячне сплетіння, груди, горло, обличчя, верх голови, я прямо відчувала пульсацію, яка стукала в моїй голові, обдаючи мене чудовим теплом і вийшла через тім'я. І поки піднімалася ця лінія, вона ніби витісняла з мене всі образи, страх, злість, страждання і тривоги, весь негатив до останньої краплі, наповнюючи мене Любов'ю і Втіхою. Я весь цей час продовжувала працювати над собою, направляючи увагу протягом дня туди, до цієї лінії, допомагаючи їй піднятися, а ввечері, лягаючи спати, утримувала там свою увагу і виходило, що протягом дня я ніби накопичувала там цю енергію, енергію своєї уваги, а ввечері, коли я повністю могла направити туди свою увагу і мене нічого не відволікало, йшов неймовірний відгук зсередини.


Що хоче будь-яка людина? Любові і знайти Життя


Важко описати словами те, що відбувалося зі мною. Я наче дивилася всередину себе і в мене виникло таке відчуття, що я знайшлася. Наче я дуже давно загубилася і блукала в темряві, і не могла знайти шлях додому. І ось один добрий чоловік простими словами вказав мені цей шлях і цей шлях був таким простим і доступним, що я не могла в це повірити, сльози текли по моїх щоках від щастя, я плакала і сміялась одночасно. Дурдом скажете ви, та ні, дурдом – це той світ, в якому ми живемо. Так ось, коли ця лінія піднялася і вийшла з тім'ячка, я відчувала її на шкірі голови і ніби втратила те місце, куди направляти увагу. Свідомість мені говорила, що нічого не було, що на цьому все закінчилося і взагалі це все мені здалося, і що я сама все собі вигадала. Але я продовжувала дивитися передачі за участі І. М. Данілова, вбираючи Знання. І взяла ще один інструмент, завела щоденник і стала записувати все, що зі мною відбувається. До речі, це дуже допомагає позбутися від нав'язливих думок, тобто, якщо з'явилась якась негативна думка, я її записувала. І варто було мені її записати, як вона зникала. І ось, поки я таким чином працювала над собою, свідомість просто атакувала мене, я замучилася писати. І все як звичайно, по суті, у неї одні і ті ж прийоми. То вихваляла, то принижувала, ворушила пам'ять, намагалася витягти якісь недороблені справи і старі образи, пропонувала боротися.

Я спокійно, вимкнувши всі відволікаючі звуки, вдома і на роботі намагалася тримати увагу в своїй Душі і, якщо приходила якась негативна думка, записувала її і продовжувала утримувати увагу всередині. Не треба боротися, треба просто перенаправляти увагу. Спочатку не дуже виходило, але виходило все одно, а ввечері лягаючи спати, я пожинала, так би мовити, плоди своєї роботи, провалюючись в незрозумілий спокій і млість. Так ось, я трохи відволіклася. Коли ця лінія піднялася і вийшла, заповнивши мене під верхівку, з одного боку начебто нічого не відбувалось і ніхто навіть не помітив моїх змін, але ось я, як звичайно, прийшла на роботу і зрозуміла, що мені чогось не вистачає. Я спочатку навіть не зрозуміла чого, а потім до мене дійшло, я здивувалася якійсь дивній тиші всередині себе. Свідомість мовчала! Простір ніби розширився і час зупинився. Свідомість мляво підкидала якісь нікчемні думки, але я могла спокійно вибирати, що мені приймати, а що ні. Це як сусідський собака, який гавкає за парканом, вона мене більше не лякала.

Я продовжувала працювати над собою, спрямовуючи, постійно спрямовуючи свою увагу до своєї Душі, до свого зернятка, намагаючись постійно тримати її там. Продовжувала записувати думки. Загалом чесно і старанно працювала і мені  ніби хтось допомагав, не залишаючи мене. Посилаючи увагу до своєї Душі, утримуючи її там, я чула відгук зсередини. Прокидаючись вранці, я відчувала цей відгук всередині себе, як щось ціле, пульсуюче, живе, що обдає мене теплом і Любов'ю. Загалом, зернятко розпустилось і перетворилося в прекрасну квітку. Моя увага поступово оселилася в моїй Душі і мені стало легше жити. Я перестала так гостро реагувати на якісь неприємності та проблеми. Мене перестали зачіпати образи. Я залишилася колишньою, але все змінилося в мені, вірніше змінилося моє ставлення до всього, все стало якимось далеким, як той злий собака за парканом. З'явилася ясність думки, я могла відповісти, якщо мене зачіпали, але в мені більше не було зла. Важко пояснити словами те почуття, яке я відчуваю тепер у своїй Душі, як благо, як розраду. Його ще називають неупередженість. Але це не означає, що тобі стає все байдуже, зовсім не байдуже, просто не стало емоцій, а з'явилися почуття.

Так я знайшла свого найкращого Друга, свого Творця, тепер я точно знаю, кому потрібна моя Любов і хто не відповість байдужістю, а навпаки, наповнить тебе надміру своєю Любов'ю, втішить і подарує Життя, яке не закінчиться.



Учасниця Міжнародного громадського руху  «АЛЛАТРА»


ЦЕ ЦІКАВО
126

Коментарі (10)
  • В
    Валентина

    Огромная благодарность. Очень интерестная статья. чувственная. Любовь так и льется от первой строчки. Захватило и прочитала с большим интересом. Получила ответы на свои вопросы. Огромная благодарность.

  • И
    Ирина

    Как это здорово, когда обретаешь эти чуства Любви, и уже не хочется с ними растоваться. Но сознание не дремлет. Но, тем и нтреснее и одновременно сложнее путь. Спасибо за ваш опыт. Спасибо Миру Духовному.

  • К
    Катерина

    Спасибо друзья. Я так рада, что мою статью опубликовали и что её прочитали и столько прекрасных отзывов. Каждый для меня очень важен. Спасибо

  • Н
    Наташа

    Спасибо за искренность. А ведь у меня не получается. Всё время что то отвлекает. Эта статья даёт вдохновения и надежду.

  • Е
    Елена Л

    Спасибо автору за такие понимания. Очень помогает опыт людей и практические советы в работе над собой. Как-то понимания становятся глубже. Вот вроде ты это в глубине тебя было, но как-то неосознанно , а тут читаешь и понимаешь-- точно, вот оно. Ещё раз большое спасибо.

  • Т
    Тамара

    Как просто! Как обыденно, прозаично - шаг за шагом - просто работа. И в то же время - воплощенная в жизнь формула: "Наблюдать за своим сознанием, верить, любить". От результата к результату, все дальше и дальше (или все выше?). "Я продолжала работать над собой, направляя, постоянно направляя своё внимание к своей Душе, к своему зёрнышку, стараясь постоянно держать его там." Я, когда читала статью, шла с автором вместе - и вот апогей статьи и работы над собой: "Так я нашла своего лучшего Друга, своего Создателя, теперь я точно знаю, кому нужна моя Любовь и кто не ответит равнодушием, а наоборот, наполнит тебя сверх меры своей Любовью, утешит и подарит Жизнь, которая не закончится."Аминь. Спасибо!

  • C
    Cтепан

    Спасибо! Хорошо сказано: "Моё внимание постепенно поселилось в моей Душе"

  • А
    Александра

    Спасибо. Столько чувств, спасибо за пояснения, это ценно для меня. Здорово, что нас много и каждый поддерживает. Спасибо

  • Ю
    Юлия

    Читала вашу историю на одном дыхании! Ваш опыт отозвался в душе. Я встретила исконные знания по-другому. Но общее это чувство счастья , которое охватывает, когда находишь себя, когда понимаешь, что ты можешь быть по-настоящему свободен! Благодарность всем участникам МОД АЛЛАТРА , которые не боясь шаблонов поднимают очень важные темы для многих людей, инициируют просто потрясающие проекты. "Контроль теней" - один из таких проектов. Не сомневаюсь, что мега полезный. Для меня начинает складываться в голове чёткая картина о действии на сознание невидимого мира, о магии и ее последствиях. Ну и конечно, позволяет не запутаться в лабиринтах этого мира.

  • Е
    Екатерина

    Спасибо за прекрасную статью! Как радостно осознавать, что сейчас нам доступны Знания и есть возможность идти прямым путём! Всем любви и созидания

Залишити коментар