Чарівна легкість Буття або життя поза часом

Чарівна легкість Буття або життя поза часом

"Як згадати те, чого ніколи не бачив? Просто заплющте очі і співайте. Повірте, усі надумані турботи і переживання – брудна піна. Серед нашої щирої рожевої блакиті суму немає".

(Ева Гата, "Очищення, або роблю, що хочу")

Я спокійний. Все, що мені потрібно, зараз зі мною. Воно невіддільне від мене. Нема куди поспішати, немає від чого тікати. Кожна мить сповнена справжнім глибинним сенсом. Іншої такої миті не буде, вона не повториться. Другого дубля не буде – це єдиний шанс. Свобода вибору полягає в тому, що лише я вирішую, чим наповнити цю мить – радістю або сумом, спокоєм або хвилюванням. Моя увага в даному моменті – єдине, чим я володію, єдине, чим насправді можу керувати. Я відповідаю за кожну мить життя. Вирішую бути в спокої і щасті. Це мій вибір.

Нарешті припинив бігати наввипередки з часом. Даремне заняття. Замість того, щоб нудьгувати, злитися, намагатися прискорити або притримати час, втекти від неприємної дійсності, я просто згадую, для чого мені дана ця мить. Пригадую, що в даний момент від мене нічого не потрібно, крім одного: бути в контакті зі своєю Душею. Я проводжу цю мить з користю для себе, для Душі, для обраного мною Шляху. Поступово звикаю дружити з часом. Час – це не те, на що варто нарікати або від чого треба тікати. Час – це те, що слід цінувати. Він не повертається.

Я зупиняюся, вслухаюся. Не дивлюся на всі боки – дивлюся вглиб себе. Зараз, в даний момент, в мені вміщається цілий світ, світ Духовного. Це подарунок мені від Бога. До чого прагнути? Я прийшов.

Закохавшись в життя, сильніше інших
Ти будеш відчувати цю мить.
Минулим ти не переймайся,
Про це власне і є мій вірш.

Лише в Теперішньому тече твоє життя.
Від переконань ти вільним будь.
ВІДЧУЙ САМ всю красу Буття.
Наплюй на розсип помилкових суджень.

ТУТ немає місць для тривоги.
ЗАРАЗ стражданню не влізти.
У Теперішнього є властивість
Являти реальність як вона є.

(Володимир Шустов, "Закохавшись в Життя")

Переклад: BERG

 

Від мене в цьому світі нічого не залежить. Я виходжу з гри, відмовляюся від своєї ролі. За великим рахунком, вона мені ніколи не належала. Всі досягнення, перемоги і те, що я сприймав як диво – все це не було моїм надбанням. Поразки і невдачі привласнював собі також помилково. Я занадто багато брав на себе. Тепер віддаю все Творцю, віддаю все Життя. Є лише канва Життя, в якій я є однією з ниточок – на своєму місці, необхідного розміру, кольору, довжини. Щоб бути вплетеним у візерунок, потрібно відмовитися від себе, своєї самості. Це єдина обов'язкова умова. Чим більше натуги, боротьби, опору, чим більше мене, тим далі від Зодчого, від Його задуму і плану, від того місця у візерунку, яке так любовно було підібране для мене. Ніхто не займе чужого місця – можна бути спокійним. Будь-яка боротьба є марною і безглуздою. В Його канві немає більш-менш красивих візерунків, барв, більш-менш значущих місць. Лише Він бачить картину цілком. Я довіряюсь Йому, довіряю Життю. Приймаю все як даність. Приймаю себе. Одного разу я почув приголомшливу фразу: «Припиніть вибачатися і виправдовуватися за те, що ви живете». Тепер я дихаю без почуття провини. На повні груди. Вдих... Видих…

“Одній людині, як і всім іншим людям з народження дістався величезний шикарний палац. Людина росла і почала помічати, що інші люди використовують лише половину палацу. Пізніше їй сказали, що одна з кімнат половини, яку вона вибрала, непристойна. Вона перестала заходити в неї. Потім їй сказали, що інша кімната теж нехороша. Так тривало до того часу, поки наш герой не оселився на ґанку свого будинку, в якому завелися привиди і дошкуляли йому.

Якщо хочеш знайти спокій, приймай себе цілком”.

(Два Містика, "Місяць в хмарах")

Мене немає – є тільки нескінченний плин Життя. Відчуваю, наскільки все стало легше, простіше. Нема кого захищати, до чого прагнути, чию значущість підтримувати, чим пишатися і чого соромитися. Я знімаю з себе тягар, стаю легким, як хмара, що пливе безкрайніми просторами неба.

“Головна суть любові в неприв’язаності”.

(Ева Гата, "Музичні фрески")

На роздоріжжі є два шляхи – думати або відчувати. Я більше не довіряю словам, голосу в голові. Не довіряю тому, що бачу, а намагаюся відчути, щоб побачити. Комусь в мені це не подобається. Цей голос продовжує мені нав'язливо нашіптувати, що я повинен на все якось реагувати, зобов'язаний мати свою думку і свою позицію. Він дробить все на шматки, уламки, малює небезпеку, підозрює, викриває, шукає ворогів, супротивників, відводячи стрілки від себе, замальовує будь-яку ситуацію в певні тони, згущаючи барви. Я не втягуюся, залишаюся неупередженим. Спостерігаю. Відчуваю, що вирішальний вибір за мною. Я – Життя, а не його уламок. Я вміщую в себе всіх і вся без поділу на частини.

“Мудрість відкривається, коли відчуваєш так, щоб відчули інші”.

(Ева Гата, "Бланік відчиняє двері")

 

“Людям подобається вірити більше в розумні речі, ніж в себе. Якби гусінь, обплутана липкою павутиною, глянула в дзеркало, то ніколи б не стала метеликом. Коли натура відкрита до нового, тимчасова уявна «ущербність» не хвилює. Радіти змінам, пробувати і перевіряти - немає іншого способу перетворити грубий камінь на прозорий кристал”.

(Ева Гата, "Стати сонцем")

Переді мною пропливають образи людей, яких я колись зустрічав. Кожен з них зіграв якусь роль на певному етапі мого життя, кожен чогось навчив. Мені однаково радісно бачити всіх: і тих, кого вважав своїми благодійниками, і тих, кого вважав за мучителів. Вони дивляться на мене спокійно, але з любов'ю. Я відповідаю їм посмішкою. Мені добре. Обличчя проносяться повз мене з наростаючою швидкістю, поступово втрачаючи свої форми, обриси. І ось уже нікого не розпізнати. Всі зливаються в єдиному райдужному потоці, який своїм грайливим блиском ніби манить мене за собою. Я більше не можу протистояти цій Силі, яка зв'язала всіх воєдино – виникає непереборне бажання розчинитися в ній. Ось уже немає і мене... і ніколи не було. Є Ми, є танець Життя і безкінечне почуття Любові. Тут, тут, тут... любити вічно.

 

Автор: Віталій Баглай

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 164

Підписатися на новини



Чарівна легкість Буття або життя поза часом - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 164
Схожі статті:


Коментарі
  • natasha

    23.06.2017 22:26

    Красиво и просто—- как в песне. Да, это просто гимн Жизни, .. Так и надо жить.

    Відповісти
  • Владимир

    23.06.2017 10:51

    Потрясающе просто! БЛАГОДАРЮ! Мы вместе!

    Відповісти
  • Нина

    22.06.2017 14:14

    БлагоДарю за прекрасную статью1 Действительно какая легкость бытия. Как ясно и понятно, доступным для каждого языком автор изложил всю эту легкость. Просто даже нет слов это выразить. Еще раз БлагоДарю!!!!!!

    Відповісти
  • Лариса

    23.06.2016 14:15

    Все,  что мне нужно,  всегда со мной.  Мой выбор в том,  чем наполнить данное мгновение... Такая прекрасная статья,  передается простота и естественность самой жизни в настоящем понимании этого слова:) От души благодарю!!!

    Відповісти
  • Евгения

    02.06.2016 08:55

    Спасибо за тонкость передачи состояния и чувственность, лёгкость бытия прекрасна...))

    Відповісти
  • София София

    20.05.2016 12:28

    Прекрасная статья, просто музьіка, и проникает до самой глубиньі. Спасибо автору за состояние тихого счастья и растворения, которое передается при чтении

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція