СВЯТО

СВЯТО

Дійсно, багато людей у сучасному світі не розуміють себе, своїх істинних можливостей і наявної в них колосальної духовної сили, тому не розуміють, як преобразити своє життя і життя суспільства, щоб якісно їх покращити. Вони навіть не розуміють, що таке справжнє життя, справжнє щастя. Люди намагаються замістити навіть внутрішнє духовне свято спілкування з Богом, дотику до духовного світу, який на глибинних почуттях відчуває людина під час виконання духовних практик, зовнішніми обрядами і святами, придуманими розумом людським. Але що цікаво, людина також з великою надією очікує цього зовнішнього людського свята. А коли те відбувається, воно, по суті, спустошує людину, робить її немов «сиротою», обманює у відчуттях, бо людина підсвідомо очікувала більшого не у видовищності і насиченні плоті, а в глибинних почуттях, але не отримала цього. Все тому, що це є підміна справжнього духовного свята (яке людина відчуває кожен раз, доторкаючись до духовного світу) звичайною театральною постановкою від розуму з асоціативними зовнішніми матеріальними декораціями.


Анастасія Нових «АллатРа»

 

 

Дорогий друже, добрий супутнику, хочу поділитися з тобою своїм скромним досвідом, маленькими скарбами, які відкрила в схованках своєї Душі в процесі роботи над собою, вивчення своєї свідомості і пізнання процесів, що відбуваються всередині.

Після прочитання книг Анастасії Нових, коли минув деякий час і робота над собою стала природною невід'ємною частиною повсякденного життя, до мене прийшло розуміння, що ж таке істинне  Свято. І слова з книги «АллатРа» зараз звучать не просто як слова, вони мають величезне значення для Особистості, для тієї частинки Святого Духа, яка ув'язнена в матерії і за своїм вибором тимчасово перебуває в ній, поки не навчиться бути Любов'ю і не з'єднається зі своєю Душею, з Духовним Світом. Зараз я розумію, що Свято — це коли в Душі живе Любов до Духовного світу і до всіх людей, коли замовкає невидима брань і внутрішньому взору відкривається чистота і благість Всевишнього.

У якийсь момент до мене прийшло розуміння, що вся ця боротьба зі свідомістю, зі своїми шаблонами і бажаннями, страхами і сумнівами є не що інше, як «боротьба з вітряками». Адже якщо подивитися на це «епічне і захоплююче видовище» відкритим, чистим поглядом розкривши всі маски, всі тайнодії свідомості, то стає очевидно, що ми самі тримаємося за свідомість — за суєту, за тимчасове і смертне. І вся картина насправді нагадує сцену битви Дон Кіхота з вітряками — битви з ілюзією... І кожен знає це в теорії, але не завжди ми застосовуємо теорію на практиці, не завжди ми чесні з собою.

Виникає питання: чому ж ми не подивимося правді в очі? Чому так боїмося втратити маску «хорошого» чи «духовного», взагалі будь-яку маску? Адже така наша нерозумність, «дурість людська» відсуває все далі і далі момент Духовного Преображення — Свято Душі.

Між святом зовнішнім і внутрішнім є велика різниця. І в нашому календарі дати традиційних свят стоять не просто так — в цьому є особливий сенс.

 

До речі сказати, раніше великі свята призначались не тому, що людям заманулося повеселитись. Споконвіку вони проводились саме в ті дні, які співпадали з певними космічними циклами. І починали їх святкувати не зранку, як це зараз прийнято, а з вечора, зі сходом першої зірки.

 

А. Нових «Сенсей ІV»

 

Раніше, ще за часів спільнот, які тисячоліттями мирно співіснували одна з одною, накопичували Духовне надбання і цінували понад усе життя людини, як можливість стати безсмертною духовною істотою, — або за часів так званих нині «культур», час проведення свята призначався не просто так. Вибір часу базувався на Знаннях про невидимий зв'язок Духовного і матеріального світів. Люди в дні святкування збиралися всі разом не просто для того, щоб зробити якийсь зовнішній обряд або традиційну дію (запалити свічки, приготувати певні страви, одягнутися особливим чином, повеселитися), але для того, щоб доторкнутися всім разом до свого рідного Дому — Духовного світу. Причому цей дотик, таїнство, відбувалося всередині кожної людини, і відала про нього лише вона сама і безкінечний Духовний світ. Люди більш за все цінували ці моменти спілкування з рідним і близьким, з Живим всередині них, вони розуміли цінність цього Життя.

Момент прозріння і розуміння цієї простої істини на глибокому чуттєвому рівні (адже я і раніше читала про це, але суть слів не відгукувалася в Душі таким розливом знайомих, теплих і радісних почуттів) прийшов нещодавно, коли приїжджала на вихідні додому до батьків. Звикла до самотнього самостійного життя в постійній розумовій праці я була рада зустріти родичів і провести з ними цей благодатний час. Але ось що здивувало мене в цей приїзд додому, так це відсутність... А ось тут навіть і не можу підібрати правильне слово: не скажеш «свідомості», адже вона завжди з нами, поки ми тут... Але напевно скористаюся формулюванням шановного Ігоря Михайловича Данилова, яке він використав в передачах з циклу «Істина на всіх одна», і скажу, що були відсутні артисти на сцені... Це було дивовижно: тихо, спокійно, момент тут і зараз і нічого не відволікає від споглядання Краси та Істини. Ні, не те, щоб вони зовсім поїхали, зібрали валізи і покинули театр. Але просто кожен раз, коли хтось із них мав намір уже вийти на сцену і відкривав рот, щоб вимовити шаблонну, вивчену вже мною напам'ять репліку, я раптом відверталася від нього, і він йшов. І це було так легко — просто відвернутися, бо Те, до чого я поверталася в цей момент, набагато цікавіше.

Те, до чого я поверталася в ці моменти — це Бог, це Любов, яка робить нас вільними від смерті. З цим Почуттям всередині тепло, радісно і затишно. У такі моменти сокровенного спілкування з Вищим, ми набуваємо Свободу.

Артисти на сцені — це думки від свідомості. Це ті установки, які ми постійно, практично щосекунди, чуємо в нашій голові. Ми сприймаємо ці думки як свої: «треба піти і зробити це», «треба сказати цій людині, що вона не права», «треба образитись на неї, щоб вона знала, як мені боляче». А чи замислюємося ми в цей момент, кому все це «треба»? Хто в нашій голові диктує нам шаблонні фрази, які ми повторюємо щодня на роботі, в сім'ї та школі? Хто заганяє нас в суєту і поспіх, відволікаючи нашу увагу від найголовнішого — нашого духовного вдосконалення, розвитку в собі почуття Істинної Любові і примноження цього Почуття в кожній миті? Кому в нашій голові потрібно, щоб ми були нещасними і вкладали всю свою увагу у відстоювання і захист ілюзії значущості у своїй голові?

Відповіді на ці питання я знайшла в книгах Анастасії Нових і передачах за участю Ігоря Михайловича Данилова. У цих книгах і передачах кожній людині дарується величезне багатство — Споконвічне Знання: про те, як стати вільним від глобальної ілюзії системи, від диктатури мерця, свідомості, — і як при нашому тимчасовому житті вибудувати собі дорогу в Життя вічне.

 

 

Духовний світ ніколи не віддає наказів. Це почуття Свободи особливо нове тим, що раптом стає ясно як день, що не обов'язково слухати те, що говорять ці артисти на сцені. Не обов'язково доводити комусь із них, що ти молодець або переконувати в чомусь, адже ти їм нічим не зобов'язаний... А Духовний світ, до якого я звертаю свій внутрішній взір з дитячою відкритістю і чистотою, з непідробним інтересом і Любов'ю, Він завжди дає Вибір. Він ніколи не говорить: «Піди туди і зроби це, скажи зараз ось це, переконай людину, що вона не права, доведи їй, що ти розумна!» — ні... Духовний світ завжди дає людині вибір і вже сама людина вибирає: бути їй провідником Любові Божої в цей світ або волі тваринного розуму, який поневолює людей своїми установками і перетворює їх на рабів мертвого.

А Духовний світ всіх любить. Дивовижно просто — Він любить всіх!

 

«Але Любов Божа не залишає людину навіть тоді, коли вона про неї забуває. Бог ніколи не залишає людину, бо Його Любов, завдяки Душі, завжди з нею».


Анастасія Нових «АллатРа»

 

Але пізнати і зрозуміти Любов Духовного світу можна лише тоді, коли ти сам Його Любиш. Ми все це відчуваємо на глибинному рівні, але не усвідомлюємо. Не усвідомлюємо до тих пір, поки дивимося на артистів, адже це вони показують феєричні сцени, перевтілюються в «нас» і звеличують, а потім принижують ці вигадані образи... Але хто «ми» насправді?

Коли відчуваєш всередині справжнє Свято Духа Святого, то стає зрозуміло, що система не бачить Духа. Але ж людина, Особистість, — це і є частина Святого Духа! Стає зрозуміло, що тобі немає чого боятися — абсолютно нічого, тому що ніхто в цілому світі не може образити того, хто любить Бога. Тому що Любов — це захист від будь-якого негативного впливу цього матеріального світу. Стає зрозуміло, наскільки цінна наша любов до рідних і близьких (найближчих до нас тут і зараз) людей, наскільки цінна наша Любов один до одного!

 

«Але поки людина жива, у неї є шанс, у неї є можливість приєднатися до Світу Безкрайнього, до Світу Духовного і стати частиною величезної сім'ї. І ось тут важливо розуміти, що будь-яке зло, яке людина множить від свідомості, воно дійсно стає між Особистістю і Світом Духовним і віддаляє від найближчих тобі людей. А як я вже сказав, найближча — це будь-яка людина. Це особливо відчувають і розуміють люди, які досягають на практиці сприйняття Світу Духовного. Вони розуміють все це.»

 

Жива бесіда «СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ. Від завідомо мертвого до вічно Живого»

 

Раніше, прокидаючись вранці, я бачила в голові кіно, як я когось переконую і комусь вічно нав'язую «свою правду». У цих кадрах я возвеличувалась над людьми своєю глибокою мудрістю і розумінням життя. Але тепер, відчувши Свято внутрішнє, відчувши, що таке Істинна Любов, я розумію, що це кіно і було тим самим смердючим гнійником тваринного начала, який я ретельно приховувала від себе самої. І мені раптом стало дивно: чому стільки разів, спілкуючись з друзями, я не озвучувала цього? Озвучувала безліч інших речей, але ніколи не говорила, що в думках возвеличую себе над іншими... Але ж насправді і говорила! Але не відмовлялась від цього всередині.

«Шукайте в усьому Радість», — кажуть нам Святі Отці, але в чому ж радість? Хіба Радість у звеличуванні свого тваринного начала? Хіба радість в тому, щоб бути краще всіх, при цьому не люблячи нікого? Хіба радість в холодній перевазі і смерті?... Зараз я знаю, що справжня Радість — це безперервне спілкування з Духом Святим.

 

Чому Святий Дух? Тому що з ним весело, Свято, Празник. Святковий Дух, ось так і можна назвати, тому що завжди Свято. Що може бути краще? Та нічого. Чи можливо хоч чимось земним замінити хоча б одну мить  там? Нічим. 

Жива бесіда «СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ. Від завідомо мертвого до вічно Живого»

 

Але ж свідомість ніколи не розповідає, що це гординя веде нас до смерті. Замість цього вона розхвалює нас: «Який ти молодець! Ось дізнаються вони всі, який ти кращий і тоді!!!», —  постривай! А де ж Любов? А де ж тут всі ті благородні наміри, якими ти прикриваєш свої брудні справи?

Зараз стає зрозуміло, що щоб служити Духовному Світу, потрібно навчитися бути самій Любов'ю, навчитися любити людей, не дивлячись ні на які доводи і сумніви своєї свідомості. Вгамувати свою нестримну гординю і бути частиною Океану. Потрібно мати внутрішню АллатРа — внутрішню щиру найчистішу Любов до Бога — без гордині, без егоїзму, без самозвеличення — просто бути Любов'ю... Тоді-то і починається все найцікавіше.

«У той час учні приступили до Ісуса і сказали: хто найбільший у Царстві Небеснім? Ісус, покликавши дитину, поставив її серед них і сказав: істинно кажу вам, якщо не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете в Царство Небесне; отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небесному». Євангеліє від Матвія, Глава 18, вірші 1-4.

 

«Жанна: Так, і ось цей незабутній досвід першого дотику до Духовного світу, коли ти вперше відчуваєш це величезне неземне щастя, ти відчуваєш цей благодатний жар Любові, якого ти раніше не знав, Любові справжньої, невичерпної. І ця радість настільки переповнює тебе, настільки сильно, що навіть тіло це відчуває. Тому що цей жар, він такий... істинний, він щирий, він розпираючий, він настільки об'ємний. Сама чистота, він чистіше чистого».

 

Жива бесіда «СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ. Від завідомо мертвого до вічно Живого»

 

Будьмо ж як діти…

 

 

Автор: Поліна Н.

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 396 В закладки

Підписатися на новини



СВЯТО - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 396
Схожі статті:



Напуття дня

Дерзай, людино, істинно говорю, як не дано тобі уникнути смерті, так і не дано тобі уникнути Суду Божого. Анастасія Нових, "Сенсей-ІІ"

Коментарі (16)
  • Вера

    30.03.2019 09:33

    Большая благодарность, за всё, что вы делаете. Вы постоянно нас наполняете светом и любовью. Читая или слушая всё, что создает «Аллатра», я ощущаю себя счастливым человеком.

    Відповісти
  • Татьяна

    27.03.2019 15:31

     Спасибо! Очень отозвались слова о том, что Праздник – это когда в Душе живёт Любовь к Духовному миру и ко всем людям, когда замолкает невидимая брань и внутреннему взору открывается чистота и благость Всевышнего!

    Відповісти
  • Оксана М

    26.03.2019 00:05

    Большое спасибо за... Праздник!

    Відповісти
  • Julias

    24.03.2019 20:27

    Спасибо за такое глубокое понимание Праздника. Чувствовала на глубинном уровне, но не могла облечь в слова. Когда получаешь опыт соприкосновения с Духовным миром, понимаешь насколько это живое и прекрасное! 

    Відповісти
  • Любовь

    24.03.2019 20:04

    Спасибо огромное за статью наполненная любовью да действительно сегодня нам нужно учится чувствовать внутри эту любовью и радоваться этому новому глубинному чувству .и быть во внутреннем диалоге с  Богом и Духовным миром.

    Відповісти
  • Наталия Ж.

    24.03.2019 06:18

    Спасибо большое автору за Праздник Души! Замечательная статья! Действительно, праздник внешний и Праздник внутренний - это большая разница. И люди в древности это знали. Как радостно, что соприкоснувшись с Исконными Знаниями ми тоже понимаем Истину! Каждый может зажечь огонек бесконечной Любви и Радости внутри и с этой благодатью идти по жизни.

    Відповісти
  • Лариса

    23.03.2019 18:32

    Большая благодарность за Праздник! Каждое слово созвучно внутренней Истине, отзывается Чистотой, Любовью, Искренностью. Так радостно читать Правду!

    Відповісти
  • Ирина

    23.03.2019 17:00

    Спасибо Полина. Прекрасная статья.Особенно откликнулось “Никто не сможет обидеть того кто Любит Бога”! Кто в любви тот в Боге.Ибо Бог и есть Любовь.Чувствуется,что это Знание,а не просто понимание.Здорово.

    Відповісти
  • nargiz

    23.03.2019 14:03

    Да, это правда, когда , чувствуешь счастье и радость внутри себя от истинного источника,  и это не зависит от внешних обстоятельств - это самое главное , что может быть у человека И на праздники смотришь по другому - используешь их как возможность поделиться своей радостью с другими, но не ждешь и не зависишь от них 

    Відповісти
  • Alix

    23.03.2019 10:58

    Понравилось разбирать на части слова.  Слово “Праздник” по ощущениям ассоцируется как сложенный из слов При Ра -дости (находиться) + буквосочетание “здр” - как часть слов “здравие, здоровье”, т.е. состояние такого душевного здравия потому что ты в Боге, в Любви его (Ра) . При радости находишься и здоровеешь духовно, то есть, праздник! 
    Всем праздника! 

    Відповісти
  • →  nargiz

    23.03.2019 14:34

    Да, правда, очень точно передают  значение слов по отдельности общую суть

    Відповісти
  • Алла

    23.03.2019 10:58

    БлагоДарю! Читала и чувствовала, как все внутри откликается, как соглашается и как “отключается” сознание...прекрасная статья, помощь для всех идущих и для всех людей вообще!

    Відповісти
  • Лариса

    23.03.2019 10:58

    Полиночка, огромная благодарность за статью, очень близки слова: “Сейчас становится понятно, что чтобы служить Духовному Миру, нужно научиться быть самой Любовью, научиться любить людей, несмотря ни на какие доводы и сомнения своего сознания. Унять свою безудержную гордыню и быть частью Океана.” Понимания того Праздника в душе от прикосновения к Духовному миру. 

    Відповісти
  • Наталия

    23.03.2019 09:08

    Совсем недавно, после знакомства с исконными знаниями АллатРа, перестала делать то, что обычно делают люди на праздниках - пить и наедаться. И тогда стало очевидно, что без этих постоянных атрибутов современного праздника, они не значат совсем ничего, если нет праздника в Душе. А что для Души может быть праздником - только Радость, Ссчастье и Любовь. И для этого не нужны особые даты. Благодарна Полине за то, что так точно выразила истинный смысл Праздника.

    Відповісти
  • Ольга

    23.03.2019 00:32

    Полина, спасибо, что поделилась. Это ценно - понимать природу праздника в себе.

     .И вот что интересно, сейчас чувствуются дни таких праздников и их намного больше, чем в любом календаре. Просто приходит день и ты понимаешь, что сегодня праздник и он с тобой.. А кстати само слово ПРАЗДНИК имеет глубокие корни, его исконное значение сокрыто в значениях самих букв этого слова.

    П - покои

    Ра - Бога

    ЗД - с душой..

    Відповісти
  • Янина

    22.03.2019 22:24

    Полина, спасибо большое. Очень срезонировали эти слова: “Нет, не то, чтобы они совсем уехали, собрали чемоданы и покинули театр. Но просто каждый раз, когда кто-то из них намеревался уже выйти на сцену и открывал рот, чтобы произнести шаблонную, выученную уже мною наизусть реплику, я вдруг отворачивалась от него, и он уходил. И это было так легко – просто отвернуться, потому что То, к чему я поворачивалась в этот момент, намного интереснее”.

    Спасибо за ПРАЗДНИК! 

    Відповісти
  • Марина

    22.03.2019 21:47

    Спасибо за статью. Она красноречиво выразила то, что сейчас происходит в душе. Действительно праздник. И этот праздник заключается не в застолье, ни в каких-либо оргиях, а в покое, в благодати, умиротворении.

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн

Контакти для зв'язку з учасниками
Руху з різних країн
в Координаційному Центрі
МОД АЛЛАТРА:

E-mail: [email protected]
Skype: allatra-center

Творимо разом


Розсилка актуальної інформації про нові статті на "АЛЛАТРА Вісті" і про інші проекти МОД "АЛЛАТРА"