
Образ самого себе

"У тебе є не лише уявний
образ іншої людини, але і образ
самого себе, що взаємодіє з ним.
Тому в стосунки з цією
людиною вступаєш не ти, а той,
ким ти себе вважаєш".
Экхарт Толле
Свідомість завжди намагається сформувати образ для Особистості. Помічає це людина чи ні.
Комусь вона нав'язує гру в образ багатої людини, чесної, веселої або розумної. І намагається його підтримувати, поки знаходиться в суспільстві. Хтось формує негативний образ себе, напоказ виставляючи одне лише тільки погане і ненавидячи себе таким. Як правило, образів у людини декілька: для різного оточення і під різні ситуації. Ми можемо їх грати усвідомлено або неусвідомлено. Наприклад, на співбесіді мені треба показати себе як хорошого працівника, а не як музиканта або спортсмена. А неусвідомлено — коли я дійсно думаю, що я музикант, спортсмен або працівник.
Є ще один вид неусвідомленої гри в образ — «здаватися, а не бути». У цьому випадку зовсім не обов'язково бути таким насправді. Свідомості приємно і безпечно, коли цей образ сприймають серйозно ті люди, для яких він формується: для конкретної людини або для суспільства в цілому.
Минулої весни мені раптом захотілося виглядати трішки солідніше, багатше. Ну, зовсім трішки. Чому «раптом»? Тому що до цього часу мене не цікавив статус у суспільстві. І відчував я себе при цьому чудово! Легкість і свобода — так можна описати цей стан. Бажання здаватися крутішим з'явилося після того, як я став оцінювати зовнішність людей, що оточували мене. Оцінювати і порівнювати зі своєю зовнішністю. Хотілося мені чимось виділитися і купив собі годинник. Тут же моя легкість і свобода змінилася впевненістю і важністю. Не скажу, що я ходив з гордо піднятою головою і вип'яченою груддю, але стан мені подобався. Так я сформував для себе образ успішного «я». Це було комфортно, безпечно і приємно. Але, як мовиться, «недовго музика грала».
Одного разу з друзями ми вирішили зайти в кафе. Цей похід і дав першу тріщину в моєму образі. Кафе було не з дешевих. Побачивши ціни, я зрозумів, що нічого купувати не буду і стало жахливо незручно. Товаришам сказав, що я нічого не хочу. І ось тут почався театр у моїй голові. Актори ходили по сцені, хапалися за голови, піднімали руки до неба і у відчаї намагалися знайти рішення, бичуючи себе, продавців і тих, хто встановив такі ціни: «Навіщо ми сюди зайшли?», «Та я піду на вулиці вас почекаю», «Куди ти підеш!? Сиди, не привертай увагу!». А увагу я привернув звісно всіх. Від цього мені стало ще гірше, а це привертало увагу моїх товаришів ще більше: «Ілля, справа в грошах?», «Може, тобі купити?», «Пригощайся».
Подібні випадки повторювалися декілька разів, і непомітно важність і впевненість, яку давав цей статус, розвіялися.
З якою метою свідомість створює ці образи? Відповідь є в книзі А. Нових «АллатРа»:
«Оцінка себе та інших з наступним порівнянням насправді бере початок від тваринної частини людини. Прадавній інстинкт бути «альфа-самцем» чи «альфа-самкою». Тварина завжди прагне виглядати в очах суперника крупнішою і гарнішою. Тому людину так турбує і обтяжує думка когось про неї. Як правило, це обмежується бажанням здаватися, а не бути. Людину турбує: «А що скажуть інші?» Але вона навіть не замислюється, а хто ж саме буде судити про неї? Від гордині й зарозумілості виникає страх людини перед думкою Тваринного начала інших людей».
До мене дійшло на досвіді, що образ, який створюється Тваринним началом, вимагає постійного підживлення. Спочатку дається практично безкоштовна демо-версія на будь-який смак. Хочеш здаватися багатим? — будь ласка. Хочеш здаватися впливовим? — теж можна і т. д. Але за подальше користування стягується плата. І з плином часу вона тільки росте.
Я перестав грати в цю гру. Адже мені зовсім в інший бік. Потім признався друзям, чому я так поводився. І стало легше. Але признатися було нелегко, особливо представницям протилежної статі (власне, для них і будувався цей образ).
Ти сам вирішуєш, що більше тобі треба: зовнішня відповідність з образами тривимірності, ігри з масками Системи або насправді Життя ось цією внутрішньою Свободою, Свободою від страхів та ілюзій, Життя на практиці, Життя Духом.
Із передачі СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ. ВІД ЗАВІДОМО МЕРТВОГО ДО ВІЧНО ЖИВОГО.
Так само свідомість формує для нас образ іншої людини: на основі своїх вражень про неї, з особистого спілкування, відношення інших людей до цієї людини, своїх власних асоціацій, накопиченого життєвого досвіду. Наприклад, людина в картузику і чорному спортивному костюмі миттєво формує образ підозрілого суб'єкта. А якщо ту ж людину вперше ми побачимо босою, в одязі кришнаїта і всім перехожим вона даруватиме свою посмішку, то у нас сформується образ безневинної, хорошої людини. І, побачивши наступного дня цю ж людину в спортивному костюмі, у свідомості буде ступор.
«Тетяна: Тобто свідомість часто маніпулює, обманює і підставляє людину саме через образи. Ось, приміром, ти зустрів людину, і її зовнішній вигляд, образ породжує у твоїй свідомості одне враження, один образ. Свідомість намалювала собі там якийсь шаблонний ідеал або, навпаки, що ось «все погано». А потім спільна робота або життя з цією людиною — і увесь ідеал, твою ж ілюзію твоя ж свідомість тобі і зруйнувала...
Ігор Михайлович: Образ — це інструмент магії».
Із передачі «СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ. Від завідомо мертвого до вічно Живого»
З чим пов'язано таке формування образу людини? Із прагненням свідомості визначити об'єкт! Повісити ярлик «це я знаю». Бо невідомість для неї — загроза. І в цій програмі від Тваринного начала нічого поганого немає, якщо ти знаєш про неї, знаєш, навіщо вона потрібна, і як вона працює. І якщо ти не відносишся до неї, як до 100% правди!
У кожній людині є частинка Того, хто створив все. І у кожної людини є вибір, ким бути. Сформовані образи у свідомості розділяють. І тільки єдина духовна природа нас об'єднує.
«Усі люди народжуються і помирають поодинці і всі мають свою духовну долю, яку самі ж і формують своїм вибором. Усі люди за природою свого Духовного начала є добрими, тому що в кожного є Душа і в цьому сенсі всі є рідними і дуже близькими один одному, адже Душі єдині, вони зі світу Бога. І це об’єднує всіх людей, незалежно від соціального статусу, місця проживання, віросповідання та національності їхніх тіл».
А. Нових, «АллатРа»
Автор: Ілля, м. Житомир
Спасибо! Очень хорошая статейка!)))))
Спасибо, очень важная тема.
Избавившись от образов себя, перестанет играть в навязанные этими образами роли, и наконец-то станешь собой настоящим.
Дякую за цікаву статтю і гарний переклад! Саме образ самої себе, на відміну від образів оточуючих, важче спостерігати і виявляти його штучність та ілюзорність. Здається, зрослась з ним. Але ж то тільки здається))
Одни качают своё тело, другие делают наколки, третьи красятся в разные цвета. И делают это всего лишь для того, чтобы привлечь к себе внимание своих собратьев по разуму, ради удовлетворения своей мании величия. Обыкновенное Животное желание.
Люди поступают так же, как, к примеру, японские обезьянки. Некоторые особи из их племени целый день собирают орешки, чтобы потом за пять минут раскидать их перед всем стадом, дабы привлечь к себе внимание сородичей. Другие особи выбирают блох из оленя и пускают в себя лишь для того, чтобы потом их сородичи выбирали этих блошек у них. И опять-таки всё это делалось только для того, чтобы привлечь к себе внимание стада... Так вот, эти мышцы, побрякушки, мода и всё остальное — всё это для того, чтобы привлечь к себе внимание. Это те же блохи на обезьяне.
Сэнсэй 2
Спасибо, интересная статья. В последнее время часто задумываюсь над тем что тот, кем привык себя считать дома, на работе, полностью в жизни это не Я. Все мои привычные мысли, мнения, суждения и шаблоны это тоже не Я. Они настолько срослись со мной, что кажутся неотъемлемой моей частью. Это поразительно...как будто я в компьютерной игре играю разными персонажами или точнее живу ими и считаю их собой. И самое интересное это то, что если бы не соприкоснулся с исконными знаниями и мне бы об этом никто не сказал то никогда бы и не догадался о таком положении вещей...
Спасибо! Тема действительно очень актуальная и мало кто на это обращает внимание. А ведь сознание так и работает Это как подсознательные программы, которые включаются зачастую автоматически. Вся реклама—это навязывание образа. А ведь личность -это Дух! Еще раз спасибо ПОЛЕЗНО!
Спасибо, полезная статья, увидела себя в некоторых моментах.
Спасибо, интересная тема! Даже пишу сейчас коментарий и замечаю как сознание пытается подбирать слова что-бы соответствовать образу “понимающего читателя”)). А вообще оно со своими обрами везде лезет. И очень иногда навязчиво. Все таки это зависит от того верю ли я в то что тот образ - это я. А уговоры у сознания всегда или соблазнить чем-то или напугать. И актеры тут это вторичное сознание, и первичное сознание. Первое подбирает впечатляющий образ для второго (обезьяны) и показывают этот спектакль Личности, убеждая что она и есть эта обезьяна.
“Первое подбирает впечатляющий образ для второго (обезьяны) и показывают этот спектакль Личности, убеждая что она и есть эта обезьяна. “
Это первичное сознания на уровне обезьяны, но в тоже время у него есть власть над вторичным.
Спасибо! И меня натолкнула...
Спасибо,что поделились. Мода,в наше время, тема серьезная,это повальное стремление всех казаться богатыми и независимыми ( и гарантия ощущения принятости и одобрения в обществе). А для меня-больная тема (раньше я видела в выборе одежды некий способ реализации творчества). Хотя,все это,по большому счету,мишура,навязанная обезьяной в кривых зеркалах.
Спасибо большое! Образ самого себе - важная тема! Статья натолкнула на то, что в этом моменте есть недоработки. Есть за чем понаблюдать в себе!