Про Духовне звільнення у світових релігіях. Частина 1

Про Духовне звільнення у світових релігіях. Частина 1

Коли людина більшу частину своєї уваги приділяє Світу Духовному,

вона посилає свою любов не кудись у небеса, а до Бога, який всередині,

це ближній шлях, і вона постійно доторкається до Нього, 

духовно дотикається і розвиває в собі, те, як говорять, 

Особистість починає поступово наближатися і срібна нитка

стає товстіша настільки, що шайтан не може її захопити…


Із передачі «ЗОВ МАХДІ»

 

Духовний шлях — він один насправді. Просто стежок до нього багато.


Із передачі «ЖИТТЯ» 


У всіх стародавніх вченнях говориться про Духовне звільнення — вихід у Нірвану, Рай, осягнення Дао, спасіння Душі, набуття Життя Вічного. 

У книзі Анастасії Нових «АллатРа», з якої і почалися мої пошуки справжньої Свободи, пізнання себе та осягнення Бога, про Духовне звільнення говориться так:

«Якщо протягом життя людина духовно розвивається настільки, що відбувається злиття її Особистості з Душею, то утворюється якісно нова, зріла Істота, відмінна від людської, яка йде в духовний світ. Це і є за фактом те, що називається «звільнення Душі з полону матеріального світу», «вихід у Нірвану», «досягнення святості» тощо».

У книзі Лао-Цзи «Дао-Де-Цзин» написано: «Добре, щоб люди, доживши тут до похилого віку, осягали Досконалість та йшли звідси з тим, щоб уже не повертатися знову». Тут же йдеться і про те, що, коли відбувається Злиття з Дао, людина досягає Вищого Буття, вона помирає тілом, але продовжує жити в Дао, тобто набуває Життя.

У «КАТХА-УПАНІШАДІ», Священній книзі Індії, я знайшла цікаві згадки про Вічний світ і про те, де Він знаходиться.


Життя після смерті тіла, інший світ, людина якщо заплутався, що йде навпомацки, прив'язаний до багатства, підміна справжніх цінностей ілюзією, катха упанішада частина 1.2


«Найвища обитель Брахмана знаходиться в серці людини». (Катха Упанішада, Частина 1.3)

В Гатах, Святих Гімнах пророка Заратуштри, є такі рядки, в яких йдеться про те саме: «Всі шукають спасіння у Нього… Праведна душа здобуде перемогу і набуде життя вічне…» 

Ще наведу цитату з «Авести», книги зороастризму: «Є тільки один Шлях, це Шлях Арти, Істини. Все інше — безпуття». 

Дуже цікаві слова про сенс життя людини можна знайти в книзі «ЗВІДАТИ ДОРОГИ ТА ШЛЯХИ ПРАВЕДНИХ. Пехлевійські повчальні тексти»:

Перші вчителі, які володіють споконвічним знанням, щодо роз'яснення віри сказали: «Кожна людина, коли вона досягає віку 15 років, повинна тоді знати наступне: «Хто я єсмь? Кому належу? Звідки я прийшла і куди я повернуся? ...[І] ось проникливій, яка мала намір (?) («поклала руку») [розкрити] природу [речей], точно таким же чином за допомогою віри та розуму потрібно знати без сумнівів наступне: «Я прийшла з духовного світу, а не була в матеріальному («земному») світі. Я створена, а не існую одвіку («була»). Я належу Ормазду, а не Ахріману, богам, а не девам, добрим, а не злим».

У традиції християнства, в книзі святителя Феофана Самітника «Шлях до спасіння. Стислий нарис аскетики» (глава «Зір іншого світу») є такі рядки: «Намагайся увійти в храмину, що знаходиться всередині тебе, і побачиш храмину небесну», — говорить святий Ісаак Сіріанин. І дійсно, той хто вступив всередину себе бачить інший деякий світ, подібний неосяжній храмині, невидимий і неуявний, але такий, що закарбовується у свідомості, в коїм, проте ж, не себе бачить людина і не те, що відбувається в ній, бо все це повинно замовчати — і мовчить».


Занурення всередину, занурення в Бога, безмовність, захоплення до Бога, мета - сталість, Бог в нас, коли дух наш в Бога, істина, живе безмовність, захоплення духу, Феофан Затворник, Шлях до спасіння. Короткий нарис аскетики


Ще хотілося б доповнити, дорогі читачі, про важливість духовної роботи над собою. Спасіння людина набуває своїми активними діями, наполегливістю в духовній праці та щирою жагою Бога. 

Дуже сподобалася порада святителя Феофана Самітника про те, як досягти спасіння:

«У допомогу вам пом'яну про один секрет належного життя у Господі — саме, про невпинне пам'ятовання про Бога. В сім пам'ятувані треба всіляко укріпитися до того, щоб воно було невідступно від уваги. Бог всюди є і завжди з нами, при нас і в нас є. Але ми не завжди з Ним буваємо, бо не пам'ятаємо про Нього і тому, що не пам'ятаємо, дозволяємо собі багато такого, чого не дозволили б, якби пам'ятали. Візьміть на себе труд навикати до цієї пам'яті. Тут нічого особливого не потрібно, тільки намір прийняти і напружуватися — пам'ятати, що Господь в вас є, і поблизу є, і дивиться на вас і в вас так само пильно, як хто дивився б вам у вічі. Що б ви не робили, все пам'ятайте, що Господь поблизу і дивиться. Станете трудитися навикати до сього — і звикнете, і як тільки звикнете або ще тільки мало-мало навикати станете, побачите, яке рятівне дійство відбувається від цього в душі». (Феофан Самітник «Що є духовне життя та як на нього настроїтися»).

У християнському збірнику «Добротолюбіє» багато пишеться про Спасіння. Наприклад, у томі першому є такі рядки: «...велика і несповідима благість Божа, невимовне Боже довготерпіння до людського роду, якщо тільки побажаємо ми витверезитися і постараємося цілковито звернутися до Бога, щоб можливо нам було знайти спасіння».

«Спасіння, вибачте, це тоді, коли ви починаєте Жити. Насправді Життя — це дуже легко, правда легко. Але просто треба працювати над собою для того, щоб зрозуміти ось цю простоту...» (Із передачі «ПЕРЕМОГА НАД СОБОЮ»)

При прочитанні книги Феофана Самітника «Що є духовне життя та як на нього настроїтися» мене надихнули наступні рядки:

«Не все звершує один Дух Божий. Потрібно дещо і від нас, і це дещо не менш важливо. Дух Божий збуджує, благовістя вказує, за що взятися. Се від Бога. Але зробивши се, Бог зупиняється і чекає нашого волевиявлення. Першими діями Своїми Бог як би питає: хочеш вийти з біди? Ось що роби. Момент цей найважливіший. Схилиться хто на вказівку — відкриває вхід подальшим діям благодаті, яка і вводить його потім в область врятованих. Не схилиться — присікає подальші дії благодаті, і такий залишається в середовищі тих, хто гине. 

...Бог нікого не неволить спастися, а пропонує на вибір і тільки того, хто обере спасіння, спасає. Якби не було потрібне наше призволення, Бог усіх в одну мить зробив би спасенними, бо «всім... хоче спастися» (1 Тим. 2:4). Та тоді і зовсім не було б тих, хто гине. А призволення наше не завжди розумне буває, впирається і до Самого Бога не прислухається. Ось і гинемо».

Ще в «Добротолюбії» знайшла такі цікаві рядки Св. Іоана Ліствичника про Духовне звільнення: «Бог є життя і спасіння для всіх, обдарованих свободною волею».

Святий отець Феодор Студит пише так про спасіння (Із книги Добротолюбіє, т. 4): 

«За благоволінням Божим, всі ви в числі тих, що спасалися є, всі вступили на шлях спасіння, і у всіх вас немає іншого шукання, крім як знайти спасіння; але як є диявол, супротивник всякого добра, то багато хто з нас наражаються від нього спокусам небажаним: одних розпалює він солодощами похоті, приймаючи в посібник собі пожадання юності, — інших скидає владолюбством, через яке і сам впав з неба, а інших розслаблює нерадінням, в'яже зневірою, і веде, як хоче і куди хоче, засмучує невір'ям і, полонивши норовливістю, навчає недоречних справ. ...Але хай заборонить йому Господь Бог, який сказав морю: мовчи, перестань (Марк. 4, 39), і так гнатиме його від нас подалі кудись. Це й буває, коли ми в самих собі зосереджуємося і невпинно маємо на увазі першу ціль нашого в обитель вступу...

...Трудіться старанно, ходіть у незлобності, звертайтеся між собою у простоті; не переривайте одкровення таємних помислів і побажань: бо в цьому — спасіння душі і позбавлення від страстей.

...Але душевне свято одне є і безперервне, на все життя кожного простирається, в яке предметами купівлі та продажу служать не злато, не срібло, не одяг і не інше що із речей минущих і тлінних, але спасіння душі, Життя Вічне, Царство Небесне…

…Бо Апостол говорить: завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте (1 Кор. 5, 16). Цими трьома чеснотами визначається спасіння наше: бо радість є ознака здійснення всякої правди; безперервна молитва не дасть місця дияволу напасти на нас; благодаріння є свідоцтво про возлюблення Бога…»

Звертаючись до релігії буддизму, знайшла відомості про духовне спасіння в «Палійському каноні»: «Хто проникне до слів Готами, вільний духом, не стривожений бажаннями, — той отримує найвищу нагороду, занурившись у безсмертне, насолоджуючись у ньому, не куплене ніякою ціною. Великий скарб набули ми у Дхармі, її істиною сповіщаємо спасіння!» Слово «Дхарма» в цьому тексті слід розуміти як чисте знання. (Про Дхарму в передачі «Служіння» 2:02:28)

У Салла сутта «Стріла» про досягнення Нірвани дуже добре сказано так: «...Як вогонь у палаючому будинку гаситься водою, так і мудра, яка розпізнає, навчена і розумна людина повинна швидко розігнати печаль, що виникла, як вітер шматочок вати. Той, хто прагне щастя, повинен вийняти стрілу: свій власний плач, тугу і печаль. Вийнявши стрілу, неприв'язана, вона досягне спокою розуму; а коли вся печаль подолана, вона вільна від горя і досягла Нірвани». 

Поняття «Нірвана» в Енциклопедичному словнику трактується так: «НІРВАНА (санскр. nirvana, пали nibbana — затухання, згасання, вичерпання, заспокоєння) — згідно з усіма школами буддизму, кінцева ціль людського існування, здійснення якої рівнозначно остаточному знищенню страждання…» 

Ще більш точне і розширене визначення Нірвани є і в «Палійському каноні». Там говориться, що Нірвана — це зовсім не «пасивний спокій», а «Насправді ж Нірвана є станом спокою тільки в розумінні відсутності пристрастей; у всьому ж іншому вона — прояв вищої діяльності та енергії духу, вільного від кайданів ницих уподобань». 

У священній книзі мусульман «Корані», джерелі віровчення Ісламу, є рядки про таке поняття, як «Рай».


віруючим, що творить добро, вантаж на душі, мешканці Раю, вічність, видалити з сердець образи, хвала Аллаху, благодать, шлях до свободи, Істина, посланці Аллаха, добрі діяння, Коран, сура 7 аль-А`раф Перешкоди


У «Корані» Духовне звільнення описується не тільки як досягнення Раю, але і є згадка того, що праведні люди отримають у нагороду Вічне життя у Світі Духовному. В ісламі знання про Духовне звільнення передає поняття «Останнє життя».

Про Останнє життя в Сурі 53 «Ан-Наджм» («Зірка») у 25 аяті (переклад Ельміра Кулієва) говориться так:

«Аллаху належить Останнє життя і життя перше».


досяг успіху хто очистився, намаз, мирське життя, Остання життя, Вічність, Коран, сура 87, Аль-Аля, Всевишній


Сура 4 «ан-Ніса'» («Жінки»)

77 аят: ...Скажи: «Мирські блага нетривалі, а Останнє життя краще для того, хто богобоязливий. Ви ж не будете ображені навіть на величину нитки на фініковій кісточці». 

Під «богобоязливістю» тут слід розуміти Любов до Бога, зосередження у спогляданні Бога всередині себе, щоб не втратити діалог з Ним. Тобто богобоязливість — це боязнь втрати діалогу з Богом, але ні в якому разі не страх перед Богом. Досліджуючи це питання з точки зору арабської мови, знайшли цікаві факти. Слово تقوى (taqway) означає «благочестя», «набожність», «релігійність». Саме це слово використовується в Писанні та хадисах. Корінь цього слова — дієслово وقى (waqay), що перекладається як «охороняти», «берегти», «захищати». Тобто в етимології самого слова немає нічого про страх і боязнь Бога. 

Також у Корані Духовне звільнення розуміється як те, що Аллах введе праведників прямим шляхом у Райські сади (Рай). Наприклад, Сура 10 «Юнус» («Іона») 25 аят:

«Аллах призиває до Обителі миру і благополуччя і наставляє на прямий шлях тих, кого забажає».


повірили, праведні діяння, Райські сади, Істина, Аллах, правда, творять добро, Рай, Лик Аллаха, мешканці Раю, вічність, Коран, сура 4 ан-Ніса Жінки


Як ви вже помітили, в Корані написано про Райські сади, в яких течуть ріки. Подібний опис є й у Євангеліє: «Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з черева потечуть ріки води живої».

Читаючи Коран, можна помітити і те, що в тексті є багато згадок про Прямий шлях, про шлях до Бога через свої Глибинні почуття до Нього, почуття Любові та Вдячності. Наприклад, «...Шлях Аллаха — це прямий шлях». (Коран. Сура 2 «Аль-Бакара» («Корова»), 120 аят).

«Немає примусу в релігії. Прямий шлях уже відрізнився від омани. Хто не вірує в тагута, а вірує в Аллаха, той схопився за найнадійнішу рукоять, яка ніколи не зламається. Аллах — Той, хто Чує, Знає». (Коран. Сура 2 «Аль-Бакара» («Корова»), 256 аят).


Іса, Коран, Мухаммад, ознака Години, прямий шлях, Аллах, Господь, сура 43 Аз-Зухруф Прикраси


«Істинний духовний шлях людини до Бога один — через внутрішні глибинні почуття, а людських інтерпретацій цього шляху — безліч». 

Із книги «АллатРа»

Людина народжується в цьому світі і зі свідомих років стурбована таємницею буття і сенсу життя, підсвідомо тягнеться до свого Творця. Всі релігії світу побудовані на знаннях про існування Духовного Світу, Бога. І сама найкоротша дорога до Бога, у свій рідний дім проходить через Любов до Світу Духовного, до Бога. «Хто в Любові, той у Богові і Бог у ньому, тому що Бог і є Любов». А Прямий шлях до Бога — це і є шлях глибинних почуттів через душу свою.

Кожна людина шукає сенс свого існування, і це відбувається, тому що людина відчуває деяку невідповідність. Те, що відчуває всередині і те, що відбувається навколо — це два різних поняття, які протилежні в корені.

Зовнішнє, весь цей світ — це як отрута, яка на вигляд не є небезпечною, але якщо спробуєш її на смак, то це призведе тебе, як Духовну істоту, до загибелі. Але також зовнішнє, цей світ — це система, це школа для дозрівання Душі, своєрідний лабіринт на шляху до Істинного Дому. І відчуває людина всередині якраз ось це прагнення Особистості до свого справжнього Дому, до Любові, яка тільки і є від Бога.

«Первинний поштовх будь-якого почуття йде від глибинної сили, яка виходить від Душі. Тому що Душа є дуже потужною часткою з нематеріального світу, в неї завжди один вектор руху, одне бажання — вирватися з цього світу й перейти у свій світ, який люди називають духовним світом, світом Бога. Цей первинний поштовх від Душі і є першоосновою породження глибинних потужних почуттів. Якщо цю силу цілеспрямовано використовувати в духовному руслі, то її буде достатньо, щоб людина, незалежно від минулого, за своє життя вийшла з циклу перероджень». 

Із книги «АллатРа»

Всі люди в певний період свого життя прагнуть набути Духовну Свободу і вирватися з цього тимчасового світу, який є всього лише ілюзією, що спокушає людину своєю барвистістю і задоволеннями. Але за своєю суттю цей тривимірний світ брехливий, і він не несе за собою радості, а лише пустоту і обтяженість нескінченними проблемами. Матеріальний світ є ілюзією, і про це говориться в різних джерелах.



«Тривимірний світ — ілюзія»


У зороастрійському тексті, книзі «СУДЖЕННЯ ДУХУ РОЗУМУ» (ДАДЕСТАН-І МЕНОГ-І ХРАД) зустрічається цікавий опис Раю:

«Запитав мудрець у Духа розуму: «Що таке рай і скільки райських місць? Що таке чистилище і скільки чистилищ? Що таке пекло і скільки місць пекла? Яка доля праведних у раю і користь (їм) від чого? Яке зло і нещастя (уготовано) грішникам у пеклі? І яка доля тих, хто в чистилищі?

Дух розуму відповів: «Перший рай — від стоянки зірок до стоянки місяця; другий — від стоянки місяця до стоянки сонця; третій — від стоянки сонця до вишнього раю, в якому перебуває творець Ормазд. Перший рай — (це) благі думки, другий — благі слова, третій — благі справи. Праведні в раю — нестаріючі, безсмертні, безстрашні, які не хвилюються і невразливі, завжди сповнені щастя, пахощів, веселощів, радості і великодушності. І завжди (там) відчувається («зустрічається») духмяний вітерець і аромат, подібний (аромату) квітів, який найприємніший всього приємного і ароматніший всього ароматного, і у них немає пересичення від перебування в раю…»

В Корані (сура 29 «Аль-Анкабут» («Павук»), аят 64) мирське життя порівнюється з грою і потіхою, а ось Остання обитель — це справжнє життя. Коран настільки прекрасний у своїх описах Вічного життя, тому знову звернемося до нього і процитуємо деякі аяти.


Сура 17 «АЛЬ-ІСРА» («НІЧНИЙ ПЕРЕНОС»)

Аят (18)

Якщо хто забажає (благ з) життя

швидкоплинного, минущого,

То Ми негайно доставимо те,

кому Ми і бажаємо,

Що Нам було завгодно.

А (вже) потім Ми призначимо йому Пекло,

Де буде він горіти в ньому

знехтуваним і зневаженим. 


Аят (19)

А якщо хто возлюбить життя 

Останнє,

І шукає (вічність) майбутнього світу,

До нього буде радіти і прагнути

З належною старанністю,

Віддавшись (Богу всією душею),

Він є той, чию старанність

З благодарінням приймає (Бог)!


На додачу до цих аятів хочеться навести слова Джалаледдіна Румі, перського поета-суфія:


«Справи, які є завісою, 

Що заважає побачити Твоє обличчя, 

Представляють собою саму сутність безділля, 

Хоча і звуться справами».


потік думок, увагу людини, найголовніше для кожної людини, любов і вдячність до Всевишнього Аллаху, справжня Життя, іслам - релігія любові, джихад на практиці


В одному з хадисів про Вічне життя написано так:

«Пророк Мухаммед (хай благословить його Всевишній і вітає) сказав одного разу: “Аби [хоча б трохи] зрозуміти різницю [в межах доступних для вас земних уявлень] між мирським життям [з усіма його принадами, красою, пишнотою, достатком] і вічним [в райській обителі], нехай хто-небудь з вас підійде до моря, опустить у нього свій палець, а висунувши, подивиться — з чим він до нього повернеться [з якою кількістю води]?! [Ці краплі і є сукупність всіх мирських дарів і багатств, усього розмаїття і пишноти на землі і небесах. А та вода, що залишилася в морі, ця безкрайня гладь з усією своєю глибиною — блага вічні, в Раю]”».

Абу Хурайра передає, що Посланець Аллаха (мир йому і благословення Аллаха) сказав: «Світ цей — в'язниця для віруючого і рай для невіруючого» [Муслім, 2956].

Ще знайшла хадис, в якому також є інформація про різницю цього світу в порівнянні з Вічністю: 

«А насправді світ цей незначний у порівнянні зі світом вічним». (Ібн Касир. Тафсир).


Абу Хурайра, Аллах, пророк Мухаммад, Всемогутній, Великий Аллах, шлях до Аллаха, віра в Аллаха, Істинний будинок кожної людини, Мухтасар сахих аль-Бухарі, хадис


В релігії буддизму, в «Палійському каноні» є такі рядки про ілюзорність цього світу: 

«Хто дивиться на світ, як дивляться на бульбашку, як дивляться на міраж, того не бачить цар смерті». 

«Дивись на цей світ, як на пустий!»

«...всі речі нереальні, вони — міраж; єдина правда — Нірвана». (Маджджхіма - нікая, III, 140) 

Також у буддійських текстах, в «Аштасахасріка-сутрі», говориться про те, що «сама форма є ілюзією, сама ілюзія є формою». А як ми знаємо, саме тривимірні об'єкти мають форму.



У писанні індуїзму, «Бхагавад-Гіті» (Глава 5), оповідується про визволення у Всевишньому. Його отримує та людина, яка вільна від гніву і всіх матеріальних бажань, хто черпає щастя і насолоди в самому собі, хто звернений усередину себе і хто завжди зайнятий діяльністю на благо всіх живих істот.


видиме, піклування про душу, Душа, книга АллатРа, Анастасія Нових, АллатРа Вісті


З доповіді «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» відомо, що «У ранньоведичній міфології існувало поняття «майя» (на санскриті, буквально — «ілюзія»), яке згодом увійшло в індуїзм та інші релігії Індії».

«Майя» має кілька значень. З одного боку означає ілюзорність видимого світу. А з іншого — застосовується до позначення сили (шакті), яка в індійській релігійній філософії повністю залежить від Брахмана і є його силою. Всесвіт з'явився завдяки цій силі, яка і створює видимість усього. У споконвічних Знаннях ця сила називається Аллат.



У книзі «Дао-Де-Цзин» про Дао написано наступне:

«Небо і земля — хоч і величезні, але вони не можуть породити нічого вічного. І тим більше — людина. Тому краще — служити Вічному Дао». Ці слова якнайкраще говорять про первинність Духовного світу, Дао. Це ж підтверджується і в наступних рядках: «Але сам світ матерії походить від Найтоншої Першооснови...».


Дао, Вічна, Нескінченна, Початкова, Основа, кожна людина, матеріальний світ, Лао-Цзи, Дао-Де-Цзин


«Лукавство тимчасового в тому, що воно може якісь свої ілюзорні форми видавати за дійсні», — говорив в одній із розмов протоієрей Георгій Бреєв, настоятель храму Різдва Богородиці в Крилатському.

Святитель Феофан Самітник у книзі «Шлях до спасіння. Короткий нарис аскетики» про видимий світ писав так:

«Страшно проте ж; як же бути, залишивши світ? Це страшно тільки зовні, всередині ж залишення світу є вступ до раю. Ззовні — відразу ж озлоблення, скорботи, втрати: що ж? — стримай себе терпінням. Що дорожче: світ або душа, час або вічність? Віддай мале — і візьми невимірне по всіх вимірах. Буває, втім, і так, що сильний натиск від світу буває тільки спочатку, потім стихає, стихає, і залишивший світ залишається у спокої, бо у світі рідко кого цінують, — поговорять, поговорять, а там і забудуть. Із тими, що залишають світ — те ж, що і з мертвими. Тому можна і не так боятися неприязні світу, заради його метушливості та гордості — заради того, що він любить наявне, а інше забуває. Він — видовище: зайнятий тільки або тримає в собі тих, котрі в ньому, до інших же йому мало діла».

Про цей світ і Царство Боже написано так: «Остання межа цього діяння є стояння у світі духовному, чи як би відчуття себе в ньому. А саме: у відношенні до вседержительства Божого буття в такому відчутті, в якому дитя на руках матері; до всеспоглядання Божого, в якому підданий перед царем; до домобудівництва спасіння, в якому воїн у строю, або син у домі батька, або мастак за справою, або як товариш у колі друзів, або як свій у своєму сімействі; до смерті і суду, як злочинець, чекаючий щохвилинного вироку; до раю та пекла, як той, хто стоїть на самій вузькій дощечці, з одного боку якої — безодня, яка клокоче вогнем, а з іншого — найпрекрасніший сад. Кого сподобив Господь все це сприйняти у відчуття, про те потрібно сказати, що він пішов з цього світу і перебуває в іншому своєю свідомістю і серцем, що він увійшов у Царство Боже або сприйняв його в себе. Царство Боже всередині вас є. Цей виступ зі справжнього світу і вступ в інший повинно бути поставлено ціллю і становить предмет напруженого шукання».

Також у книзі Феофана Самітника «Шлях до спасіння. Короткий нарис аскетики» написано: «Вся будова церковнослужіння нашого і своєю будовою, і значенням, і силою віри, і особливо прихованою в ньому благодаттю — має непереборну силу відвівати дух світу і, звільняючи душу від його обтяжуючого впливу, дає можливість дихнути як би вільно і скуштувати солодкість цієї духовної свободи. Вступивший у храм, вступає зовсім в інший світ, впливається від нього і відповідно тому змінюється».

Кожна людина шукає справжнє щастя і буває, що люди його собі уявляють у володінні якимись тимчасовими благами або речами. Проте мені подобається, як про щастя пише Феофан Самітник. Він каже, що його не знайдеш у цьому світі:

«...Змученому суєтою світу духу жваво і відчутно представляють кращий, блаженніший порядок життя і, миттєво ізливаючи в нього відраду цього життя, урозумляють людину тим, що, віддаючись до володарювання світом, він тільки терзає і мучить себе, що щастя приховано зовсім в іншому світі і що якщо тепер така болісна співдружність зі світом, то чого повинно очікувати після?»

Св. Ісаак Сіріанин у своїх настановах про Життя Вічне і про мирське говорить так:

«Життя вічне є втіха в Богові; і хто набув втіху в Богові, той вважає зайвою втіху мирську».



 

Далі буде…


Автор: учасниця Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА» Олеся Беняш


ЦЕ ЦІКАВО
184

Коментарі (13)
  • Ю
    Юлия

    Очень интересно и познавательно! Огромная благодарность за Ваш труд и духовную помощь!

  • А
    Александр

    Очень интересный и содержательный текст! Резонанс с Радостью! Узнал много новой и интересной информации, искренне Благодарю!

  • Н
    Неля

    Спасибо огромное))) сколько Радости от чтения и как приятно встречать знакомые цитаты. Бесценный Подарок)))

  • Е
    Евгения

    Согласна! Благодаря Знаниям из книг Анастасии Новых и передач с Игорем Михайловичем Даниловым стало легко понять о чём писали люди, которые шли по духовному пути, понимать Священные Писания, а главное на чувственном уровне прочувствовать, что в них было заложено.

  • О
    Ольга

    Так интересно, еще какое-то время назад, ты не понимал и половины подобных научений, а сейчас готов фактически подписаться под каждый словом - “Да, так и есть!”, “Да, так и нужно!”. Здорово, спасибо!

  • Е
    Екатерина

    Просто потрясающе, спасибо! Отлично проделанная работа, и несказанно радует то, что это только первая часть 

  • У
    Урмат

    Статья ооочень классная, зашла как струя... Спасибо за огромный труд. Публикация действительно впечатляет. Очень ждём продолжения.

  • С
    София

    Спасибо автору. Вспоминаются слова Ибн-аль-Фарида из Большой касыды— Везде, сквозь все — единая струя. Она во мне. И вот она есть я.

  • Е
    Елена Л

    Спасибо большое за статью и проведенный поиск. Очень интересно было читать. Наглядно показано, что изначально в основе всех религий одни и те же Знания. Это даёт понимания, что Бог- один , а все разделения искусственно нам завязываются.

  • Н
    Наталья

    Спасибо большое автору за интересную и вдохновляющую статью!

  • В
    Вика

    качественно, информативно и главное Чувства! Столько Любви и о Любви в статье!

  • И
    Игорь

    Спасибо! Прекрасная подборка!

  • А
    Алена

    Спасибо за труд! Хорошие цитаты приведены) очень приятно было читать

Залишити коментар