Пошук істинної любові (з досвіду роботи над собою)

Пошук істинної любові (з досвіду роботи над собою)

Займаючись своїм духовним розвитком, відстежуючи думки, аналізуючи ситуації та емоційні прояви, виконуючи медитації і духовні практики з книг Анастасії Нових, натрапила на шаблон, за який тримаюся довгі роки. Прийшло розуміння, що цей шаблон почав мені заважати і не дає просуватися далі. Звичайно, це зараз я розумію, що сексуальність — це нав'язана програма поведінки, якій зовсім необов'язково слідувати. І зараз, розставляючи всі крапки над I, усвідомлюю, що мені хотілося в Духовний світ пройти зі своїм тваринним началом. Довгі роки тривала ця брехня собі. Прописавши всі ситуації і спогади, домінанту почуттів і переживань, пов'язаних з шаблоном сексуальності, приходжу до висновку, що вже кілька років як наполегливо ходжу по колу і наступаю на одні й ті самі граблі і проблеми. Розглядаючи тему сексуальності, зазначу, що у цього "дракона" багато голів: альфа-значущість, привабливість, бажання справити враження і сподобатися, ілюзія влади над людиною протилежної статі.

У розборі шаблону найважче було зрозуміти, що він у мені взагалі існує. А як же! Я ж хочу любити, поважати іншу людину, у мене обов'язково повинна бути "друга половинка", яка мене теж любить і поважає, завжди буде поруч, а при кожному випадку пожаліє і погладить по голівці, що лише мені на цьому світі важко. І взагалі — я у всіх відношеннях хороша собою! А думка про те, що у мене є чоловік, який вирішить всі мої внутрішні і зовнішні проблеми, буде тішити мене і дасть ілюзію добробуту і стабільності.

Тут доречними є слова з книги "АллатРа":

“Людям, які бажають прямувати духовним шляхом, не варто витрачати час на очікування, що хтось колись прийде і їх щиро полюбить. Їм треба вчитися розкривати Любов всередині себе — Любов до Бога, до Душі — і тоді вона відобразиться в навколишньому світі, дозволить побачити людей у ракурсі їхньої духовної краси. Все насправді ближче, ніж людина собі може уявити”.

Зрозуміти, в якому місці я застопорилася, мені допомогло спостереження за думками, які наполегливо чула: "Я займаюся духовним розвитком, але ось обов'язково цей чоловік зверне на мене увагу і обдарує своєю любов'ю і турботою, і разом з ним ми будемо опановувати тяжку працю Геліарів!" Гарна і поетична казка виходить. Тільки щось не потурбувалася я про те, щоб запитати, а чи збігаються мої плани на майбутнє з планами об'єкта мого пристрасного "кохання". Звичайно, не питала, адже суть тварини — таємниця!

У книзі "АллатРа" є слова, які допомогли мені зрозуміти суть моєї проблеми:

“Людина відчуває, що вона не просто двонога істота, що в ній є значно щось більше, що її внутрішній світ інший і відрізняється від навколишнього. У ній є Душа — частинка ззовні — з духовного світу. У неї один вектор руху, одне бажання. Душа насправді прагне вирватися з цього світу. Вона прагне до Бога, у свій світ. Але в умовах матеріального світу це прагнення, це глибинне почуття, що виходить з Душі, зіштовхується зі свідомістю людини. А свідомість людини вже трактує ці сильні глибинні надихання по-іншому, виходячи зі знань і досвіду, набутих у цьому житті. І отут важливу роль відіграє домінуючий світогляд людини, її Знання про світ і про себе. Якщо в ній домінує матеріалістичний світогляд, її свідомість звужена і відсутні духовні Знання, то у свідомості відбуваються численні підміни. Тобто Особистість використовує цю силу не для духовного розвитку, а для реалізації своїх матеріальних бажань. Сила єдиного духовного почуття у свідомості просто дробиться на безліч бажань Тваринного начала. У результаті, людина замість того, щоб прагнути до Вічності, починає панічно її боятися і приймати цей тримірний світ за єдину реальність свого буття. Вона розтринькує силу свого життя на те, щоб досягти в матеріальному світі задоволення власного Его, набути владу над собі подібними, накопичити земні багатства. Але зі смертю тіла людина все це втрачає, залишаючи від колишнього життя у своїй післясмертній долі всього лише згусток негативної енергії, яка ще довго приноситиме їй муки і неспокій. А якщо в людині домінує духовний світогляд, і вона не просто володіє Знаннями про світ і про себе, але й цілеспрямовано, за призначенням використовує їх, працюючи над собою, то вона якісно змінюється. Вона рухається духовним вектором свого життя, завдяки глибинним почуттям, які виходять від своєї Душі. Для духовно зрілої людини смерть фізичного тіла є, по суті, звільненням. Це всього лише перехід у якісно інший стан, стан істинної свободи у Вічності".


Я вже не кажу про такі прояви Тваринного начала в мені, коли, розмовляючи з людьми, виникають думки про "одного єдиного", з'являється метушня і поспіх, бажання бути там, де знаходиться людина.

“Коли приходять думки і ти вкладаєш в них свою увагу, то це активує в тобі певні емоції. І коли ця інформаційна програма (думки) входить в резонанс з емоціями, що з’явилися завдяки цим думкам, то й виникають «незатухаючі коливання», які зациклюють на собі увагу людини. Часто таке стається при атаці Особистості бічними Сутностями. Але все це є наслідком в першу чергу вибору людини! Вона ж практично не відстежує цей процес і його причини. Наприклад, вранці до неї може прийти якась думка, якій вона приділила свою увагу. А вдень або ввечері — нахлинуть відповідні цій інформаційній програмі емоції, хоча сама людина про цю думку вже й забула. Але ж програма у неї вже ввійшла, завдяки силі її уваги до неї. А вона і запускає думки, які резонують з емоціями, породжуючи цим, як ти кажеш, суцільні незатухаючі коливання. Не дивно, що потім вони крутяться в голові цілий день замкненим колом”.

(А. Нових, «АллатРа»)

Починається гонитва за зовнішнім: "А коли ж прийде він, чи побачу я його сьогодні, а може він мені сам напише?" Відправила повідомлення/питання, а людина взяла і не відповіла! І одразу ж потік думок: "А раптом він погано до мене ставиться, або не хоче відповідати, а що він подумав". І якщо врахувати, що я така йду духовним шляхом, де в цих думках місце для Бога? Безсумнівно, думки не мої, приходять не з моєї волі, але у них є те, що приваблює і подобається. "От, він мені посміхнувся, як чудово, а ось зараз не посміхнувся, щось не так, напевно?" Розібратися в цьому нав'язливому коловороті думок мені допомогла інформація з книги "АллатРа":

“У людини ж є свобода вибору. Щось із цього просто приваблює її увагу, а щось її і стримує. У результаті з усього різноманіття, як в шукачеві інтернету, вона «відкриває» лише ту інформацію (зосереджуючись на ній), яка найбільше захопила її увагу”.

Насправді, завжди відчувається, що зараз я відхилилася від своєї мети — духовного звільнення і просто обманюю саму себе. Але вибір залишається за мною: чіплятися за ілюзії свідомості і страждати, або почати жити, керуючись глибинними почуттями (дана тема дуже добре розкрита в цій статті) і постійно перебувати в Щасті.

 

Як через думки спрацьовує система Тваринного розуму?

Людина, як ми знаємо з книги "АллатРа", завжди служить. Або волі Духовного світу, або Тваринному розуму (Системі):

“Людина постійно вибирає між духовним світом з його силою, що виходить від Душі, і матеріальним світом з його ілюзорними іграми Тваринного розуму, який, так чи інакше, намагається переспрямувати життєву енергію людини на свої потреби. Це дві чільні сили, які творять у матеріальному світі в такому своєрідному умовному протистоянні, а людина, як Спостерігач, усього лише поставлена на межу вибору між ними. Причому для істот матеріального світу, що становлять частину Тваринного розуму, ці сили непомітні, а ось для людини — доленосні, тому що власне в ній є частинка Вічності (Душа), і вона має можливість стати безсмертною Духовною Істотою”.

Як у мені спрацьовувала система Тваринного розуму? Я чула думки і приймала їх, тобто віддавала їм силу уваги: "Обов'язково треба написати, запитати, чи буде він сьогодні; привітай зі святом, а у відповідь почуєш теж якесь приємне слово; підійди і запитай, тобі ж дуже важливо знати відповідь на своє питання, а це привід почати розмову". По суті, я чула команди до виконання. Ще зазначу, що у всіх цих фразах немає нічого поганого, але в кожній дії людини важливий мотив. Для чого я так роблю: дійсно мої слова йдуть від Душі чи я керуюся особистою вигодою?

Людина, як Спостерігач від Тваринного начала, фіксує в навколишньому світі значущі для неї об'єкти, підсилюючи їхню важливість для себе силою своєї уваги. Наділення значущістю того або іншого об'єкту залежить від світогляду людини, її досвіду в пізнанні світу і самої себе. Щойно людина починає спиратися на зовнішні обставини, вона породжує рух, який і викликає в ній неспокій, прояв множинних ілюзій, які ще більше захоплюють її увагу.

“Людина, як Спостерігач від Духовного начала, неупереджено дивиться на світ. Її опора в житті і значущий об'єкт — це Душа. Адже неможливо пізнати істину зовнішнього, не пізнавши Істину внутрішнього, бо тоді немає Спостерігача, перед яким відкриті всі таємниці цього світу”.

(А. Нових, «АллатРа»)

Окрім думок свідомість ще підкидає образи з людиною, яка їй сподобалася: якісь ситуації, зустрічі, розмови на будь-які теми. І чесно зізнатися собі, то непогано було б, якби це здійснилося!

А оскільки очікування реакції не завжди виправдовуються, дійсність не така, як малюється в голові, то я отримувала букет емоційного незадоволення і розчарування. А з цього стану ще ж треба вийти! Тільки уявіть: замість того, щоб займатися духовними практиками і реалізовувати добрі і корисні справи, я витрачала цінний час і життєві сили на ілюзію цього світу і задоволення задоволень тіла, емоційні прив'язки, на власний егоїзм. Але з іншого боку, завдяки цьому я отримала цінний досвід, і, можливо, наступати на власні "граблі" наступного разу вже не захочеться.

“Але людина в гонитві за своїми матеріальними бажаннями безповоротно розтрачує два цінні фактори: час і життєву енергію. Звертаю увагу, що вони витрачаються безповоротно(!) і, відповідно, втрачаються певні можливості. Людина на свій вибір, звичайно, вільна розтрачувати наявну в неї життєву силу на програми Тваринного начала в цьому ілюзорному тримірному просторі. Але в результаті вона прогавить головне: навіщо і заради чого прийшла у цей світ. Але ж людині дається стільки часу і стільки сил, скільки їй необхідно для того, щоб звільнити свою Душу, і навіть більше, з запасом на можливі помилки в процесі набуття її Особистістю власного досвіду”.

(А. Нових, «АллатРа»)

 

Сексуальна енергія — це одна із потужних сил, що впливають на людину

Для себе зрозуміла, що всі мої стосунки з людьми протилежної статі ґрунтувалися на спробах або явній маніпуляції свідомістю іншої людини. Причому можу відкрито стверджувати, що грати таким чином з людьми виходило різними способами: я або приймала позицію жертви, або позицію рятувальника. "Ось з цією людиною пройде така манера поведінки, більш стримана, а іншим вже можна і покерувати!" Багато цікавого можна дізнатися про себе, спостерігаючи за думками. Коли "коханий" називав моїх знайомих ласкаво, використовуючи зменшувально-пестливі суфікси, одразу ж свідомість казала: "А тебе так не називає!" А це заздрість, ревнощі. Де тут Любов? Скоріше бажання власності і егоїзм.

Ще помітила, що така "любов" триває зовсім недовго: щойно людина починає надавати знаки уваги, як... вона просто стає нецікавою. Свідомість приваблюють вже більш авторитетні і значущі люди. Багато хто може мене звинуватити в черствості, але в цьому тексті мені б хотілося бути максимально чесною. На підтвердження вищевикладеного наводжу цитату з книги "АллатРа":

“Сексуальна енергія — це одна з потужних сил, що впливають на людину. У її потужності можна переконатися, простеживши за відповідною свідомою або підсвідомою інтерпретацією бажань в думках людини. Простіше кажучи, якби люди на протязі дня стільки думали про порятунок своєї Душі, скільки вони думають про секс, всі б уже давно стали святими. А сила, вона і є сила, все залежить від того, хто і як її використовує, на чому концентрує свою увагу. Якщо людина використовує її в контексті домінації Тваринного начала, то це перетворюється в культ власної значущості, хтивість, агресію, докази, що ти «альфа-самець» чи «альфа-самка». У споживацькому суспільстві все зводиться, як у дитячій грі, до неодмінного володіння найкрасивішою іграшкою, яку хочуть всі. Потім набридла ця іграшка, знову починається гонитва за іншою красивою іграшкою, поки людина не побачить щось ще краще. Таким бажанням людини немає кінця. Зауваж, те ж прагнення — мати найкраще і найпривабливіше — у чоловіків і жінок проявляється і в інших сферах: машини, квартири, одяг тощо. Коренем цього всього є Тваринне начало, яке завжди прагне до влади, до володіння тимчасовим, скінченним і тлінним. А в глобальному сенсі виграє Тваринний розум, який таким способом, черговим набором ілюзій змушує людей витрачати життєві сили і віддавати увагу смертному, замість зосередження на своєму духовному порятунку”.

(А. Нових, «АллатРа»)

При домінуванні у свідомості цього шаблону всі оточуючі у мене ділилися на "подобається/не подобається", підходить мені ця людина чи ні, з цією людиною у мене нічого не вийде, адже мені подобається інший". Тут я пишу фрази, які можна трактувати двояко, але я впевнена, що кожна людина розуміє, про що йдеться.

Виходить, я будую собі ілюзії, а вони ілюзіями і залишаються. Як же інакше?

Пошук істинної любові (з досвіду роботи над собою)

Показовим є і такий приклад. Серйозно займаючись практиками і медитаціями, зіткнулася з проявом у собі ейфорії: "Як добре в мене виходить, от би відчути, що таке справжня земна любов!". І на цей гачок я потрапляла неодноразово. Тому що система Тваринного розуму знає про людину все: всі таємні помисли і бажання. А поки людина не навчиться керувати власними емоціями і численними бажаннями, Система і грає на цих струнах Тваринного начала. Прийшло розуміння, що ейфорія — це банальна гординя. А надання уваги думкам і бажання їх реалізації — це вже заклик до магії, використання духовних сил на програми Тваринного розуму. На цю тему є цікаві слова з передачі "ЄДНАННЯ":

“— Молитовний стан, він же теж пробуджує в людині саме чуттєве сприйняття, але, звісно, якщо не матеріальні бажання свої висловлюєш: здоров'я, багатства, влади просиш у Бога. Такі молитви чує лише демон, який і здоров'я може дати, і багатство може дати, і все що завгодно, і налагодити життя, але забере у тебе набагато більше.
— Вічне...
— Не можна торгуватися, не можна просити того, що є тимчасовим, інакше не встигнеш попросити того, що є вічним.
— Виходить, коли людина просить тимчасового, вона точно так само закладає угоду.
— Звичайно, адже свідомістю просить”.

Спостерігаючи далі за собою, помітила таку закономірність: друзі і знайомі почали пропонувати можливості цікавих знайомств для створення ідеальних стосунків і сім'ї. Я замислилася: "Що зрезонувало у мене з Системою?" Прийняття думки про "одну єдину людину", з якою, можливо, у мене будуть стосунки. Чому так виходить, що увага моя цілими днями блукає на думках про стосунки, на думках про "щасливе майбутнє"? Та тому, що ті ж думки мені і розповідають: "Поглянь, усі навколо виходять заміж і ти знайдеш своє кохання". І тут криється підміна від свідомості. У надії відчути справжню любов, мені здавалося, що поруч з цією людиною я знайду довгоочікуване щастя. Але як щастя може залежати від зовнішніх факторів: є людина поруч чи ні? Все у людини всередині, в Душі, але тут свідомість і підкидає наївній особистості ілюзію: зовнішню опору, тобто людину, на яку можна спробувати перекласти відповідальність за свою ж післясмертну долю! Виповниться це бажання — обов'язково з'явиться інше: затишний будинок, сімейне щастя, діти і онуки. Адже це правда! І буде людина з ранку до вечора зайнята клопотами та турботами, не думаючи про Вічне і сьогодення — про свою Душу. А системі Тваринного розуму тільки це і треба — "живи як всі і не займайся своїм внутрішнім духовним розвитком". Я не розглядаю зараз стосунки між людьми, коли дві людини усвідомлено і з відповідальністю, дотримуючись однієї високої мети — духовного звільнення, приймають рішення жити разом. Справа зовсім не в цьому. Вся проблема в егоїзмі і нескінченних бажаннях. А Системі все одно, як матеріалізувати бажання! Але навіть отримуючи матерію у вигляді виконаного бажання, людина залишається ні з чим, оскільки матерія тимчасова, адже в основі вона і є ілюзією. При всьому цьому процесі людина спустошується, тому що сила Аллата через увагу людини йде на підживлення системи Тваринного розуму.

З приводу уваги мені подобаються слова з книги "АллатРа":

“А увага — це сила, початок творення. Концентрація уваги здатна зосереджувати і накопичувати певні види енергій, сплеск яких і породжує акт дії, творення чогось (емоцій, думок, дій, подій) у видимому та невидимому світах. Це, у свою чергу, формує долю людини як при житті, так і після смерті фізичного тіла. Чи буде результат цього витвору позитивним або негативним — залежить від вибору людини, її пріоритетів, щоденної звички способу мислення, наскільки вона вміє контролювати і дисциплінувати свої думки та емоції”.

 

Як відмовитися від шаблону?

Виписуючи і розбираючи всі заковички і прийоми свідомості, зіткнулася з питанням: "А як же можна остаточно відмовитися від шаблону сексуальності, перестати привертати до себе увагу, не намагатися справити враження і сподобатися, не боятися залишитися одній, жити, керуючись лише почуттями, довіритися Богові?" У книзі "АллатРа", яка мені допомогла вже не раз, є чудова притча "Про гілку сумнівів". Цей шаблон власне і є тією самою гілкою, яку потрібно відпустити.

«Ріґден: ...Адже страх породжує сумніви. Але для досягнення духовних висот потрібна чистота твоєї щирої віри. Людину часто стримують саме сумніви і страх розстатися зі звичним життям.

З цього приводу є цікава притча. «Одного разу чоловік зірвався з обриву. Але коли падав, йому вдалося зачепитися за гілку маленького дерева, що росло з ущелини скелі. Звисаючи посеред прірви, він зрозумів усю безнадійність свого становища: догори піднятися не було жодної можливості, а внизу були суцільні валуни. Руки, які утримували гілку, слабшали. Чоловік подумав: «Зараз тільки один Бог може мене врятувати. Я ніколи в нього не вірив, але, схоже, я помилявся. Що я втрачаю у моєму становищі, якщо я зараз у Нього повірю?» І він почав закликати Бога з усією своєю щирістю у благанні: «Боже, якщо ти існуєш, врятуй мене! Я ніколи в тебе не вірив, але якщо ти мене врятуєш зараз, я з цього моменту буду вірити в Тебе завжди». Так він закликав не один раз. Раптом зненацька пролунав Голос з небес: «Ти будеш вірити? О, ні, я знаю таких, як ти». Чоловік настільки злякався і здивувався, що ледь не випустив гілку з рук. Але потім, прийшовши до тями, ще більше заблагав: «Будь ласка, Боже! Відтепер я буду Тобі найвірнішим з усіх і зроблю все, на що буде Твоя воля, тільки врятуй мене!» Але Бог не погоджувався, і чоловік почав благати і переконувати Бога ще гарячіше і сильніше. Нарешті Бог зглянувся над ним і сказав: «Добре, так тому й бути. Я врятую тебе. Відпусти гілку». «Що?! Відпустити гілку? — вигукнув чоловік. — Ти думаєш, я божевільний?» Ось так і в житті. Життя людини, по суті, є зависанням над прірвою. І хоч вона й розуміє всю смертність свого становища, але тримається обома руками за гілку сумнівів свого Тваринного начала, боячись втратити її і покластися на волю Бога».

Від нав'язливих думок, і взагалі, щоб відмовитися від шаблону, мені допомагає виконання духовної практики "Квітка лотоса":

“Ця духовна практика називається «Квітка лотоса». Сенс її полягає у наступному. Людина уявляє, начебто саджає всередині себе, у ділянці сонячного сплетіння, зерно. І це маленьке зернятко у ній проростає за рахунок сили Любові, сформованої її позитивними думками. Тим самим людина, контролюючи зростання цієї квітки, штучним шляхом позбавляється від негативних думок, які постійно крутяться в її голові… Що відбувається завдяки щоденним заняттям цією практикою. По-перше, людина постійно контролює свої думки, вчиться зосереджуватися на хорошому. Тому вона автоматично не може бажати нікому зла чи бути поганою. Адже ця практика щоденна, щосекундна. І це на все життя. Це своєрідна методика відволікання, оскільки з поганими думками насильно боротися не можна. Насильно милим не будеш. Тому потрібно відволікатися. Приходить негативна думка, небажана, людина зосереджується на своїй квітці, починає віддавати їй свою Любов, тобто забуваючи про все погане штучно. Або ж переключає свідомість на щось інше, позитивне. Але квітку вона відчуває постійно: лягаючи спати, прокидаючись, вночі, вдень; чим би не займалася — навчанням, роботою, спортом і так далі. Людина відчуває, як Любов скипає всередині, як струмені Любові рухаються по її грудях, розтікаються по її тілу. Як ця квіточка починає зігрівати її зсередини, причому особливим теплом, божественним теплом Любові. І чим більше її віддає, тим більше вона у ній зароджується. Постійно випромінюючи цю Любов, людина дивиться на людей уже з позиції Любові. Тобто, по-друге, що дуже важливо — людина налаштовується на частоту добра”.

(Анастасія Нових, “Сенсей-І”)

Пошук істинної любові (з досвіду роботи над собою)

Виходить, що приходить до мене думка від Тваринного начала, що стимулює в мені почуття самотності, а я всю свою увагу направляю в Душу. Приходить бажання знайти "другу половинку" — і знову я звертаюся до Душі. І так з кожною думкою, не обдумуючи її. І результат такого внутрішнього контролю не змусить себе чекати. Головне пам'ятати, чого я хочу насправді: стати безсмертною Духовною Істотою або розтрачувати силу уваги (а це єдине, що є у людини) на бажання і програми матеріального світу.

Ще помітила за собою, що внутрішні спостереження і осяяння у мене відбувалися у дні так званої самотності, коли я не прагнула звертати на себе увагу оточуючих людей будь-яким способом. У такій самоті я навчилася краще розуміти себе і відчувати свою Душу. І найголовніше те, що відсутність стосунків прибирає спокусу зовнішньої опори і стабільності, а це допомагає більше довіряти Богу.

“Насправді все просто, як бачиш. Просто не треба брехати. І перш за все самому собі. Отримавши ключі, головне їх не втратити або не проміняти на мінливе”.

(З передачі "ЄДНАННЯ")

У підсумку скажу, що все перераховане тут — це лише спроба поділитися досвідом власних помилок і спостережень, які з останньою крапкою в цій статті не закінчуються.

 

Автор: Альона

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 160

Підписатися на новини



Пошук істинної любові (з досвіду роботи над собою) - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 160
Схожі статті:


Коментарі
  • Serg

    25.03.2016 21:02

    Спасибо.
    Я бы от себя добавил что этот шаблон “второй половинки” основывается на внутренней подмене. Человек, как личность, подсознательно чувствует и знает что такое Настоящая Любовь - та Любовь, которою испытывает его Душа к Богу. Личность ищет эту любовь, и сознание подсовывает личности готовый вариант во внешнем, от системы животного разума, вот если ты будеш с тем-то или с той-то, то это и будет любовь. Но на самом деле любовь которая основывается лишь на внешнем - не настоящая и временная, это всего лишь привязанность и заинтересованность, тот же шаблон от системы - не более. Настоящая Любовь даёт свободу, а не запирает в рамки ограничений. Когда ты раскрываеш и чувствуеш эту Любовь внутри себя, то не имеет никакого значения, где ты, с кем, один или в толпе, и ты уже не ищешь эту Любовь во внешнем, ибо ты Знаеш что она - внутри. В таком состоянии личность чувстует наполненость и внутреннюю радость, а не опустошенность, одиночество и обделенность. В этом состоянии Любви - можно пребывать Вечно.

    Відповісти
  • Марина

    21.03.2016 15:25

    Спасибо за ценный опыт. У меня тоже работает этот шаблон. Статья помогла открыть для себя новое понимание корня этого шаблона и как с ним работать : отказываться от типичных заежденых программ-реакций, программ-действий в тех или иных ситуациях, а начать поступать по-другому,  укрепляя внутреннюю опору и не отворачиваться от  Бога  ища благ в иллюзии...”Разменивать всю вечность на мгновенье, в чем тут смысл?”.

    Відповісти
  • Полина

    21.03.2016 15:09

    Уважаемый автор, искренне благодарю Вас за то, что поделились своим опытом в столь важном для многих людей вопросе. Я бы сказала.. одном из самых распространённых шаблонов. Самое интересное в статье то, что она применима практически к каждому из нас, уверена в этом. :) В подтверждение Ваших слов, могу сказать, что сама долгое время искала призрачное счастье в попытках построить отношения с противоположным полом. Это является ещё одним отличным примером универсальности системы Животного начала. Её однообразного влияния на каждого из нас.
    И как было приятно вычислить в самой себе навязанные программы, в которых на самом деле никто из нас не нуждается. Так что давайте двигать хвостом! Быстро и в нужном направлении. ;)

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція