НЕЗВИЧАЙНА АВАРІЯ. ОСОБИСТИЙ ДОСВІД

НЕЗВИЧАЙНА АВАРІЯ. ОСОБИСТИЙ ДОСВІД

Вітаю, друзі!

Беручи участь у проекті Дорожній експеримент Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА», з часом прийшло розуміння всієї важливості контролю власної свідомості. Адже, по суті, усі біди людства відбуваються через    відсутність такого. На дорозі «підстави» від свідомості особливо небезпечні, адже дії водіїв відбуваються на швидкості та можуть спричинити непоправні наслідки як для самої людини, так і для оточуючих її в автомобільному потоці людей.

Багатьом із нас добре відомо, а багато хто  вже переконався  на власному досвіді, що знак АллатРа (білий на чорному фоні) сприяє нейтралізації стороннього впливу і магічних сил на свідомість людини як за кермом, так і в повсякденному житті. Це вже незаперечний факт, підтверджений низкою експериментів, проведених волонтерами МГР «АЛЛАТРА» з усього світу.

Сьогодні поділюся своїм досвідом роботи зі знаком АллатРа, адже особистий досвід найважливіший. Трохи більше року тому розмістив білий знак АллатРа на чорному фоні на кермі персонального автомобіля. Протягом невеликого проміжку часу почав спостерігати певні зміни: стиль водіння трохи змінився, дії тіла за кермом стали більш плавними, більш спокійними, зменшився рівень агресії. А якщо все ж таки допускав у свідомості неконтрольовану емоцію, то гасити її та перемикатися на процес їзди стало набагато простіше. З цими розуміннями й досвідом восени того ж року поїхав у відпустку. З другом вирішили здійснити подорож на авто в гори і відвідати певні пам’ятки. Розписали маршрут і в дорогу!

Протягом усього часу поїздки (а це близько тижня) стан був гарним, спокійним і рівним. У нас із товаришем був радісний і піднесений настрій. Природа відповідала нам тим самим, даруючи теплі й сонячні дні. Поїздка проходила за планом. В один із останніх днів нам потрібно було перетнути декілька перевалів і виїхати на міжнародну трасу, щоб попрямувати додому. До речі скажу, саме в той день погода трохи зіпсувалася. Накрапав дощ і місцями йшов мокрий сніг.

Проїхавши більшу частину шляху та подолавши гірський масив, ми в’їхали в сусідню область, де була запланована зупинка. Дорога була дуже хорошою, новою, тільки після капітального ремонту. Ми в’їжджали в одне із сіл за маршрутом прямування. Почався некрутий вигин дороги з одночасним підйомом угору. Вже практично виходячи з повороту, помітив праворуч на узбіччі інформаційний щит із  написом: «Увага! Аварійно-небезпечна ділянка». Та дорожній знак «40».

Те, що сталося в наступну секунду, складно пояснити. Раптово зникло зчеплення коліс автомобіля з дорогою. Машину кинуло на зустрічну смугу. Намагаючись  уникнути небезпеки, тіло машинально вивернуло кермо вправо (машина передньопривідна) і натисло на педаль газу. Замість вирівнювання вийшов занос управо і небезпека з’їзду з пагорба. Внаслідок чого, різко вивернув кермо вліво, тіло витиснуло гальмо і зчеплення. Після таких дій машину розвернуло кормою на зустрічну смугу і вона продовжила рух уперед. Секунда. Гучний удар. Зупинка. Думка: «Ну все! Розбив машину...» Тут потрібно зазначити, що в той момент був «олімпійський спокій». Я поцікавився у друга: «Ти цілий?» Відповідь: «Так, я в порядку». Після чого я вийшов з автомобіля. Картина була наступна: виїхавши на зустрічку правим бортом, машина вдарилася колесами в бровку і на половину корпуса вилетіла в рів. Урятувало наше життя те, що швидкість руху була низькою, і колесами, розташованими з лівого боку кузова, автомобіль зачепився за цю  саму бровку. Таким чином зупинилися за метр від дерева. А прямо перед носом машини виявився бетонний місток до будинку (пощастило, що не налетіли на нього зверху двигуном). Якщо б швидкість була трохи вищою, то машина влетіла би боком у дерево та отримала би значні пошкодження і, скоріше за все, зараз я б не писав ці рядки.

Тут же до нас приспіли водії автомобілів, які рухалися за нами в потоці. Перші запитання, які мені поставили, звучали приблизно так: «Ти цілий? Що сталося? Ти що, на літній резині? Як ти вилетів на зустрічку, адже ж швидкість була маленькою?» Не встиг я відповісти на ці запитання, як із зустрічки, розвернувшись, під’їхав бус, а ще один водій приніс буксирувальний трос.  Спільними зусиллями мою машину витягли з рову. Хочу відмітити той факт, що люди дуже швидко відреагували і про допомогу просити не довелося. Величезне їм за це спасибі! Незважаючи на такий занос та удар, авто виявилось цілим. Єдиним значним ушкодженням були розбита задня права шина та диск (вони прийняли основний удар).

Люди почали роз'їжджатися. Друг запитав у мене: «А ти розумієш, що зараз ми могли загинути? Ці миті могли стати для нас останніми!» Але ж і справді, лише дивом ми залишилися цілими та неушкодженими, а на жвавій ділянці траси на зустрічній смузі саме в той момент не виявилося жодної машини. Адже це місце на підйомі дороги, де водій зустрічного транспорту, виїжджаючи на пагорб, побачив би нашу машину в останню мить. На вологій дорозі ці секунди особливо дорогоцінні, щоби встигнути зреагувати на зміни дорожньої обстановки.

Завівши двигун, я заїхав до того самого двору крайнього в цьому селі будинку, на ділянку якого ми так несподівано увірвалися, порушивши спокій одного з тихих листопадових днів. Попросивши дозвіл на проведення маніпуляцій із машиною, приступив до заміни колеса. Також запропонував другу піти та сфотографувати ділянку дороги, на якій сталася ДТП.

Товариш вирушив фотографувати місце. У цей момент у голові просвистіла думка-наказ: «Зателефонуй мамі! Потрібно почути її голос. Адже ти міг щойно померти!» Пішла емоція та реакція в тілі… Я витягнув із кишені телефон. На шкалі рівня зв’язку, на щастя, було пусто. У цьому місці зв’язку не було. Клубок підступив до горла… Але оскільки було чим зайнятися (а як відомо, фізична праця один із найефективніших способів переключитися з хвилі поганих думок), то стан цей зник досить-таки швидко. Друг повернувся з купою матеріалу для проекту Дорожній эксперимент. Місце дійсно виявилося непростим. За всіма ознаками там постійно відбуваються аварії: численні шматки пластику, пошкодження відбійника в повороті про це явно свідчили.

Я замінив колесо, і ми вирушили в дорогу.

Тут зазначу той факт, що до вечора того дня, поки знаходився в машині в межах дії знака АллатРа, стан був спокійний, а свідомість контролювалася мною на предмет «поганих спогадів». Лише ввечері, приїхавши в готель після відвідування чергової пам’ятки, напав стан страху за «своє тільце», яке так невчасно могло покинути цей тлінний світ. Наступного дня помітив у свідомості страх сідати за кермо. Вона, свідомість, адже розуміла, що все-таки ходова частина автомобіля пошкоджена, хоча він і може їхати. В той день я провів за кермом понад 7 годин. Їхав дуже обережно, відсунувши страх на другий план.

Для себе з тієї ситуації я виніс безцінний досвід того, що знак АллатРа дійсно працює. Він даний на допомогу всьому людству. Адже особливо на перших етапах саморозвитку, людина, працюючи зі знаком АллатРа, може подолати багато гострих моментів у житті та розвинути в собі навичку чуттєвого сприйняття. Так, я яскраво відчув ту різницю в сприйнятті навколишнього простору, коли знаходишся «у світлі» знака та поза зоною його дії. Але після тих подій ще більш чітко склалося розуміння того, що контролювати свідомість потрібно щомиті, незалежно чи йду я тротуаром, чи їду в авто або в іншому транспорті. Контроль – це 100% робота над собою і тут уже я не зможу перекласти відповідальність на знак АллатРа.

Ще в мене склалося розуміння, що геопатогенні зони дійсно існують. Беручи участь у проекті Дорожній експеримент, неодноразово стикався з інформацією про так звані «згубні» місця. З друзями з проекту позначаємо такі місця на карті небезпечних зон. Я знав у теорії, що може відбуватися в таких зонах, але практичного досвіду не було. Та лише потрапивши в подібну ситуацію, мені стала зрозуміла вся небезпека таких ділянок на дорогах.

Тепер, бачачи подібні інформатори та знаки на дорогах, я дотримуюсь усіх приписів і знижую швидкість. Адже правила дорожнього руху написані кров’ю і нехтування ними може стати фатально небезпечним для життя. А що може бути важливіше за Життя людини?


Учасник МГР «АЛЛАТРА» Юрій


ЦЕ ЦІКАВО
123

Коментарі (8)
  • И
    Инна

    Спасибо за полезные напоминания о контроле сознания, о внимательности, о следованиях дорожным знакам. Знак АллатРа дан в помощь!

  • В
    Вика

    Спасибо, Юра, что поделился опытом. Да, знаки на дороге просто так не ставят, лучше снизить скорость на опасных участках, ведь как говорится "береженого Бог бережет".

  • Е
    Евгения

    Надо тоже знак Аллатра в машине иметь!

  • О
    Оксана

    Благодарю за столь наглядный пример действия знака АллатРа! Еще больше понимаешь всю ценность знаний,которые дает И.М. Данилов в передачах с его участием и знаний, изложенных в книгах А. Новых. Радость и Благодарность Миру Духовному, что Вы остались живы, приобрели такой опыт и теперь делитесь им с нами)

  • М
    Марина

    Спасибо большое, Юрий, что поделились этим опытом. Очень рада, что всё закончилось благополучно. Здорово, что эти геопатогенные зоны будут (или уже есть?) в приложении, которое разработали волонтеры МОД АЛЛАТРА в ходе проекта "Дорожный эксперимент".

  • Н
    Наташа

    Если честно, я так и не поняла, что именно произошло. Видимо это тот самый случай, про который говорят: "случилось что-то необъяснимое". Но зато очень хорошо описано, как повело себя сознание в дальнейшем, как тут же начало напускать страх, хотя по сути опасность уже миновала, и в этом уже нет необходимости с точки зрения выживания тела. Здесь очень видно, насколько вторичное сознание хватается за любой удобный момент, чтобы "нагрузить по полной". Контроль мыслей, спокойствие в Любви и состояние наблюдателя -- это действительно единственный способ управления своим Животным началом.

  • Е
    ЕЛена

    Да,друзья, на первом месте-Ценность Жизни Человека!Самая первая основа Созидательного общества.

  • О
    Ольга

    Большое спасибо, что поделились!

Залишити коментар