Щастя служіння

Щастя служіння

"Бути Людиною, жити в ім'я вищих
духовних цілей, надавати посильну
допомогу людям – ось справжні
цінності, які можна знайти в
цьому світі і піти з ними у Вічність."

Анастасія Нових "Сенсей - IV"

 

Доброта – слово, відоме кожній людині. Її прояви в повсякденному житті з боку рідних, друзів, абсолютно незнайомих нам людей бувають, на перший погляд, настільки незначними, що вони деколи залишаються непоміченими. Але є щось особливе, щось незриме, те, що наповнює людину зсередини, почуття, яке неможливо не помітити. Його відчував кожен, хто зробив хоча б одну добру справу (і неважливо, «велику» чи «маленьку»), головне - щиро, як кажуть, від Душі!

Для людей, що йдуть по шляху духовного розвитку, добрі справи стають сенсом життя. Але тут є дуже важливий момент, з яким мені теж довелося зіткнутися, двічі потрапивши на гачок тваринного начала. Беручи участь у проектах МГР «АЛЛАТРА» у своєму місті, наповнювало мене гарне, світле почуття. І перша хитрість полягала в тому, що воно підмінялось тваринним началом на ейфорію і гординю. Працюючи над собою, відстежуючи свої думки, свій внутрішній стан протягом дня, вийшло простежити, в чому криється підміна. Ейфорія – це емоція, вона швидко спалахує, але так само швидко і згасає, залишаючи після себе порожнечу. Здавалося, все добре, з цим шаблоном впорався. Але знову попався на гачок своєї свідомості. Я так багато став приділяти увагу самокритиці, що просто заплутався і «бачив» в собі прояви гордині суцільно і поруч, намагаючись всіляко приглушити те, що відчував. Це було причиною внутрішнього конфлікту, дискомфорту, а відповідно і сумнівів у правильності моїх дій!

А зовсім недавно, на одному із заходів, організованих Координаційним центром МГР «АЛЛАТРА», які присвячені Агапіту Печерському, Лікарю Безкорисливому, першому Лікарю Київської Русі, я почув фразу, яка «врізалася мені в пам'ять. Коли учасники заходу ділилися досвідом спільної реалізації проектів, вони згадували те ж світле і прекрасне відчуття - щастя служіння! І ось тоді я нарешті зрозумів, а точніше відчув, те рідне і близьке, щастя служіння, служіння Духовному Світу! Завдяки цьому прекрасному почуттю я знайшов упевненість, розуміння правильності обраного шляху! Всі сумніви розсіялися, їм просто не залишилося місця. Є лише одне прагнення – служити Богу!


Автор: Олег Настусенко

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 52

Підписатися на новини



Щастя служіння - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 52
Схожі статті:


Коментарі
  • Eoll

    16.11.2016 23:54

    Друг, спасибо, что ты есть ))) Возьму на себя смелость дать совет, как не попадаться на уловку сознания (гордыню) в таких случаях – просто забудь. Забудь, что ты сделал доброе дело. Также помогает напоминание, что добрые дела это норма, нормальное поведение, нормальные взаимоотношения между людьми, а не удивительное, экстраординарное, или выходящее за рамки действие (понимание навязанное системой). Не нужно ждать “спасибо”, “балов”, “похвалы” … (ведь по факту неизвестно принесет действие добро или же нет), нужно воспринимать любое действие как услугу в первую очередь себе, как свою маленькую победу над собой – вот и повод для радости, для самодостаточной радости. Когда делаешь добро - это радость здесь и сейчас; в миг, когда доброе дело окончено  – это радость здесь и сейчас; следующий миг – это уже жизнь прошлым (картинкой, сознанием). Ценность прошлого – что оно является опытом, но не более. Немножко грустно получилось, прости, но лишь “окатив себя холодной водой” можно избавится от манечки величия – атаки другого рада (АллатРа т.127). Ну и напоследок хотелось бы привести, так сказать для полноты, один отрывок из АллатРа ст. 116 

    «Очень многие мысли человека мотивируются именно гордостью. Гордость — это чувство. А чувство, как таковое, это сила, энергия, это основа, на которой зарождается доминирующая мысль. Очень важно чем «окрашена» мысль: желаниями Животного начала или желанием Духовного начала. Ведь от этого зависит, превратится ли чувство, например, той же гордости, в гордыню, а значит, в чувство себялюбия, превознесение себя над другими, или же в чувство благородной, внутренней гордости за свои деяния на духовном пути в стремлении к Богу.»  

    Очень советую, дабы исключить неправильное истолкование наведенного отрывка, немножко освежить память и прочитать дальше в книге. На мой взгляд, здесь говорится о самодостаточном чувстве, которое не позволит человеку (Личности) поступить “друрно”, поступить “ниже собственного достоинства”, “опустится” до уровня низменного, потерять самоуважение. Если я ошибаюсь, прошу поправить.

    Окончить хочу словами: Родной, спасибо за твои добрые дела, за добро в тебе, за “счастье служения” ))).     

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція