Засудження - вирок тому, хто засуджує

Засудження - вирок тому, хто засуджує

Гріхи інших судити ви так старанно рветеся – почніть зі своїх і до чужих не доберетеся.
Вільям Шекспір

 

Як ми ставимося до інших людей?

Якщо чесно відповісти собі на це питання, то вийде, що в людях, як правило, ми помічаємо безліч недоліків, а ось на позитивні якості людини рідко звертаємо увагу. А як же наша власна поведінка і недоліки, які є у кожного?! Так ми тікаємо від себе, від накопиченого багажу негативних якостей, які ми так ретельно приховуємо від оточуючих. Але варто лише почати розбиратися у своїх недоліках, як проблеми інших людей просто перестають цікавити нас.

 

Як часто ми ловимось на гачок засудження?

Помічали, що тема «засудження» займає призове місце після тем про погоду і хвороби? Але ж це факт!

З самого дитинства нам нав'язується шаблон оцінки всього і всіх в рамках «добре — погано», та ще й закріплюється і вкорінюється бажанням бути завжди правим. Саме таким, по суті, примітивним способом засудження перетворюється в укорінену звичку.

Ми засуджуємо ілюзорний образ, створений у нашій же свідомості. Бачимо те, що хочемо бачити. У більшості випадків наша оцінка є неправильною: ми не знаємо ані внутрішніх якостей людини, ані обставин її життя, та й власні шаблони спотворюють в наших очах справжню дійсність. Засуджуючи людину, ми приписуємо їй те, що є в нас самих. Адже ми спілкуємося не з самою людиною, а з тим образом, який самі ж створили в своїй голові.

Немає людей поганих чи хороших, є просто люди, різні люди! Це ми їх робимо поганими чи хорошими — робимо своїми думками. А потім розплачуємося за це, тому що притягуємо саме те, що самі обрали. Кожен створює свій світ сам.

Прикладом викривлення нашого мислення і прояву засудження стане ця притча:

“Одна сімейна пара переїхала жити в нову квартиру. Вранці, ледве прокинувшись, дружина визирнула у вікно і побачила сусідку, яка розвішувала на просушування випрану білизну. — Подивися, яка брудна у неї білизна, — сказала вона своєму чоловікові. Але той читав газету і не звернув на це ніякої уваги. — Напевно, у неї погане мило, або вона зовсім не вміє прати. Треба б її повчити. І так кожного разу, коли сусідка розвішувала білизну, дружина дивувалася з того, яка вона брудна. Одного чудового ранку, подивившись у вікно, вона скрикнула: — О! Сьогодні білизна чиста! Напевно, навчилася прати! — Та ні, сказав чоловік, — просто я сьогодні встав раніше і вимив вікно.”

 

Які ж є причини виникнення засудження?

“По-перше, ті домінуючі якості від Тваринного начала, які є в ній самій. На це варто звернути увагу, коли з'являються подібні думки осуду.

По-друге, численні егоїстичні ілюзії — шаблонні установки і робота Тваринного начала, які породжують емоційні сплески, які підштовхують людину на осуд когось. Ці установки такого характеру, наприклад: «я можу краще, ніж хтось», «тільки моя думка правильна» і так далі. Тобто в їхній основі егоїзм, бажання таємно панувати, командувати над собі подібними, побудувати свою ілюзорну «імперію впливу» — все це, по суті, інструменти, якими Тваринне начало управляє та маніпулює людиною.

По-третє, людину штовхають на осуд когось спроби Тваринного начала відшукати або видумати проблеми, насправді неіснуючі, але думки про них будуть здатні змусити людину тривалий час утримувати негативний образ у свідомості. А останнє сприяє напрацюванню звички негативного способу мислення Особистості, тобто про що б говорила чи думала людина, все в неї завжди буде погане, негативне і, головне, вона буде нескінченно довго це засуджувати.”

"АллатРа"

 

Як діє засудження та які наслідки воно несе?

Засудження завжди супроводжується випромінюванням негативної енергії. Якщо ми засуджуємо людину, то підсвідомо запускаємо програму знищення і себе, і цієї людини. Засудження повертається до нас повторним ударом у вигляді якоїсь неприємної ситуації або захворювання.

“В чому тут загроза? Цей процес зосереджує і довго утримує увагу людини на таких думках. А увага — це сила, початок творення. Концентрація уваги здатна зосереджувати і накопичувати певні види енергій, сплеск яких і породжує акт дії, творення чогось (емоцій, думок, дій, подій) у видимому та невидимому світах. Це, у свою чергу, формує долю людини як при житті, так і після смерті фізичного тіла. Чи буде результат цього творення позитивним або негативним — залежить від вибору людини, її пріоритетів, щоденної звички способу мислення, наскільки вона вміє контролювати і дисциплінувати свої думки та емоції.”

"АллатРа"

Засуджуючи, ми самі добровільно віддаємо владу над нашими думками, почуттями і емоціями системі матеріального світу. Ми не можемо відповідати за поведінку інших, а от за свої реакції повністю відповідаємо виключно ми. Необхідно просто щиро змінити напрямок уваги на себе, згадати, що справжній вибір – слідувати доброму шляху, і працювати над собою. Так перемикається увага від недоліків інших людей, на розвиток власних добрих якостей.

“Коли сонце приходить, темрява розсіюється сама.”

 

Хто дав нам право судити інших?

Засудження є проявом гордині, через що ми присвоюємо собі право судити про іншу людину. Насправді, засуджуючи інших, ми засуджуємо і мучимо самих себе. Засудження – вирок тому, хто засуджує. Те, що ми засуджуємо – це лише наші власні реакції, наші якості, які ми проектуємо на інших людей. Немає іншого суду, окрім як суду над собою.

Засудження розглядається, як один із найтяжчих гріхів.

“Не судіть, то й вас не судитимуть, не осуджуйте, то й ви не будете осуджені; прощайте, і вам проститься.”

Євангелія від Луки, 6:37.

Засудження – це коли судиш людину за своїм власним законом, а не за законом Бога. Адже Христос нікого не засудив навіть коли його розпинали!

Так чому ж ми складаємо думку про себе, що ми є вищими за Бога, поставивши себе суддею!? Ми просто не маємо права засуджувати інших людей. Ми повинні намагатися в кожній людині, навіть в найбільш, на наш погляд, недобрій, бачити образ Божий. Святитель Ігнатій Брянчанінов говорив, що він сподобився бачити обличчя своїх ворогів як обличчя ангелів Божих. Він дивився на людину і бачив її лице сяючим, як у ангела. Істинне християнство в тому і полягає, аби не помічати в близькому нічого поганого.

 

Коли ми у любові, чи ми можемо заподіяти шкоду або когось засудити?

Засудження відбувається від нестачі любові до ближніх. Суд любові і милості – лише такий суд може бути по-справжньому справедливим та неупередженим. В іншому випадку, коли немає милості і любові, проявляється особиста неприязнь — і це перетворюється в засудження.

“Любов довго терпить, любов милосердна, любов не заздрить, любов не величається, не чваниться, не замислює зла.”

(перше послання до Коринтян, глава 13, вірші 4-5)


Засуджуючи, ми порушуємо духовний закон життя у Богові, і благодать одразу ж залишає нас. У підсумку нас охоплює зневіра, розпач, долають спокуси, пристрасті та інші неприємності.

Необхідно навчитися поважати оточуючих людей, ким би вони не були. Замість занепокоєння про те, як там у інших, краще працювати над собою, розвиватися, молитися, медитувати, займатися духовними практиками. Не важливо, хто і як живе. Нам самим треба жити гідно. Лише так можна допомогти іншим.

Важливо виробити хорошу звичку бути уважним до себе. І якщо ми справді щиро обрали добру сторону, або, навіть більше того, — стоїмо на духовному шляху, тоді ми маємо розуміти, що насамперед нас має хвилювати наш власний рівень чистоти і усвідомленості. Свій власний шлях має значення!

Сама по собі людина – прекрасна! Як казав один подвижник, якби ми знали, наскільки гарною є душа людська, ми би нікого не засуджували, тому що людська душа дійсно чудова.

Закінчити хотілося б словами з молитви преподобного Єфрема Сиріна:

“Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого.”

 

З любов’ю,
Наталя

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 106

Підписатися на новини



Засудження - вирок тому, хто засуджує - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 106
Схожі статті:


Коментарі
  • Ольга

    06.11.2016 23:24

    Спасибо большое за статью. Ее нужно распечатать и постоянно перечитывать, чтобы не скатиться в очередной раз в осуждение. Иногда, даже когда при тебе осуждают, а ты, чтобы не портить отношения, поддакиваешь, потом внутри такая опустошенность. Если начинаешь не соглашаться, тоже какой-то негатив. Наверное, единственный выход -  уходить в чувства в этот момент. 

    Відповісти
  • Мария

    06.11.2016 22:15

    Спасибо,отличная статья,очень важна для меня сейчас. ..помощь в моей теперешней ситуации...

    Відповісти
  • Иванна

    24.09.2016 13:04

    Спасибо, что подняли такую важную тему! Теперь я знаю, над чем и как нужно работать! Благодарю 

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція