Роздуми про совість, честь, гідність і внутрішню шляхетність людини

Роздуми про совість, честь, гідність і внутрішню шляхетність людини

Вони були навіяні фільмом. Буду чесна, це питання було актуальним завжди, але тільки переглянувши до кінця, підкреслюю, до кінця фільма "Кому вигідний світовий конфлікт? Або МГР «АЛЛАТРА» про честь, свободу і права людини", пазлики нарешті стали на свої місця.

Древні люди мали уявлення про внутрішню свободу, вони були внутрішньо вільними. Проте з часом втратилося поняття про свободу внутрішню і люди стали шукати свободу в зовнішньому, чого апріорі бути не може. Тіло постійно від чогось залежить: то йому холодно, то жарко, то їсти хочеться, то пити, то сусід не влаштовує, то мухи кусаються, то хочеться чогось, а чого не знає.

Вільним можна себе відчувати тільки в дусі. Бути вільним від прив'язок, від шаблонів — це інша справа, це зрозуміло, має місце бути. І ще дещо, без чого не може бути внутрішньої свободи. Честь, совість, внутрішнє благородство, гідність, самоповага, вміння бачити в інших тільки позитив — цими якостями володіє справжня людина, Людина з великої літери.

За кілька останніх десятиліть у постійній гонитві за матеріальними благами і в невтомній боротьбі за виживання ми розгубили ці якості, тому немає навіть розумних статей на цю тематику. Все якось вибірково, а розібратися все-таки хочеться глибоко, ну є такий душевний порив.

Ці поняття повинні бути базовими у вихованні дітей, але перш за все, ними повинні керуватися у своєму житті батьки. Раніше, потрапляючи в складні ситуації, гостро стояло питання "як вчинити?". Фільм мені дав навіть більше, ніж я очікувала. Він навчив не боятися говорити правду, відстоювати свої честь і гідність, а також з повагою ставитися до честі і гідності інших людей.

Він дав мені ту внутрішню опору, на якій будуються всі основи і принципи виховання дітей. Все геніальне, як завжди, виявилося простим. Дітям потрібно дати кодекс честі, як основу їх морально-етичного виховання. Спираючись на який вони будуть інтуїтивно знаходити всередині себе відповіді на питання, як вчинити в тій чи іншій ситуації. А для цього потрібно його сформувати у себе.

Для себе відповісти на питання "а що я буду робити, якщо побачу несправедливість?".

Життя — це велика школа виховання наших душ. Сказано — зроблено.

Урок перший

Стою на касі в магазині, входить пара, що свариться. Підходять до каси і продовжують голосно, вживаючи нецензурну лексику, з'ясовувати стосунки. Подібна ситуація зазвичай дратує, але чомусь ми звикли мовчати, бо так привчили. Не влазь, вони самі розберуться, ось ми і мовчимо зі страху, а людям може ніхто ніколи не казав, що в громадських місцях так себе не ведуть. Спокійно, тактовно, з повагою пояснила, що вони в громадському місці і нам, тут присутнім, неприємно слухати їхню розмову, люди також чемно вибачились і пішли.

Будь-яка ситуація — це лише урок. Помилок не існує. Людина не помиляється, вона шукає правильний шлях виходу з ситуації. Життя повне і гармонійне, коли ми здатні в іншому бачити друга, вчителя, Бога, навіть якщо нам здається, що він помиляється. Адже насправді він не помиляється, а проходить свій урок, але це видно тільки тоді, коли ми дивимося через призму Любові та Знань, з повною упевненістю, що у нього достатньо сил його пройти. Життя приносить тільки радість, коли ми з почуттям власної гідності пройшли черговий етап.

Який же він — внутрішній кодекс честі, справжньої Людини, який не може бути порушений, як би не склалися зовнішні обставини?

       1. Я і тільки я, відповідальна за ту ситуацію, в якій опинилася, за всі свої слова, вчинки і думки. А думки, як довели вчені — матеріальні, саме вони формують наше майбутнє, тому за них відповідальність особлива.
       2. Поважати вибір іншої людини, яким би він не був. Кожен за свій вибір несе відповідальність, і я зобов'язана його приймати з любов'ю і вдячністю, так як його приймає наш Творець.
       3. Цінувати працю іншої людини, як свою власну.
       4. Не потурати злу, сміливо говорити правду, навіть якщо це суперечить думці більшості.
       5. Є межі дозволеності, які не можна порушувати, ніколи, ні за яких обставин.

Це тільки мала частина тих принципів, якими керується зріла Особистість, що йде духовним шляхом.

Зріла, сильна духом Особистість — це та, яка живе в гармонії з собою і навколишнім світом, не бреше собі та іншим, не порівнює себе ні з ким, вона духовно вільна, відкрита для вічності і нескінченного пізнання. Її зрілість проявляється в єдності з усіма, визнанням рівнозначності всіх людей і повному їх прийнятті. Вона бачить потенціал інших людей і радіє його розкриттю. Приймає вибір інших людей цілком і повністю. Така людина бере відповідальність за свої слова та вчинки, ситуації, в які вона потрапляє, з Любов'ю і Вдячністю до Всевишнього.

 

Совість

Бог наділив людину дарами. Одним з таких дарів є Совість. Тільки не всі визнають її даром, для деяких вона є покаранням, а деякі і зовсім нею не користуються. Давайте розберемося, що ж це таке.

У книзі А. Нових «Сенсей-II» є прекрасні слова на цю тему:

“Але чи не простіше припинити мріяти і вибрати собі у житті роль, достойну звання Людини? І бути тим, ким ти повинен бути. Щоб, засинаючи, ти був спокійний, що твоя совість чиста. Щоб, помираючи, було не соромно за свої думки і вчинки. І щоб стоячи навіть перед Богом, як кажуть християни, на Суді Божому, тобі було, що сказати. Щоб твій кошик з добрими ділами був повен, а з лихими був пустий. От що означає бути Людиною. Бо життя надто коротке. І дається воно для того, аби людина довела Богу, що вона гідна звання Людини…”

Древні казали, що Совість — ступінь величі Духу.

Совість — біль, яку відчуває особистість, коли порушується внутрішній кодекс честі. Найпарадоксальніше, що тваринній складовій в людині дуже хочеться порушити його і при цьому дуже страшно це зробити. Ось такий внутрішній конфлікт виходить. Але спочатку вона дарована Богом, як здатність відчувати, коли вона чинить правильно, а коли ні. Так і кажуть: "вчинив по совісті, чи не по совісті". Кожен так і вибирає, як йому діяти.

“А честь – це і є одна з ознак загальної духовності людини, не лише воїна, тобто коли вона живе якимись високоморальними цінностями. Людина без честі – це ніщо і ніхто.”

З книги А. Нових «Сенсей-І»

 

Ріґден: Людям не потрібно витрачати час на пошук винних, потішаючи своє Тваринне начало, або чекати, що хтось за них щось зробить. Їм необхідно самим починати діяти, стаючи хорошим прикладом для  інших. У суспільстві люди тягнуться до тих, у кого є Честь, Гідність, хто  безоплатно допомагає іншим людям, хто живе по Совісті, хто справді  служить духовному світу, ігноруючи матеріальні пріоритети. Ось такою людиною і потрібно бути, в першу чергу працюючи над собою.

В цивілізованому суспільстві, що має духовний вектор розвитку, кожна людина з дитинства повинна вміти ігнорувати думки від Тваринного начала, розуміти свою двоїсту природу, свою енергетичну конструкцію та її можливості. Вона мусить знати, що безпосередньо пов’язана з духовним світом, що Бог єдиний і для спілкування з Ним взагалі не повинно бути будь-яких посередників, це таїнство двох: людини і Бога.
У суспільстві необхідно створити умови, щоб нові Особистості, які прийшли в цей світ, розуміли головний сенс життя: нарощувати свою духовну силу, дотримуватися природних для людини культурно-моральних основ, проявляти більше людяності, доброти у своїх думках, словах і справах, вдосконалюватися у внутрішній роботі над собою і, в остаточному підсумку, спасти свою Душу.”

З книги А. Нових «АллатРа»

 

“Людина від початку вільна і за нею немає гріха. Адже що таке гріх? Гріх – це те, що гнітить нас всередині, на рівні підсвідомості, це те, що відділяє нас від Бога, примушує боятися, відчувати за собою провину. Тобто це природний наслідок дії вашої психіки після порушення загальнолюдських морально-етичних законів. Це є гріх. Ці закони є кодекс вашої честі, вашої совісті. І коли ви його самі порушили, необхідно самому ставати краще й чистіше у помислах і діяннях.”

З книги А. Нових «Сенсей-І»

 

Честь

Від слова чесний. Чесний з собою та іншими. В давнину на Русі існувало таке поняття, як «Чесне купецьке слово». Його давали купці і цінувалося воно вище за все. Воно мало вагу в суспільстві, йому вірили, більше ніж нині вірять нотаріально завіреним документам. Скріплення угоди рукостисканням було міцніше письмових договорів, а репутація цінувалася дорожче не тільки грошей, але й життя.

Підґрунтям чесного купецького слова служили не тільки економічні міркування. Це був своєрідний кодекс честі. Багато купців минулого були неграмотними. Обдурити таку людину, яка не могла підписати купчу грамоту та інші фінансові документи, нічого не коштувало. Оформити купчу юридично було вкрай складно. Однак чесне купецьке слово було настільки ж значущим, як в дворянському середовищі честь або благородне походження.

Честь людини поняття внутрішнє, і пов'язане воно з повагою, самоповагою. Якщо людина поважає себе, то вона буде поважати і інших, цінувати в них такі поняття як честь і гідність, свободу вибору. При будь-яких обставинах, в яких би така особистість не опинилася, кодекс честі недоторканний.

Така людина бачить внутрішній потенціал інших людей, їхню цінність та ресурси, вона відчуває єдність з іншими людьми на внутрішньому рівні. Оберігати честь і гідність інших людей є для неї внутрішньою потребою, завданням номер один у спілкуванні з іншими людьми. Порушення морально-етичних принципів викликає в ній внутрішній дискомфорт, душевний біль і страждання. Так і кажуть: "совість мучить". А хіба може вона мучити? Вона підказує — не правильно йдеш, не туди.

 

Гідність

Володіючи власною гідністю, людина поважає себе та інших, вона здатна визнавати внутрішню рівнозначність оточуючих, відчувати потенціал і внутрішню красу людей.

Вона перебуває в гармонії  сама з собою та оточуючим світом, не звеличуючись і не принижуючись. Така людина міцно стоїть на цій позиції, і саме почуття власної гідності не дає їй впасти в одну з цих крайнощів, вона не прагне нікому нічого доводити, намагатися вплинути на вибір інших людей. Вона сповнена внутрішнього благородства. Це проявляється у всьому і стосується всіх аспектів її життя. Морально-етичні норми, прищеплені з дитинства батьками, благородна людина не може переступити ні за яких обставин. Всі помисли в благородної людини пов'язані з допомогою ближньому.

Візуально такі люди нічим не виділяються, але від них віє внутрішнім теплом і світлом, поруч з ними добре і спокійно, як ніби легше дихається. І ще одна деталь, яку я для себе відзначила, після спілкування з такою людиною, хочеться жити, творити, любити весь світ, радіти кожній миті.

Якщо кожна людина в міру своїх сил щиро, усім своїм єством буде прагнути розвинути в собі такі якості як честь, совість, гідність, внутрішнє благородство, то наше життя стане світлішим, ми зможемо побудувати творче суспільство, життя в якому буде приносити тільки радість. Таке суспільство аж ніяк не фантастика, а єдино правильна реальність. І я впевнена, що ми зможемо об'єднатися в дусі і це в наших силах, якщо кожен постарається, то казка стане реальністю.

Хіба це не варте того?

“Всі люди прості і складаються з одного і того ж матеріалу. Але, в залежності від особистого вибору, один стає Гітлером, а інший — Буддою. Отже, якщо хочеш жити в кращому суспільстві, почни, в першу чергу, з себе, стань Людиною. Заглянь всередину себе, подумай, заради чого ти живеш у цьому світі, хто ти насправді. Подивися чистим поглядом на навколишній світ , без пелени Арімана. Стеж за чистотою своїх думок. Заміни своє мислене лихослів'я — доброслів'ям, замість заздрості щиро порадій за успіхи іншої людини, замість порожніх злих обговорень краще піди і зроби добро іншим людям, просто, мовчки і безкорисливо. Замість того, щоб бажати зла іншому і жадати його смерті, краще розділіть з ним шматочок свого хліба і просто сядьте разом і поговоріть про те, що на душі у кожного, про життя, про Любов, про Бога. Пусти промені свого добра у світ, поділися чистими знаннями, і багато душ зігріються їх теплом. І дивись, з однієї нехай маленької вашої чистої іскри запалиться дві. А там де дві, там і третя спалахне. А коли таких іскорок стане багато, то запалиться справжнє полум'я. Так що одна людина може зробити дуже багато корисного і доброго! І вона навіть не уявляє собі, наскільки масштабним буде її діяння, і наскільки цінною буде її праця перед Богом на благо своєї душі.”

А. Нових «Сенсей-IV»

 

Автор: Тетяна

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 70

Підписатися на новини



Роздуми про совість, честь, гідність і внутрішню шляхетність людини - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 70
Схожі статті:


Коментарі
  • Evgenia

    24.04.2017 12:37

    Здорово! СпасиБо!

     

     

    Пусти лучи своего добра в мир, поделись чистыми знаниями, и многие души согреются их теплом. И глядишь, из одной пусть маленькой вашей чистой искорки возгорится две. А там где две, там и третья всполохнет. А когда таких искорок станет много, то возгорится настоящее пламя. Так что один человек может сделать очень много полезного и доброго! И он даже не представляет себе, насколько масштабно будет его деяние и насколько ценен будет его труд перед Богом во благо своей души.

    А. Новых «Сэнсэй-IV»

    Відповісти
  • Виталий

    17.02.2017 22:10

    Чётко). Особенно понравилось, как данные понятия переплелись с любовью, пониманием и заботой о других людях. Очень интересный и глубокий подход. И главное - чувствуется, что это не просто слова.

    Відповісти
  • Лариса

    06.07.2016 14:42

    Татьяна, огромная благодарность за статью, что поделились своими чувствами и пониманиями, привели прекрасные цитаты из книг Анастасии Новых, мне это очень много прояснило, то, что забылось и затерлось. Благодарю от Души!!!

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція