Найголовніше – це почуття щастя, тут і зараз.

Яке цікаве і чудове життя! Скільки всього нового я дізнаюся і відкриваю в навколишньому світі. Іноді воно тече, немов води спокійної річки, і нагадує гладь в чистому озері – все тихо і спокійно. А іноді у внутрішньому світі відбувається шторм... В такі, на перший погляд, тяжкі зовнішні умови, я отримую найбільший і найцінніший досвід. Я вибрала свій шлях: моя мета – повернутися Додому, в світ Бога, де мене люблять і чекають, і рішуче крокую по вибраній дорозі життя.

На даному етапі мого розвитку прийшло величезне бажання допомогти людям, і бажано у великій кількості і різними способами. Щоб довго не чекати результату, свідомість підкинула ідею виступити перед великою аудиторією. Інтуїція шепотіла почуттями, що задум марний, але не нав'язувала, даючи можливість Особистості зробити вільний вибір. А от свідомість кричала: “Ти сильна, впораєшся, назад дороги немає, все як-небудь складеться. Багато людей знають про виступ, як ти перед ними будеш виправдовуватися, вони погано про тебе подумають".

У цей момент находила тривога і щось важке тиснуло зверху. А я сподівалася , що якось воно буде, і почуття ніби пропали. Це був гучний голос свідомості, і моя увага переключилася. Я перестала чути Його. Але ж я знаю, що Бог ні на секундочку не покидає мене. І ось прийшов день, коли я зустрілася зі своїм найбільшим страхом – публічні виступи.

Хоча і виступом це не назвеш. Свідомість так боялася осуду, критики, бути поганою дівчинкою, сказати щось невпопад. Вона завжди так діє у таких ситуаціях: спочатку вдягнуло корону, що я найкращий оратор у світі, а потім, включивши Задню Сутність, лякає: "Ти що, забула, яка ганьба була на попередніх виступах?".
Нарешті це катування питань припинилося. Система залишилася задоволеною, вона добре "поїла" до, під час і після події, розповідаючи свої улюблені казки: "А от якби... а може треба було б... а навіщо ти..." Втюхувала почуття провини за скоєне.

Я винесла дорогоцінний урок: найголовніше – це почуття щастя, тут і зараз. Не братися за те, до чого ти в даний момент не готовий, а гордині і свідомості "хочеться".

Як багато ми маємо часу, підтримки, можливості отримувати уроки і досвід. Це школа життя, де нагородою буде Життя Вічне. Треба поспішати робити добрі справи, цінувати кожну мить в спілкуванні з Богом, цінувати кожну краплю Аллату. Спасибі Богу, що веде мене тією дорогою, на якій я зможу позбутися своїх бур'янів...

Автор: Альона Бригадир