Небо так любить нас
«Випадок — це псевдонім Бога, коли Він
не хоче підписуватися своїм ім'ям».
Анатоль Франс
Міста, вулиці, села, дерева, зірки... Дороги, слова, багаття, фінгал під оком, краплі на вікні, усмішка мами, сміх друзів, розбиті коліна, довгі розмови…
Коли озираєшся назад, то життя немов калейдоскоп кадрів, які змінюють один одного і хоча кадри часом здаються розрізнені, але це лише ілюзорне сприйняття, адже насправді всі вони пов'язані... Пов'язані неперервним між собою, незримим, але від того ще більш прекрасним, чарівним зв'язком… Любов’ю Бога
Сьогодні, завдяки Знанням АллатРа, я чітко бачу і найголовніше відчуваю цю єдино справжню Реальність, яка приховується за ілюзорними декораціями, що змінюють одна одну. І я вдячний Богу за все це і за всіх нас! За те, що насправді кожна людина щиро може визнати це; що які б події не були в її житті, завжди в ньому був, є і буде Той, Хто незримо веде, дбайливо, бо Любить.
Любить по-справжньому, не так як, на жаль, звикли робити це ми — люди. А Любить так, що навіть у строгості Його є користь для нас. Для тих нас, хто часом прихований від нас самих, кого ми часто навіть не знаємо в собі... Забули... Втратили... Продали... Але навіть у таких випадках, Він не перестає Любити і допомагає згадати, знайти, повернути... Бо Він Любить нас, навіть тоді, коли ми цього не заслуговуємо, навіть тоді, коли ми самі цього не робимо…
«Але Любов Божа не залишає людину навіть тоді, коли вона про неї забуває. Бог ніколи не залишає людину, бо Його Любов, завдяки Душі, завжди з нею. Однак людина не завжди хоче прийняти цю вічну Любов і часто сокровенне пізнання її відкладає на «потім», керуючись сьогохвилинними, тимчасовими бажаннями смертної матерії. Але у людини немає цього «потім», є тільки «тут і зараз», в якому відбувається істинний рух і вибір. Треба тільки відкритися і довіритися Богу. Не варто втрачати дорогоцінного часу життя».
Із книги А. Нових «АллатРа»
Кожен із нас родом з дитинства. А дитинство, це така пора, в якій майже всі ми, набагато частіше, ніж уже в дорослому житті, відчували себе щасливими. Хіба не так? І в дитинстві нам здається, що щастя буде завжди, що попереду чекає все найкраще і тільки хороше. Адже в нас ще так мало наносного і фальшивого, а більше щирого і чистого. Але в міру дорослішання, ми стаємо здебільшого більш похмурими, більш егоїстичними, більш цинічними, більш розсудливими (і від того більш нещасними) типами, які вже не вірять ні в Добро, ні в Щастя…
І в один прекрасний момент замислюєшся, адже я так свято вірив у дитинстві в Щастя, Радість, Любов, торжество Добра і Справедливості, а воно все якось не так, все якось наперекосяк... Багато з'являлося питань, але не було повноцінних відповідей... І саме АллатРа дала вичерпні і всеосяжні відповіді на всі найважливіші питання! І повернулося те почуття впевненості, що щастя може бути завжди і для всіх! І сьогодні ця впевненість проявляється в сотнях благотворчих проєктів Руху АЛЛАТРА, проєктах, які спрямовані саме на побудову благотворчого суспільства загального Щастя.
Майбутнє безперервного щастя, основи якого закладаються сьогодні людьми, які прийняли АллатРа у своїх серцях — учасниками Міжнародного Громадського Руху АЛЛАТРА.
Чому безперервного і чи можливо таке? Тому що справжнє щастя — воно не може припинятися. Щастя тому і щастя, що воно не припиняється. Чи можливо таке? Звісно так! Адже завдяки АллатРа я, як і будь-яка людина, сьогодні можу відкрити Його Джерело в собі і не закриватися більше від Нього...
І тоді, ось воно Щастя, яке не залежить ні від погоди, ні від будь-чиєї примхи, ні від котирувань валютних, ні від чого... Лише одне визначає — чи відкритий я сам Йому.
Як і у всіх людей на Землі, у мене теж було в житті багато днів, коли я відчував щастя. В основному звичайно, як уже було сказано, в дитинстві, але й потім немало. Але суть у тому, що:
По-перше, це щастя, воно було як бризки з моря... Як краплі дощу, який освіжає... Вони не були такими, що розчинився в них раз і назавжди. Швидше відголосок, але не всепоглинаюча хвиля пісні ангелів, коли ти розчиняєшся в ній без залишку.
По-друге, справжнє щастя — це не точки на шляху, це — безперервна лінія. Лінію цю в собі може відкрити кожен. Ключ від цих дверей у Світ безперервного щастя — це АллатРа!
«…Ось ми говоримо щастя. Що щастя в розумінні людському — це тимчасове, сьогохвилинне, швидко минаюче явище. А там воно безкінечне. Ми говоримо безкрайнє щастя, і ми порівнюємо безкрайній океан з краплею на твоїй долоні. І ось цю краплю на долоні ми і називаємо безкрайнім щастям у світі цім, а насправді — це океан. Він безбережний, немає ні початку ні кінця…»
Із передачі «Свідомість і Особистість. Від завідомо мертвого до вічно Живого»
І як би низько ми часом не падали, Любов Його всіх нас вела до сьогоднішнього дня! Дня, коли ви читаєте ці рядки, коли ви прийшли до одного з порталів АллатРа. А це означає, що Небо так любить нас... Ті випадки, за якими ховався Бог, крок за кроком вели сюди, в цю саму точку. Все не просто так і випадковості не випадкові. Красиво ця думка висловлена в дзенському виразі:
«Падає сніг, і кожна сніжинка на своєму місці».
Тепер же я точно знаю, що завдяки Душі, я можу увійти у світ нескінченного Щастя і перебувати в Ньому навічно! І найпрекрасніше в тому, що якими б поганими, що забули Бога і себе самих ми не були, скільки б дурниць ми не зробили, Бог так любить нас, що незважаючи на все це, все одно дає Шанс.
Небо так любить нас,
І хоча часом життя лише уламки
розбитих ваз,
Небо так любить нас,
І хоча часом ми живемо, забувши Його наказ,
Небо так любить нас!
І хоча життя часом лише набір розмитих фраз,
Небо так любить нас!
***
Фари, траси, фуршети, бенкети,
На узбіччя викинуті діти, букети,
Як би сильно ми не намагались забути Ангела всередині нас,
Небо все так само любить нас!
Величаво течуть по небу хмари,
І знаю я тепер напевно,
Скільки б помилок не зробив кожен з нас,
Небо все так само любить нас!
Сьогодні мені хочеться крикнути на весь світ: — Люди, посміхніться! Життя прекрасне! Так, ми поводилися як дурні, а інші, як повні кретини... Але давайте перегорнемо сторінку, візьмемо Книгу, в якій не поставлена крапка, і будемо жити як брати і сестри. Адже небо так любить нас! Любов ця так безкінечна, що нам усім подарована книга «АллатРа», в якій все розкладено по поличках. Візьми і живи! І навіть Той, Хто вірний і біля Трону, сьогодні тут і допомагає, все терпляче роз'яснює. Адже міг би сказати: «Друзі, все розповів, ось книги і потім ще Книга, ось тримайте ще дві Доповіді, ось ще кілька передач, все, далі самі». Але ж ні... Небо так любить нас, що Він продовжує допомагати і підтримувати. А чому? А тому що для тієї Любові, якою любить Він, достатньо невеликого відгуку у відповідь…
«Якщо хто-небудь наблизиться до Мене на п'ядь, то Я наближуся до нього на лікоть. Якщо хто-небудь наблизиться до Мене на лікоть, то Я наближуся до нього на сажень. А якщо хто-небудь піде до Мене кроком, то Я спрямуюся до нього бігом».
Хадис Кудсі*
А що буде, якщо відгуку і самих котрі відгукнулися буде більше? Подумайте :)
І сьогодні у людства є реальний Шанс. Ми — люди, ми реально можемо все змінити і побудувати таке життя, яке всередині, в глибині себе, хоче кожен. Хоче — це навіть не те слово. Жадає і прагне. І якщо спочатку не вірив, що це можливо (а хтось ще не вірить, тому що не знає як), то АЛЛАТРА спочатку розповіла, а потім і показала, і практично довела, що це можливо. Адже сам Рух АЛЛАТРА і є приклад благотворчого суспільства!
Будь-яка розсудлива нормальна людина, подивившись хоча б (не кажучи вже про багато інших проєктів) міжнародну онлайн конференцію 11 травня 2019 року і дізнавшись про подію 9 травня 2020 року, може сама оцінити всю колосальну важливість цих подій.
Просто потрібно повірити в те, що ми — люди, можемо реально все змінити на краще, як це і показують на своєму прикладі учасники Руху АЛЛАТРА. І найголовніше навчитися бачити, знати, відати, відчувати ту Любов, якою Небо так любить нас і навчитися жити нею і відчувати в кожному подиху... Адже Любов у кожному подиху і є Життя, а все інше лише ілюзія! Тільки Любов здатна привести нас до Творця, бо Любов є єдиний міст, що веде зі світу тлінного і бренного у Світ Вічної Любові та Свободи — Світ Бога!
До речі, в усі часи Його величали і називали по-різному, хтось Духовним Світом, хтось Вічним Небом, хтось Богом, а хтось Аллахом, хтось Господом — а суть, що це все синоніми Єдиного для всіх Творця — Великого Зодчого Всесвіту. І тому сьогодні, Той, Хто по Його Волі прийшов нагадати нам про Нього і говорить нам, що не треба сперечатися про синоніми, а треба жити Ним. Його Волею, Любов'ю до Нього. Адже поки ми сперечаємося, ми не почнемо жити…
Ми всі сьогодні жителі однієї планети Земля. Де ми опинимося завтра невідомо, але сьогодні ми всі сусіди. І тому я безмежно вдячний за цей унікальний рупор Правди — всенародний, загальнолюдський портал АЛЛАТРА Вісті, завдяки якому є така можливість прокричати на весь світ і звернутися до кожного мого сусіда з нагадуванням:
— Мій дорогий сусіде! Як би не крутилося колесо під назвою життя, не забувай, що ти не білка! Ти людина! Ти художник свого життя, а життя твоє полотно. Що ти на полотні намалюєш, те і буде після. Людина і ти, і всі ми — люди — і Небо так любить нас! Ти мені не віриш? У твоїй голові зараз звучить:
«Що ти мені париш? Де воно мене любить? У мене стільки турбот і проблем. І взагалі я тяжкомовний, сліпий, кульгаю, хворий і німий... Всі мене кинули і зрадили...» Ще багато чого в такому ж репертуарі... Ще багато разів, під різними соусами, буде подавати один і той же гарнір, той кухар, що сидить у тебе в голові. Але ти спробуй, йому не повір, а візьми і сам перевір. Не поспішаючи, по-серйозному, адже питання життя і смерті. Вивчи книгу «АллатРа», немає часу, подивись передачі, які змінюють світ, передачі за участю Того, Хто виконує Волю Вічного Неба і дарує нам Знання! Приділи час на найголовніше. На жаль чи на щастя, мій дорогий сусіде, крім тебе вирішити, як тобі жити, не може і не має права ніхто інший. І не забувай, що:
Небо так любить нас!
У кожного з моїх сусідів по планеті,
Ось в кожному, повірте, на білому світі,
Є шматочок Неба – це Душа,
Вона кожному була дана!
І тому ми всі насправді єдині,
Бо вона шматочок Єдиної Щастя Долини,
І завдяки їй ми всі незримо з'єднані!
Але сьогодні на планеті наші дні злічені…
А все тому, що забули, що Небо любить нас,
І хоча вже затягнувся цей фарс,
Шанс на межі, нам Бог все ж дав,
І про це через Рігдена сказав.
Небо так безкінечно любить всіх нас!
Головне, щоб у грудях Лотоса світло не згасло!
Небо так любить нас і тому сьогодні кожному з нас важливо чесно відповісти собі на питання: а чи любимо і ми Його? І якщо любимо чи хоча б прагнемо до цього, то як ми можемо в такому разі наповнювати сосуд свого дня негативними думками, образами, сварками, агресією, заздрістю, приниженням одне одного, конфліктами, маніпуляціями, війнами? Словом усім тим, що якраз таки і віддаляє нас від Нього... Так чи любимо і ми Його? Ось у чому питання.
«Життя — це низка подій, де кожна мить, як ланка в ланцюгу, як кадр у кіноплівці, на якому відбиті всі думки і діяння людини. Буває, дивишся хороший фільм і отримуєш від нього позитивні враження, тому що більшість кадрів у ньому світлі і яскраві. А буває, дивишся інший фільм, а він створює гнітючий настрій, тому що більшість кадрів у ньому темні й похмурі. Так ось важливо, щоб твій життєвий фільм був світлим і яскравим, щоб у ньому було якнайбільше хороших кадрів. А кожен кадр — це і є мить тут і зараз. Якість кожного кадра твого життєвого фільму залежить винятково від тебе, тому що ти робиш своє життя світлим чи темним своїми думками і справами. Прожиту тобою мить не зітреш, не виріжеш, і другого її дубля не буде. Духовне життя — це і є насичення кожного кадру Добротою, Любов'ю, благими помислами і справами».
Рігден Джаппо із книги «АллатРа»
______________________________________
*Хадиси Кудсі — це хадиси, в яких на відміну від звичайних хадисів, Пророком Мухаммедом (мир йому) передавалася мова Аллаха. Тобто — ці хадиси фактично представляють собою вислови Всевишнього, зміст яких передавався Останнім Пророком (мир йому).
Учасник МГР АЛЛАТРА Ельчин Ахмедов