Геть сумніви – прибираємо скелет з шафи!

Геть сумніви – прибираємо скелет з шафи!

Коли дух вагається, можна будь-якою дрібницею схилити його в ту або іншу сторону.

(Публій Теренцій Афр)


Нещодавно я запитала себе, чому після стількох років моєї роботи над собою, після прочитання великої кількості духовної літератури, я «досі» не прокинулася, не трансформувалась? Відповідь одна – сумніви.

Думаю, якщо кожен буде чесним із собою, то з сумнівами на духовному шляху стикається багато хто. Часто я чую ці питання в своїй голові: “А чи є Бог? А чи вірний шлях я вибрала? А це точно глибинні почуття?", - і багато інших. Вони нав'язливо звучать і потребують уваги. Я щиро хочу прибрати ці скелети з шафи на своєму шляху, якщо вам теж цікаво, тоді пропоную шукати відповіді разом.

“Небезпечний не демон, нападник у відкритому бою, а сумніви, що сидять всередині тебе, через які ти багато втрачаєш в житті, навіть не спробувавши отримати…”

(Олег і Валентин Авраменко, «Сутінки Великих»)

Дуже часто сумніви плутають з аналізом і інтелектуальним методом пошуку істини, тобто з пошуком істини за допомогою розуму. Є поширений вираз "піддавати сумніву". Але коли ми аналізуємо, шукаємо відповіді або найбільш ефективні варіанти розв'язання поставленого завдання, ми піддаємо сумніву якісь висновки, аргументи або прогнози. Але сумнів, як шаблон свідомості має зовсім інше значення й інші наслідки. Давайте розберемося.

 

Отже, що таке сумнів?

  • Сумнів — невпевненість, сумніви в тому, чи слід приймати як істинне або правильне якесь твердження або систему тверджень. Філософська енциклопедія
  • Сумнів — чол. сумлєніє, спотвор. неспроможність, хитке вагання, роздум, коливання думок; недовіра, підозра й побоювання. Переклад визначення з словника Даля
  • Сумнів — невпевненість духу, відмова від твердження або заперечення. Декарт

Зі словника я також дізналася, що слово "сумнів" запозичене зі старослов'янської мови. Воно має один корінь — гадати (рос. мнить), "думати", думка (рос. мнение). Тому якщо спробувати сформулювати значення цього слова, виходячи з такого підходу, то вийде — "ще одна думка, думка, яку співставляють". І це розуміння і усвідомлення всіх вище наведених визначень привели мене до наступного питання: "А хто ж має ще одну думку, хто цей володар іншої думки?" І відповідь прийшла зсередини – це свідомість. Ми вже неодноразово говорили з вами про дуальності в цьому світі. Тоді ми підходили до висновку, що є вибір Особистості і є думка свідомості або іншими словами нашого его. І якщо подивитися на сумнів під таким кутом зору, тоді все стає на свої місця – яку думку вибрати і куди рухатися далі – це і є мій вибір. Ось знову ми розкрили цього спритника, який заводить заїжджену платівку – Свідомість.

Коли гризуть сумніви, буває важко зважитися на подальші дії. Забарився або зупинився - все, рішення прийняла за тебе Свідомість.

Коли людина перебуває в Дусі і налаштована на Добро, мотивації до дії приходять через чуттєве сприйняття на рівні езоосмоса. Так Бог діє в цьому світі через Особистість. А от чи буде Особистість, яка пробудилася в Дусі, втілювати ці ідеї, проводити Його Волю, залежить від того, чи пропустить вона ці імпульси через фільтри оцінювання від свідомості.

Усвідомивши це (щира подяка інформації зі старословянської мови і визначенням), ми можемо зробити перший висновок, що тут залишається вибір за нами, за тим, ким ми себе відчуваємо, або на перших кроках, тим, ким ми хочемо стати Особистістю, що йде духовним шляхом, або его, іншими словами Особистістю, яка знаходиться під керівництвом свідомості. Чия думка для нас є провідною зіркою?

Дуже промовистою тут буде наступна притча.

“Віслюка, його господар Бурідан, після довгого і важкого шляху, залишив у внутрішньому дворику. Господар попередньо поклав йому два оберемки сіна по різні сторони від прив'язі. Віслюк не знав (не міг зрозуміти чого ж йому більше хочеться – з якого оберемка вибрати, крутив головою, дивлячись то направо, то наліво... Коли господар повернувся, то знайшов віслюка мертвим від знемоги…”

Для себе я відкрила зміст цієї притчі в тому, що при метанні між двома шляхами – стати Янголом або субособистістю, ми заповнюємо своїм потенціалом, своєю енергією кожну зі структур, просто розпорошуючи свій потенціал і через це знижуємо свої можливості і, як мінімум, стаємо слабшими, а як максимум – стаємо субособистістю.

Про цю сторону сумнівів пише і Вільям Шекспір:

“Сумніви – зрадники. Як часто ми втрачаємо те, що могли б отримати, діяти зважившись”.

Через усвідомлення цієї притчі і відкривається інший погляд на афоризм: "Краще одне погане рішення, ніж два хороших мріяння". Тому що одне погане рішення має більше можливостей на реалізацію та подальше виправлення на відміну від двох гарних мрій, які мають всі шанси залишитися просто мріями.

Мій вибір однозначний – Я – Особистість і у мене одна мета – знайти життя Вічне.

Варто ще звернути увагу на слова Декарта: "Сумнів – невпевненість Духу". Про що говорять нам ці слова? Що ми, як Особистість, невпевнені в обраному духовному шляху. І ось вже сумніви оволодівають нами і ми збиваємося з обраного курсу і, втративши керування кораблем життя, стихія сумнівів відкидає нас з хвилі на хвилю в невідомість і відводить від духовного шляху.

Усвідомлення цього може внести сум'яття в наші ряди, але ж ми працюємо над собою, і для нас найголовніше прибирати ці камені-перешкоди на своєму шляху, щоб позбавлятися від їх впливу. Невпевненість (рос. “неуверенность”) походить від слова "віра", іншими словами – нестача віри. А це та хитка доріжка, яка приводить нас до абсолютної відмови від руху по дорозі.

А коли нам бракує віри? Коли є брак Знань. І другий висновок, усвідомивши це, ми тепер зможемо наповнити свою свідомість відсутніми знаннями, заповнити білі плями і прибрати всі сумніви, бо Споконвічні Знання, як Сяючий Промінь, допомагають нам рухатися до Бога, відкривають нам таїнство духовної природи, яка занурює нас у той дивовижний духовний світ, який ми не бачимо, сумніваючись.

 

Кому властиві сумніви?

Хто з вас наважиться стверджувати, що він ніколи і ні в чому не сумнівався? Думаю, не буде помилкою, якщо скажу – таких людей немає. Тому головне, що ми повинні усвідомити – сумніви присутні в житті кожного. Ось тільки діють вони по різному. Коли ми своїм швидкоплинним тривогам не приділяємо своєї дорогоцінної уваги, а ризикуємо, падаємо, піднімаємося і знову йдемо вперед, то вони не мають на нас такого сильного впливу. А коли ми починаємо сумніватися буквально у всьому, то наше життя перетворюється на суцільне страхіття. Йти чи не йти, встигну я поєднатися зі своєю Душею чи ні? Сумніви можна порівняти і з небажаними думками: якщо ми приділяємо їм свою увагу, то вони крутяться по колу і ніяк не йдуть; але якщо залишити їх без уваги і зайнятися своєю одвічною справою, то вони не затримаються надовго і надалі не будуть набридати нам своїм частим відвідуванням. При поневоленні нас сумнівами, нам важко зробити свій вибір. А найголовніший висновок, який ми повинні усвідомити: затягування цього процесу, відсутність розбору і аналізу наших сумнівів забирає найцінніше у нас, як у Особистості – енергію. Адже обдумування, перемелювання і розгубленість займають велику кількість думок та дорогоцінного часу.

Тому беремося за роботу негайно.

 

Як зароджуються сумніви?

Усе починається досить просто і знайомо нам – це думка-сумнів: "А чи правильно я роблю?", "Вийде в мене чи ні?" або щось на кшталт цього. Ця первинна думка порушує внутрішню рівновагу, внутрішню гармонію. Це призводить до того, що в глибині душі з'являється неприємне відчуття дискомфорту, і якщо ми його не зупиняємо, то сумніви займають все більший внутрішній простір, потім переходять на вчинки і дії. А які тоді наші вчинки – невпевненість у своїх силах і взагалі в собі, відсутність здатності діяти, ми перестаємо бачити свою справжню мету і збиваємося зі шляху. Розгубленість та бездіяльність – ось наслідки сумнівів. Це усвідомлення приводить нас до наступного висновку, що треба бути постійно на сторожі і, найголовніше, не наповнювати такі думки своєю енергією.

Сумнів – це негативний шаблон поведінки. Він руйнує створююче, спрямоване на досягнення поставленої мети, мислення. Замість того, щоб робити щоденні кроки для досягнення мети, наша свідомість і розум зайняті абсолютно марним пережовуванням одного і того ж: "Вийде — не вийде", "зможу — не зможу", "встигну – не встигну" тощо. Сумнів повністю блокує розважливість міркувань, а найголовніше, позбавляє нас можливості аналізу і прийняття ефективних рішень.

“Сумніви - це всього лише пар, який з'являється на певний час, а потім зникає. Так не допускайте у ваших головах кипіння, аби не було клубів пари, і не випарувалася коштовна вода, яка і є знання. Контролюйте свої думки.”

(А. Нових, "Сенсей-III")

 

Ще один погляд на сумнів

Друнвало Мельхіседек у своїй книзі "Квітка життя" пише про те, що у нас в мозку є орган — шишкоподібна залоза. Ще в давнину протягом багатьох століть було відомо, що шишкоподібна залоза (епіфіз) являє собою орган, відповідальний за взаємодії між вищими вимірами і матеріальною реальністю. Його можна назвати ще іншими словами - порталом між Особистістю і Всевишнім. Метафізики, такі як Декарт і Едгар Кейсі, визначали його як «місце проживання душі». Інакше кажучи, шишкоподібна залоза — це портал для людини між вищими тонкими вимірами, божественними потоками енергії і нашою знайомою реальністю — фізичним світом, фізичним тілом.

"Якщо людина перебуває в гармонійному стані, відчуває світлі почуття, то через шишкоподібну залозу відкривається портал зв'язку людини з її Духом. Така людина знаходиться під захистом свого Духу. Її зв'язок з Божественним Абсолютом міцний і сильний. Така людина захищена від неприємностей. Здавна існують вирази: "Бути в Дусі" або "Бути не в Дусі".

Проблема наша полягає в тому, що ми сліпо або іншими словами несвідомо приймаємо ментальні думки нашої свідомості, як програми до дії. Тому якщо ми кажемо правильні слова, а глибоко в своєму розумі сумніваємося, що все піде таким чином, то так і буде. Іншими словами – своїми сумнівами ми творимо свою реальність!

Кожне з почуттів і емоцій, які ми спостерігаємо, кожен момент внутрішньої радості і страху, проводять зміни в нашому організмі. Деякі з них стають трамплінами і поштовхом вперед, інші перешкодами. Кожен з них, як імпульс, що надходить на шишкоподібну залозу. Сумнів є одним з блоків, які заважають проявам наших щирих духовних намірів. Якщо ми сумніваємося, ми не віримо. Сумнів в даній ситуації діє як гребля на шляху у річки - повністю перекриває потік.
Ми всі з одвічних знань знаємо, що нас оточує світ енергій, світ вібрацій. Негативні почуття і емоції відрізняються за своєю вібрацією від позитивних. Шишкоподібна залоза є не лише порталом, але і бар'єром для низькочастотних негативних енергій. Вона не дозволяє негативним енергіям виходити на верхні Божественні плани. Якщо людина відчуває багато негативу, то у неї завдяки шишкоподібній залозі формується блокуючий екран. Ця людина опиняється ніби в коконі заблокованою від потоків Вищих планів. Якщо людина відчуває страх, сумнів, невіру у власні сили, тим самим вона себе добровільно відрізає від потоків Божественних сил, позбавляє себе підтримки свого Духу, Духовної допомоги свого Ангела-охоронця. Тому й кажуть: "Людина не в Дусі".

Далі цитати з книги А. Нових "Птахи і камінь":

“Саме в гіпоталамусі знаходяться два найдавніших центри.. Якщо на черепну коробку дивитися зверху, то ці центри в сукупності з шишкоподібною залозою складають своєрідний внутрішній трикутник, вершина якого - епіфіз. У різні часи вони називалися по-різному, але суть їх від цього не змінювалася. Одна з їхніх назв, що згадуються в стародавніх рукописах, -  «агатодемон» і «какодемон».

Агатодемон сприяє народженню позитивних думок, а какодемон – народженню негативних думок. У перекладі з грецького «демон» (daimon) означає «божество», «дух». Приставка «како» походить від грецького «kakos», що означає «поганий».

Дані центри – своєрідні напівпровідники між тонкою матерією і нервовою системою. Вони приймають сигнали нервової системи, переводячи їх в тонку матерію, і в той же час самі можуть кодувати інформацію в сигнал і, що називається посилати по нервових шляхах «наказ думки»...

При стимуляції центру агатодемона даним різновидом енергій, скажімо простіше, енергією «Любові», людина відчуває стан блаженства, всеосяжної радості. Варто людині послабити свою увагу або повністю відволіктися на своє тваринне почуття, як відбувається сплеск, накопичений одночасною стимуляцією центру какодемона. Це виражається спочатку у вигляді появи негативних думок, збудженням негативних емоцій. Звідси народжуються сумніви.

А коли ти надаєш цим думкам свою силу – увагу, то, як наслідок цього синтезу, відбувається збудження ряду інших центрів нервової системи, через що людина впадає в депресію, з'являється гнітючий, пригнічений настрій або агресія. Потім цей процес захоплення твоєї уваги негативними думками ще більше посилюється, тим самим сильніше стимулюючи центр какодемона. Виходить замкнуте коло. І людина, як то кажуть, знову потрапляє в тенета свого тваринного начала. А як же розірвати це замкнене коло?

Постійне подразнення і стимуляція центру агатодемона підсилює його роботу, включаючи певні механізми, які заглушають малу побічну стимуляцію центру какодемона.

В результаті звільняється енергія, яка різко посилює роботу агатодемона, що в свою чергу призводить до сплеску, який активно стимулює роботу шишкоподібної залози.”

І ми знову зможемо зробити висновок, що сумніви і страх є двома основними блокуючими частотами, що перешкоджають прояву наших дій на духовному шляху. Подолання сумнівів і заміна їх Вірою, заснованою на Споконвічних Знаннях, особливо справжнє прийняття цих знань і любов до Бога, є ключовою частотою, необхідною для подолання дуальності і злиття Особистості з Душею.

 

Нав'язаний стереотип

“Серце, яке сумнівається в тому, що Бог може дарувати прощення, карається за сумнів: воно болісно знемагає і стискається від сумніву. Не прогніви ж бо Вседержавного Бога ні тінню сумніву, особливо ти, що випробував на собі Божу всемогутність велику безліч разів. Сумнів – хула на Бога, зухвала брехня серця, або духа брехні, що гніздиться в серці, на Духа істини. Бійся його, як отруйної змії, чи ні, – що я кажу, нехтуй ним, не звертай на нього ні найменшої уваги. Пам'ятай, що Бог у час твого прохання чекає позитивної відповіді на питання, внутрішньо Ним тобі пропоноване: чи віруєш, яко можу це сотворити? Так, ти повинен з глибини серця відповісти: я вірую, Господи!”

(Св. праведний Іван Кронштадтський)

Дуже часто можна почути думку, що людина, яка йде духовним шляхом, не може мати сумнівів. Сумніви нібито несумісні з вірою. І дуже багато людей, які духовному пошуку, часто намагаються пригнічувати або ховати свої сумніви – ніби мова йде про щось настільки ганебне, що це треба заховати і від себе самого. Насправді, а ми розбираючи свої шаблони в цьому вже переконалися, сумніви не слід ні заперечувати, ні тим більше ховати. Треба чинити навпаки. Їх необхідно витягувати на поверхню, чітко промовляти, а найголовніше – чітко усвідомлювати. Тому що якщо ми підійшли до розбору сумніву, то це можна сказати підійшли до усвідомлення частини Божого задуму про Нас, і до здійснення бажання Бога зробити це усвідомлення частиною нашого духовного зростання. Ми стаємо зрілою Особистістю в тому числі і через сумніви, усвідомивши їх і свідомо відмовившись.

 

Причини сумнівів

Кожна дія має початок, точно так само і сумніви мають свою передісторію. Але складність полягає в тому, що цей зв'язок не завжди видно одразу. І для того щоб його побачити, необхідно провести глибокий аналіз свого життя, або найближчих подій і, що дуже важливо, нав'язливих думок і слів, що звучать в голові.

Що викликає у нас сумніви?

  1. Страх невідомості і змін в житті.
  2. Невдалий досвід у минулому.
  3. Брак знань і досвіду.
  4. Непередбачувані обставини.
  5. Невпевненість в собі.
  6. Невіра інших людей у нас.
  7. Поневолення Особистості свідомістю.

Давайте розглянемо кожну причину окремо. Отже.

1. Страх невідомості і змін у житті

Страшне все невідоме – це правда. Але спробувавши зробити перші кроки, стає вже не так боязко. Мені допомогло подолати цей страх усвідомлення наступної інформації. Так, духовний світ мені не відомий і непізнаний, але те, що життя в матеріальному світі закінчується кришкою труни, я вже точно знаю. Тому цей кінець не залежить від мого вибору, він буде у всіх, а от пізнати духовний світ і зробити все можливе, щоб туди повернутися, я точно можу спробувати. Усвідомивши свою причину страху, і наповнивши свою свідомість аргументами, страх вже не володіє нами, і тоді відкривається дивовижний чарівний, захоплюючий шлях. І ще, страх змушує нас сумніватися, тому що нав'язує нам бажання отримати максимальний результат одразу. Тому ми сумніваємося, бо не впевнені, що вибираємо найкраще. В цьому випадку я для себе знайшла ще один аргумент – будь-яка дія починається з першого кроку, будинок будується з маленьких цеглинок, і так буду діяти і я. А ще дуже допомагає і витвережує оцінка майбутнього, яке вже відбулося. Наприклад, завтра не настало і я не досягла своєї мети, я – субособистість. І такий погляд дуже витвережує і дає додатковий поштовх вперед, відійти від страху і сумнівів.

2. Невдалий досвід у минулому

Ми збираємося зробити щоденні кроки на шляху духовного розвитку, але сумніви нас зупиняють. Чому я сумніваюся? Швидше за все, відповідь можна знайти в минулому невдалому досвіді, який міг вже і забутися, але міцно засів у підсвідомості. Як звільнитися від цього? Для себе я повторюю, як аксіому: “Минулого немає, воно пішло безповоротно, і коли ми будемо дивитися на дії тут і зараз, прибравши усвідомлено приклади минулого, ми станемо вільними, і рухи будуть легкими і захоплюючими. Невдачі – це просто уроки, які кожен зобов'язаний пройти і придбати свій власний досвід".

3. Брак знань і досвіду

Ми з вами живемо в дивовижний час, у світ привнесені Споконвічні Знання. Не потрібно їх вишукувати серед різних плевелів та інтерпретацій. Потрібно просто заповнити відсутні пазли свідомості цими знаннями, а деякі – замінити Істинними Знаннями, прибравши наші помилки. Адже це так просто! Знання є, потрібно просто усвідомити і перевести в Істину. Справжня користь для нас – це наповнення своєї свідомості Чистими Споконвічними Знаннями. Знання допоможуть нам розкрити свій Дух, усвідомити свою духовну природу і привести до Духовної Свободи. Справжні Знання – це Світоч на шляху звільнення з рабства.

4. Непередбачувані обставини

Також сумніви можуть викликати непередбачувані обставини, коли ми окреслили план і почали рухатися, є написаний сценарій, але з'являються події, які порушують обраний шлях. Мені в такій ситуації допомагає наступне: я ці обставини приймаю, як підказки. Якщо вони з'явилися, значить я забула свою справжню мету або відхилилася від курсу. І коли дивишся на ці обставини, то всередині є тільки величезне почуття Вдячності Богу і зовнішнім силам, які вчасно мені допомогли повернутися або скорегувати свій шлях.

5. Невпевненість у собі

Зробити перші кроки і почати рухатися по дорозі нам заважає звична зона комфорту, щоб піти на ризик для досягнення великих можливостей. Діючи подібним чином і не роблячи рішучих зусиль, ми виключаємо можливість отримати вічне життя. Але ж ця зона комфорту – уявна, а найголовніше – тимчасова. Страх зазнати невдачі – найпопулярніша причина невпевненості в собі.

Для мене невпевненість у собі – це втрата внутрішньої опори. А що може бути справжньою внутрішньою опорою? Зв'язок зі своєю Душею. Тому, щойно я усвідомила свою невпевненість, я почала докладати максимальні зусилля для відновлення цього зв'язку, для повернення в обійми Бога, адже Душа – це його частинка, яка, як іскорка світить в кожному з нас. Вона завжди підкаже і вкаже найкоротший і вірний шлях. Її голос тихий і м'який, звучить зсередини, як колискова турботливої матері у ліжечка свого малюка. Головне витончити слух і твердо знати, що цей чарівний голос звучить постійно. До того ж, слід враховувати, що часто правильний вибір нам підказує наша інтуїція, а це і є ні що інше, як підказки нашої Душі. Перша думка або перші слова, які ми почули зсередини, і є найбільш вірними. І цю таємницю нашої Душі варто просто враховувати постійно.

6. Невіра інших людей у нас

Ми боїмося зробити неприпустиму помилку або безглузду дурість. Боїмося як не виправданої, так і виправданої критики. Боїмося виглядати в очах інших слабкими, кумедними, сором'язливими тощо. Дуже часто слова вимовлені іншими людьми, а ще, якщо вони родичі або люди, яких ми вважаємо авторитетами, викликають сумніви. Чому так відбувається? Бо голос нашої Душі не настільки значущий, як слова, які звучать з боку. Для себе, після усвідомлення того, що відбувається, я зробила такий висновок. Ми приходимо у це життя поодинці і йдемо також, не взявши з собою ні порошинки. Тому для мене після цього усвідомлення внутрішній голос або іншими словами голос моєї Душі є вирішальним у прийнятті рішення. Так, я слухаю слова і підказки інших, але рішення приймаю по внутрішньому, тільки коли є зв'язок зі своєю Душею. Кожен крок – це особистий досвід, і тільки роблячи кроки, я зможу його отримати, адже іншого способу просто не існує. Навіть на помилковий вибір слід дивитися не як на поразку, а як на нове знання та збагачення власного досвіду.

7. Поневолення Особистості свідомістю

Якщо всі вище викладені пункти підсумувати, то останній, можна сказати, їх усіх об'єднує і є основним. Тому що, тільки перебуваючи в рабстві своєї свідомості, ми відчуваємо страх, сумніви, образи тощо. Але не засмучуватися в даному випадку мені допомагає те, що у мене завжди є можливість звільнитися з полону. Тому що Господь наділив мене величезною силою – правом вибору і увагою. І що найголовніше – звільнитися з рабства я можу в будь-який момент, ось прямо тут і зараз, тільки прийнявши усвідомлене рішення і почавши діяти по іншому. І ці усвідомлені обставини є крилами, які я розпрямляю і стрімко прямую до своєї Душі.

 

Усвідомлення своїх сумнівів

1. Чітко сформулювати в чому я сумніваюся

Чому саме так? Тому що сумнів, як ворог нашого руху шляхом, прагне через згубні думки відволікати нас від шляху. Важливе зауваження з мого досвіду, що сумніви часто приходить не у формі чітко сформульованого заперечення, а у формі невизначеного поняття, наприклад, звучить в голові фраза "так не буває", або ще краще "але ж всі навколо знають, що так не буває". Чи звучить стійка апеляція: "всі навколо це знають". Ось написала фразу і знову здивувалася – Як всі!

На дану апеляцію потрібно просто поставити питання "звідки знають?". Чи йдеться про щось дійсно обґрунтоване? Чому, власне, це так?

Нерідко сумніви апелюють не до аргументів, а саме до чужих поглядів на світ, характерних для їхнього світобачення. Поглядів, в які легко в нашому сучасному світі вписується діагностика карми, але ніяк не вписується Непорочне Зачаття.
При такій пропрацьовці, сумніви вмирають просто при спробі витягти їх з області неясних відчуттів в область чітко сформульованих аргументів. Тому перше, що потрібно зробити, – це чітко сформулювати, в чому я сумніваюся.

2. Сумніви і духовний ріст

Іноді сумніви можуть призвести до образи на Бога – чому він Всемогутній одразу не усунув всі сумніви і перешкоди якимось надприродним чином?

Сумнів в Бозі та Його Слові – улюблений метод, нав'язуваний нам дияволом. Тому дуже важливо усвідомити, чим більше місця даємо ми сумнівам, тим сильнішою стає їхня влада над нами, що нас зв'язує. Сумніви в Бозі можна образно порівняти з прокладанням всередині нас свого роду стежки, або борозни, подібно до того, як поступово протоптуєтся стежка через сад або поле, якою багато разів ходили. Тільки рішуча відсіч і віра в силу Божу може усунути ці борозни і знищити шаблон сумніву.

І зараз слідуючи духовним шляхом, я з упевненістю можу сказати, що Бог дав нам сумніви з певною метою. Життя – це школа для становлення Особистості, це можна порівняти з процесом кування – треба дуже довго стукати по залізу, щоб вибити з нього всі домішки.

Тому сумніви – це уроки життя. Сумніви у цьому процесі відіграють роль ударів коваля, вони розбивають шлак, щоб звільнити сталь. Вони допомагають визначитися з нашою метою і наповнити нас силою для її досягнення.

“Під час скорботних обставин, коли обступлять, оточать серце помисли сумніву, малодушності, незадоволення, нарікання, потрібно примусити себе до частого, неспішного, уважного повторення слів: слава Богу!”

(Святитель Ігнатій (Брянчанінов))

3. А чи варто в це вірити?

У книзі А. Нових "АллатРа" ми доторкнулися до Істини, до Споконвічних Знань. Але в той же ж час у нас вже завдяки життєвому досвіду були складені свої уявлення, які цілком можуть бути помилковими. Тому процес духовного зростання включає в себе також позбавлення від якихось помилкових поглядів. Складність в тому, що ці уявлення можуть бути нам дорогими, вони можуть зв'язувати нас з нашим минулим і їх перегляд може бути болючою справою – але нам слід усвідомлювати і робити свій Вибір. Тому розбираючись зі своїми сумнівами, нам потрібно просто відокремити Споконвічні Знання від наших особистих поглядів. Наші погляди цілком можуть виявитися помилковими, і це не ставить під сумнів Істину.

“А якщо у когось із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Котрий дає всім щиро і без докорів, – він дістане її. Але нехай просить з вірою, без жодного сумніву, бо той, що має сумнів, схожий на морську хвилю, що її піднімає вітер і розгойдує; і нехай не сподівається така людина одержати щось від Господа. Людина з подвійними думками не утверджена на всіх шляхах своїх”.

(Послання Якова 1:5-8)

4. Сумніви, породжені нерозумінням

Ще один поширений тип сумнівів може бути пов'язаний з нерозумінням того, а у що я вірю. Цей тип сумнівів з одного боку складний, а з іншого – дуже плідний, оскільки спонукає нас розібратися з вмістом нашої віри, вкорінитися у своєму Виборі – в що ми віримо і чому. Чи можемо ми довести собі нашу віру? Чи залишається вона для нас обґрунтованою? Що для нас Бог? Можна, звичайно, заткнути вуха і придушити такі сумніви і просто вірити, а віра, не наповнена знаннями, рости не може, як квітка без родючого ґрунту. Жива, справжня віра завжди зростає і приводить нас до мети, а відмова відповідати на важкі питання – це відмова від зростання, відмова від руху вперед.

Якщо дияволу вдалося викликати у нас сумнів і привести до відокремлення нас від Бога, то він отримав доступ до нашої душі. Усвідомивши це, наша першочергова задача – постаратися якнайшвидше вигнати його звідти і міцно закрити вхід. Попросити вибачення у Бога і відновити втрачений з ним зв'язок.

5. Сумніви, пов'язані з помилковими очікуваннями

Дуже багато хто зіткнувся з тим, що почавши рухатися духовним шляхом, не все відбувається просто і життя не стає безхмарним. Як варіант звучить фраза: "Я пробував це, і це не працює". Чому? Ми очікуємо на життя "в шоколаді", а життя в цьому матеріальному світі ще може деякий час залишатися важким і вимагати зусиль. Ми на духовному шляху ще можемо зіткнутися з бідністю, хворобою, зрадою і несправедливістю. Не треба плекати ілюзій, що Бог не допустить ніяких неприємностей в житті. Бог нам ніколи нічого такого не обіцяв.

Бог обіцяв інше – що тим, хто любить Бога, хто покликаний за Його волевиявленням, усе сприяє на благо.

Повернувшись Додому, коли з'єднаємося з Богом, ми зможемо стати абсолютно щасливими та позбавленими від усіляких страждань, однак для цього потрібно пройти шлях очищення.

6. Сумніви, пов'язані з розчаруванням у людях

Цей тип сумнівів, з одного боку найлегше спростувати, але з іншого боку – саме ним найчастіше пояснюють своє рішення люди, які залишили свій шлях. Це сумніви в людях. Ми когось наділили янгольськими якостями, одягли йому ярлик і якщо зіткнулися з його нерозсудливою поведінкою, то все – прийшов кінець, віра зруйнована. А чи було це вірою в Бога? Ні, це були наші помилкові очікування, пов'язані з людьми. Тому що кожна людина має право на помилку.

Висновок: глибоко усвідомлюючи сумніви, аналізуючи їх і позбавляючись від них, ми як учні в школі рухаємося з класу в клас до досягнення своєї кінцевої мети. Через сумніви, через двоїсту природу людини, Бог хоче навчити нас зрілості. Тому що Віра, укріплена власним досвідом і споконвічними знаннями, не боїться ані слова, ані суперечки, ані критики, вона усуває всі перешкоди на шляху.

 

На що ми можемо замінити сумніви?

Сумнів, залежно від ситуації, необхідно замінити:

1) на Усвідомленість і Аналіз

Усвідомлення своїх сумнівів і кропіткий їх аналіз, саме це веде до знаходження найбільш ефективного і оптимального рішення і до стійкого наміру прибрати перешкоди на нашому шляху.

2) на Рішучість і Впевненість

Тільки впевненість у власних силах дає силу для досягнення поставленої мети. А рішучі кроки без зупинки, без сумнівів приводять до бажаної мети.

3) на перемогу над жахливою звичкою розуму "жувати" одні і ті ж думки

Потрібно остаточно переконати себе і визнати, що нескінченне жування і сумнів — ні на йоту не наближує нас до бажаної мети, а тільки виснажує, спалює нашу безцінну енергію, нервові клітини і дорогоцінний час. При появі деструктивних думок потрібно одразу ж зайняти розум роботою більш ефективною, наприклад, складанням плану подальших дій нашого духовного шляху, допомогою іншим людям або іншою корисною та творчою роботою, яку ми йому визначимо самі. Наше завдання – не відпускати розум у вільне плавання.

4) на Віру і Довіру Богу

Якщо є справжня віра в Бога і повна до нього довіра, підтримується постійний зв'язок з ним за допомогою глибинних почуттів – мова любові, через яку спілкується з нами Господь, то шлях буде подолано однозначно, мета обов'язково буде досягнута. Тому що немає жодної більш сильної підтримки на шляху, ніж простягнута рука Бога в наших руках, за яку ми постійно тримаємося, а в деяких місцях він просто переносить нас на своїх руках через створені нами перешкоди!

Шлях до звільнення наступний:

Звільнення від сумнівів і страхів є для кожної душі, – навіть у найважчому випадку, – тільки б вони дозволили Богу допомогти їм. Якщо ти скептик, то твердо вір, що Бог справедливий і що Він тебе любить вічною любов'ю. Незважаючи на те, що ти вже тисячу разів помилявся, Він все ще любить тебе. І навіть якщо ти часто був невірний Йому, Він як і раніше вірний тобі, «бо Себе зректися не може» (2 Тим. 2:13) і «милість Його повіки» (повторюється в Біблії 45 разів).

А завершити свою статтю дозвольте притчею.

Притча про жабеня

Пара жабенят гуляла на галявині. Все було чудово і весело, доки вони не звалилися в глибоку канаву. Швидше, це була не канавка, а яма з майже прямовисними краями і глибиною... що практично не залишала шансів на порятунок.

Неподалік опинилася компанія інших жаб, які бачили те, що сталося з їхніми родичами. Підібравшись до краю ями, що здавалася їм справжньою прірвою, жаби щиро кричали своїм нещасним товаришам: "Друзі! Не витрачайте сили даремно! Змиріться зі своєю долею і... прощавайте назавжди!" Однак, обидва жабеняти завзято стрибали, чіплялися за стінки ями, знову стрибали й стрибали вгору, але одразу ж падали назад. Вони наполегливо опиралися наміру поховати їх з такою легкістю.

– Не метушіться, у вас немає шансів вибратися звідти! Помріть гідно, подумайте про вічне, адже ваші стрибки просто смішні й безглузді!!!

І ось, після сотень безуспішних стрибків, одне жабеня у розпачі впало на дно і важко дихаючи, почало чекати смерті. Його товариш глянув на розпростерте на дні ями тіло і продовжив свої стрибки з подвоєною енергією.

– Друже, все марно, - кричали стрибуну жаби, які звісилися з краю ями. – Побережи сили на гідний відхід з цього світу!

...Стрибок, ще стрибок, і ще, і ще, і ще...!!! Раптом, жабеня, розмахуючи лапками, злетіло над краєм ями і впало у траву.

Його одразу оточили інші жаби, здивовано дивлячись на товариша, який дивом врятувався, а потім накинулися на нього з єдиним питанням:
– Як ти зміг?!

Потім вони обступили усміхнене жабеня і почали розпитувати:
– Ти хіба не чув, як ми кричали тобі, що шансів немає?!
– Це щось неймовірне! У тебе є якась особлива система, хитрун! Ти терміново зобов'язаний поділитися з нами своєю методикою виживання!!!

Жабеня, яке врятувалося від неминучої загибелі, повними сліз очима дивився із вдячністю на своїх родичів і знаками відповідав їм, що він... глухонімий від народження. На жаль, він не чує, що йому так емоційно розповідають друзі, але він, безумовно, вдячний товаришам за турботу.

Переповнений почуттями, він знаками пояснював присутнім:
– Без тієї неоціненної віри в мене і підтримку, яку ви надали мені, з ризиком для життя, звішуючись з краю ями і підбадьорюючи мене криками, я не знайшов би в собі сил подолати втому і відчай. Мені так хотілося виправдати ваші надії, що я просто зробив неможливе!

Висновки:

Нам ніколи не варто слухати людей або голос нашої свідомості, які намагаються передати нам свій песимізм і негативний настрій. Вони збивають нас зі шляху.

Завжди життєво важливо бути позитивно налаштованим і головне йти до кінця. І, крім того, дуже важливо бути ГЛУХИМ, коли нам будуть говорити, що це неможливо! Завжди потрібно твердо знати: Я зроблю це!

“Якщо ти щось вирішив, потрібно йти до кінця, але при цьому необхідно взяти на себе відповідальність за те, що ти робиш. Що саме людина робить, не має значення, але вона повинна знати, навіщо вона це робить, і діяти без сумнівів і жалю”.

(К. Кастанеда)


Автор: Ірина Цвєтаєва

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 140

Підписатися на новини



Геть сумніви – прибираємо скелет з шафи! - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 140
Схожі статті:


Коментарі
  • ди

    25.03.2017 15:05

    Не исламист ни разу хоть с Кавказу, но если это всё не остановить, самым решительным, пусть даже жестоким способом, то грош цена нам, мужчинам. И забить камнями тоже да. Хоть и болит и будет болеть, но опухоль удаляют

    Відповісти
  • Катя

    31.10.2016 14:20

    Хочется выразить огромную благодарность автору! Благодаря ей, я очень много нашла важных аргументов для моего сознания.. А так же эта статья станет ключом подготовки моего выступления на занятии, именно опираясь на систематизацию информации, которую вы предоставили нам, можно донести аудитории самые важные моменты. Спасибо за Ваш труд..)

    Відповісти
  • ГАЛИНА

    28.08.2016 13:46

    Огромная Благодарность автору! Очень интересная и полезная статья.Это здорово помогает на Пути!Спасибо от Души!

    Відповісти
  • Олег

    11.06.2016 23:15

    Спасибо за великолепную статью !!!! На основе ключевых моментов из статьи планируем провести занятие в группе.

    Відповісти
  • Андрей

    15.05.2016 20:13

    Спасибо! Много новых знаний и пониманий подарила статья! :)

    Відповісти
  • Наталя

    12.05.2016 20:15

    Очень полезной оказалась для меня статья, это настоящая поддержка для меня на данном жизненном этапе. Я получила ответы на волнующие меня вопросы и сделала выводы, как стоит поступать дальше. Огромная Благодарность автору.!!!! Відповісти

  • Кира

    06.05.2016 17:56

    Спасибо огромадное за отличнейшие наработки, конструктивнейшие выводы и гигантскую работу по сбору материала! Спасибо Ему огромное, что через вас так нам помог! И спасибо Вам, что выбрали быть Его проводником! :-) Самое интересное, что сознание убеждало меня не читать эту статью и о зависти, т.к. заголовки не сулили ничего нового, но все оказалось далеко не так! Спасибище!

    Відповісти
  • Анна

    03.05.2016 21:52

    Спасибо!Здорово, что люди так понятно, открыто и от Души делятся своими наблюдениями!Очень подбодрили!Всего Вам самого лучшего и светлого!!!

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція