Прив’язаності людей – перешкода на шляху духовного розвитку

Прив’язаності людей – перешкода на шляху духовного розвитку

Хочу поділитися своїм досвідом з приводу прив’язаності людей і тим, як ці прив’язаності заважають людині на шляху духовного розвитку.

Моя найсильніша прив’язаність утворилася після народження першої онучки. В той час не дуже добре складалися стосунки з невісткою і сином, і на той момент без цієї маленької людиночки – онучки, я вважала себе нещасною. Я просто не могла без неї жити. Безсумнівно, я загрузла дуже глибоко, але не розуміла цього. Моя свідомість була звужена тільки на одній проблемі.

Але ніщо в житті не буває просто так. В цей час мені дарують одну з книг М.С. Норбекова. Так як хотілося знайти відповіді на свої питання, стала цікавитися іншими книгами. І в міру читання, аналізуючи свою ситуацію, поступово я почала звільнятися від комплексів, які собі і створила. Я відчувала всередині спустошеність, біль і страх. Читаючи книги, я стала усвідомлювати ситуацію, тримати під контролем свої думки і емоції. І як диво, стало легше жити.

У своїй книзі «Раби розуму і переможці смерті» монах Симеон Афонський (вона справила на мене дуже сильне враження) говорить: «Речі, якими ми оточуємо себе і вважаємо, що без них нам не обійтися, теж стають демонами. Родичі та близькі, про яких ми думаємо більше всього на світі і вважаємо, що без них не зможемо жити, в цьому випадку також демони». Я зрозуміла головне: любов до близьких і прив’язаність – це різні речі. Я не перестала любити онуку, але прийшло усвідомлення, для чого потрібна мені ця прихильність: щоб задовольнити свій егоїзм. У мене це був страх самотності. І ще прийшло усвідомлення: якщо сама перебуваю в Любові, самотності – немає.

Після прочитання всіх книг Анастасії Нових свідомість прояснилася, і стало все зрозуміло і просто. Життя моє дійсно стало змінюватися, тому що змінююся я сама. Зараз я тільки дякую Богу за цей урок. Адже кожен урок, коли ми його усвідомлюємо, наближає до Бога. У мене вже четверо онуків. Я їх дуже люблю, добре спілкуюся, але, як раніше, не вважаю, що вони належать мені. Я бачу в кожному Особистість і вважаю своїм завданням по можливості створювати сприятливі умови, щоб Особистість кожного з них мала більше шансів отримати духовний порятунок. І, звичайно, сама намагаюся бути прикладом. Бо як сказав Муджи:

"Треба зрозуміти, що ніщо в цьому світі не належить тобі, навіть "ти". Все є Бог, і тільки Бог є. Коли ти пізнаєш це, все напруження і занепокоєння зникне. Залишиться лише чистий простір твого істинного я, який нічим не відрізняється від Бога.»

У мене зникли напруження і неспокій, тому що я повністю довіряюся Богу. І тому що я усвідомила, що в зовнішньому немає опори. Опора є лише внутрішня. Я дійсно зрозуміла, що радість і щастя не залежить від зовнішніх причин, а залежить від того, що я виберу. І тепер я щаслива і вчуся Любити.

Сатья Саї Баба каже:

«Якщо ви розвинете в собі любов, вам більше нічого не треба буде розвивати.»

«Найнадійніше джерело сили – не в грошах і не в родичах, не у фізичній кмітливості розуму, а в самому собі – Атмані.»

А як розвинути Любов? Для мене це, звичайно, робота над собою в кожному дні. Жити глибинними почуттями. У цьому мені допомагають книги Анастасії Нових. Її книга «АллатРа» для мене стала настільним підручником, яку скільки не читаю, завжди знаходжу для себе нове осмислення. Допомагають мені програми з участю І.М. Данилова. Це бальзам на Душу! Допомагають медитації, духовні практики і дуже допомагає спілкування з однодумцями.

Не треба прив'язуватись до ілюзій цього тривимірного світу. Всі прихильності людини – від Тваринного начала. Тому треба вивчати себе, свою свідомість, контролювати думки. Адже Бог створив цей світ, щоб людина жила в гармонії, з чистими помислами і могла духовно розвиватися. Він дав право вибору. А що вибирає людина, те і отримує. І якщо людина йде по духовному шляху: «Бог приходить в Душу і дає їй мир. Вона стає джерелом невичерпної внутрішньої сили для людини» (з книги А. Нових «АллатРа»).

 

Лідія, Саратов

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 259

Підписатися на новини



Прив’язаності людей – перешкода на шляху духовного розвитку - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 259
Схожі статті:


Коментарі
  • Ольга

    01.04.2017 23:22

    Лида, спасибо за это видение. Мне это тоже очень важно - в моей жизни близкие люди играют важную роль и нужно грамотно относиться к таким взаимоотношениям. Учусь любить безусловно, избавляюсь от привязок и в этом помогают знания из книг Анастасии Новых. Практическое руководство - как избавиться от иллюзорного материального мира и научиться чувствовать духовный мир и жить им. Благодарю за статью!

    Відповісти
  • Наташа

    01.04.2017 00:17

    Благодарю от всей души, очень интересно!)))

    Відповісти
  • Таня

    31.03.2017 09:03

    Спасибо, Лидочка, за то, что поделилась опытом, за напоминание: любовь неразрывна со свободой, в ней не может быть привязок :)

    Відповісти
  • Валентина

    31.03.2017 08:48

    Там у Лидии смешались понятия: привязанность с младенцем и чувство собственности по отношению к ребенку - это диаметрально противоположные понятия. Привязанность с маленьким ребенком - это то, что помогает полностью зависящему маленькому существу стать независимой Личностью. А считать ребенка своей собственностью, все равно считать его вещью или рабом....

    Відповісти
  • Olga_Kharkov

    31.03.2017 08:00

    Благодарю! Радостно! Ещё одно напоминание, что любовь живёт только в свободе :)

    Відповісти
  • Mariya

    22.03.2017 21:18

    Огромное спасибо!Было приятно вникать в каждое слово вашей статьи. Чувствуется, что вы уже многое поняли в этой жизни, но, главное-получили свой практический внутренний опыт в работе над собой:))

    Відповісти
  • Андрей

    20.03.2017 11:30

    Точно! Классный опыт!

    Відповісти
  • Evgenia

    14.03.2017 13:56

    СпасиБо, Лидочка! очень хорошо написала, для меня важно это прочитать сейчас!

    Відповісти
  • Татьяна

    13.03.2017 22:36

     «Отрезонировали слова Симеона Афонского:”Вещи, которыми мы окружаем себя и считаем, что без них нам не обойтись, тоже становятся демонами. Родственники и близкие, о которых мы думаем больше всего на свете и полагаем, что без них не сможем жить, в этом случае также демоны». Спасибо, Лидия, что напомнили о непривязке к людям, особенно к близким. Освобождаем себя, дав свободу им...

    Відповісти
  • Александра

    11.03.2017 16:24

    Лидия, спасибо большое за искреннюю и светлую статью!

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція