Нитка часів
Аж ніяк не випадково, з глибокої давнини, певні дні в році вважалися священними. Взяти, приміром, визначення слова "свято":
Свято — відрізок часу, виділений у календарі на честь чогось або когось, що має сакральне, не побутове, міфічне значення і пов'язане з культурною чи релігійною традицією.
Отже, візьмемо за якусь уявну точку відліку слова "має сакральне значення" і спробуємо на конкретному святі Різдва Діви Марії зрозуміти, що ж наші далекі предки намагалися передати нам крізь віки.
Тропар: “Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселеній, з Тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, і, зруйнувавши клятву, Він дав благословення і, перемігши смерть, дарував нам життя вічне”.
Свято Різдва Діви Марії святкується 21 вересня (нов. ст.) і має 1 день передсвята і 4 дні післясвята, тобто наступні 4 дні - також є святами.
Цікаво, що свята присвячені Діві Марії, або, так звані Богородичні свята, з'явилися тільки в V столітті. До речі, посилене шанування Богородиці починається з того ж V століття. Цікава інформація, особливо якщо врахувати, яка важлива роль відведена Діві Марії.
Поява свят, присвячених Богородиці, як стверджують історичні документи, пов'язані з впливом пізніх апокрифів. Свято Різдва Богородиці виникло на початку шостого століття, спочатку в грецькій церкві, незабаром після цього з'явилося в Римі. Незважаючи на те, що Різдво Богородиці згадується в латинських джерелах VII століття, воно не мало урочистої служби аж до XII—XIII століть.
До речі, двадцяті числа вересня (20-23, в залежності від року), також є днями осіннього рівнодення. Рівнодення — це коли день і ніч тривають по 12 годин. Для багатьох народів світу ці дні є особливими, пов'язаними з космічними циклами. У багатьох східних народів Новий рік святкується саме в дні рівнодень.
Цікавий момент, у східних слов'ян саме 21 вересня було древнє свято породіль. Рожаниці (також породіллі, орисниці) — персонажі слов'янської міфології. Рожаниць пов'язували з визначенням долі людини. Зазвичай рожаниць троє. Прийнято вважати, що рожаницями є три богині — Мокоша, Лада і Леля.
Вишивка, яка зображає рожаниць
Вишивка, що зображає Мокош, яка пряде
Якщо копнути трохи глибше, можна побачити дещо дивне: у різних народів, саме богинь долі завжди троє, і вони завжди представлені разом, доповнюючи одна одну:
1. У римлян — парки: Нона тягне пряжу, створюючи долю; Децима намотує кужіль на веретено, розподіляючи різні шляхи життя; Морта — перерізає нитку, закінчуючи життя людини.
2. У греків — мойри: Клото пряде життя, Лахесіс — визначає долю; Атропос — перерізає нитку життя.
3. У скандинавів — норни: Урд — створює долю (минуле); Верданді — становлення долі або шлях долі (справжнє); Скульд — майбутнє.
4. У південних слов'ян — суджениці. Імена суджениць невідомі, однак про те, що їх було три, говорить той факт, що в період двовір'я образи суджениць перенеслися на трьох християнських святих — Богородицю, святу Петку (Параскева П'ятниця) і святу Неділю (свята Анастасія).
5. У арабів — Аллат — місячна богиня, мати богів. Договори у арабів скріплювалися клятвою "Клянуся сіллю, вогнем і Аль-Лат, яка вища від усіх." Також її сестра Манат керувала долею і смертю і Узза — богиня ранкової зорі. Їхні імена є жіночими формами імені Аллаха (Бога).
Цікаво, що Богородицю також називають Царицею Небес, Заступницею. Діва Марія — одна з найбільш шанованих людьми Особистостей і найвеличніша з християнських святих.
ікона «Різдво Богородиці», Україна, XV століття.
На даній іконі також є пряха. Цікавий момент, адже на іконах кожен елемент несе в собі певний сенс. Чому ж саме в цьому сюжеті присутня жінка, яка пряде? Не будемо забувати і про те, що на іконах Благовіщення Діва Марія також часто зображається з веретеном. Чому ж «Великі Матері» зображалися з веретеном або з ниткою в руках?
Фреска «Благовіщення», Київ, Софійський собор, XI століття.
У книзі «АллатРа» можна знайти цікаву відповідь на дане питання:
«...в старослов'янській мові слово «веретено» пов'язане зі словом «вертіти» (воронка, рух по спіралі). До речі, воно було не тільки у слов'ян. Давньоіндійське слово «vartanam» теж означає «обертання». Веретено з давніх давен вважалося в духовному розумінні магічним інструментом, дарованим зверху. Тобто, висловлюючись сучасною мовою, це умовна позначка тієї ж молитви, медитації, духовної практики. Прядіння з ниток за допомогою веретена, було певним духовним символом, який знали багато народів як єднання «Землі і Неба», єднання людини при її швидкоплинному житті з духовним небесним началом (Душею). Нитка в релігійному мистецтві символізувала духовне життя людське, а в глобальному розумінні — символ часу, зв'язок минулого, сьогодення і майбутнього. Вона була духовною складовою, яка поєднувала все існуюче подібно до нитки, що з'єднує разом всі перлини (душі). У багатьох стародавніх народів «Велика Матір» саме й зображалася з прядкою в руках».
В різних культурах люди знали і про важливість троїстості. Все це говорить про єдине знання для всіх людей, деяке початкове знання, для позначення якого, три богині використовувалися як важливі символи, які передавали і втілювали це знання в собі. У книзі А. Нових "Сенсей-IV. Одвічний Шамбали" є цікава інформація з цього приводу:
"Знання про створення Всесвіту через пояснення троїстого принципу породили прообраз трійці, яка згадується в багатьох релігіях. Через адаптації до людського сприйняття, цю трійцю спочатку пояснювали, як божественну сім'ю: Отець, Матір і Син. Але потім люди прибрали жіноче начало і замінили його поняттям святого духу. Так воно залишилося й донині... Сенс трійці, в значенні Бога, Лотоса і Аллата зводиться до того, що поєднання цих трьох сил призводить до створення абсолютно нової форми існування від мікро- до макрорівня. З часом з цього визначення люди зробили найбільшу таємницю, яку передавали релігійні керівники своїм близьким «наступникам» як найвищий таємний сенс буття. Хоча нічого в цьому таємного немає. Знати визначення не означає володіти глибиною його розуміння".
Це лише один з багатьох прикладів, коли ми бачимо єдине Знання в різні часи у різних народів. Беручи це до уваги, ми можемо говорити, що джерело первісного Знання також було єдиним. А це, в свою чергу, означає, що всі люди - одне Ціле! Всі ми - єдині, ми всі - одна велика родина.
Про яке початкове Знання йде мова? Що такого знали древні, чого не знаємо ми? Що наші предки прагнули передати нам? Чим більше знаходиш - тим більше з'являється питань. Проте кожен, хто шукає, обов'язково знайде відповідь. Давайте шукати разом, бо, як сказано в книзі "АллатРа":
"Людина багато на що не звертає уваги, поки не знає. Але тільки варто істинному знанню торкнутися її чола, а Душі прокинутися, вона отримує Мудрість. А Мудрість породжує дію..."
Зі світлим святом вас, дорогі друзі!
Література:
Скабалланович М.Н. Рождество Пресвятой Богородицы. История праздника
Кутарев О.В. Характеристика Рода и Рожаниц в славянской мифологии: интерпретации Б.А. Рыбакова и его предшественников
О.П. Валянская. Женщина в легендах и мифах: Энциклопедический словарь
Анастасія Нових. АллатРа
Анастасія Нових. Сенсей-IV. Одвічний Шамбали
Таїсія Шикун