Подорож до «Країни міст». Аркаїм

Вперше про Аркаїм я почув близько 10 років тому. Мені відразу уявилися руїни дуже стародавнього міста в степу, не так давно відкритого вченими. Навколо міста на той момент уже сформувався образ містичного місця з надзвичайною енергетикою.

Прочитавши у книзі «АллатРа» Анастасії Нових про сінташтинську культуру, або як її ще називають «Країна міст», і зокрема про Аркаїм, помітив особливий відгук усередині. Але з позиції духовних Знань ця місцевість уже сприймалася зовсім по-іншому. Виникло щире бажання дізнатися більше про її жителів, звичаї та культуру.

Подивившись на картах маршрут від Оренбурга до Аркаїма, зрадів, побачивши 413 км. Таке цікаве місце і так недалеко! Захотілося з'їздити в найближчий час.

Багато різної інформації накопичилося в інтернеті про місто, але на головне питання, ким були аркаїмці з позиції духовних поглядів, в якому суспільстві жили – відповіді не знайшов. Інтерес від цього став ще більшим.

Історія відкриття

Явлення світу «Країни міст» по-своєму унікальне. Територія, на якій розташовувалось укріплене поселення (городище) бронзового століття в степовій зоні на півдні Челябінської області, згодом назване Аркаїм, повинна була піти під воду. Тут у 1987 році добудовувалася гребля запланованого державою Великокараганського водосховища. За існуючими тоді правилами територія, відведена під водосховище та яка підлягає затопленню, попередньо досліджувалась археологами. Існує цікава версія цієї історичної знахідки.

У період археологічного обстеження даної місцевості дві дитини з найближчого населеного пункту помітили невелику височину, порослу травою. Вона мало чим відрізнялася серед місцевого ландшафту і не була помічена ніким раніше.

Зійшовши на неї, вони побігли по її брівці в різні боки. Пробігши по колу, друзі зустрілися. Зрозумівши, що цей пагорб круглої форми, вони подумали, що швидше за все в давні часи він був кимось зроблений. 

Далі, на радість усього людства, вони не посоромилися розповісти про своє спостереження дорослим. Так був відкритий Аркаїм. Точніше, люди з групи археологів, прийшовши на вказане хлопцями місце, вперше побачили сліди стародавнього поселення. 

У 1987 році, після виявлення, городище не відразу отримало світову популярність. Археологам і небайдужим людям коштувало чималих сил і часу відстояти майбутній Аркаїм, зняти навислу над ним загрозу затоплення.

Вчені й активісти, які підтримали їх, чергували на місці будівництва греблі, наполягаючи припинити роботи, відразу після виявлення стародавнього поселення. Буквально жили на будівництві, перешкоджаючи проведенню завершального етапу робіт, чекаючи рішення комісії. Спочатку їм вдалося домогтися відстрочки затоплення даної території на два роки, у тому числі завдяки тому, що активно підключився і допомагав відстояти Аркаїм директор Ермітажу академік Б. Б. Піотровський.

Завдяки спільним зусиллям небайдужих людей згодом від будівництва греблі й зовсім відмовилися. І вже в 1991 році почалися масштабні розкопки Аркаїма під керівництвом Г. Б. Здановича. У тому ж році територію поблизу городища оголосили заповідною зоною і стали охороняти на державному рівні.

У чому унікальність місця розташування Аркаїма

Прийнявши рішення з'їздити, я поділився своїм наміром із друзями з АЛЛАТРА ТБ, і нас зібралася ціла команда однодумців. 

Після прибуття на місце друзі із Челябінська згадали, що в селищі, де ми зупинилися (воно зовсім поруч із територією музею-заповідника «Аркаїм»), у туристичний сезон живе цікава людина, геолог, який багато знає про місцевість, де розташовується стародавнє поселення Аркаїм. Звуть його Аркадій. Ми вирушили до нього.

Коли ми під'їхали до його будинку, він якраз проводив екскурсію для групи туристів у дворі. До слова сказати, двір його будинку – це міні-музей із цікавими експонатами. Нам вдалося домовитися з ним про інтерв'ю ввечері цього дня.

В інтерв'ю Аркадій розповів нам, що всі поселення «Країни міст» розташовані в головній вододільній зоні Уралу. Тут води одних річок течуть у Каспійське море, а інші – у Північний Льодовитий океан, тобто в протилежні сторони. У цьому полягає одна з унікальностей цього місця. Також у даній зоні багато точок перетину шляхів міграцій давніх народів. Багато слідів різних культур. З точки зору геології дана місцевість теж дуже цікава, оскільки знаходиться на східному схилі Уральського хребта, а сам Аркаїм розташований на кордоні двох глобальних геологічних структур.

• Перша – це Магнітогорський прогин, дно стародавнього океану. Тут колись вирувала вулканічна діяльність.
• Друга структура – Східно-Уральське підняття, гранітна вісь Уралу. Зона проникнення в земну кору великих мас силікатної речовини, яка перетворилася згодом у граніт.

Наявність цих двох структур, накладення геологічних процесів, подальше руйнування процесами атмосферної ерозії піднятих на поверхню порід зробили доступними велику кількість різних корисних копалин, які використовувала людина в давнину. Аркаїмці, які жили в епоху бронзового століття, також використовували ці матеріали.

Аркадій повідомив цікавий факт. Він назвав Аркаїм своєрідним «місцем сили». За його словами, для людини «місцем сили» є територія, де вона співзвучна із силами природи, де людина може поповнювати свої запаси психоемоційних сил. Можливо тому в дні літнього сонцестояння в аркаїмську долину приїжджає одночасно до 25 тис. людей.

Аркадій помітив, що було б цікаво, якби вчені почали вивчати і змогли зіставити наявність геологічних структур, розломів з поведінкою людей у цьому місці, оскільки за його спостереженнями та зі слів численних туристів, цей зв'язок очевидний.

Цікавлячись археологією, ми з друзями помітили такий факт, що всі стародавні сакральні споруди: храмові комплекси, дольмени, зіккурати, піраміди розташовувалися в особливих місцях сили – геомагнітних зонах. Причому активність цих геомагнітних точок збігалася з астрономічно значущими подіями. У наших предків були знання про це й про те, що найголовніше місце сили, яке завжди з людиною – це її Душа. 

Сінташта. Ротонда і камінь

Після інтерв'ю ми попросили Аркадія порекомендувати нам людину, яка змогла б розповісти про жителів Аркаїма, їхній спосіб життя, про соціальний устрій, символи та знаки цієї культури. Аркадій сказав, що у нього є товариш, археолог Олександр, який зовсім недавно закінчив чергові розкопки недалеко від міста Сінташта, і щодо цих питань нам краще звернутися до нього. Тут Аркадію якраз зателефонував Олександр, той самий археолог із Сінташти. І за декілька годин ми зідзвонилися з ним і домовилися про зустріч на завтра, після обіду.

Вранці наступного дня, зустрівши світанок на горі Шаманка, наша група вирушила на екскурсію в реконструйовану частину одного з помешкань міста Аркаїм, потім на місце, де було розташоване поселення.

Ми зробили кілька фотографій відновлених глиняних горщиків, плавильної металургійної печі, печі для випалення. 

Екскурсовод викладала інформацію дуже цікаво. За що їй велике спасибі!

Після обіду чекала ще одна захоплююча частина нашої подорожі вихідного дня: ми вирушили в Сінташту, на зустріч з Олександром.

Ми зустрілися в цікавому місці, де розташовувалася будівля – ротонда, яку звели у 2018 році. Дана споруда має прямокутну основу і купольне навершя. У центрі внутрішньої частини ротонди встановлено куб із граніту, на якому лежить відкрита книга з білого каменю, а на куполі ротонди зображено сонце.

У проектуванні та створенні ротонди брали активну участь професор Зданович Геннадій Борисович і наш новий знайомий – Олександр. 

Побачивши ротонду і послухавши розповідь про те, як вона створювалась, у нас відразу виник великий інтерес до Олександра як до екскурсовода. Стало зрозуміло, що ця людина цікавиться не тільки матеріальними аспектами життя Сінташтинської культури. 

Ми попросили Олександра розповісти нам про сінташтинську культуру, поділитися своїми висновками на підставі результатів розкопок і аналізу знайдених артефактів про те, як жили стародавні сінташтинці. Що це було за суспільство? Яка була їхня культура? Яку спадщину вони залишили нам у своїх сакральних спорудах, в унікальних символах і знаках, які свідчать про наявність духовності та глибоких пізнань у науках? А також розповісти про вражаючі знання технологій, якими вони володіли та успішно використовували свого часу. На щастя, Олександру було чим з нами поділитися. 

Наступною зупинкою став величезний камінь вагою близько 25 тонн, який символічно встановили для позначення важливості цього місця у 2017 році. Камінь видно з автомобільної дороги і знаходиться поблизу зі стародавнім поселенням Сінташта, вказуючи на нього і на Великий сінташтинський курган – стародавній храмовий комплекс, розташований також неподалік.

Доставку й установлення цього каменю організували професор Зданович Г. Б. та учасники групи археологів, яку він очолював. Камінь привезли з кар'єру м. Сибай, Республіка Башкортостан. Там же, біля каменя, Олександр показав нам книги, що увібрали в себе основну на сьогоднішній день інформацію про Сінташтинську культуру, і коротко розповів про зміст кожної [2, 3, 4, 5].

Великий сінташтинський курган

Далі почалася основна частина нашої екскурсії. Ми пройшли на територію колишнього кургану, верхню частину якого археологи у 80-х роках минулого століття за існуючою тоді технологією розкопок вирішили спочатку зняти бульдозерами.

Курган виявився стародавнім храмом, побудованим близько 4000 років тому. І верхня частина унікальної історико-культурної спадщини, на превеликий жаль, безповоротно загубилась у відвалах навколо території розкопок. Оскільки блоки пірамідальної ступінчастої конструкції храму були виготовлені із сирцевої (не прокаленої) глини, деталі елементів верхньої частини конструкції храму залишаться невідомими.

На щастя, завдяки тому, що археологи не зовсім пізно зрозуміли свою помилку, вдалося приблизно відновити зовнішній вигляд комплексу і вже більш дбайливо розчистити ґрунт усередині храму до рівня так званої «денної поверхні», іншими словами, до рівня підлоги храму. 

У центрі археологи виявили конструкцію з прямокутною основою і купольним навершям, яке вчені назвали за мікенською традицією – толос. Усередині знаходився саркофаг із модринових колод у формі куба, в якому виявили кістки людини.

Історія цієї безумовно важливої знахідки перетворилася на загадку. Знайдені всередині саркофага так звані «кістки Генінга», названі так на прізвище археолога, який їх виявив, на сьогоднішній день загублені. З розкопок їх відвезли в немаркованих ящиках спочатку в Єкатеринбург, далі, ймовірно, у Москву, де вони були загублені. Номінально вони є, але фактично їх немає.

Точно і лаконічно цю подію можна описати словами нашого екскурсовода: «Не варто шукати злий намір там, де є звичайне недбальство, з іншого боку, під звичайним недбальством легко заховати злий намір». 

За інформацєю, що збереглася на сьогодні, останки належали або чоловікові та жінці, або тільки чоловікові у віці старше п'ятидесяти років.

Без сумніву, цей храмовий комплекс був архітектурною та, найголовніше, духовною домінантою даного регіону протягом не менше 1000 років, що підтверджено археологами. При цих останках не було виявлено зброї, прикрас, символів влади. При них було знайдено глиняний горщик із нехарактерними орнаментами для періоду Сінташтинської культури.

Масштаби храму і технології його побудови вражають. Це був спочатку спроектований комплекс круглої форми у вигляді дев'ятиступінчастої піраміди з купольним верхом. 

• Діаметр основи – 80 метрів;
• загальна висота храму – 9 метрів;
• перепад висоти на всій площі основи храму не перевищував 3 см. Уся основа була залита спеціальним розчином, тобто у споруди був міцний фундамент;
• стіни храму були товщиною 4 метри;
• внутрішній діаметр дорівнював 72 метри. За словами археолога та дослідника Аркаїма Костянтина Биструшкіна, цей діаметр у точності відповідає внутрішньому колу міста Аркаїм.

Хто міг бути удостоєний такої честі та поваги? І з якою метою ці останки були поміщені всередину храму? У спробі відповісти на ці питання я звернувся до книги А. Нових «АллатРа». Аналізуючи інформацію про архітектуру храму з позиції знаків і символів, ось що вдалося знайти:

«Рігден: Квадрат у символіці споконвічних Знань — це є умовна основа пірамідальної конструкції людини, що зв'язує всі її чотири основні Сутності. Внаслідок цього у різних народів квадрат як символ асоціювали із Землею, всім земним, із союзом чотирьох стихій, сторін світу, з чоловічим началом (на противагу колу, яке слугувало символом жіночого начала та Неба).

Ці знання були відображені в будівництві багатьох культових споруд різних народів світу. Наприклад, на квадратній основі споруджували зіккурати, піраміди, храми, пагоди, церкви та інші священні будівлі. Причому, як правило, архітектура самої споруди, так чи інакше, відображала знання про перетворення квадрата в коло або ромб, який був схематичним зображенням куба, поставленого на один зі своїх кутів. Тобто, у цих символах фіксувалися Знання про енергетичне перетворення конструкції людини при її духовному звільненні, переході Духовної Особистості з матеріального світу в духовний».

Анастасія Нових «АллатРа»

Очевидно, що даний храмовий комплекс був побудований людьми з розумінням споконвічних Знань. А останки людини, що поховані без прив'язки до матеріальних цінностей і статусів, швидше за все були мощами «одягом» Духовної Істоти, яка залишила значущий слід у духовному аспекті Сінташтинської культури. Адже мощі були поміщені в саркофаг кубічної форми, над саркофагом була зведена конструкція з квадратною основою і купольним верхом, і над усім цим спорудженням височіла куполоподібна дев'ятиступінчаста піраміда, внутрішній діаметр якої становив 72 метри, тобто рівний кількості вимірів. При них так само були виявлені фрагменти глечика із зображенням ромба – символу духовного звільнення Людини.

«... у Всесвіті є 72 виміри.

...Ці 72 виміри представлені здебільшого тонкими і грубими енергіями, які утворюють певні енергетичні поля, що формують той чи інший вимір. У них немає чіткого розмежування. Ті самі енергії можуть бути присутніми і в одному вимірі, і в другому, і в третьому. Всі виміри взаємозв’язані та в той же час розділені. Відмінність, скажімо так, в енергетичній архітектурі кожного виміру. У вимірах, де домінують більш тонкі енергії, навіть найменша зміна може спричинити глобальні зміни в інших вимірах, в яких домінують грубі енергії (які складаються з тонких енергій). Одним із найскладніших за енергетичною структурою є 71 вимір. А 72 вимір є найскладнішим, вищим, найбільш універсальним виміром у Всесвіті».

Анастасія Нових «АллатРа»

Кераміка і колісниці Сінташтинської культури

Вивчаючи символіку, нанесену на ритуальний посуд і посуд повсякденного використання, зібрану в книзі «Кераміка Сінташтинської культури» В.В. Ткачова і О.В. Хаванського, явно видно, що вона рясніє сакральними знаками та символами.

Це трикутники, спіралі, свастики, ромби, хвилі, хрести, різні їх поєднання та інші знаки та символи. Причому на одну особливість нам вказав археолог Олександр. Якщо взяти деякі горщики і подивитися на них у профіль, то бачиться звичайний орнамент у вигляді паралельних одна одній рисок, нанесених під кутом у середньому 45 градусів навколо частини горщика, що розширюється.

Але якщо подивитися на такий горщик зверху, ми побачимо сонечко, тобто коло з променями, які відходять від нього. Варто також зауважити, що солярні знаки (кола) у графічному 2-х вимірному зображенні мені зустріти не вдалося. Але в 3-х вимірному виконанні кругла форма зустрічається, причому фундаментально: форма міст (Аркаїм, Аландське поселення, Сінташта та ін.), форми храмового комплексу. Очевидно, що до цього знаку була особлива повага, і це не дивно.

В цілому слід зазначити, що сінташтинська культура не мала писемності в сучасному розумінні. З цієї причини сучасна наука відносить її до несформованих, «недорозвинених» культур. Але з цього приводу дуже точно сказав наш екскурсовод Олександр: «Знання ж можуть передаватися не тільки за допомогою писемності. Ми чомусь вперлися в цей критерій цивілізаційності. Те, що писемності немає, значить і цивілізації не було. А якщо так, дуже добре подумати, адже ці поняття можуть бути і не пов'язані між собою. Більш того, коли слово написано, воно може бути прочитане різними людьми по-різному, різний зміст може бути в нього вкладено. А коли знання передаються від учителя до учня, коли той готовий їх сприйняти, різночитань уже не виникає. Знання можна заховати і в обряд якийсь, танець. Передати Знання можна дуже різними способами. А взагалі-то, можливо, багато які знання і не можна масовому користувачеві відкривати, надавати». 

Далі Олександр показав нам місце знахідки, яка в нашому сьогоднішньому мілітаризованому суспільстві дуже швидко стала всесвітньо відомою. Тут була знайдена, за сучасними даними, найдавніша у світі бойова колісниця.

На жаль, вона зацікавила значно більше сучасний світ, ніж унікальний храмовий комплекс. 

На сьогодні у Країні міст знайдено більше десятка таких колісниць. Але мене набагато більше зацікавили факти, які Олександр озвучив після розповіді про колісницю. Незважаючи на те, що сінташтинці володіли на той момент, за даними археологів, передовими технологіями, будували унікальні за своєю складністю й ефективностю укріплені міста, вони вели мирний спосіб життя і ні з ким не воювали. 

Вони також не використовували свою технічну перевагу над фіно-угорськими племенами, які проживали на той час на суміжних із Країною міст територіях. Нікого не поневолювали і не пригнічували. Їм це було не потрібно. У суспільстві панували духовні цінності. Сінташтинці не сварилися між собою. В їхньому суспільстві не було соціальних розшарувань. Люди жили в гармонії з собою, одне з одним і природою. Це також підтверджено археологічними знахідками. На кістках, знайдених у небагатьох похованнях, немає слідів травм. Всі житла були однаковими, тобто не було багатих і бідних.

Суспільство благотворення і миру

У Країні міст був общинний лад. Люди жили групами по 25-30 осіб в одному приміщенні площею 110-180 кв.м., в якому були приміщення загального користування і невеликі кімнати для відпочинку малих сімей. На думку вчених, скоріше всього, у таких приміщеннях розташовувалися представники одного роду. 

Олександр також повідомив, що на території Країни міст за археологічними даними явно проглядається різкий стрибок розвитку за короткий проміжок часу. Це підтверджує факт того, що на дану територію хтось приніс Знання, причому знання не тільки матеріального плану, але й насамперед, Знання духовного плану. Можливо, це були жителі Гіпербореї.

Потрібно віддати належне і місцевим, так скажімо, корінним жителям даного регіону, адже насіння впало в родючий ґрунт. Люди були готові та змогли прийняти ці знання. Вони змогли об'єднатися на духовно-моральній основі та зберегти мирне суспільство. У той час як у світі вже набирало обертів суспільство споживання.

Висновки

Справедливості заради треба сказати, що дана територія дуже неохоче досліджується. По деяким містам давнини зараз ходять корови та їздять рибалки. На жаль, розкопки практично не фінансуються, так само як дослідження і вивчення культури, в якої багато чому можна повчитися сьогодні всім нам. 

Я відразу не зміг відповісти собі на запитання: «Чому мені було так спокійно на Сінташті?» І фізична втома практично не відчувалася, незважаючи на те, що за дві доби поспати вдалося зовсім трохи. Розуміння на внутрішньому рівні прийшло через деякий час. У Країні міст свідомість поводиться значно тихіше, вона там більш смирна і піддатлива. Знаходячись там, перебуваєш у стані гармонії та внутрішнього спокою. Це в цілому і недивно, адже на цій території напевно дуже багато людей протягом тривалого часу тримали «звіра» на короткому повідку, використовували його як інструмент у своїх цілях і звільнялись у віках. Можливо, це досі допомагає людям укріпити свою Особистість (духовну складову людини) і послабити звіра всередині себе, перебуваючи там. Вважаю, саме тому туди тягне так багато людей сьогодні.

«Країна міст» справила на мене глибоке враження. Аналізуючи все побачене, почуте і відчуте, я зрозумів, що перед нами приклад того, що люди в період розквіту суспільства споживання, коли в більшості людей на Землі вже домінувало тваринне начало, змогли побудувати мирне суспільство, дуже близьке до Благотворчого, і тривалий час жили в ньому. Вони змогли перемогти в собі «звіра» (неконтрольовану агресивну свідомість), робили це спільно, допомагаючи одне одному в цій головній справі життя. Це дуже хороший приклад для нас сьогодні!

Якщо уважно розглянути, проаналізувати ланцюжок відкриття і явлення світу цієї, без сумніву, унікальної сторінки історії людства, можна зробити дуже важливі висновки. Висновки про те, як люди, об'єднавшись навколо важливої благотворчої мети, можуть і в наш час змінювати хід історичних подій.

Сьогодні, читаючи коротку довідку в інтернеті про історію відкриття «Країни міст», ми не усвідомлюємо, скільки часу, фізичних і моральних зусиль коштувало великій кількості порядних, небайдужих людей, щоб запобігти затопленню Аркаїмської долини. І сьогодні завдяки їхній самовідданій, злагодженій роботі ми знаємо, що в історії нашої цивілізації були приклади мирного, гармонійного, високодуховного суспільства людей, що жили не одну тисячу років на території «Країни міст». А скільки цікавих відкриттів ще чекає нас попереду!

Ми живемо в дивовижний час, коли у кожного є можливість здійснити свій Духовний подвиг! У свідомості немає аргументів, чому ми не можемо цього зробити. Сьогодні у нас для цього є все! У тому числі приклади того, що люди можуть об'єднуватися на основі духовно-моральних цінностей навіть у період розквіту споживацького суспільства. І приклад жителів «Країни міст» далеко не єдиний. Так давайте вчитися любити одне одного, любити Світ Духовний і пам'ятати, що кожен, хто чує, є призваний! Разом ми можемо побудувати Благоворче суспільство, а за ним й Ідеальне!

Учасник МГР «АЛЛАТРА» Олександр Кофанов

Література:

1. Новых А. «АллатРа», К.: изд-во «АЛЛАТРА», 2013г. – 877 с.
2. Генинг В.Ф., Зданович Г.Б., Генинг В.В. «Синташта: археологические памятники арийских племен Урало-Казахстанских степей» ч.1, Челяб. гос. ун-т. Челябинск: Юж.-Урал. кн. изд-во, 1992г. – 408 с. 32 л. ил.
3. Ткачев В.В., Хаванский А.И. «Керамика синташтинской культуры», Орск – Самара :Издательство ОГТИ, 2006. – 180 с.
4. Зданович Г.Б., Батанина И.М. «Аркаим – страна городов. Пространство и образы», Челябинск: Крокус, 2007г. – 279 с.
5. Зданович Д.Г. «Синташтинское общество: социальные основы «квазигородской» культуры Южного Зауралья эпохи средней бронзы», Челябинск, 1997г. – 96 с.
6. В статье часть фотографий была взята с сайта заповедника «Аркаим» arkaim-center.ru
7. Использовались часть изображений из Музея древних производств.
8. Загадочный Аркаим – интервью с геологом Аркадием Шохиным на АЛЛАТРА ТВ Челябинск, 29 ноября 2020 г.