Не плануй, а йди за Духом...

Не плануй, а йди за Духом...

Я відкрила очі і побачила теплий килим персикового кольору. Спокій. Посмішка. Тихесенько, щоб не розбудити близьких мені людей, пішла вмиватися. Струмінь води. Чиста, прозора, свіжа і прохолодна. Чистота.

Дякую Богу. За Життя. За Любов.

***

"Треба буде сьогодні ввечері купити філе індички, напевно, приготую йому на вечерю котлети", "Вставай і наливай кави!", "Що сьогодні вдягнути на роботу?", "Так-так-так, це взяла, взяла, о, моя маршрутка..."

Туди-сюди, потік людей, біжу на роботу, з роботи — додому. І лише до кінця літа помічаю, що цвіте магнолія. А запах моря? Я не відчувала його майже півтора року, проживаючи поруч з морем...

Я пам'ятаю цей день. Це було літо. Червень. Тоді я прокинулася після суперечки і задала собі питання: "Що ж я роблю?" Це ж моє Життя!!! Якщо він вибирає чинити так — це його вибір, але чому я вибираю погіршувати своє життя, своє особисте життя? Я можу прийняти його вибір або не прийняти, але це моє ставлення, змінювати його вчинки — не можу. Я ж не він. Але, я можу змінити свої вчинки і вибрати свій розвиток, а не деградацію. Ще тоді до мене прийшло таке питання: "А хто мені сказав, що має бути саме так, саме за "моїм сценарієм" або "планом", і чи по-моєму?"


Як часто в голові складається план... План, який формує свідомість

"Свідо’мість — Свідомість - людська здатність до відтворення дійсності в мисленні; психічна діяльність як відображення дійсності"

Переклад визначення з тлумачного словника Ожегова

 

"У найбільш елементарному значенні під свідомістю мають на увазі "властивість всього живого контактувати із зовнішнім світом і адекватно на нього реагувати, або просто здатність усвідомлювати навколишній світ і власні переживання".

Свідомість виявляє себе у внутрішньому світі людини у вигляді потоків відчуттів, думок, спогадів, емоцій, бажань.

Свідомість — це енергоінформаційна польова структура, інструмент Особистості для взаємодії з матеріальним світом"

Психологія та психотерапія АЛЛАТРА


І як часто цей план не збувається, точніше, практично завжди все відбувається зовсім не так. Принаймні у мене жодного разу ще не збіглася ситуація в реальному світі з планом. Був у мене план у вісімнадцять років: вийти заміж, народити діточок... Вийшла, але згодом розлучилася — реальність не збіглася з ілюзорною казкою, намальованою в голові. Адже це планування починається з малого. Вранці, прокинувшись і приділивши увагу тій чи іншій думці, я спостерігаю, як одразу йде ланцюжок інших. І якщо мені цікава ця думка, вона перетворюється на картинку. І так одна за одною, поки не ловлю себе на перегляді цілого фільму.

“Згідно з древніми споконвічними знаннями, сила уваги ‒ це величезна життєво важлива сила, у якій сконцентрована сила Аллата, що творить. Саме завдяки силі уваги Особистістю здійснюється свобода вибору, формування кожною миттю свого життя своєї післясмертної долі. Куди людина вкладає свою увагу (внутрішній потенціал), то і стає її реальністю. Будь-які спроби вкласти увагу в матеріальний світ, його бажання і приваблення, у подальшому незмінно формують реальність пролонгованого у часі страждання. Чому у духовних трактатах і говорилося про те, що людині важливо постійно концентрувати свою увагу на своєму духовному внутрішньому світові. Тільки в цьому випадку людина вкладатиме свій цінний внутрішній потенціал у формування життя після смерті, а не розтрачувати його на формування смерті ще за життя (субособистості)."

стор. 56 СПОКОНВІЧНОЇ ФІЗИКИ АЛЛАТРА


Увага — це спостереження, погляд Особистості, точніше, зацікавлений погляд, і, як наслідок, концентрація життєвої енергії або на Душі (духовному розвитку), або ж на емоціях, бажаннях, "хочушках" (матеріальному розвитку).

Але що є думка і план? Це ж відволікання уваги — того дорогоцінного, що є в мене, Особистості. У той же час, увага — це енергія, сила, завдяки якій живе свідомість. Свідомості вигідно скласти план, не реалізувати його і отримати увагу двічі — коли планувала, і коли засмутилася через те, що незбувся "сценарій".

Взагалі мені прийшло таке порівняння, що голос в голові — це коментатор, який описує всі мої дії, причому зроблених у минулому чи тих, що плануються в майбутньому. Ніби є великий екран, де відображається тіло, яке ходить, бродить, і щоб той, хто дивиться, розумів, куди "ходить, бродить", потрібно коментувати всі його дії. Як футбольну гру: "м'яч у червоної команди, м'яч біля білої команди, передача, гол". Але ось питання: "А хто дивиться?"

І ще момент, по суті, це як контроль — якщо раптом тіло "зникне з поля зору екрану, то буде коментатор, і буде все одно розуміння місця розташування тіла. А тіло може зникнути, і зникає при розслабленні. Коли повністю розслаблені м'язи — немає відчуття тіла. Але я себе усвідомлюю, я є. Після досвіду розслаблення, аутогенного тренування, настає повне розуміння, що я не тіло.

І що помітила — тіло то особливо нічого не вимагає, головне, вчасно бензину — їжі давати, та задовольняти фізіологічні потреби. Воно точно не коментує. Коментує свідомість, особливо активно стверджуючи свої позиції, коли приходить розуміння, що я не тіло.


***

Посудина

Я тихенько посиджу...
подивлюсь на почуття
І тобі я розкажу,
що чарівним струмочком ллються
через край за межі тіла,
Ті джерела, на які я дивилася,
Що посудина вміщає води,
і струмують крізь мене
Безкінечні простори,
світу, життя та буття...
І зітхаючи, розширююсь,
І люблячи заглиблююсь,
все в простір безкрайнього
чарівного вікна...
Я частинка океану,
я і є весь океан,
немає меж розділення,
тільки світу Єднання,
що струмує крізь мене.

Рання весна 2016 р. (Марина Гузенко)

Переклад: BERG

 

Коли я Спостерігаю: за світом, за собою, за всім, тоді я в моменті Тут і Зараз. А коли я в моменті Тут і Зараз, тоді немає коментатора, немає плану! Навіщо щось планувати, якщо я Тут, і це найкраще Тут. Навіщо мені коментувати, якщо я Зараз — в самому прекрасному для мене Зараз?!

"Тобі не потрібно чекати, щоб в твоє життя увійшло щось, що «має зміст» і щоб ти, нарешті, почав отримувати задоволення від свого заняття. В радості набагато більше сенсу, чим ти міг би уявити. Синдром «бажання почати життя» є одним з найпоширеніших помилок несвідомого стану. Швидше за все, розширення і позитивні зміни на зовнішньому плані з'являться в твоєму житті у тому випадку, якщо ти зможеш отримувати задоволення від того, що вже робиш, а не чекаєш якихось змін, щоб почати жити.

Не питай у свого розуму дозволу радіти з того, чим займаєшся. Все, що ти отримаєш у відповідь — це безліч доводів, чому ти не можеш з цього радіти. «Не зараз», — скаже тобі розум. «Хіба ти не бачиш, що я зайнятий? Мені ніколи. Можливо завтра ти зможеш почати насолоджуватися...» Це «завтра» не буде ніколи, поки ти не почнеш отримувати задоволення від того, що робиш зараз."

Екхарт Толле


***

В Любові проявляється, в Любові пізнається. І крила... В Любові

Я в Бозі. Це найбільш міцні обійми. Самий щирий поцілунок. Дотик твій? Можливо, бо завмирає серця стук, йде потік, але тільки коли він зі світу Бога. Як щось може перешкодити діалогу з Богом? Любов співає, Любов настала, як ранок настає... Просто бути в Бозі, не плануючи, Тут, Зараз. Слідувати за Духом з довірою, він приведе. Адже Особистість — частина Святого Духа. Стати Почуттям. Я наповнююсь тишею, яка виникає від переповнення почуттями. Свідомість не розуміє, вона не знає, як це коментувати — ось і замовкає. Ця безмовність від зіткнення з Життям. Повна довіра, відкритість, рука в руці, і просто крок за Ним, за Богом.

 

Посміхаюся

Посміхаюсь. Відчуваю посмішку твою
Так ніжно, як тонкий аромат роси,
І свіжість ранкового Світанку,
М'який вир пурпурного світла
Обійми тиші...
А знаєш, тут музика грає, рояль
Симфонія дощу і дзвіночок
Кольору синяви...
Неначе світ — малюнок Бога,
Я бачу його мазки Любові
І стан польоту,
Глибокої ніжності ночі.
Я посміхаюся, і ти посміхаєшся.
Спасибі. Диханням малюючи,
Любов ступає в просторах
Чистоти,
цілунок пальців однієї руки...

11.09.16 р. (Марина Гузенко)

Переклад: BERG

 

Я прокидаюся, сонечко дивиться в вікно, я посміхаюся, радію, тепло. Мій погляд всередині, я відчуваю Його, я в Бозі і, розливаючись, почуття посміхається мені у відповідь. Воно, як дзвіночок, звучить, виблискуючи і розсипаючись крапельками роси. Спокій. Щастя. Я всього лише йду по слідах, які вже залишилися від Бога, я іду за Ним. Є тільки зараз, і все, що я можу — погляд свій глибше опускати і перебувати. Як описати те, що так природно й близько, що тут, поруч, у хмарах, у зморшках бабусі, в усмішці дитини, у листі, у дощі... Як описати те, що наповнює зсередини і розкриває. Це танець, течія річки, це щастя, радість, тиша, спокій, і така повнота, така чистота

Не плануй, а йди за Духом…

А знаєш... Адже все так просто!
В Любові вона народиться, злиття у вічність перетворивши;
І жар у грудях знаменням відіб'ється... Розум притупивши.
Так багато слів, та все пусте....
Перед почуттями,
Як описать ту музику, що щастям всередині відгукнеться, як
доторкнеться до Душі?...
З любов'ю, чистою, яка тече, іскритися і живе... І дзвіночок
радістю звучить всередині... Любов вона прекрасна... Тільки відчини ...

Липень 2016 р. (Марина Гузенко)

 Переклад: BERG

***

Це приходить. Працюючи над собою, займаючись практиками, медитаціями, спостерігаючи за собою і, насамперед, відповідаючи на питання "хто я?", я прийшла до почуття, до живої мови, до Істини. Напевно, просто був вибір, одного разу в непростий період життя, коли я бачила Бога. Коли було зіткнення зі смертю. З крахом усіх моїх очікувань, із втратою матеріальних благ, з втратою себе як его і з надбанням себе як Особистості. Тоді я відчула, що поруч, те, що оберігає і допомагає, коли я жива! Просто жива фізично, завдяки Богу. Як це не просто — сказати, як я люблю Його! Але сказати це можу, лише перебуваючи в цій любові...

Є ситуація, і в ній кожну секунду Бог дарує найкраще для мене. І коли я приймаю цю секунду, Тут і Зараз, радію, дякую і люблю — тоді все Щастя. Тоді я йду за Духом, мене ведуть, не я веду. А коли ж я намагаюся передбачити чи спланувати той або інший хід, рішення — я випускаю руку Духа. Точніше сказати, коли я намагаюся коментувати, оцінювати, порівнювати, коли прибираю довіру і впускаю свідомість як его-структуру в ситуацію, коли починаю контролювати.

Але це не означає, що я, наприклад, не куплю квиток на потяг за три тижні вперед. У моєму випадку це було б проявом неадекватності. Просто немає розуміння майбутнього в цьому розумінні. Є тільки Тут і Зараз. Радість, що дві години ночі, стукіт ногтиків по ноутбуку, звук цокаючого годинника, мить, друзі, що сидять поруч, чай, тепло, затишок, Дотик до Бога і в Бозі.

Дякую.

 

Автор: Марина

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 182

Підписатися на новини



Не плануй, а йди за Духом... - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 182
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція