Шлях примирення. Відгук про передачу «Історія мого рабства»

Шлях примирення. Відгук про передачу «Історія мого рабства»

 

Коли переглянула передачу «Історія мого рабства» з Лізою Шилковою частина мене категорично не приймала сам факт, що можна говорити про сім'ю подібне публічно... І для чого говорити? Щоб пожаліли? Аж до образ... Спостерігаючи невластиве мені осудження інших, тим більше передачі, що вийшла на АЛЛАТРА ТБ, я почала шукати причину. Те, що я виявила в собі, проаналізувавши, нарешті, своє життя з подібного кута, здивувало мене. І саме про це я хочу розповісти.

У країні, де я живу, суспільством нав'язана ідея, що жінка повинна в усьому підкорятися чоловікові, служити чоловікові і сім'ї чоловіка, терпіти все, включаючи образи і побої, і ні в якому разі не повинна суперечити йому. Розлучену жінку майже всі осуджують, не вникаючи в суть її взаємовідносин в сім'ї. На сьогоднішній день ситуація почала змінюватися, але не в кращу сторону. Молоді люди вже не хочуть жити за принципом, який був актуальний донедавна, і зросла кількість розлучень.

Я народилася в той час, коли жінки все терпіли. Народилася в результаті жорстокого побиття вагітної матері батьком. Напівживою. Я вижила і росла в середовищі найжорстокішої тиранії в сім'ї. Я не хочу сказати, що батьки погані, ні. Саме мама стала для мене прикладом безмежної любові, самовідданості і порядності. Але незважаючи на це, "завдяки" батькові, в сім'ї панували нескінченні скандали, образи, побої. Після заміжжя я була просто щаслива, не стільки заміжжю, скільки тому, що можу бути спокійна і не здригатися від будь-якого шуму в очікуванні чергового скандалу. Але після 13 років заміжжя мій шлюб розпався. Я залишилася одна з двома некерованими синами, в найглибшій депресії, втративши будь-який сенс життя.

Саме на цьому етапі в моє життя увійшли Споконвічні Знання. Я прочитала книги Анастасії Нових, і зрозуміла наскільки я далека від усього, що викладено в цих чудових книгах. Відчуття було таке ніби я завжди ходила на руках, а мені раптом показали, що потрібно і зручніше ходити на ногах))) Я нарешті почала розуміти свої внутрішні переживання і прагнення, і в чому полягає істинна ціль приходу людини в цей світ... Не можу сказати, що я почала працювати над собою в кожному своєму дні. Але Душа пробудилась...

Перша зміна, що сталася в моєму житті після пробудження Душі, це те, що я перестала відчувати себе самотньою. Мене почало переповнювати почуття Любові і Вдячності. Я зрозуміла, що я не самотня. Почуття страху, самотність, депресія – все розчинилося, бо було ілюзією, яка тримала мене в рабстві у свідомості…

Для наступного кроку мені потрібно було набагато більше часу. Це був крок примирення з синами. Багато дітей, які пережили розлучення батьків, стають агресивними щодо них. Мої не стали винятком. Неадекватна поведінка, агресія, прогули в школі, спроби втекти з дому і багато іншого – це те, з чим мені довелося зіткнутися в стосунках з ними на той момент. Я почала приймати дітей своїм внутрішнім дзеркалом і це допомогло мені зрозуміти, наскільки діти потребують любові. Одним з головних критеріїв наших відносин стала Чесність. Я сама намагалася завжди бути чесною з ними, і вимагала чесності від них. Почала пояснювати дітям все, але з позиції Споконвічних Знань. Навіть з огляду на те, що сама ще не все зрозуміла... На мій превеликий подив вони швидше прийняли Знання. Старший син прочитав усі книги, інтенсивно почав виконувати медитації і духовні практики, описані в них. Він повністю змінив своє ставлення до багатьох речей. А молодший почав брати приклад зі старшого. І тепер часто вечорами, сидячи втрьох обговорюємо думки, які нам нав'язувалися протягом дня, як ми вчинили і що ми вибрали... Я багато чому вчуся у них, і радію кожній їхній перемозі, як своїй…

Другий крок не дався б, якби паралельно не почала шукати шляхи примирення з батьком своїх дітей. Вивчаючи свою поведінку під час шлюбу з позиції Знань, я нарешті змогла чесно зізнатися собі, що мною керували прихована жага влади, гординя і бажання маніпулювати іншими. Зізнавшись собі нарешті в цьому, я не змінила своє минуле, але почала відстежувати прояви цих вад в кожному своєму новому дні і вибирати замість них Любов і Вдячність. У нас тепер хороші дружні відносини з колишнім чоловіком, що дуже благотворно позначилося і на становленні світогляду дітей.

Але найскладнішим кроком для мене виявилося знайти примирення зі своїм батьком. У зв'язку з тим, що після розлучення я повернулася до рідної домівки, мені знову довелося зіткнутися з тим, з чим я не хотіла стикатися. До цього часу, незважаючи на вік, батько став безпробудно вживати алкоголь, продовжував скандалити з мамою. Після кожного чергового скандалу я надовго вибивалася з колії і мене захльостував потік агресивних, засуджуючих думок. Дуже складно було сконцентруватися на духовному, коли всередині все закипало від одного його вигляду... Я розуміла, що він раб свідомості, який робить свій вибір сам. Розуміла, що як Особистість він тоне... Поки нещодавно раптом чітко і ясно не усвідомила, що це я тону. Тону в розпачі, тузі і жалості до себе. Тону в безсиллі і небажанні що-небудь змінювати в своєму житті. Усвідомлення таких сторін в собі штовхнуло мене на те, що я почала працювати над собою в кожному своєму дні. Я завела щоденник, щоб відслідковувати нав'язувані мені думки. І процес пішов швидше. Цьому сприяли і передачі за участю Ігоря Михайловича Данилова що вийшли на АЛЛАТРА ТБ, де він знову і знову, з передачі в передачу невпинно повторює як важливо працювати над собою, тримаючи свою свідомість під постійним контролем.

Звичайно це не кінець, це тільки початок моєї роботи над собою на шляху Додому. Але тепер завдяки яскраво палаючому духовному маяку, я ясно бачу ціль свого життя, яка полягає в набутті Любові Всевишнього і в Служінні Йому... І буду якщо не летіти, то йти, якщо не йти, то повзти до цієї цілі. Бо це мій Вибір. Я розумію, що всі кроки щодо примирення з рідними, по суті – це шлях примирення з собою. Не всім під силу об'єднувати народи, але кожному під силу об'єднати і духовно зміцнити сім'ю, в якій живеш. Духовно об'єднана сім'я, як найменший осередок суспільства, це ще один крок в духовне становлення і об'єднання всього світу. Ось чому так важливо викорінювати тиранію в сім'ях, важливо не мовчати, а відкрито говорити про це, і знаходити шляхи вирішення цих проблем. І саме через свій досвід я зрозуміла, наскільки важлива тема, озвучена Лізою. Щоб через Любов прийти до єднання всього світу.

«Життя — мить. І кожен в цій миті хоче бути щасливим. Хоче, але не може. Чому?... Адже щастя так близько. Потрібно лише повернутися в бік Добра і просто стати Людиною».

Із книги А. Нових «Сенсей-II. Одвічний Шамбали»

 

Автор: Каміла


ЦЕ ЦІКАВО
209

Коментарі (13)
  • И
    Ильмира

    До слез, Камилла! Как же хочется обнять и уберечь всех деток, чтобы никто их не обижал, чтобы они росли в мире и гармонии, в любви и заботе. Очень сложное у тебя детство( нет ничего для ребёнка хуже скандалов в семье, и по себе знаю, что отпечаток тревожного детства тянется во взрослой жизни ещё долгие и долгие годы, даже если работаешь над собой. Но есть ВСЕПОБЕЖДАЮЩАЯ ЛЮБОВЬ, которую даёт нам Всевышний, когда мы открываемся Ему. И дай Бог всем нам научиться держать грудь открытой, тогда не станет на земле горя и насилия.

  • Т
    Татьяна

    Спасибо Камила за статью. спасибо что поделились своим опытом. Читая статью словно утонула в действия, которые вы описываете. и такое было ощущение, что эту статью читают не мои земные глаза...а читает и воспринимает то о чем написано в статье ТОТ кто находится внутри меня и ОН понимает все. поэтому не слушая шепот в голове, что это тебя не касается.. ты не живешь в ее стране.. у тебя нет насилия.. тебе 63 года - сиди и молчи... сейчас, пишу комментарий. потому как внутри чувствую надо не молчать, а говорить об этом, писать комментарии и просто начать действовать. Благодарю тебя солнышко за твои действия, потому как сама начинаю действовать, хотя бы в таком простом виде, как не молча прочитав статью, закрыть страницу, а оставить комментарий и описать внутреннее состояние после прочтения статьи и оставленных комментариев другими читателями. Спасибо всем неравнодушным солнышкам!

  • В
    Владимир

    Благодарю за откровенный рассказ о собственном опыте. Это очень нужный пример того, как перестать молчать о существующей проблеме. Ведь известно что озвученная проблеме уже становится задачей, которую можно решить. Самое главное - это перестать слушать свое сознание(голос в голове), которое говорит, что ничего нельзя изменить, что тебя осудят другие люди. Так, при молчаливом согласии многих, система в целом разъединяет людей. Но вместе мы можем сделать очень многое, в том числе прекратить насилие везде: в семье, на работе, улице то есть во всем обществе. А это значит сделать наше общество здоровым и добрым. Когда мы сами работаем над собой, изучаем сознание и способы противостоять, не подчиняться сознанию и системе, то находим способы решения многих проблем общества. Тем более это касается насилия в отношении женщин. Согласно исконным знаниям переданным в книгах Анастасии Новых и в передачах с участием Игоря Михайловича Данилова женщина - это источник Аллата в нашем материальном мире. Но она только в том случае дарует жизнь, когда свободна и счастлива. Мы замечаем, знаем к чему приводит потребительский формат общества. Именно к насилию одного человека над другим с целью завладения какими либо материальными ценностями. При этом утрачивается понимание человечности, отношения добра и участия между людьми. Неограниченное потребление привело в наше время человечество к краю пропасти, в которой гибель человечества как вида. Поэтому нужно уже сейчас понимать необходимость смены отношений в обществе с потребительских на созидательные. В созидательном обществе не может быть даже такого понятия как насилие. С детства ребенок не должен видеть насилия ни психологического, ни физического. В обществе нужно исключить в телевидении, радио, печатных изданиях примеры насилия. Когда с детства ребенок видит только любовь, дружбу, взаимопомощь, добро, то и во всей последующей жизни он будет проявлять только положительные качества. Знания о своей двойственной природе, проявление себя как личности дают свободу человеку от сознания и системы животного разума. Духовные практики позволяют понять цель своей жизни - духовное развитие.

  • A
    Alina FEDOROVA

    Камила, большое спасибо. Так радостно, что в Вашу семью пришло понимание, принятие, покой. Мне очень срезонировало, что человек примиряется не с окружающим, а прежде всего с самим с собой. Действительно, Святой Дух лучший лекарь. С ним Всегда праздник.

  • Е
    Евгения

    Огромная благодарность Вам за статью!

  • А
    Акмаль

    Спасибо за статью!

  • В
    Виктория

    Спасибо,Камила)Очень радостно читать.Все слова наполнены любовью и благодарностью)Спасибо)

  • А
    Александра

    Достойно видео.

  • Т
    Татьяна

    Спасибо, Камила, за Вашу жизненную историю, за опыт и за понимания. Думаю, это поможет многим, кто находится в подобной ситуации, сделать шаг к себе истинному. И что радует - так это та Любовь, которая сквозит во всех написанных строчках. Любовь всепобеждающая. БЛАГОДАРЮ!

  • О
    Оксана

    Какая замечательная статья! Отзывается в каждой клеточке организма : ) Спасибо вам! Плюс и  себя поймала на....зависти. :) Мдяяя...весело живем :)

  • M
    Maiseyenka

    Спасибо, Камила! Очень тронула статья. Честно и открыто подняты очень важные темы, которые сознание не хочет озвучивать, ибо,признавая что-то в себе, мы становимся на путь избавления от осуждения,агрессии и лжи. Благодарю за смелость!

  • Н
    Наталья

    Спасибо большое автору за такую вдохновляющую  статью и за пример пути примирения!☀️

  • Ю
    Юлия

    Камилочка, спасибо огромное! Еще одна история победы над рабством сознания, еще одна история и подтверждение того, что только ЛЮБОВЬ побеждает все!!!

Залишити коментар