Найбільший гріх – приймати цей світ за реальний

Найбільший гріх – приймати цей світ за реальний

Озеро. Чистота. Бездонність.
Воно неначе відображає суть...
Суть чогось дуже важливого, дуже рідного.
Дому...


Маленька дівчинка сиділа на березі озера. Вона закрила очі і дивилася... вглиб, в саму безкрайність. Такі прості миті, і такі живі. Вона знала, що таке щастя, знала, що таке Життя. Ось так просто. Вона посміхнулася висхідному сонечку, ніжно доторкнулася своєю маленькою ручкою прохолодної землі... Це був не просто дотик, це було Життя всередині неї, яке виливалося світлом і ласкою до всього навколишнього. Неймовірна чистота, Любов. Вона дихала Життям. Вдих-видих... вдих-видих... і Єдине. Одне.

 

Що ж це таке Життя?

У маленької дівчинки не виникало такого питання, вона це знала. В дитинстві все просто. Це знання закладене в кожному спочатку. Потрібно тільки згадати. Маленька дитина не думає, не планує, як жити — вона просто живе. Життя неможливо спланувати, це потік, який тече згідно з планом Творця. Справжнє Життя – це щастя. Те, що всередині і те, що просто є. Як повітря... Адже, коли ми дихаємо, ми не задаємося питаннями, як це робити, ми просто вдихаємо і видихаємо, це природно. Щастя просто бути. Таким, який ти є. І просто Любити у всій повноті.

Щастя неможливо помацати, це щось поза цим світом, воно невидиме, але таке реальне і живе. Напевно, саме реальне, що є – Життя. Це не матеріальні блага, адже все в цьому світі тимчасове, щастя – це внутрішній аспект кожної людини.

У нашому суспільстві поступово відроджується істинне поняття Щастя. Споживчий формат замінюється творчим, і ці зміни відбуваються в першу чергу всередині людини. Змінюється її світогляд, цілі, усвідомлення життя – змінюється і саме життя, вірніше Життя в ньому відроджується.

Від того, наскільки кожна людина щаслива, залежить і щастя суспільства в цілому, адже ми – одне. Розділені тільки матеріальні тіла, але у своїй суті всі люди єдині в Дусі.

Це розуміння прийшло до мене зовсім недавно, я відчула, що бути щасливою, відчувати зв'язок з Богом і жити цим таїнством – це і є справжнє Життя. Це те, що приводить мене до самої себе, те, що дає неймовірне наповнення і розширює мої кордони до нескінченності, до самого єства.

Найбільший гріх – йти проти своєї природи, проти свого внутрішнього почуття життя і сприймати видиме за реальне. Видимий світ – це всього лише віддзеркалення внутрішнього світу людини, тимчасовий притулок, умови для дозрівання Особистості, отримання досвіду.

Вченими ALLATRA SCIENCE вже доведено, що матеріальний світ насправді не такий, яким ми звикли його сприймати. Все, що ми бачимо, – це не що інше, як ілюзія.

 

Все, що ми бачимо, – це не що інше, як ілюзія

Хто я? Навіщо я живу? Для чого Бог створив мене і весь цей світ, в якому я тимчасово перебуваю, адже далеко не секрет, що тіло смертне, і вся краса цього світу для тіла зазвичай закінчується. І все? А що далі?

Задавши одного разу собі ці питання, я отримала відповіді не одразу, хоча та маленька дівчинка всередині мене знала і відчувала їх, вони у неї завжди були...

 

Пам'ятаєте? Лише згадати...

Був період у житті, коли я почала відчувати в області сонячного сплетіння неймовірно приємне незвичайне тепло. Це тепло виникало саме по собі і посилювалося до печіння, жару. Час в такі моменти зупинявся, я ніби потрапляла в інший світ — щасливий. Я шукала відповідь на питання, що це, як з цим бути. Питала у всіх, у кого тільки могла. Чи переживав хто-небудь з моїх знайомих подібний досвід.

Познайомившись з книгами Анастасії Нових, я знайшла відповіді, і це було навіть більше, ніж відповіді – це внутрішнє відчуття чогось дуже рідного, справжнього. Це те, що я завжди і так знала, але забула. Є цитата з книги Анастасії Нових "АллатРа", яка дуже чітко відображає те почуття, яке я відчувала тоді і яке зараз супроводжує мене – це відчуття Дому:

“Дім істинний є тільки у Душі! І лиш Душа, воліючи туди, де Вічність, породжує те рідне чуття Дому, котрий й шукають люди все життя.”

Прийшло дуже ясне усвідомлення того, що світ, в якому я зараз перебуваю, не мій рідний дім, це всього лише тимчасовий притулок і йому є кінець. А те почуття, що відчуває Душа, і є справжнє, оскільки вона завжди прагне повернутися Додому. Коли я прочитала в книзі "АллатРа", що людина насправді живе, щоб змінитися внутрішньо, стати зрілою Духовною істотою і повернутися до Бога в своїй новій якості, всередині мене народилося справжнє щастя і подяка. ЖИТИ насправді чудово, коли знаєш для чого.

 

Олена Бережанська, учасниця МГР "АЛЛАТРА"

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 69

Підписатися на новини



Найбільший гріх – приймати цей світ за реальний - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 69
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція