Розділення чи Єдність? Хто нас розділяє та що об'єднує?

Розділення чи Єдність? Хто нас розділяє та що об'єднує?
Хто в мені поділяє на "я" і "не я", на своїх і чужих? Чому виникає цей поділ, коли є розуміння, що всі ми – частинки єдиного організму?

Бог створив нас, і ми всі єдині. Хто поділяє людей?

Бог єдиний у множині. І ми є частиною цієї множини. Так чому ж я поділяю людей на тих, хто мені ближче і рідніше, і на сторонніх? Але поділяю не я, а система Тваринного розуму, з дитинства нав'язані шаблони сім'ї: цей тобі родич, цей – друг, а цей – ворог.
Ніхто не відповість на ці питання краще, ніж я сама. Тому що все всередині, все в мені, треба тільки відкритися і відчути це. Зрозуміти, але не розумом, не свідомістю, а саме відчути єднання всередині. Всі люди на землі унікальні, у кожного свій світ, в якому я не зможу побувати. Я не зможу прожити чиєсь життя ні на секунду, тому що кожна людина проживає своє життя, бачить світ своїми очима. І в той же час це не заважає нам об'єднуватися, ми – єдині. А розділяє тоді хто? Система. Тому що їй так зручно і вигідно, і вона всіляко перешкоджає спілкуванню та об'єднанню, підкидаючи свої шаблонні думки, даючи оцінки зустрічним людям. А навіщо і кому потрібна ця оцінка, якщо я просто люблю людину, люблю в кожному зустрічному Бога, а на решту можна просто не звертати уваги. А решта і не потрібна...

Я бачу в іншому частинку Бога...

Важливий і видимий тільки Бог. Якщо я зустрічаю людину (неважливо, знайома я з нею чи ні), я зустрічаю тільки частинку Бога, а все інше – це ілюзія, тіло, матерія. Об'єднує духовність. Якщо я не знайшла любові, не побачила Бога в іншій людині, то і в собі я ще нічого не знайшла. Духовність – вона скрізь. Треба просто скинути з себе всі маски, корони, треба зрозуміти, що все те, що є в іншій людині, є і в мені. Треба вивчати систему, постійно відслідковувати її роботу, тоді й прийде розуміння, що розділяє тільки система, якій ми самі віддаємо увагу.

Як діє система? Приклад з мого життя

Наведу приклад зі свого життя, який стався під час написання цієї статті.
Мені написала однокурсниця. Ми вчимося з нею разом в технікумі, ніколи близько не дружили, просто вчимося разом і все. Вона побачила в соціальних мережах фото, на якому я вагітна (фото це виклала моя подруга).
Однокурсниця написала в коментарях до фотографії: "О! Катюшка, вагітна, чи що?". Хоча на фото все і без слів зрозуміло, навіть питань не повинно виникнути. На її коментар моя подруга нічого не відповіла. Через день ця дівчинка написала мені в особистому повідомленні: "Привіт, Катюшка, а ну признавайся, ти вагітна, чи що?". Я нічого не стала відповідати їй. Це повідомлення викликало в мені бурю емоцій, і я мало не відповіла на нього грубістю... Але нічого не написала. На наступний день, дописуючи дану статтю, я згадала вчорашню ситуацію.
Чи не є це тим горезвісним поділом системи, про який я так багато пишу? А сама і не помічаю, як система через мене діє. Чому я не можу відповісти цій людині так само, як я розповідала про це своїм родичам і друзям. Чому з ними я ділилася цією радісною новиною, а їй хочу відповісти грубістю? Просто система ніколи не пропускає свій шанс, але зазначу, що робити це вона може тільки тоді, коли я сама дозволяю. Адже це я вибираю: бути провідником системи і піддаватися їй, або йти завжди з Богом і проводити Його волю, адже Господь діє через нас тільки тоді, коли ми відкриті Йому.
Вибір завжди за нами.
Автор: Катерина

ЦЕ ЦІКАВО
52

Залишити коментар