Прив'язка до матеріального світу

Прив'язка до матеріального світу

Матеріальна прихильність — це перша межа, яку повинна подолати людина, яка вступила на духовний шлях. У світі зі споживчим форматом взаємин суспільство стає залежним від матеріальних цінностей. За рахунок такої прив'язки влада робить людину несвідомим механізмом в ланцюзі системи.

Крім прив'язки до матеріальних цінностей є прив'язки, такі як прив'язка до зони комфорту, формату мислення, сімейних цінностей, установки шаблонів і принципів людської поведінки.

Але чи може людина бути щасливою і вільною по-справжньому, перебуваючи в матеріальному світі, однією з функцій якого є мінливість і нестабільність? Коли людина прив'язана до шаблонів і уявлень про матеріальну свободу, прив'язана до певних людей, до заробітку матеріальних засобів, коли вона сприймає життя як короткий проміжок часу, то тоді природно, що зміни породжують страх.

Вирує стрімка річка часу
З корінням вириваючи дерева гордості.
Діряві човни за течією пливуть,
Штовхаючи один одного, змагаючись у швидкості
Будь-яке задоволення загрожує хворобами,
Гучна слава веде до падіння,
Ризик завершується фінальним леза розчерком,
Багатство — сварками, а шана — приниженням.
Народження стане жертвою смерті,
Благородство — здобиччю підступної заздрості,
Чистота тут оскверниться безчестям,
Задоволеність згорить у жадібності.
Радості потонуть у потоках нещасть,
Забуття чекає кожного кумира.
Неміч сіра прийде на зміну влади...
Тож чи є щось вічне в цьому світі?

Уривок з пісні групи ОдноНо "Земля всіх начал"
Переклад: Оленка

Кожна людина стикається у своєму житті з типовими прикладами того, як люди щось набуваючи в матеріальному плані, згодом втрачали до речей цікавість, а разом із нею і щастя від досягнутої мети. Або людина, яку любиш, змінила тебе на іншу і йде разом зі щастям. Або коли людина прив'язується до накопиченого багатства, стає жадібною, хтивою, йде по головах в кар'єрі, втрачаючи близьких, друзів, здоров'я, залишаючись до кінця життя наодинці зі своїми думками і тугою, яка щемить душу, про те, що вона упустила щось важливе в житті або чогось не зробила.

Проходячи через подібні ситуації життя, мене дуже розчаровував сумний результат нездійснених бажань, крах будь-якої мрії, або розбиті вщент надії. Але на ґрунті руїн матеріальних ілюзій виростало питання і пошук відповіді, який привів мене до споконвічних знань про природу матеріального і Духовного світу, бачення цілісної картини світу через призму істинних знань з книг Анастасії Нових.

“У вченні про загальну непостійність «анітья» (саме слово перекладається як «непостійний; невічний; неміцний; минущий»; санскритське, anitya; китайське, у-чан; японське, мудзьо) говориться, що все у світі перебуває в постійному русі і ніщо не є незмінним, включаючи зірки, планети тощо. Анітья є основним принципом взаємозалежного походження явищ. Вона проявляється в людському житті у вигляді процесів зростання і старіння, у вигляді низки перероджень, у вигляді страждання тощо. Оскільки всі феномени світу непостійні, то прихильність до них марна і веде до страждань. Істинним завершенням анітьї є нірвана — єдина реальність, що не зазнає змін, згасання або смерті. Розуміння того, що все в житті непостійне, схильне до змін, руйнується і зникає, є першою стадією просвітління. Глибоке проникнення у непостійність, виникнення і зникнення будь-якого об'єкта споглядання, а тим самим виховання в собі неприв'язаності є кроком на Шляху звільнення (перший ступінь якого — шротапанна, «той, що вступив у потік»)”.

Доповідь "СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА"

Прадавні люди, пояснюючи духовний шлях людини, образно порівнювали тіло з човном, на якому людина здійснює своє плавання океаном ілюзій, тримаючи курс на маяк Душі. А Тваринне начало, Тваринний розум матерії порівнювали з ворогом усепроникаючим, який прагне зайняти розум речами тимчасовими, маловажливими, відвернути від Вічного, від світла маяка Душі. Адже пристрасть до ілюзії матерії звужує кругозір і обмежує ум проблемами човна, не сягаючи далі метра від його кромки. Так ворог людський намагається збити людину з напрямку. Однак не варто спокушатися океаном ілюзій і короткочасним перебуванням у човні. Коли людина завершить своє плавання, вона залишить човен на березі, як щось тимчасове, непотрібне більше для її подорожі, підвладне тлінню і руйнуванню. Все видиме зникне і перетвориться на ніщо, як зникає палаюча свічка. Лише той, хто не прив'язаний до видимого, дбає про душу.

Як казали мудрі: «Рятуй свою душу, тому що ловець її не дрімає. Пильнуй кожну годину і кожну хвилину, використовуй своє життя на користь спасіння своєї душі».

А. Нових, «АллатРа»

Справжнє щастя не знайти в світі матерії, справжню любов не знайти в світі ілюзій, справжньої свободи немає в суспільстві під контролем Тваринного розуму.

Істинне щастя, непідробна любов і справжня свобода виходять з того світу, де перебуває Той, Хто ці багатства роздає.

Води часу лютують, обурюються,
Грубо обриваючи життя під звуки чарівної музики.
Дивись як світ несамовито танцює,
Сп'янілий від вина ілюзії.
Розсікаючи хвилі корисливих бажань,
Сповнені рішучості рухатися на пробій,
Мудреці переходять цю річку страждань —
На іншому березі — їхній дім.
Вони знаходять спокій в священних лісах,
На їхні коліна без страху сідають голуби,
Їхня постіль — земля, а ковдра — небеса,
Проста, невигадлива батьківщина.
Їхні серця обіймають весь всесвіт,
Рятуючи найбільш занепалих і знедолених.
Їхні слова — одкровення потаємні,
А їхні сльози болем людей наповнені
Одна думка — як жити недаремно.
Одна віра — непохитна, як скеля.
Один Бог — джерело всього щастя.
Одна молитва. Одна.

Переклад: Оленка

Автор: Роман


ЦЕ ЦІКАВО
152

Залишити коментар