СУСПІЛЬСТВО МРІЇ – РЕАЛЬНО!

СУСПІЛЬСТВО МРІЇ – РЕАЛЬНО!

Переслуховувала передачу «Шанс на межі»... Тетяна запропонувала уявити суспільство альтруїстичне, по суті –  Благотворче суспільство.

Зловила себе на тому, що свідомість не хоче особливо замислюватися про це з відмовкою: «Та що тут думати, адже і так все зрозуміло». І далі: «А що я одна можу?».

Маючи досвід спостереження за тим, що відбувається в голові, які думки крутяться щодня, можу впевнено сказати, що моя свідомість дуже любить фантазувати на будь-які теми, з'ясовувати стосунки (подумки), уявляти, як можна було б вчинити в тій чи іншій ситуації... а тут – ТИША! Пара думок-відмазок і все!

Помітивши це, вирішила цілеспрямовано поміркувати над питанням: яке це  суспільство – альтруїстичне, в якому хотілося б жити кожному?

Це суспільство людей із добрими серцями, де навіть не виникає думки про те, щоби зробити комусь погано. Це суспільство, в якому цінне життя кожної людини: кожен цінує не тільки своє життя, але й життя будь-якої людини на цій планеті. Ніхто не буде воювати, тому що найцінніше – це життя людини.

«Тільки у Благотворчому суспільстві, де життя, саме життя людини на першому місці, є перспективи для розвитку всіх і кожного, і тільки в цьому форматі буде мати цінність це життя, і тільки ми всі разом можемо це розвивати».

Із Міжнародної онлайн-конференції «Благотворче суспільство. Разом ми можемо»

Суспільство, в якому немає поняття «нужда», де всім усього вистачає, де всі базові потреби людини задоволені: є їжа, одяг, дах над головою. І це все є у людини просто тому, що вона народилась у цьому світі, незалежно від того, яка це країна.

Якщо людина захворіла, то вона знає, що обов'язково отримає найбільш кваліфіковану допомогу безкоштовно, адже медицина в такому суспільстві теж орієнтована на людину, на цінність життя людини.

Кожна людина в такому суспільстві може навчитися тому, що її більше за все цікавить –  освіта на високому рівні і також безкоштовна. Навіть якщо з часом людина розуміє, що більше цікавить щось інше, вона не боїться змінити сферу діяльності, тому що для неї все так само безкоштовна освіта.

Це суспільство, в якому кожна людина займається тим, що їй подобається робити, де кожна праця оплачується гідно, де немає поняття «престижна спеціальність», тому що будь-яка спеціальність, яка є в суспільстві, несе користь для всього суспільства.

Це суспільство, в якому кожна людина готова прийти на допомогу тому, хто її потребує. Щирість, чесність, доброта, відкритість – це якості кожної людини, тому немає і бути не може поняття «маніпуляція». Адже що таке маніпуляція? Як це розумію я – це бажання нав'язати кому-небудь свою думку, щоб змусити діяти так, аби отримати якусь особисту вигоду. У Благотворчому суспільстві є поняття «спільної вигоди»: коли вигідно кожній людині – вигідно суспільству в цілому. Адже те, що не суперечить поняттям совісті та моралі не потребує доказів і виправдань. А якщо є «особиста вигода», яка ховається за красивими гаслами і виправданнями, потребує якихось доказів, значить є брехня та обман. Хіба мало ми всі вже «наїлися» цієї брехні та обману?


Золотий вік зможе наступити лише тоді, якщо ми зможемо об'єднатися


Що я можу зробити для того, щоб таке суспільство стало реальністю? Відповідь очевидна: починати потрібно із себе.

Чим я керуюся щодня у своїх діях? Я думаю про те, що вигідно для всього суспільства чи про особисту вигоду? Я керуюся почуттям Любові, доброти, розуміння, поваги до оточуючих мене людей чи слухаю нав'язливі думки про те, які всі навколо «не такі», думки про те, що інші люди повинні робити для того, щоб суспільство стало кращим?

Думки в голові розповідають, що я буду щаслива, якщо хтось почне вести себе по-іншому. Але це ж брехня.

Якщо я «сиджу на дивані» і не роблю нічого для того, щоб покращити те, що мені не подобається, то причому тут хтось інший? Є один добре відомий багатьом людям приклад щодо поліпшення стану тіла: скинути зайву вагу або покращити стан здоров'я. Адже людині нічого не заважає почати виконувати комплекс вправ та (або) підкоригувати свій раціон харчування для того, щоб вирішити цю «проблему»... нічого, крім думок у голові: «ой не можу ... так хочеться солоденького (солоненького, гострого, смаженого тощо)... і так не хочеться присідати (качати прес, пройтися пішки, пробігтися і т. д.)... Адже ніхто мене не хапає за руку і не усаджує за стіл, уставлений шкідливою їжею, ніхто не примотує скотчем до стільця, щоб я поменше рухалася... всього лише думка.

Інший приклад: якщо хтось грубо зі мною розмовляє, то що я можу зробити, щоб «покращити те, що мені не подобається»? Адже це теж думка про те, що «як він сміє зі мною так розмовляти? Зараз я скажу йому...». І ця думка крутиться нав'язливо, заходить із різних боків, тисне, поки не вискажеш людині те, що думаєш. А чому ніколи не приходить нав'язлива думка про те, що у людини, може, щось трапилося? Можливо її щось гнітить і давить, раз вона так себе поводить, і у відповідь грубістю я не покращу ситуацію, а тільки «додам масла у вогонь». Чи можу я реагувати по-іншому: із розумінням, що такі ж самі думки, які тиснуть та пригнічують,  приходять і їй теж? Що мені заважає не доводити до взаємних звинувачень і розпалювання конфлікту? Всього лише думка...

Усього лише думка: «Я то дуже хочу жити в такому суспільстві. Але що я один можу зробити?»


Благотворче суспільство – це умови любові і підтримки


А чи можу я уявити собі людину, яка не хоче жити в мирі, в безпеці, в достатку, серед добрих, чуйних людей? Якщо це уявляти, то виходить не людина, а тварина, яка живе в постійному страху, що на неї нападуть і готова напасти на іншого... за кісточку…

А якщо я не можу уявити людину, яка не хоче жити в Благотворчому суспільстві, то як ці думки в голові можуть розповідати мені, що «в цьому полі я єдиний воїн, який ні на що не здатний»? Адже це навіть нелогічно!

Парадоксально і нелогічно те, що думки, які я думати не хочу (страхи, переживання, суперечки, невдоволення –  усе те, що викликає негативні емоції) – нав'язливо та дуже настирливо повертаються знову й знову. А для того, щоб подумати в якому суспільстві я б хотіла жити – необхідно докладати зусилля. Ці думки не ходять по колу, як «заїжджена платівка».

Друзі, пропоную в коментарях поділитися своїми спостереженнями за тим, як у вас відбувається процес обмірковування тих чи інших питань. Про що «думається» легко і просто, про що хотілося б не думати, а воно думається, які думки виникають у вас у відповідь на запитання: «А в якому суспільстві хочеш жити ти?».



Учасниця  МГР «АЛЛАТРА» Яніна


ЦЕ ЦІКАВО
106

Залишити коментар