Пісня тиші (The sound of silence)

Пісня тиші (The sound of silence)

...І в цьому світлі я побачив
10 тисяч людей, може більше.
Люди говорили без слів
І слухали, не чуючи.
Люди пишуть безглузді пісні,
Але ніхто не сміє
Порушити пісню тиші!...

 

Здрастуй, дорогий читачу! Сьогодні, переглядаючи ролик "The sound of silence" американського фолк-рок дуету "Simon and Garfunkel", мене охопили незвичайні почуття.

У житті часто помічав у розмові з друзями, рідними або знайомими наче сказані нами слова – це просто порожній звук, ілюзія сприйняття. І навпаки, в моменти тиші якась невидима нитка пов'язувала наші душі і робила настільки все близьким і зрозумілим, що не потрібно було ніяких слів.

Аналізуючи ці моменти і зіставляючи, внутрішньо стає ясно, що моє справжнє життя, в якому я відчував щастя, складалося лише з набору коротких, але дуже яскравих моментів минулого. Більшість цих моментів пов'язано з безтурботним і сонячним дитинством, з образами тата і мами, бабусь і дідусів, з справжньою і вірною дружбою, з любов'ю до всіх людей. Дивно, що в цих моментах немає ні краплі гордині, ні ненависті, ні злості, немає ніяких бажань. Є тільки любов, щира радість, всеосяжне щастя.

«Останнє пов'язане вийнятково з внутрішнім світом людини, з цією безсловесною, справжньою співбесідою з Богом в Любові Його. Чому у нас з дитинства і залишаються найтепліші спогади, наприклад, про матір, як про всемогутню, кохану істоту, для якої немає нічого неможливого в цьому світі. Але подорослішавши, ми вже дивимося на неї іншими очима, як на дорослу жінку зі своєю долею.»

з книги А. Нових «АллатРа»

Як тут не згадати слова Ріґдена Джаппо:

У простоті проявляється Він,
Простоту ускладнюючи,
Ми втрачаємо Його,
А все так просто!

Все дійсно так просто, до того моменту, поки в голові не почне звучати голос, наполегливо привертаючи до себе увагу. Він користується різними прийомами, він знає мене краще ніж будь-хто, у нього ключі від усіх дверей моєї свідомості, його основне завдання – змусити мене думати, що я є він і що насправді мене не існує, є тільки він. Він каже – я слухаю, він пропонує – я вибираю, він мовчить – і здається, що немає мене. Але в момент, коли фіксуєш, що в тобі живе alter ego, його влада над тобою починає згасати.

Починаєш задавати собі питання: хто це в мені живе, хто приймає рішення за мене і, врешті-решт, хто ж Я справжній? У чому сенс мого життя? Навіщо я тут? Виникає тиша... І дивно, в цій тиші виразно починаєш відчувати себе, свій стан, повноту життя і умиротворення. Нікуди не треба бігти, нічого не треба шукати, все є – воно завжди було зі мною, всередині мене, просто тиша, просто тут і зараз!

«Тут, як на війні: або ти ворога, або він тебе. Твоє завдання – перемогти будь-якою ціною, тут і зараз! Час швидкоплинний, потрібно бути швидким на всяке добро і твердим у своєму намірі врятувати Душу.»

з книги А. Нових «АллатРа»

Людина за своєю природою двоїста. У ній одночасно живе біле і чорне, душа і матерія, ангел і диявол, і те, чому вона буде приділяти увагу, у ній і буде домінувати! Важливо усвідомити це, не чинити опір і не боротися з тим, що в тобі є, а прийняти і вміло керувати собою, віднайти внутрішню цілісність, всеосяжне розуміння і знання.

Ця інформація є в різних релігійних вченнях. Так у християнстві можна зустріти, що людину оточують ангел і диявол, на правому плечі живе перший, а на лівому другий. Людина вибирає до якої сторони варто прислухатися і від цього вибору залежить її посмертна доля.

Іслам розглядає життя як спробу вибору між добром і злом. Найвища мета існування людини в її вірі до Бога. Якщо людина вірить в Бога, то неодмінно буде намагатися пізнати Його, а через пізнання прийде любов до Нього. Але в той же час Бог наділяє нас свободою вибору, ми самі ставимо бар'єри або навпаки звільняємося від них, стаючи ближче до свого Творця, усвідомлюючи себе як духовну істоту.

У даосизмі ми зустрічаємося з поняттям Інь-Ян. Одне перетікає в інше, постійно відбувається боротьба протилежностей, це свідчить про те, що вони породжують один одного. Як говорив Лао Дзи:

“Коли всі в Піднебесній дізнаються, що прекрасне є прекрасним, з'являється і потворне. Коли всі дізнаються, що добре є добром, виникає й зло".


Важливо розуміти ці процеси, адже вони оточують нас буквально в кожному моменті нашого життя. З розумінням прийде спостереження за ситуаціями, що відбуваються в житті, своїми вчинками, словами і думками, які є відображенням нашого внутрішнього стану. Це розуміння незримо пов'язане з внутрішнім спокоєм, тишею, в якій можна приймати те чи інше рішення, керуючись внутрішніми глибинними почуттями душі.

Омар Хаям писав про це:

Добро і зло, ворогують – світ у вогні.
А що ж небо? Небо – в стороні.
Прокляття і радісні гімни
Не долітають до синьої височини.

В тиші відбувається розуміння своєї двоїстості природи, з'являються прекрасні неземні почуття десь у грудях, стан спокою і усвідомлення моменту свого істинного буття.

Як не крути, але життя проходить як вода, її не втримати й не розширити відведений відрізок днів. Не встигнеш озирнутися, а доля, про яку так поетично писав Омар Хайям, кличе нас назад:

Нещадна доля, наші плани крушить.
Настане час – тіла покинуть душі.
Не поспішай, посидь на траві, під якою
Скоро будеш лежати, у тихім спокою.

А скільки насправді триває життя людини і що таке життя? Скільки прекрасних моментів ми зможемо показати Богу (Абсолюту, Всесвіту, Аллаху, Вішну, Будді, як хочете так і називайте) при зустрічі з Ним, переглядаючи кінострічку свого буття?

Будучи суворі до чужої кінематографії, ми кидаємося гучними висловами: «Це я вже бачив!», «Мильна опера», «Що за спец ефекти?!», «Так це ж CamRip, переклад одноголосий, я пас». Що скажемо, коли почнуть дивитися фільм нашого життя?

Давайте ж відноситься один до одного з добротою, будемо слухати і чути, щиро сміятися, співати пісню життя від чистого серця, жити кожен момент наповнено і в гармонії зі світом! Адже скільки б не звучало слів, але без щирих почуттів вони порожні. Так і хочеться крикнути, в першу чергу самому собі: «Ей, ти, за кермом корабля свого життя, прокинься, візьми курс і впевнено пливи на маяк своєї Душі!», – і відчути теплий глибинний відгук у грудях, подив в безмовності...

На закінчення хочеться привести чудовий вірш Зінаїди Міркіної про тишу: "Лише словом не перервіть безмовної повноти любові..." – любові до Бога і до всіх людей, які нас оточують.

 

Від усієї душі бажаю вам любові! Слухайте свою душу!

 

Учасник МГР "АЛЛАТРА"

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 30

Підписатися на новини



Пісня тиші (The sound of silence) - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 30
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція