ЛИСТ ТАТОВІ...

ЛИСТ ТАТОВІ...

Будь-який закоханий чув таємний зов

І рвався до неї, загорнутої у покров.

Але лише покров, лише образ бачив він

І думав сам, що в образ був закоханий...

З початку світу це було так,

До того часу, поки лукавий ворог

Не розлучив зніяковілих людей

З душею, з коханою, із сутністю своєю.

Ібн аль Фарід


Одного разу ми розговорилися з татом про релігію і про Знання з книг Анастасії Нових. Я поділилася розумінням, що Любов Бога вже є всередині нас. Ми можемо тільки полюбити її, спрямувати до неї нашу увагу і зануритися в неї з почуттям вдячності.

Через день тато знову зателефонував мені та запитав: «Ось я розумію, що я можу любити тебе, онука, дружину. А ось як це просто любити? Ну не розумію я цього...»

Тоді я вирішила написати йому цей лист...

«Дорогий татусю.

Мені так радісно, що ми говоримо з тобою про Бога, про Любов. І нехай ми не завжди приходимо до єдиної думки, але розмови наші допомагають нам обом задуматися багато про що. Я довгий час намагалася знайти слова, щоб передати тобі як це просто любити. Ось прокинутися і любити, просто ходити, працювати, дихати і любити... Що саме любити?

Татусю, зараз ось просто сядь і закрий очі. Послухай своє дихання, розслабся, спробуй заспокоїти рій думок у голові. Не поспішай, зроби це і потім знову берися до читання. Тепер прокрути швидко, як на прискореній зйомці, різні моменти свого життя, які викликали в тобі почуття радості, такої незрозумілої, приємної, як солодка млість, коли почуття переповнювали і хотілося обійняти весь світ.

Зустріч із мамою, народження дитини, перше слово, перші кроки, радість за успіхи крихітки, навіть дрібні витівки з часом теж згадуються з радістю. У ті моменти життя здавалося таким довгим, здавалося, що все найкраще ще попереду... А тепер, прокручуючи ці моменти, розумієш, що вони й були найщасливішими, тому що проживав їх ти саме в той момент, і він був неповторним. Хороший він чи поганий – це не важливо. Не оцінюй, не бажай нічого змінити чи виправити, адже кожна подія – це був твій досвід, який привів тебе до цього моменту, коли ти читаєш мого листа. 

Просто дивись фільм свого життя. І коли ти просто ось так спостерігаєш його, своє життя, як кіно: друзі, природа, робота... закрий очі, зупинись на мить і потім знову читай. 

Відчуваєш, як здорово? Як здорово жити! Пам'ятаєш, як ти подарував мамі чоботи? Вони коштували пів твоєї зарплати, але ти знав, що вона мріяла про них, і ти хотів бачити її щасливою. Пам'ятаєш ті почуття, що наповнювали тебе? 

Поспостерігай за собою, що ти відчуваєш зараз? Що відчуваєш усередині себе? 

Є щось схоже на натхнення. Щось, що дає відчуття, що життя – воно ніколи не закінчується, що воно вічне, довге, що найпрекрасніше в ньому ще тільки має статися. Спробуй зробити так, щоб усередині було тихо-тихо, спробуй відчути, що життя це – воно всередині тебе, воно не в подіях і не в зустрічах. Це все зовнішнє. Будь-яка подія – вона дозволяє нам зростати, усвідомлювати або нагадує про це почуття всередині. Просто ми шукаємо його ззовні, забуваючи, що воно завжди було і є всередині нас. Воно стукає до нас, але дуже ніжно і тихо, як перші промені сонця, які нечутно торкаються до наших щік поки ми спимо, нагадуючи нам про світло і тепло самого сонця. Вони ніжно зігрівають нас своєю любов'ю і просто чекають, коли ми прокинемося. Відчуваєш? 

І якщо просто зупинитися, просто перестати думати і зазирнути всередину себе, то можна відчути ці промені... головне робити це дуже ніжно... і так стає добре всередині, що просто починаєш випромінювати Любов свою до цього внутрішнього світла, починаєш Любов любити. І чим більше і частіше пам'ятати про це, тим більше вона розкривається в грудях. Тоді приходить розуміння, що Любов усередині нас і не залежить від зовнішнього. Адже ніхто не може залізти всередину і натиснути на кнопочку.

Ось з'явилася людина – ти відчуваєш любов, змінилася ситуація, людини немає поруч і любов пропала. Ніі... ти ж сам знаєш, вона всередині, татусю. Людина просто нагадує нам про неї, просто допомагає трохи відкрити ці заповітні двері, за якими знаходиться океан Любові, про яку ми забули.


Цитати про Благодаті, сили Божої. Стаття Лист до тата


І навіть якщо зараз ти не відчуваєш нічого, а це цілком нормально, це як тренування, не відразу все виходить, але ти просто знову спробуй, завтра, без очікувань. Ось згадай, коли ти любив, коли допомагав другу на роботі з квартирою, просто так, тому що розумів, що людині потрібно допомогти, і спробуй поспостерігати. І ти відчуєш, що Любов нікуди не поділася, вона є в тобі.

Повір, адже Бог – це Любов, і створив Він нас за образом і подобою своєю, хіба міг він нас позбавити Любові? Ти спробуй, ось щиро так, не чекай дива, а просто згадай і люби... і потім ти відчуєш, що любиш... і все... і тобі так добре! Адже перебувати в цій Любові – це і є справжнє диво, справжній кайф».


Учасниця МГР «АЛЛАТРА» Наталія


ЦЕ ЦІКАВО
148

Залишити коментар