СТОСУНКИ

СТОСУНКИ

Любов — це вогонь, що запалює душу.

Джордано Бруно

Багато друзів, прийнявши рішення піти по духовному шляху, рано чи пізно задаються питанням: а як же бути з відносинами? Є різні думки з цього приводу. Як кажуть: і хочеться, і колеться. Якщо Вас зацікавила тема статті, тоді, ймовірно, ви теж хочете розібратися в цьому питанні...

Для початку, давайте розберемося, для чого нам потрібні відносини? Це дуже важливо зрозуміти, якщо ми хочемо знати, наскільки сумісне дане явище з духовним шляхом.

Є дві дуже прості відповіді на це питання: які стосунки нам потрібні, щоб отримати щось для себе, або щоб віддавати.

Якщо запитати молодят біля РАГСу: чому ви одружуєтеся? Більшість з легкістю відповість: «Тому що ми любимо одне одного!» А от якщо поставити запитання: навіщо, для чого ви одружуєтеся? Після деякого зніяковіння можна почути щось на кшталт: «Щоб завжди бути разом!», «Тому що я хочу все життя бути з цією людиною!» тощо.

Якщо бути чесним із самим собою, у перекладі з «споживчої» мови це можна перевести як: «так як мені добре з цією людиною, то я хочу, щоб мені було добре якомога довше!».

Давайте згадаємо найпоширеніші фрази по темі закоханості: «я не можу без тебе жити», «я тебе люблю! А ти мене?», «мені без тебе погано» і т. п. Що об'єднує ці фрази? Прагнення ОТРИМАТИ «улюблену» людину в повне і необмежене користування.

Де тут любов до свого обранця? Тут швидше любов до себе, прагнення до того, щоб зробити собі добре. То є чистої води егоїзм...

До речі, не дивно, що у найбільш сильних і незалежних представників обох статей, виникає логічне запитання: а навіщо мені стосунки, в яких мене хтось буде використовувати?

У світлі розуміння суті споживчого мислення стає зрозумілою величезна кількість розлучень ще вчора шалено «люблячих» одне одного людей.

А корінь проблеми в чому? В егоїзмі. Якщо людина — егоїст, то їй настільки не вистачає любові в собі, що вона тягне її від інших усіма своїми силами. Вона душевно бідна, тому і не може нічого дати іншому, а бідна — бо сама себе не збагачує духовно, не наповнює. А цінувати те, що отримує від інших, вона не вміє.

З цього приводу є чудові слова в книзі А. Нових «АллатРа»:

“...Справжня Любов — це щедрий внутрішній дар, який підносить одна людина іншій від надлишку глибинних почуттів. Таку Любов можна дати, коли забуваєш про себе. Саме про таку Любов кажуть, що вона довго терпить, прощає, не заздрить, не пишається, не шукає свого і не мислить зла.

Справжня Любов є відновленням єдності Душ. Любляча людина бачить в іншій рідність, красу її Душі. Коли людина перебуває у справжній Любові, вона більше бачить не поверхневу красу, мається на увазі розумову, фізичну красу іншої людини, її таланти, здібності, а саме внутрішню красу її Духовного начала.”

Отже, тепер давайте розглянемо інший тип стосунків – взаємодіяти. Це щось прямо протилежне: Любов Створююча! Коли чоловік і жінка прагнуть бути разом не стільки "тому що «люблять»", скільки "ДЛЯ ТОГО, ЩОБ НАВЧИТИСЯ ЛЮБИТИ"! Навчитися будувати гармонійні відносини.

Давайте згадаємо про те, що стосунки – це відповідальність. А якщо врахувати, що цей світ – школа, то ми тут, щоб навчатися. І супутник життя дається нам для того, щоб навчання було ефективніше. Разом можна більше зрозуміти, побачити одну й ту ж ситуацію з різних сторін – з позиції чоловічої і жіночої психології, підтримати одне одного у важку хвилину. Але для цього потрібне розуміння і відчуття один одного, відповідальність один перед одним. В результаті стосунки набувають дружній характер. А наша любов до Бога проявляється в нашому ставленні до ближнього.

Спочатку людина вчиться любити ближніх, а потім весь Всесвіт. Коли вона проходить ці іспити, отримує доступ до потоку безмежної Божої Любові, що є найвищою нагородою.

Любов дана нам для... для життя в радості, щасті, але ніяк не для страждання.

Так чому ж у взаєминах між статями так багато душевних мук, конфліктів? Чому так багато поламаних доль? Справа в тому, що в основі емоцій і почуттів сучасної людини дуже часто лежить не любов, а страх втрати або жага володіння. У результаті ми маємо стосунки, побудовані на страху втрати.

Причин у цього страху багато, але достатньо розуміти, що сама наявність цього страху говорить про невміння, небажання, неготовність цих людей дарувати любов. Наявність страху означає, що людина не в любові, не знайшла її, а як тоді дарувати те, чого немає?

Інша крайність – відносини, в основі яких лежить пристрасть до партнера. Як показує досвід, якщо партнерів веде пристрасть, то їхні взаємини тривають максимум чотири роки, а потім настає "охолодження" з подальшим повним розривом відносин.
Якщо ж пристрасть замінює дружба, душевне і духовне єднання, то, відповідно, вона переростає в любов.
Резюмуючи все написане, ще раз підкреслю: якщо ми хочемо навчитися любити, нам потрібно зробити вибір, з чим йти у відносини – зі страхом чи любов'ю? Любов – це прагнення «дарувати». Щоб мати душевні сили для справжньої любові до іншого, треба спочатку полюбити свою духовну складову, розкрити в собі Любов. Лише усвідомлений підхід до стосунків зробить їх міцними і стабільними.

І на завершення, прості, але мудрі побажання у формі вірша:

Як важливо розуміти, один одного любити...
Берегти і поважати, надихати...
Бути всім – любов'ю, супутницею, подругою...
Не дорікати, а вірити та окриляти...

Йти по життю разом, просто поруч,
Свободу не віднявши, а подарувавши...
І грітися від його рідного погляду,
Його серце щастям оточивши...

І якщо ви одного разу оступилися,
Намагаючись побудувати світ для двох,
А всі мрії, як скло раптом розбилися,
Ви не поспішайте гнати людей інших...

Можливо, у вашому житті випробування дані,
Щоб ви зрозуміти змогли,
Як важливо жити в любові і розумінні,
Але щоб обоє почуття берегли...

Адже життя одне... Чи варто, упокорюючись,
Що щастя немає, в подушку сльози лити?
І жити, внатяжку, з сумом, посміхаючись...
Адже без любові сім'ю не зберегти...

Звичайно, можна жити взагалі без ласки,
Без віри, що любов і щастя є...
Але Бог нам шле завжди з небес підказки.
І головне правильно прочитати їх...

Автор: Любов Ковальчук
Переклад вірша: Неля


ЦЕ ЦІКАВО
345

Залишити коментар