ОБ’ЄДНАННЯ КОЛЕКТИВУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КОЖНОГО

ОБ’ЄДНАННЯ КОЛЕКТИВУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КОЖНОГО
Викладаючи в університеті, стала свідком цікавих подій, які з деякого часу розгортаються переді мною. В кінці вересня наш ВНЗ проходив акредитацію. Це така процедура, що якщо її не пройти, студенти не отримають диплом державного зразка. Словом, відповідальний момент, до якого наш колектив готувався кілька років.

За тиждень до приїзду експертів ситуація склалася таким чином, що декану факультету довелося звільнитися. На той момент я була єдиним заступником декана, оскільки інших ще просто не встигли призначити. Такий поворот подій був несподіваним. Разом з тим, було чітке усвідомлення, що в житті з нами відбувається найкраще з усіх можливих варіантів. І для мене було просто цікаво, в чому тут найкраще.

Незважаючи на мою позитивну налаштованість, стали приходити лякаючі думки: як факультет без декана буде проходити акредитацію. Відчула, як мені зі сторони нав'язується страх. За планами системи я повинна була злякатися. Зі сторони простежила за цими думками і не прийняла їх.

Потім стали приходити такі: «Ось ти за все і відповіси, в разі чого». І знову тонкі нотки страху, розраховані на мій переляк. Ці теж не прийняла. Просто спостерігала їх. Не прийняла навіть тому, чесно кажучи, що було ніколи думати про це, потрібно було займатися оперативними питаннями.

У підсумку, акредитація на нашому факультеті пройшла прекрасно. Коли я задумалась про те, чому все пройшло так сприятливо, то прийшло наступне усвідомлення.

У згуртуванні колег у прагненні до єдиної мети кожним співробітником була взята частка загальної відповідальності. Був відсутній контроль, що не відволікало від справи. Отримання інформації з перших вуст сприяло ефективному та оперативному вирішенню поставлених завдань. Кожен виконував свою частину роботи, радячись одне з одним, як і що краще робити.

Загалом, тиждень акредитації, яким так лякала свідомість протягом усього часу підготовки до нього, пройшов як свято. Колеги дуже багато і дружно працювали, свідомість була весь час зайнята справою. І найцікавіше, що я нічого спеціального для цього не робила. Все виходило ніби само собою, кожен співробітник просто своєчасно виконував все те, що потрібно було робити. У мене взагалі таке відчуття, що і життя відбувається саме собою, а ми, перебуваючи на хвилі Духовного начала, всього лише спостерігаємо за тим, як все цікаво відбувається, коли довіряєш Богу.

Завдяки Знанням, отриманим із книг Анастасії Нових і передач за участю І. М. Данілова, незважаючи на зовнішню екстремальність ситуації, змогла залишитися в стані внутрішнього спокою і тихої радості, простежити за роботою своєї свідомості зі сторони Духовного спостерігача, не піддатися на чергові пастки-програми системи, що і сприяло благополучному перебігу і успішному вирішенню ситуації, що склалася.

Отже, в кінці акредитаційного тижня на факультет приходить новий декан, який призначає інших заступників, і життя факультету повертається в звичайне шаблонне русло.

Після написання замітки про цю історію до мене почали приходити думки про те, що це випадковий досвід згуртування колективу, і досягненню ним поставленої мети сприяли умови екстремальності, а в звичайному, повсякденному режимі це не працює.

І що я спостерігаю далі? Через кілька місяців тепер уже новий декан їде в інше місто на постійне місце проживання, залишає свій пост в університеті і рекомендує мене на цю посаду.

Цього я не очікувала. Через розгубленість і нерозуміння, як вчинити, перший час я приділяла цьому питанню значну увагу. Буквально всі навколо почали оспівувати, як добре у мене все вийде, тільки погоджуйся. Причому це зазвучало навіть з боку абсолютно несподіваних людей: перший декан, який до цього часу вже чотири місяці не працював в університеті, раптом написав листа про те, що мені потрібно погоджуватися. Спостерігаючи за тим, що відбувається, з усіх усюд відчувався тиск.

І тільки коли відновився внутрішній спокій, і я твердо для себе визначила, що до моїх життєвих прагнень посада декана ніяк не входить, напруга навколо розчинилася.

Коли люди приймають рішення, відмінні від планів системи, вона приходить в ступор, і деякий час з її боку відсутні активні прояви, тому що системі потрібен час, щоб створити ситуації за новим сценарієм.

Перша реакція колег на мою відмову від керівного посту – здивування. Потім їхня свідомість збентежилася від того, що немає на кого покласти відповідальність. Адже свідомості для чого керівник потрібен? Для того, щоб покласти на нього всю відповідальність.

В умовах, що склалися, члени колективу відчули, що немає такої людини, на якій лежить вся відповідальність, що життя факультету залежить від усіх і кожного окремо.

І ось півроку як наш колектив без декана перебуває в режимі самоврядування. Завдання надходять, як і раніше, і виконують їх ті ж люди, що і раніше їх виконували. Але змінилася внутрішня складова колективу. Спілкування відбувається на рівних. Координація дій при вирішенні задач здійснюється колегіально. Люди відчувають себе більш вільними, разом з тим частина взятої на себе відповідальності спонукає їх до активних дій при реалізації поставлених цілей. При взаємодії і відсутності влади колектив став більш згуртованим. Навіть на весняний суботник раніше зі студентами йшов призначений відповідальний, а цього року пішли всі викладачі просто тому, що так самі вирішили.

Життя демонструє, як вже не в екстремальних умовах акредитації, а в звичайних робочих буднях факультету колектив вийшов на якісно новий рівень, в основі якого лежить свобода і рівноправність. Спостереження показало, що головною умовою самої можливості реалізації самоврядування колективу на практиці є домінація в кожній окремій людині і в цілому в колективі моральних цінностей: добра, совісті, честі, гідності, дружби між людьми. Тобто успіх залежить від самих людей, а точніше від того, яку волю вони проводять при тих чи інших діях і вчинках. Якщо реалізують вищі морально-етичні якості, то самоврядування колективу має позитивний ефект.

Прийшло розуміння, в чому полягає подарунок долі: життя на прикладі показує, який прекрасний досвід роботи в колективі за відсутності в людині бажання проявити владу по відношенню до іншого, коли кожен сприймає одне одного на рівних. Основа успіху – в єдності прагнень, людяності, взаємодії, і, головне, об'єднання колективу залежить від кожного.

Цікава реакція викладачів факультету. Вони відчувають позитив у робочій атмосфері, незважаючи на те, що кожен став виконувати більший обсяг роботи. Люди кажуть, що їм подобається працювати при відсутності влади в колективі. Цей позитивний досвід дуже радує всіх, а також показує, що самі люди можуть багато.

Зауважу, що це досвід людей, поки не знайомих зі Споконвічними Знаннями. А об'єднання людей на духовній основі здатне змінити долю людства.

Міжнародний громадський рух «АЛЛАТРА» – об'єднання ініціативних, чесних і доброзичливих людей, які прагнуть застосувати свої кращі якості на благо суспільства. Це платформа, на основі якої кожна людина може реалізувати своє прагнення змінити наше суспільство зі споживацького на благотворче, звичайно ж, почавши, в першу чергу, з себе.

Споживацький формат суспільства себе віджив. Ми спостерігаємо серйозну кризу в науці, економіці та інших сферах суспільства. Позиція «є керівник – він відповідальний, він нехай і вирішує, а від мене нічого не залежить» вже не актуальна і, більш того, несе загрозу нам усім як єдиному цілому. В умовах природних катаклізмів, що спостерігаються, і прогнозованих природних катастроф доля цивілізації залежить від усіх і кожного.

Коли весь тягар відповідальності покладається на одну людину, він лягає часом на неї як величезна плита, і людина змушена нести її на своїх плечах, не відчуваючи при цьому радості. Але якщо колектив людей розділить цю відповідальність між собою, то якісне виконання своєї ділянки роботи перетворюється в приємне заняття. І це досвід, який я спостерігаю в реальному житті. Це приклад побудови благотворчого суспільства.

На платформі Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА» стартував новий проект – «МАЙБУТНЄ ЗАРАЗ», мета якого відповісти на питання: яку роль кожна людина грає у формуванні благотворчого суспільства, що кожен може зробити для того, щоб ми жили по-справжньому щасливо, що може зробити кожен на своєму місці для того, щоб благотворче суспільство скоріше настало?

Як сказав Ігор Михайлович Данілов в одній із передач на АЛЛАТРА ТБ: «Ми б уже сьогодні жили в благотворчому суспільстві, якби вчора почали діяти. А вчора почали б діяти, якби позавчора почали про нього говорити».

Єднання – запорука виживання людства. Це справа самих людей, і все залежить від вибору кожної людини!


Учасниця МГР «АЛЛАТРА» Наталя


ЦЕ ЦІКАВО
195

Коментарі (16)
  • Е
    Елена

    «Отсутствовал контроль, что не отвлекало от дела.» Уже давно заметила, что когда меня никто не контролирует, не дёргает каждые пять минут «ну что готово? А тебе уже дали то или это? А когда ты закончишь?...» работа делается быстрей и без ошибок. Иногда не выдерживаю и говорю, что меньше дёргайте - быстрее получите результат. И полностью согласна что когда нет главного руководителя, а есть И.о., у которого на своём рабочем месте дел хватает и ему некогда дрючить других, то всё складывается как нельзя лучше, всё тихо-мирно и работа вся выполняется. Спасибо ☀️

  • В
    Виктория

    Очень радостно, что подымаются такие темы! Это очень вдохновляет. Я чувствую счастье от разговора на эти темы и от действий направленных на созидание!

  • Р
    Раиса

    Спасибо. Замечательная статья с живым примером. Прекрасный опыт контроля над сознанием и объединения людей. И как важно каждому брать на себя ответственность за себя и за общее дело.

  • В
    Виталий

    Очень вдохновляет! Спасибо, Наташа, за положительный опыт и пример проявления лучших человеческих качеств в коллективе. Здорово, когда исконные знания соединяются со стремлением сделать жизнь ближнего лучше, приобретается положительный опыт. А когда ещё об этом принято говорить - это становится общим достоянием всего человечества!

  • Л
    Людмила

    Наташа! Спасибо за статью! Здорово, что это уже есть! Такие примеры радуют и вдохновляют! Приумножая и расширяя такие островки Созидательного общества мы заполняем ими весь мир...

  • А
    Артём

    Спасибо за доходчивые примеры объединения людей. Когда вылетают старые опоры в сознании, начинают меняться привычки мышления, меняя приоритеты.

  • Н
    Надежда

    Замечательная статья с вдохновляющим примером! Спасибо!

  • В
    Вика

    Какой замечательный положительный пример!

  • А
    Александр

    Спасибо за информатианую статью. Вот он показательный пример проявления внутренней свободы во внешнем поведении.

  • Л
    Людмила

    Спасибо, за то, что поделились опытом, примером замечательного объединения. Очень вдохновляет и наполняет радостью)

  • С
    Сергей

    Прекрасный пример! И главное, что все работает, нужно только действовать в духовно-созидателбном русле. Конечно же для этого необходимы Знания и опыт их применения. Именно это произошло в описанной ситуации! Слава Богу, за то что мы имеем Шанс! Мы должны им воспользоваться и преобразить мир в духовно-созидательное общество!

  • Л
    Людмила

     «Мы бы уже сегодня жили в созидательном обществе, если бы вчера начали действовать. А вчера начали бы действовать, если бы позавчера начали о нём говорить». Все зависит от нашего выбора!

  • О
    Оксана

    Спасибо. Действительно, так интересно, когда пропадает заинтересованность в получении какой-либо выгоды, и сам находишься в спокойном и радостно состоянии, то и мир вокруг становится радостный и лёгкий.

  • Е
    Елена П

    Спасибо большое за этот прекрасный опыт, которым вы поделились. Хоть речь шла сплоченном о коллективе, в статье очень чувствуется сам автор, его Победа над собой! Это круто!!!

  • Е
    Елена Л

    Наталья, спасибо большое. Так просто и на таких доступных примерах показывается, что самоуправление и принятие ответственности каждым это путь развития созидательного общества. И это реально, это интересно и радостно. Вот просто оглянуться вокруг и подумать, а что я могу сделать хорошего, чтобы улучшить и свою жизнь и жизнь окружающих меня людей. Когда я для общества и общество для меня, когда рядом друзья? то возможно всё.

  • Ю
    Юлия Пак

    Как замечательно говорить и делиться радостным, светлым и возрождать духовные ценности. Становиться человеком!

Залишити коментар