Проста задача

Проста задача

Мені подобається водити машину. Думаю, це приємне відчуття знайоме багатьом водіям: коли ведеш машину із задоволенням і відчуваєш при цьому приємний спокій. І коли я прочитав статтю про Дорожній Експеримент на сайті АЛЛАТРА Вісті, то задумався про такий момент. Адже що таке автомобіль? Це ж просто засіб пересування з одного пункту перебування в інший.

Початково моя ціль — просто доїхати за призначенням. Але тоді виникає питання: а чому це переміщення пов’язане з такою кількістю неприємних і часто трагічних ситуацій на дорогах? Лайка, конфлікти, бійки та ДТП. Адже задача проста — доїхати до іншого місця. Але якщо задача така проста, то чому ж стільки людей гине на дорогах по всьому світу? Якщо подивитись статистику, то кількість постраждалих просто приголомшує. І це трапляється при тому, що з кожним роком автомобілі стають все більш зручними та безпечними в плані керування. Виникає питання: чому тоді кількість аварій не зменшується? Як і за яких умов пересування на автомобілі, за числом загиблих, стало легко порівнюване зі справжньою війною? Можливо, ми всі забули про ціль? Загралися? Адже немає задачі переміститися із певною швидкістю чи обігнати усіх підряд, чи показати, яка в мене крута машина. І взагалі, хто нам ставить ці задачі, хто ускладнює таку просту дію, як переміщення з одного місця в інше? Що підштовхує на нерозсудливість на дорогах і що є спусковим гачком подібних дій? Чому людина виконує дії на дорозі, які завідомо небезпечні для життя?

Замислившись над усією цією інформацією, почав згадувати випадки з водійського досвіду. 

Одного разу я їхав влітку з сім’єю в Карпати. Там є ділянки дороги, де тільки одна смуга в одну сторону. Багато хто знає як «приємно» їхати за колоною з двох фур односмуговою зигзагоподібною дорогою. Начебто і є можливість їхати швидше за них, але обігнати не так просто. Спочатку спокійно на це реагуєш. Потім з’являються думки: «ну що, так складно пропустити?!», «чому вони їдуть так близько одне за одним?» і таке інше. Але коли розумієш, що тебе не збираються пропускати, то починаєш нервуватися. Через деякий час приходить невдоволення і думок стає багато. В такому стані ти вже можеш виконати будь-який маневр, який з’явиться в голові. Зникає критичне сприйняття ситуації і ти готовий діяти за наказом думки. В такі моменти водій стає легко керований бажанням, яке йому підкидає система, бажання здійснити обгін саме зараз! Чому так відбувається? Тому що система все робить для того, щоб підвести учасників дорожнього руху до аварійної ситуації. Про те, хто стоїть за подібним управлінням людиною в таких ситуаціях і як ще проявляє себе система на дорогах детально можна дізнатись у статті — «Прояви невидимого світу на дорогах. Як уберегти себе та своїх близьких від аварій. Дорожній експеримент». Коли я опинився в такій ситуації, в голові промайнула думка: «Та встигнеш». Я переключився на нижчу передачу, щоб набрати швидкість, і пішов на обгін. Але після обгону першої фури попереду я побачив, що з'явилась ще одна, яка їхала назустріч. Було видно, що я не встигаю завершити обгін. А вклинитися між фурами місця також не було. Я витиснув з машини все, що міг, та й спасибі досвіду водія зустрічної фури, який прорахував ситуацію та зменшив свою швидкість. Після обгону, мало того, що я вмить став увесь мокрий, так ще з'явилась така втома, ніби я пробіг марафон. І все це легко зрозуміти після прочитання статті про дорожній експеримент. Видно всю послідовність дій. Стало зрозуміло, що свідомість поступово нагнітала ситуацію. Спочатку почала підкидати думки про те, що мене не пропускають, чому вони так їдуть і це не зовсім добре. Потім, коли я прийняв ці думки, то почали з'являтися перші негативні емоції, у вигляді легкого невдоволення та обурення. А коли ці емоції зрезонували з думками, то це і дало поштовх до виникнення рою думок та негативних емоцій. І тоді я вже потрапив під повний контроль свідомості. Згодом свідомість дала завідомо фатальну команду у вигляді думки: «Та встигнеш». Я зрозумів, що рішення було невірним, коли обігнав першу фуру. І тут почав зашкалювати адреналін, внаслідок сильного прояву емоції страху. Ось від страху, коли вся увага вкладається в емоцію, і виник цей знесилений стан після обгону. В такі моменти активно живиться свідомість, забираючи у людини життєву енергію, яка ще називається праною. Свідомість не прорахувала тільки одного, що водій зустрічної фури проявить в цей момент розуміння та піклування про іншу людину, тобто вчинить по-людськи. В будь-якому іншому варіанті, я би вже не писав цю статтю.

Чи помічали ви за собою, в які моменти і що змушує нас іти на ризиковані маневри на дорогах? Як саме провокуються конфлікти з іншими водіями? Що підштовхує на перегони з іншим водієм в межах міста за щільного трафіку і при великій кількості пішохідних переходів? З чого це все починається? Адже всім досвідченим водіям відомо, що в потоці автомобілів ніхто не може рухатись швидше за середню швидкість потоку. Отже як би швидко не рухався автомобіль, він приїде в задану точку протягом часу, який буде залежати від середньої швидкості руху всіх попутних машин. Свідомість створює ілюзію того, що якщо водій буде намагатися їхати швидко, обганяючи всі попутні машини, то він приїде раніше за всіх — це брехня. В межах міста це взагалі смішно, адже такі маневри можливі лише від світлофора до світлофора. І ті, хто їдуть спокійно з подивом спостерігають як той, хто старається всіх обігнати стоїть першим на світлофорі, до якого вони під’їжджають на декілька десятків секунд пізніше. Але без нервів, надмірної витрати палива та зносу автомобіля.

Давайте спробуємо разом прослідкувати подібні моменти. Надсилайте свої спостереження із водійської практики на пошту [email protected] Приєднуйтесь до проєкту і ми разом зможемо розглянути та розібрати такі ситуації. Спробуємо спільно зупинити ту неоголошену війну на дорогах, на якій гине величезна кількість людей. Адже хіба варте просте переміщення на машині з однієї точки в іншу людського життя?

Міжнародний проєкт МГР АЛЛАТРА Дорожній експеримент: https://allatra.tv/safe-road-map

 

Учасник Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА» Ігор Б.

 


ЦЕ ЦІКАВО
204

Коментарі (6)

  • В
    Владислав

    Такое происходит каждый день...сознание просто включается в этот поток и начинает забрасывать мысли типа:давай на обгон!,ты чего так медленно едешь?,надо быстрее мы опаздываем.

    Я заметил что бывает когда я очень спокоен и ехать в таком состоянии одно удовольствие,это происходит когда вдохновлен и чувствую спокойствие внутри.Тогда этот вирус не проникает ..

  • Н
    Неля

    Я не водитель, но в аварии побывала и это страшно. Спасибо что поднимает эту тему, ведь практически у каждого какая-то часть жизни проходит в дороге.

    Однажды ехала с человеком, который всегда ездил спокойно и даже смеялся с тех, кто любит быструю езду. Но в тот день он гнал как одержимый. И это слово правда подходит, так как я знала, что он одержим одной идеей и все его внимание было направлено на скорейшую реализацию её. Казалось он вообще не видит никого вокруг. Все его мысли и желания были там. И вот вопрос - почему человек не думает о том, что он может и не приехать к исходному пункту при такой езде. Вот так сознание порабощает человека и управляет им, как марионеткой.

  • О
    Ольга

    Спасибо за статью, очень наглядно показано как система вкладывает нам “фатальную команду в виде мысли: «Да успеешь»”!

     А ведь сколько за день можно услышать от системы таких похожих команд на множество “простых задач”. И только от нас самих зависит услышим мы эти команды или заблокируем на входе. Спасибо, ребята, есть над чем поработать в себе:)     

      

    О
    Ольга

    Да, особенно страшно, что такие мысли и перед поездом появляются. В одной из Игр были такие сюжеты про выезд перед поездом.

  • Е
    Елена Л

    Спасибо, что поделились наблюдением и пониманием как важно быть в состоянии наблюдателя. Когда есть Знания, то жизненные задачи становится проще решать.

  • Я
    Янина

    Каждый участник дорожного движения в большей или меньшей степени сталкивался с непонятными ситуациями на дороге. Мы привыкли обсуждать это с родными или знакомыми людьми и при этом думаем, что это единичные случаи и не знаем как это объяснить и что с этим делать. 

    Очень важно делиться таким опытом. Спасибо за статью, за опыт - каждому водителю стоит помнить, что он несет ответственность не только за свою жизнь, но и за жизни пассажиров или других участников движения! Вовремя сказать НЕТ тем мыслям, которые подбивают на рискованные действия, а ещё лучше каждому из нас научиться контролировать “свои” мысли, чтобы такие пакости даже не пытались заходить к нам в голову. 

  • Н
    Наталья

    Действительно, наша задача просто доехать с одного места в другое, а не соревноваться кто быстрее едет или у кого машина круче. Спасибо большое, что поделились опытом и своими пониманиями! Проект “Дорожный эксперимент” поможет спасти множество жизней, поэтому участие каждого - это посильный вклад в очень важное дело. 

Залишити коментар