Досвід роботи над собою або як додати краплю в Океан Загальних Добрих Діянь

Досвід роботи над собою або як додати краплю в Океан Загальних Добрих Діянь

Як і у всякої людини, яка доторкнулась до дивовижного світу незвичайних книг Анастасії Нових, у мені сколихнулося безліч почуттів. Не буду розбирати кожне з них окремо, але зазначу, що крім почуття глибинної радості, що нарешті знайшов те, що шукав усе життя, а також почуття співпричетності до чогось рідного і забутого, виникло ще і почуття творити Добро.
 
Як і у багатьох, хто занурився в бездонний океан Мудрості цих книг, і в мені росло це внутрішнє почуття – потреба віддавати, і поступово заповнювала всього мене, крок за кроком відвойовуючи позиції у егоїзму. Я навмисно вжив слово почуття, тому що воно дійсно таким і було. Воно ставало внутрішньою необхідністю, одним з найважливіших факторів, що визначають внутрішній спокій. Іншими словами, якщо я не робив чогось корисного, не творив Добра, причому неважливо, де і як, я починав відчувати внутрішній дискомфорт. І це при всьому при тому, що і до читання книг Анастасії Нових не був особливо злим, і по можливості завжди намагався допомогти ближньому. Втім, тоді це все ж більше визначалося велінням его, ніж почуттям причетності.
 
Та саме після дотику до Істинно Споконвічних Знань, творити Добро стало внутрішньою нагальною необхідністю!
 
Отже, для себе я зрозумів: щоб позбутися від цього внутрішнього дискомфорту, важливо щодня прагнути зробити якомога більше корисних, добрих справ. Той дискомфорт словесно можна виразити приблизно так: «Чого це ти тут розсівся, коли весь світ настільки потребує Добра, Любові? Хіба для цього тобі Дані Споконвічні Знання, щоб ти, розсівшись на дивані в позі "Лотоса", вважав себе класним чуваком, що ось, мовляв, "відметодив", значить можна ставити 5 в щоденнику і спокійно засинати?». Приблизно ось такими словами я намагався аргументувати тваринному началу його явне небажання робити щось реальне на благо людей. Воно відмовляло мене словами: «Ти ще не готовий! Тобі спочатку слід досконало оволодіти собою, потрібно самому стати скелею, щоб потім робити щось реальне. Почекай, не поспішай. Якщо ти сам не будеш Людиною, як ти зможеш закликати до цього інших?».
 
Минав час, ні Майстром, ні скелею я не ставав, а зло тим часом робило свою частину роботи день у день, без відпусток і вихідних, планомірно і регулярно. Моя ж свідомість заколисувала мене солодкими мріями: «От стану я бездоганним, уб'ю дракона в собі – і тоді почну по повній знищувати темряву і поширювати Світло».
 
Але в один прекрасний момент я, нарешті, здогадався запитати у своєї свідомості: «А що чи хто в мені заважає поєднати ці два напрямки, вірніше навіть об’єднати? Чому я не можу працювати над собою і одночасно з цим поширювати Світло Споконвічних Знань? Хто в мені так спритно й аргументовано відмовляє мене і стає на диби всякий раз, коли з'являється якась ідея поширення Знань?»
 
Спробую передати наш діалог.
 
Тваринне начало:
 
Тайнодія думок– А, ну… це… ну ти ж не зможеш так якісно поширювати, поки ти сам не будеш просвітленим. Розумієш, це буде не так ефективно.
 
Духовне начало:
 
– А я почну поширювати ось таким, який я є тут і зараз. Не буде так якісно, згоден. Але нехай вже буде хоч якось, ніж взагалі ніяк.
 
Т. н.:
 
– Але як? Адже ти поширюєш в інтернеті, в Контакті ставиш лайки, і навіть коменти пишеш, всім друзям ось написав і розповів про книжки.
 
Д. н.:
 
– Тепер я викрив тебе, твою тайнодію, ти навмисно заспокоюєш мене, щоб задовольнившись цими незначними діяннями, я не прагнув більшого. Так, безумовно, це теж корисний вид діяльності. Але хіба це можна порівняти з рівнем значущості Споконвічних Знань для майбутнього всієї цивілізації?
 
І тоді тваринне начало остаточно замовкло.
 
І я зрозумів у той момент, що масштаб тієї величезної значущості Споконвічних Знань настільки великий, що, щоб я не робив, все буде нікчемним. Точніше, мізерним. Простіше кажучи, ось 7 мільярдів та декілька сотень тисяч тих, хто вже дізнався (це було кілька років тому), серед них і я. Так от, скільки нам треба працювати, щоб у решти 7-ми мільярдів був реальний шанс, щоб вони серед всього цього галасу, суєти почули би Слово Істини? Я зрозумів тоді, що я зобов'язаний заради себе самого істинного, своїх близьких, друзів, усіх людей працювати рівно стільки, скільки мені велить Совість. Щоб кожен день, саме вона, а не розум своєю логікою, говорила мені: «Так, сьогодні ти можеш заснути спокійно. Сьогодні ти зробив все від тебе залежне, зробив стільки, скільки міг, і тому спи спокійно!».
 
Повинен зізнатися, що й донині мені не завжди вдається спокійно засинати. Тому що не всяку ніч Совість каже мені, що сьогодні (ти) я зробив достатньо, щоб спокійно заснути. Але я не здаюся. І вірю – час, коли це буде траплятися кожної ночі, – неодмінно настане.
 
А в той період я вирішив, що крім роботи над собою (що, безумовно, є найважливішим), приборкання свого тваринного начала, зустрічей-занять з друзями та однодумцями, роботи в інтернеті, я буду робити ще щось у світі фізичному.
 
Країни, в яких проживають Учасники МГР АЛЛАТРАЩоб не відкладати цю справу у довгий ящик, бо вже знав на своєму досвіді: чим більше будеш відкладати, тим довше ти будеш робити це знову і знову. Так от, я вирішив почати діяти і зробити звичайні листівки на папері А4, адже на той час ще не існувало Координаційного центру Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА», не було такої кількості ідей для різноманітної друкованої продукції, як зараз, яку тільки й встигай що друкувати і поширювати. Так от, повторюся, всього цього ще не було, і тому просто на альбомному аркуші А4, на горі аркуша намалював Знак АллатРа, акуратно накреслив лінійкою лінії, на які став записувати своїми словами тексти на кшталт: «Хочеш дізнатися інформацію, що приховується від тебе віками? Хочеш дізнатися, як вийти з зачарованого кола? Чому від нас це приховують століттями? Що таке Душа і як її розбудити в собі? Звільнися від пут твоєї свідомості і стань вільним. Як досягти справжньої Свободи?» і так далі, і тому подібне. Пам'ятається, біля спортивних установ вони були такого роду: «Хочеш збільшити свою швидкість? Хочеш дізнатися про феноменальні можливості свого тіла?» Але завжди в самому внизу аркуша йшли адреси наших інтернет-ресурсів, на яких зацікавлені могли б дізнатися про Справжні цінності з книг Анастасії Нових.
 
Отже, виготовивши ці, як я їх називав, Вказівники (що Вказують дорогу до Істини), ледве  почавши їх розклеювати, я зіткнувся з новим підступом від тваринного начала. А саме, безпосередньо в сам момент розклеювання воно починало мені нашіптувати:
 
Т. н:
 
– Ось ти тут розклеюєш, а люди дивляться, що вони скажуть? Будуть думати, що ти рекламщик.
 
Або:
 
– Як ти, такий крутий хлопець, тут листочки всілякі клеїш?
 
Або:
 
– Люди будуть над тобою сміятися чи лаятися.
 
І багато всяких інших гидот, на які таке багате тваринне начало.
 
І тут я усвідомив, що відкрив для себе ще один чудовий інструмент роботи над собою. Так, контроль думок, медитації, практики – це все само собою зрозуміле! Але і чим же поганий ще один інструмент?
 
Цей момент, як втім і безліч інших, детально і чітко розписаний у книзі «АллатРа». Там ясно сказано, чому людина залежить і обтяжується тим, що подумають про неї інші. Тому, перечитавши цей момент, я швидко розбив в пух і прах всі доводи і аргументи тваринного начала, додавши йому ще й приблизно таких слів:
 
«А мені все одно, що будуть думати інші. Мені важливо лише те, що я буду думати про себе і що мені підказує моя совість! У світі мільйони людей, що займаються непривабливими і негідними людини речами, але вони не соромляться. Чому ж я, не роблячи нічого поганого, а тільки хороше, розповідаючи своєму оточенню, жителям міста про Споконвічні Знання, повинен соромитися? Кого і чого я повинен соромитися чи боятися? І хто в мені соромиться, боїться, лінується робити це?»
 
Той, хто це робив в мені, мовчав, не наважуючись пискнути і слова, будучи не в змозі вилізти з-під монолітніх доводів з книги «АллатРа» і моїх скромних доповнень.
 
Добро – об'єднує!Поступово я почав домагатися того, що майже кожен Вказівник наклеював в правильному стані Духу, а не в стані страху, тривоги, як це було спочатку. Бувало, що бабусі біля під'їздів бурчали, на що я завжди, незмінно з посмішкою, відповідав: «Якби ви знали, як це важливо для всіх людей». І, намагаючись внутрішньо ніяк не реагувати на негатив, я йшов.
 
Почав я, до речі, з бюветів, обклеївши для початку той, який був недалеко від мого тодішнього місця проживання. Тут ще треба з вдячністю відмітити допомогу моєї дівчини, якій було цікаво разом зі мною все це творити. Зазвичай один з нас тримав Вказівник, а інший в цей момент швидко обмотував прозорим скотчем і обрізав зайве ножицями. Крім ножиць, скотчу, клею ПВА і самих Вказівників у пакеті завжди була ганчірочка або стара губка, щоб витирати пилові місця, оскільки на брудну поверхню погано клеїти.
 
А про допомогу дівчини я згадав ще й з іншої причини. Тоді я відчув, що допомога і, як би парадоксально це не звучало, відмова близьких допомагати в таких діяннях, зміцнює намір творити Добро і поширювати Знання. Ми довго гуляли, поєднуючи приємне з корисним. Як нам відомо з чудової книги «Остеохондроз для професійного пацієнта», ходьба, будучи природним видом локомоції (пересування) людини, вельми корисна для хребта і для всього організму в цілому, а розклеювання Вказівників корисно моєму Духовному началу і всьому суспільству. Так що, куди не глянь – одна користь!
 
Поступово ми перейшли на автобусні зупинки, під'їзди, у всіх місцях, де були дошки оголошень. Словом, скрізь, де була можливість серед всієї цієї реклами і суєти, ми розміщували маленькі вказівники, що ведуть до Істини. Дуже багато з них висіли довгий час, і я відчував, часом, щире почуття задоволення, дивлячись як вказівники, немов стійкі олов'яні солдатики, несуть службу, незважаючи на погоду, двірників, час. Це був дійсно чудовий досвід, який відкрив мені багато і про власний егоїзм, і про силу Духовного начала.
 
Потім цей досвід роботи над собою і в інтересах суспільства ми з друзями розширили, коли почали обклеювати наклейками з позитивною інформацією телефонні будки, апарати поповнення рахунку, вікна в автобусах і вагонах метро, поштові скриньки, ті ж автобусні зупинки. Крім того, ми почали обходити автобуси далеких рейсів на автовокзалі з добрими, пізнавальними газетами («Розумне господарство», «Пантелеймон»), а також іншою друкованою продукцією. Ми просто з посмішкою дарували ці газети всім бажаючим. Іноді деякі люди відверталися з бурчанням, але ми незмінно поверталися з цих походів з порожніми руками і повними серцями. Цей досвід ще раз показав усім нам, що творячи Добро щиро, незмінно зустрічаєш відгук у людей. Що йде з Душі неодмінно резонує і знаходить відгук у Душах.
 
Спираючись на отриманий досвід, сьогодні, коли – хвала Всевишньому – є Координаційний центр, і завдяки чому об'єдналося безліч людей доброї волі і тепер є багато різноманітної продукції, яка розповідає про Світло, я при кожній зручній нагоді намагаюся всюди залишати промінчики Світла. Елементарно: навіть коли йду в гості, я беру з собою будь-які вказівники, які вказують шлях до Споконвічних Знань, розклеюючи їх в ліфтах, під'їздах. Якщо має бути поїздка на метро або автобусі, я завжди перевіряю наявність наклейок. Та в автомобілі у мене завжди є різноманітна друкована продукція, щоб жодна поїздка не проходила даремно. З чого б це? А чому б, прямуючи кудись, не запалити маленькі промінчики Світла? Адже звідусіль людству нав'язується негатив. Так чому не збільшувати присутність Світла! Хіба не доцільно, якщо вже я їду, кинути ще одну крапельку в Океан Загальних Добрих Діянь? Адже океан складається з крапель, і якщо кожен з нас буде про це пам'ятати, Світло Істини незабаром освітить весь світ!
 
 
Ельчін Ахмедов,
учасник МГР "АЛЛАТРА"

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 138

Підписатися на новини



Досвід роботи над собою або як додати краплю в Океан Загальних Добрих Діянь - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 138
Схожі статті:


Коментарі
  • infernion

    04.08.2015 23:11

    Очень жизнеутверждающе и вдохновляюще написано! Так и хочется последовать примеру!

    Когда расклеивал наклейки то голос в голове говорил тоже самое :) у ЖН похожие крючки

    Відповісти
  • Antonina

    14.05.2015 17:12

    Какая теплая статья! Вдохновляет. Особенно уловки ЖН позабавили,ведь они у каждого такие же. Пора и самим действовать!

    Відповісти
  • Александр

    27.04.2015 11:08

    Иногда кажется что всю в пустую, что все что делаешь ты или другие теряется среди бытия. Но прочитав статью ясно что это не так. Нужно только зажечь... достаточно Искры! И она есть.

    Відповісти
  • Раиса

    26.04.2015 21:04

    Спасибо огромное. Эта статья- важная поддержка, особенно в начале пути. Вспомнились слова:
    “Светить всегда, светить везде
    До дней последних донца.
    Светить - и никаких гвоздей!
    Вот лозунг мой и солнца. (Маяковский)

    Відповісти
  • Андрей

    26.04.2015 12:40

    Класс! Спасибо! Было очень интересно почитать эти незатейливые диалоги между животным и духовным началами )) Где-то я уже подобное слышал) Кажется, в своей голове))

    Відповісти
  • Игорь

    26.04.2015 10:59

    Несомненно надо делится информацией в какой удобно форме,что бы лучик знаний упал на других

    Відповісти
  • Лариса

    26.04.2015 08:43

    Большое спасибо за замечательную статью, удивительно, насколько схожи внутренние побуждения от Души и атаки ж.н., диалоги с ним. Статья срезонировала с моим состоянием, прояснила путь и родила идеи добрых дел, благодарю автора за искренность и открытость :)

    Відповісти
  • Ирина

    25.04.2015 18:17

    Когда доброта станет нашей сущностей, нам не нужно будет думать творить или нет, нести или рано? Она из нас будет изливаться, как свет от источника. Есть желание светить-свети, не прячь свой Свет.
    А знаниями делиться нужно с теми, кто их ищет, главное не навязывать...

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція