Найголовніше – Довіра!

Найголовніше – Довіра!

"Той шлях без дороги… що кличе в блискучий світ".
(А. Грін, "Блискучий світ")

 

В юності пізнав щастя кохання – був закоханий у дівчину. Дівчина пішла, а ось Любов залишилася. Цікаво про це йдеться в Євангелії від Діонісія:

"Через любов до однієї лише людини Царство Боже побачити ненадовго можливо, але увійти в нього можуть лише ті, хто Любов'ю Справжньою, Любов'ю Досконалою володіють".

Згодом, трохи подорослішавши внутрішньо, занурився в безмежний світ Споконвічних Знань. Це дійсно безцінне, справжнє щастя – знати справжній сенс і мету свого існування. А також те, як цієї мети досягти. Не побоявшись високих слів для вираження свого ставлення до Споконвічних Знань, їхнього значення в моєму житті, як і житті кожної людини, можу з упевненістю сказати – це найголовніше! Це дійсно найвища цінність і найдорожчий скарб. Але він не захований десь на безлюдному острові, а у вільному доступі чекає на кожного. І тому, напевно, складно повірити в те, що настільки дорогоцінна перлина може лежати собі спокійно і чекати тих сміливців, творчих, зрілих, міркуючих людей, які все-таки наважаться піти за покликом серця.

Прийшло також розуміння, що процес дорослішання Особистості – це поетапний процес. Немов дозрівання плоду протікає він... І ось, дозріваючи як Особистість, зрозумів, що Довіра до Бога є основою Духовного Шляху. Якщо уявити собі Духовний Шлях у вигляді моста над прірвою: роботу над собою і духовну допомогу всім людям (поширення Споконвічних Знань – найцінніше діяння, справжнє Добро) у вигляді поручнів цього моста, то саме Довіра до Бога є основою цього мосту, що веде в Безкінечність. Як і автору "Маленького принца", мені в дитинстві сказали, що художник з мене ніякий, але я все-таки спробую схематично зобразити думку.

Doverie1
Doverie2

Довіра до Бога – це основа шляху. Це його суть. На довірі все побудовано і без неї немає шляху. Вона просто необхідна, бо без неї неможливим є все інше. Довіра до Всевишнього – це наріжний камінь в найважливішій справі для кожної Особистості – Спасінні. На ньому все ґрунтується. Довіра в усьому, бо лише Йому Одному відомо все, і Любов і Милість Його такі безмірні, і лише Йому відомо, що для нас краще. І якщо довіряти Йому повністю, не на словах, а щодня, то і турбуватися зовсім нема про що. Який сенс турбуватися про щось, якщо Всемогутній Господь веде мене? Якщо моя єдина турбота в кожному дні і в кожній секунді лише про те, щоб відчувати Його Любов і завдяки Душі бути з'єднаним з Його Волею, то це автоматично звільняє мене від усіх турбот, тривог і труднощів. Які можуть бути проблеми і негаразди у того, хто вже є частиною Бога. Тому довіра до Бога і є найважливіше! Адже віддавшись Його Волі, внутрішньо вирішивши і сказавши: "Ти є мій вибір, Отче! Та не зроблю жодного кроку без Твоєї на те Волі ", я тим самим знаходжу Свободу! Ту Свободу, цінніше і вище за яку немає нічого в цьому тлінному світі! Свободу від ярма свідомості! Свобода ця – є найвища нагорода і досягається вона в Довірі Творцеві! Довіра до Бога – немов човен, що несе нас до Творця і Господа світів…

^591CB7C837557C5950C8546A5F9E47A201442BBD2BE863FD67^pimgpsh_fullsize_distr

В кожному дні, в кожній секунді цього дня, перед нами вибір: продовжувати триматися за гілку сумнівів, що стала вже звичною, або довіритися Богові, цілком віддавшись Його Волі. Пам'ятаєте притчу з книги "АллатРа"? Адже що таке та гілка, яку не хотів відпускати завислий над прірвою? У моєму розумінні це і є бажання тримати все під контролем, самому "керувати" подіями і людьми в своєму житті. Довірившись же Богу, людина стає вільним птахом, що ширяє в небесах Свободи. І це зовсім не означає, що не треба працювати або здійснювати необхідних дій в цьому світі. Це означає, що ніщо не обтяжує Сокола, який ширяє у височині небесної чистоти... Довіра до Бога і повна безвідповідальність (лінь, неробство, байдикування) – це діаметрально протилежні поняття. Якщо на вас їде автомобіль, то стояти, роззявивши рот, думаючи що, мовляв, "Бог мене врятує", – це щонайменше нерозумно. Або, якщо необхідно добувати їжу для себе, для сім'ї, то потрібно засукати рукави і працювати, а не чекати манни небесної. А ось якщо трапляються якісь негаразди на тій же роботі і йде все не так, як нам хотілося б, то не варто турбуватися і довіритися Богові, знаючи, що Бог ніколи не забуде того, хто кожної миті свого життя пам'ятає про Нього. І знову-таки не в споживчому розумінні: "Ти – мені, я – тобі". А просто довіряти і любити, і бути вдячним настільки, що жодне занепокоєння не пройде крізь стіну Довіри. Крізь тверду впевненість в тому, що потрібно лише робити вибір, бути вірним Йому. І тоді ти в своєму житті вже Переможець!

 

На мій суб'єктивний погляд, жодне зі своїх творінь не полюбив Господь так, як людину. Він любить нас навіть більше, ніж ми самі себе любимо. Подивіться лише, скільки зла ми щодня здійснюємо стосовно один до одного. Але Бог нас все одно любить і вірить, що ми все-таки прокинемося від сну ілюзії. І, довірившись Йому Єдиному, вибравши Любов, станемо вільними, справді вільними. Бо не існує іншої Свободи, крім Свободи Вічності! У роботі над собою, у справі Спасіння найважливіше і основне – навчитися довіряти Богу до кінця. Бути немовлям в руках люблячої матері... Не будувати логікою – "як воно повинно бути", а приймати все як є – віддавшись і поклавшись на Волю Бога.

Є одна притча, яку я дуже люблю. У ній безумовно є моменти підмін, але на мій погляд, суть, закладена в ній, є дуже глибокою. Так от вона каже:

Одного разу Нарада йшов через ліс. Прямував він до Бога. У лісі він зустрів зрілого віком аскета, що сидів під деревом і перебирав чотки. Він сказав Нараді:
– Знаю, що ти йдеш до Бога. Запитай у Нього, будь ласка, скільки ще перероджень мене чекає, перш ніж Він звільнить мене? Я вже прожив 30 перероджень. Дізнайся у Нього, скільки ще мені залишилося?
– Добре, – було відповіддю.
Пройшовши ще трохи лісом, Нарада побачив чоловіка років тридцяти, який танцював під деревом. Чоловік був щасливим і просто танцював собі, так ніби все інше його не стосується. Нарада звернувся до нього з такими словами:
– Твій сусід попросив мене запитати у Бога скільки ще йому перероджуватися, перш ніж Він звільнить його. Можу запитати у Нього і про тебе.
Відповіддю було мовчання. Чоловік так же само продовжував свій танець, ніби він і не чув слів Наради. Радісними і легкими були його рухи.
Через деякий час, повертаючись через ліс, Нарада знову побачив старого мудреця і сказав йому:
– Я запитав у Бога і Він відповів, що тобі залишилося перероджуватися ще три рази.
У гніві старий розірвав свої чотки і закричав:
– Як? Я стільки разів перероджувався, стільки років сиджу в аскезі, відмовився від усього світу з його благами і мені перероджуватися ще три рази !!!!!!!!!!!
Але Нарада вже його не слухав і пішов далі. Під тим самим деревом він знову застав того чоловіка танцюючим і звернувся до нього так:
– Хоча ти нічого і не просив, але я все ж запитав у Бога і про тебе. Але твій сусід почувши відповідь, розгнівався так, що я боюся говорити тобі те, що сказав Бог про тебе.
Але чоловік, мовчки, продовжував свій танець. І тоді Нарада сказав:
– Хоч ти не питав, я запитав у Бога і Він сказав: "Скажи тому чоловікові, що він буде перероджуватися ще стільки ж разів, скільки листя на тому дереві, під яким він танцює".
Чоловік зупинився і мовив так:
– І це все? Всього-на-всього! У світі стільки дерев і на них стільки листя, а мені залишилося перероджуватися лише стільки разів, скільки листя на цьому одному дереві? І це все!?? Всього стільки разів!!! Коли будеш наступного разу йти до Бога, передай Йому мою безмірну вдячність!

І, за легендою, він був звільнений тієї ж секунди. Абсолютна довіра до Бога і життя в теперішньому проклали цій людині пряму дорогу до Бога.

Щиро бажаю нам усім, друзі, досягти такої повноти розуміння важливості довіри до Бога, як той танцюючий в Радості чоловік :)


Автор: Учасник МГР "АЛЛАТРА" Ельчин Ахмедов

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 205

Підписатися на новини



Найголовніше – Довіра! - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 205
Схожі статті:


Коментарі
  • Неля

    10.08.2017 22:33

    Огромная благодарность за прекрасную статью:-)

    Как у Зинаиды Миркиной:

    Ты успокойся. 

    Бог возьмет тебя в ладонь

    И в ней поднимет

    И ты очнешься от забот

    И тихо вырастешь над ними

    И станешь выше всех страстей

    И бед испытанных когда-то

    Как выше головы твоей

    Огромный разворот заката

    Відповісти
  • Алена

    25.07.2017 01:17

    С искренностью и любовью благодарю за статью, а также за притчу, которую давно хотела услышать. Автор сердечно приглашает окунуться в то неповторимое счастье - и ему это удается... СПАСИБО ЗА ВСЕ.

    Відповісти
  • Владимир:)

    16.07.2017 22:30

    Хорошая статья и хороший опыт)
    Благодарю!!!

    Відповісти
  • Татьяна

    15.07.2017 19:56

    Каждый день сталкиваюсь с испытаниями и каждый раз стараюсь напоминать себе: «Доверься Богу! Он лучше знает, что тебе нужно». И если сейчас что-то идет не по моему плану, значит у Бога есть для меня другой, гораздо более лучший план. И жизнь это постоянно подтверждает. Когда осознаешь это, именно - осознаешь, то наступает непередаваемая словами легкость и радость!

     

    Спасибо за статью! Очень важно и никогда не лишне еще раз услышать это из уст единомышленника!

     

    «Когда Бог на первом месте, все остальное на своем!»

     

    Відповісти
  • Виталик

    15.07.2017 07:55

    Всё внутри откликается на написанное, соглашается и радуется. Тема такая животрепещущая. Самая главная тема. Статью можно читать каждое утро). А какой Свободой дышат эти слова Иисуса: 

    «Посему говорю вам: не заботьтесь для души вашей, что вам есть и что пить, ни для тела вашего, во что одеться. Душа не больше ли пищи и тело одежды? Взгляните на птиц небесных: они ни сеют, ни жнут, ни собирают в житницы; и Отец ваш Небесный питает их. Вы не гораздо ли лучше их? Да и кто из вас, заботясь, может прибавить себе росту хотя на один локоть? И об одежде что заботитесь? Посмотрите на полевые лилии, как они растут: ни трудятся, ни прядут; но говорю вам, что и Соломон во всей славе своей не одевался так, как всякая из них; если же траву полевую, которая сегодня есть, а завтра будет брошена в печь, Бог так одевает, кольми паче вас, маловеры! Итак не заботьтесь и не говорите: что нам есть? или что пить? или во что одеться? потому что всего этого ищут язычники, и потому что Отец ваш Небесный знает, что вы имеете нужду во всем этом» (Мф. 6:25-32).

    Відповісти
  • Надежда

    14.07.2017 23:55

    Искренне Благодарность за статью! 

    Відповісти
  • Наталья

    14.07.2017 19:56

    Большое спасибо, Эльчин, за статью! Любовь и Благодарность!


    Відповісти
  • Таня

    14.07.2017 07:48

    Благодарность Богу за статью! Столько в ней любви и опыта, в нужный момент она пришла))

    Відповісти
  • Игорь

    11.07.2017 13:29

    Большое спасибо за статью!!!

    Відповісти
  • Hanka

    11.07.2017 11:27

    Благодарю Вас за статью...

    Відповісти
  • Женя

    10.07.2017 17:37

    Эльчин, спасибо! На днях, внутри прозвучал запрос, понять притчу со страниц АллатРа (с.142-143) и как это -  “Отпустить ветку”?  И тут вышла эта статья... Дополнила мое понимание. Успела пронаблюдать, что контроль отражается в напряжении плечевого пояса, рук, ключиц.. Когда получается отпускать...расслабляться и доверяться  Богу...то есть необходимость, чтоб так было постоянно...на руках у Бога))  Учусь))

    И фильм “Блистающий мир” - очень понравился!

    Любовь и Благодарность!

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція