Сила любові. Занурення в безчасся. Що це було?

Сила любові. Занурення в безчасся. Що це було?

Чому під час виконання духовної практики зникає звичне для моєї свідомості сприйняття себе? Як так виходить, що відчуття часу в цей момент повністю зникає, ти потрапляєш туди, де його взагалі не існує?

Ігор Михайлович у передачі "Свідомість і Особистість. Від завідомо мертвого до вічно Живого" говорить: “Духовним треба жити, а не займатися”.

Коли я в дні Живу цією Любов'ю Божою і сідаю ввечері в практику, наповнена радістю, то Джерело, яке цілий день струменіло, ніби перетворюється в океан, я пірнаю в нього з головою. А там немає часу. З власного досвіду, і досвіду деяких своїх близьких можу сказати, що Життя Особистості взагалі не передбачає наявність відчуття часу не тільки під час виконання духовної практики, але і протягом дня. І це дуже важливий момент — коли закінчується медитація, почуття і стан “тут і зараз” залишається. Навіть у дні: на роботі або в громадському транспорті я нічого не згадую і нічого не чекаю. У такому стані я не оцінюю поточні ситуації, не бачу себе в них якоюсь такою або іншою, не порівнюю себе ні з ким. Мені просто не до цього, тому що я Живу. І ось в такому випадку, коли я Живу кожну секунду цими глибинними почуттями, то немає потреби розуміти свідомістю те, що відбувається в духовній практиці, так як це Життя продовжується. І це продовження відбувається на чуттєвому рівні — рівні Особистості, а не в тривимірній площині свідомості, яка намагається розтлумачити те, що їй невідомо. 

На певному етапі духовного розвитку це природний процес. Коли під час духовної практики людина просто кудись провалюється, але свідомість не розуміє що відбувається. А Особистість відчуває, як якась сила втягує її. Це і є результат повного переключення сили своєї уваги із свідомості на чуттєвий діалог з Богом. Це і є те саме прагнення Особистості до найріднішого, до Джерела. А для свідомості інформація про процеси, що відбуваються з Особистістю під час духовної практики, закрита. Світ духовний свідомості не підконтрольний.  

Ігор Михайлович: "У зв'язку з тим, що свідомість активна, а Особистість ще недостатньо сильна, щоб постійно перебувати у свободі і незалежності, виходить таке ось випадання з часу. Це нормально, це природно. Просто треба духовно розвиватися далі і не переставати працювати над собою, ось і все".

 

Із передачі "Невидимий світ"

 

На питання відповідав Ігор Михайлович Данилов

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 421 В закладки

Підписатися на новини



Сила любові. Занурення в безчасся. Що це було? - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 421
Схожі статті:



Напуття дня

Хто творить з благими думками благе діяння, тому немає потреби сумувати про упущене, бо він набуває значно більшої сили для пізнання своєї душі, ніж перебуваючи в бездіяльності. Анастасія Нових, "Сенсей-І"

Коментарі (2)
  • Людмила

    06.06.2018 16:39

    Дякую щиро за те що ділитесь досвідом. Я такий стан безчасся відчувала лічені рази і те, як дотик, можна сказати.  Ясно, що практика відображує роботу протягом дня. Спасибі)

    Відповісти
  • Моринс

    01.03.2018 23:17

    Спасибо . У меня с погружением пока не очень получается, а чувство  благодарности испытываю. Иногда так же теряется ощущение времени.

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн

Контакти для зв'язку з учасниками
Руху з різних країн
в Координаційному Центрі
МОД АЛЛАТРА:

E-mail: [email protected]
Skype: allatra-center

Творимо разом


Розсилка актуальної інформації про нові статті на "АЛЛАТРА Вісті" і про інші проекти МОД "АЛЛАТРА"