Відгук про передачу «Секти — підстава від свідомості»

Відгук про передачу «Секти — підстава від свідомості»

Не зраджуй Бога... Цілком і повністю віддатися Богу — це єдиний порятунок.

 

Ігор Михайлович Данилов (із передачі «Суїцид. Післясмертна доля»)

 

25 березня, подивився передачу «Секти — підстава від свідомості» і досі перебуваю під сильним враженням від неї. Після другого перегляду відчув внутрішню потребу написати статтю з відгуком і висловленням вдячності всім людям, які працювали над створенням як цієї, так і всіх інших передач каналу «АллатРа ТБ». Працювали і працюють. 

На самому початку передачі був такий момент, коли Ліля сильно хвилювалася і сказала про це. Ігор Михайлович кілька разів підтримав її, сказавши, що не варто хвилюватися, що це свідомість. І ось такий «живий» момент у передачі, він дозволив мені вперше по-справжньому глибоко провідчувати, наскільки ж це насправді непросто — взяти участь в передачі, говорити на камеру про те, що у тебе твориться всередині, що творилося раніше, визнавати свої помилки, викриваючи таємні мерзенності своєї свідомості.

Останнім часом люди також знімають багато відеороликів з усвідомленням після перегляду передачі «СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ. Від завідомо мертвого до вічно Живого» (так звані «LIFE VLOG») чи ж просто розповідають свої спостереження з приводу роботи свідомості. Не всі відео, не всі люди сприймаються однаково. І, що помітив, що це сприйняття більше залежить від мого власного стану, а не від того, хто говорить. Буває, свідомість починає критикувати людину чи підозрює, що людина зняла це відео лише для того, щоб покрасуватися перед публікою. Тоді я сказав сам собі: «Іди і зроби краще. Зроби чесніше, щиріше». І відразу все стало настільки ясно і очевидно: свідомість — герой, коли треба покритикувати, осудити когось, але боягузлива і лінива, коли треба зробити щось самому. 

Однак, найкращий вихід, який я знайшов для себе, щоб відмовитися від оцінки і критики, які нав'язує свідомість по відношенню до кого б то не було — це згадати про те, що ми єдині. А після того, як згадав, спробувати це провідчувати. Звичайно, краще взагалі не втрачати це почуття, але... всі ми — просто люди, всі вчимося в цій школі Життя, всі перебуваємо під пресом свідомості, і всі ми, як Особистості, прагнемо до справжньої духовної Свободи.

Признатись, не завжди виходить вчасно згадати про цю духовну Єдність, відчути її, але якщо це вдається, то діє безвідмовно. Свідомість стає просто безсилою. Тому вона і боїться Єднання людей, і протистоїть їй. Адже хто хоче втрачати свою силу і владу?

 

Так гнітить мене гординя,

Так важко жить мені  тоді

Коли в душі моїй образа

Розклалася немов своя.

Мені болить і я вагаюсь, бо знаю,

Що не на те мені життя дане,

Щоб, не помічаючи добра,

Закрилася в кімнаті я одна.

Але диявол все  шепоче:«Усі погані! 

Ти подивися, про що вони говорять!»

- Та ми ж всі браття рідні!

Гординя - ось, що головна для нас отрута.

 

Поліна Новицька, «Гординя»

 

«Потрібно поважати прагнення до пізнання іншої людини, а не сприймати її штиками свого егоцентризму» .

 

Анастасія Нових, «Сенсей-I» 

Повертаючись до передачі, хочу сказати, що при її перегляді вперше реально усвідомив, наскільки сильна свідомість, наскільки сильна система. Гра в браваду, відчайдушні настрої, передчуття швидкої перемоги — все це на духовному шляху абсолютно недоречно. Точно так само, як і надія на «авось», на те, що все складеться саме собою. В одному з моментів передачі Ігор Михайлович говорить про людей, які не хочуть працювати, заробляти власною працею, і тому вони постійно сподіваються на диво, на те, що зовсім скоро відбудеться щось, що дозволить здійснитися їхнім мріям. Це якась безпідставна, абсолютно абсурдна надія. Але свідомість може змусити і не в таке повірити, аби лише залишити людину в бездіяльності, в слабкій позиції. Їй ні до чого сильна, впевнена в собі Особистість.

 

 

В якійсь мірі щось схоже відбулося і в моєму, але вже духовному житті. На самому початку мого духовного шляху я отримав значний подарунок від Духовного світу. Вірніше буде сказати, те, що я пережив тоді, воно і поклало початок цього шляху, воно ж не залишає варіантів, щоб зійти з нього. Відбувся той знаковий, переломний для мого життя епізод під час читання другого тому «Сенсея» Анастасії Нових, а саме історії про Бодхісатву Агапіта. Після цього прийшло не тільки розуміння, але і з'явилася впевненість, що базується на особистому досвіді, що ніщо земне не йде ні в яке порівняння з тим, що дарує світ Духовний. 

Але, як будь-яка медаль має зворотний бік, так і той епізод мав для мене також зворотний ефект. Я увірував у те, що в один прекрасний момент все може статися само собою. Я увірував у диво. У мені постійно жила надія (яку свідомість всіляко маскувала), що ось-ось, зараз, відбудеться щось дивовижне, таке ж яскраве й справжнє, таке ж глибоке і насичене, як я пережив тоді. Звичайно, я не бездіяв всі ці роки, робота над собою йшла. Але це була праця паралельно з очікуванням дива. Ось така розкаряка виходила. Я дозволяв собі недопрацювання з розрахунком на те, що в кінці кінців все чудесним чином складеться саме собою. Але дива не відбувалося. І його не буде! Є ціль. І для того, щоб досягти цієї цілі, потрібна, як сказала Оля, «титанічна праця». Потрібно, як сказав Ігор Михайлович, «орати з ранку до ночі». Тільки так набувається Життя. 

Для мене було важливо почути ці слова, щоб позбутися від помилкових установок свідомості, від невиправданого розрахунку на якийсь чудовий випадок.

«Духовний шлях — це радість, це щастя, це простота, це легкість», — чув я не раз, і на власному досвіді вдалося переконатися, що так воно і є. Але важливо почути також і те, що духовний шлях — це величезна праця. Не тільки почути, а й до кінця усвідомити почуте. Той подарунок, той аванс, який надав Духовний світ — це ще і величезна довіра з Його боку. Довіра, яку потрібно зуміти виправдати, якщо щиро прагнеш в Отчий Дім. Духовний світ дійсно щедрий. Я чув чимало історій від товаришів про подібні безцінні подарунки на початку духовного шляху. Але це ж не тільки подарунок, але і велика відповідальність для того, хто прийняв його. Адже нічого не буває просто так, без віддачі. Нічого не може статися односторонньо. 

Передача «Секти — підстава від свідомості» дала величезний позитивний поштовх, значно поглибила деякі розуміння. Чітко провідчувалась різниця між фальшю цього світу і чистотою світу Духовного. Відчув величезне бажання долучитися до тієї Чистоти, яка виходить із Духовного світу, яку несе Ігор Михайлович, яку можна зростити в собі. Прийшло розуміння, наскільки отруює духовне Життя навіть легке загравання з цим, видимим світом, тобто системою. Просто баловство, від якого ніби як в будь-який момент можу відмовитися, але чомусь не відмовляюся. Здається, що це дрібниці, які можна собі дозволити на даному етапі. А тут немає дрібниць і бути не може. Як було сказано в передачі: «Диявол і не таких богатирів валив». Або ти чистий, або ні. Третього не дано. 

Також прийшло більш чітке розуміння важливості розвитку чуттєвого сприйняття. Інакше ти як сліпе кошеня: відкритий усім вітрам, слухаєш всі казки і гадаєш на кавовій гущі, де правда, а де брехня. І, головне, віриш в те, в чому тебе переконала свідомість: що це ти так духовно розвинувся, що це твої почуття, а не нав'язана свідомістю ілюзія. Тільки праця всередині себе відкриє очі на справжню реальність, а не ці «кватирки» у фальшивий світ.

 

Не по свідомості, не по образу,  не по одязі і не за словами  дивіться на людину.  Учіться відчувати.  Духовний світ не обманює  Із передачі “СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ.   ВІД ЗАВІДОМО МЕРТВОГО  ДО ВІЧНО ЖИВОГО”

 

Обговорювана в передачі тема, звичайно, була не з приємних. Тут хочеться подякувати Ігорю Михайловичу за гумор, який розряджав ситуацію, інакше було б зовсім «кисло»:). Все-таки гумор, позитивний настрій — це велика сила проти пригнічених, гнітючих настроїв. Дівчатам хочеться висловити вдячність за приклад сміливості, стійкості духу. Є на кого рівнятися :) І всім, хто бере участь у створенні відеоматеріалів, наповнених справжньою духовною силою, які доходять до нас в такому красивому (на глибинному рівні), такому доступному виді, велике спасибі. 

Після закінчення ж передачі був такий стан (і є)... Непереборне прагнення вхопитися за Бога і не відпускати ні за що на світі. Тому що немає в цьому світі нічого, на що можна було б проміняти хоча б секунду перебування з Богом... у Богові... у спілкуванні з Ним. 

Закінчити ж статтю хотілося б цитатою із книги «Сенсей-I» Анастасії Нових: 

«— А ви колись говорили, що Бодхісатва — це людина, що покинула Нірвану заради людства.

— Безумовно. Тому це спокуса їй подвійно, оскільки вона відчувала цей стан піку неземного щастя... Ви просто не уявляєте собі, який це... подвиг — покинути Нірвану і прийти сюди. Образно кажучи, Бодхісатв можна порівняти з тими, кого як кращих із кращих добровольців послали на одну із найвідповідальніших ділянок роботи. Бодхісатви залишаються тут заради людей, заради виховання людських душ, щоб ці душі могли розвиватися і стати Вільними, по-справжньому Вільними, бо до цього прагне наша внутрішня сутність, наша душа, постійно і щосекундно».

Дякую...

 

П.С. Уже після того, як стаття була написана, я згадав слова Ігоря Михайловича із передачі «Невидимий світ», які передають те, про що мені хотілося сказати у відгуку, але про що сказано не було: 

«Не може бути такого поняття як «безумовне підпорядкування». Людина сама вибирає, ким їй бути і як їй існувати. Якщо почати підкорятися, ну ось візьмемо Андрюху, всі ми знаємо — прекрасна людина. Ми зараз всі почнемо підкорятися, люди, через рік буде дракон, повірте... Через рік це буде тиран. Ми вже проходили це. Навіть ось в нашій організації ми знаємо: якщо починають людину підносити, то людина починає ставати якраз тим, ким і є ті, хто ховаються в тіні. Чому? Намагаючись перекласти відповідальність за себе на когось, ми із нього створюємо чудовисько. Не треба породжувати чудовиськ, а треба відповідально ставитися до самого себе». 

Ні за яких умов не варто втрачати почуття власної гідності і забувати, де живе Бог. Він живе всередині кожного із нас. «Не зрадь Бога... Цілком і повністю віддатися Богу — це єдиний порятунок».

 

 

Автор: Валентин Радонєв

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 359 В закладки

Підписатися на новини



Відгук про передачу «Секти — підстава від свідомості» - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 359
Схожі статті:



Напуття дня

В житті значно важливіша якість прожитих моментів, ніж безглузді роки існування. Анастасія Нових, "Сенсей-І"

Коментарі (7)
  • Александра

    20.06.2018 12:54

    Перекладывание ответственности на события, на людей, т.е на внешнее.. значит ведет к внутренней деградации. Правильно?

    Відповісти
  • Марина

    16.04.2018 21:49

    Спасибо за статью. Все что написано в очередной раз подтверждает, что у всех сознание работает одинаково. Надежда на чудо, на халяву - его конек. Не быть ждуном , а работать над собой 24 часа в сутки (как сказала Оля в передаче)- вот то что надо делать.

    Відповісти
  • logos2207

    12.04.2018 21:31

    - поцелуй,как будто ты меня любишь...

     

    Обращение Персефоны к Нео.Из фильма “Матрица”.

     


     

    Кстати,не просто так Ольга сказала,что сначала было много еды,а потом...ну вы поняли.Спасибо ей за откровенность,надо быть смелой женщиной,что вот так на камеру всё это рассказать.Монахи упоминали,что чревоугодие тесно связано с блудом.Вообще,надо сказать что эти две страсти сильны в человеке,особенно на начальных этапах; они отнимают львиную долю времени и энергии,которые можно было бы направить в духовное русло.Человек много думает о пирожках,да о с кем бы разделить ложе - система кушает.Потом думы воплощаются в действия - система опять кушает.Самое интересное происходит после,кхм,половой кульминации...разницу заметить проще тем,кто хоть немного соприкасался с Духом Божьим.Если ДО была наполненность,то ПОСЛЕ - опустошённость,но за этими словами кроется то,что не выразить.Понимаешь,что тебя обманули.Отняли нечто очень ценное,но опять же,с твоего позволения.Не просто так издавна закатывались шикарные пиры,с последующим,пардон,похотливым продолжением.После такой “разрядки” уж точно не до Бога.На эту тему встречались любопытные выражения:”Сытое брюхо к учению глухо”.Или вот:”На сытый желудок о Боге не говорят”.Чуть не по теме:”Не помяни имя Господа твоего всуе”,что часто практикуется в наши дни,когда человек даже в моменты спора или каких-то разногласий упоминает Его имя.То есть днём хулит,а вечером молится,надеясь обрести спасение.Так,извините,чем от этого отличается потакание вышеперечисленным страстям?Днём хула,вечером - мольба.Или наоборот.Шаг вперёд,два назад.Закончу словами Ольги,что сознание охотно сглаживает и оправдывает эти моменты.Адвокат Дьявола,что тут добавить...

     


    Відповісти
  • Анастасия

    12.04.2018 11:13

    Так чисто... СпасиБо тебе ???? 

    Відповісти
  • Елена

    10.04.2018 16:06

    Спасибо, что поделились своим наблюдением от передачи. 

    Много чего  в статье перекликается с тем, что было у меня в голове после просмотра- система работает одинаково. 

    Как же здорово, что ребята делятся своими впечатлениями и этим помогают другим увидеть работу системы в себе. 

    Відповісти
  • Вероника

    10.04.2018 15:46

    Спасибо большое за статью, очень воодушевляют опыт и понимания всех кто работают над србой и это также дает толчок вновь не утрачивать цель, Благодарю! 

    Відповісти
  • Павел

    09.04.2018 17:29

    Спасибо огромное за статью! Через нее передается осознание Духовного пути, как есть, без приукрас, чувствуется практика, падения, вставания, набитые шишки и главное - стремление быть с Богом, слиться с Ним.

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн

Контакти для зв'язку з учасниками
Руху з різних країн
в Координаційному Центрі
МОД АЛЛАТРА:

E-mail: [email protected]
Skype: allatra-center

Творимо разом


Розсилка актуальної інформації про нові статті на "АЛЛАТРА Вісті" і про інші проекти МОД "АЛЛАТРА"