СИМВОЛІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗНАКУ «СПІРАЛЬ» У ПЕРМСЬКОМУ «ЗВІРИНОМУ СТИЛІ»
Під час археологічної експедиції, музейних екскурсій мене зацікавили спіралі на артефактах «звіриного стилю». З першого курсу історичного факультету для мене внутрішньою потребою стало пізнання духовної складової культури. При дослідженні символічного значення знаків ми звертаємося до «великого серця» уральського етносу, відкриваючи дивовижний світ минулого. Розшифрувати загадкові знаки – заняття воістину захоплююче [1].
Вивчення спіралей на артефактах допомагає осмислити, у чому полягає сенс життя, які людські цінності. Звернення до цих питань закономірно тому, що всі визначення розуміння спираються на одну просту і звичну ідею: зрозуміти деякий об'єкт означає засвоїти його зміст. Розуміння вимагає участі всіх його форм свідомості. Немає підстав обмежувати вивчення предмета рамками логіки і методології науки. Вчуття – це не стільки емоції, скільки пізнання, як аспект розуміння. Це «суб'єктивні реальності» позиції дослідника. Розуміння пов'язує факти в єдине ціле, і тоді з'являється цілісність їхнього сприйняття. Особливо це стосується образотворчого мистецтва, коли частина його є вираз цілого. Тому уважно аналізувала на артефактах саме спіралі, знаки, що показують застосування духовних знань.
«Звіриний стиль» в історії духовної культури Прикам'я
Яскраве і своєрідне явище в історії духовної культури Прикам'я – це мистецтво металевої пластики – «звіриний стиль» протягом усього I тисячоліття н. е., до XII–XV ст. [2].
В середині I тисячоліття до н.е. від Передуралля до Західного Сибіру виникає традиція виготовлення культових литих мідних фігурок. Основними сюжетами стали зображення птахів (орнітоморфи), людей (антропоморфи) і звірів (зооморфи).
Більша частина колекцій культового лиття складається з випадкових знахідок на території Приуралля, Уралу та Західного Сибіру. Археологи співвіднесли це лиття з певними археологічними культурами. «Звіриний стиль» є як відображення особливої ідеї Ананьїнської культури фіно-угорських племен VIII-III століть до нашої ери, берег р. Ками. Далі Гляденівська культура Прикам'я III ст. до н. е. – V ст. н. е., Ломоватівська культура у Верхньому Прикам'ї III–VIII ст. н. е.
Поняття культур складають основу світоглядних схем, «канонів смислоутворення», що характеризують ту чи іншу епоху [3]. Тим більше це суттєво, адже культури не залишили письмових джерел.
Пам'ятки даних культур – це плоскі бронзові, рідше мідні бляшки із зображенням образів і композицій у вигляді тварин місцевої фауни, орнаментом на кераміці. Предмети, виконані у «звіриному стилі», можна побачити в експозиціях Ермітажу, Державного історичного музею, великих музеїв Європи, Азії та США.
Наприклад, спіралі на пам'ятці Ананьїнської культури – бронзова сокира.
Сучасна історична наука володіє величезним талановитим спадком археологів та етнографів про «звіриний стиль». Усе ж спеціальних досліджень спіралей у «звіриному стилі» нам не вдалося виявити. Висновки археологів дозволяють говорити про духовні знання творців предметів «звіриного стилю».
Для визначення смислів спіралей на артефактах враховуємо знання вчених-практиків про соціальні та культурні особливості уральського населення. Адже вони складалися в людях за певних умов життя, у ході процесів (розпад родових відносин) зі збереженням духовних знань. У сумі розглянуті факти сприяли вибору зображати спіралі на виробах. Підтримуємо наші роздуми інтерпретаційним характером археологічної думки, присвяченій семантиці артефактів «звіриного стилю». При цьому пам'ятаємо, інтерпретація археологічних матеріалів пов'язана із залученням етнографічних аналогій. Археологія найбільш повно фіксує часовий аспект культурно-історичного процесу, етнографія відображає механізм цього процесу, устрій, функціонування, повсякденне життя [5].
«Звіриний стиль» є чудовою рисою історико-культурної спадщини Прикам'я, що показує Белавін А.М., керівник Камської археологічної експедиції, доктор історичних наук. Андрій Михайлович присвятив усе життя археології та впевнено пише, що «звіриний стиль» відображає багато рис ідеології, свідомості та соціального устрою стародавнього суспільства у Прикам'ї. Він пояснює: пермський «звіриний стиль» – це культові ажурні або суцільні односторонні литі бронзово-мідні сюжетні пластини-плакетки, що входили в певні системні набори. Вони мали ідеологічне значення та є відображенням стародавніх вірувань [6].
Ломоватовські бляхи з різними сюжетами знаходили і знаходять у вигляді окремих скарбів у городищах, що свідчить про віднесення їх до речей обрядових із відображенням релігійних представлень [7].
Семантична система пермського «звіриного стилю», тобто вираз мови – слова, речення, тексти – позначають предмети, якості, дії, способи вчинення дій, відносини. Вона відображає, на думку мистецтвознавця Доміняк Олександра Володимировича, найбільш фундаментальні уявлення про єдність усього сущого, про споконвічний порядок, який укладений в негативних і позитивних явищах життя, оновленні світобудови [8]. У сюжетах ритуальних пластин стародавні майстри відображали світогляд свого народу, зашифровували своє бачення світобудови і ролі людини в ньому [2]. А сюжет зображення – це послідовність і зв'язок опису подій у житті народу, людини.
Сюжетика культових плакеток відображає космогонічні (про творіння, про походження) і генеалогічні (походження родів, встановлення родинних зв'язків) уявлення населення Уралу. Як вважає Оятева Олена Іванівна (старший науковий співробітник Відділу археології Східної Європи та Сибіру Державного Ермітажу), у плакетках можна вбачати своєрідні ілюстрації до міфології із соціально-педагогічним значенням [9].
Міф давав обґрунтування існуючого в природі та суспільстві світопорядку, і, наслідок, регулювання сформованих суспільних відносин, закріплення прийнятих норм моралі та системи цінностей, збереження звичаїв і традицій. Міфологія закріплювала прийняту в даному суспільстві систему цінностей, підтримувала, заохочувала певні форми поведінки [10].
Набори культових пластинок, розташовані в певному порядку, служили основою для викладення міфів, і, напевно, були обов'язковою приналежністю родового святилища. Через генезис, еволюцію сюжетів і образів «звіриного стилю» виділяють основні головні духовні ідеї і міфологію етносу [11]. Основою відтворення картини духовного світу є етнографічний матеріал (відомості про вірування народів і племен). У цьому матеріалі зафіксовані образи як єдність форми (зовнішній вигляд предмету) і змісту. Образи тварин виступають певними символами. Значимість образу концентрують ці символи шляхом відбору гранично виразних і ємних засобів [12]. А зміст, як частина образу, представлений знаком, по темі, що розглядається, – спіралями.
За описами археологів образ бляшок є представленням про загальний природний зв'язок у природі, яке було властиве людині до переходу до сім'ї, коли вона не виділяла себе з навколишнього середовища, тобто мислила себе частиною природи. Худяков Михайло Георгійович (археолог, викладач Казанського університету), Збруєва Анна Василівна (археолог, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології Академії наук), вважають, що вертикальне (паралельне напрямку вгору-вниз) «вчленіння» складних зображень могло бути пов'язане з уявленнями про багатоярусний устрій Всесвіту [13]. Археологи пов'язували появу деяких сюжетів бронзолітейного мистецтва з космогонічними уявленнями епохи розпаду родових відносин і поширенням землеробства [14]. Складні зооморфні зображення Смирнов Олексій Петрович пов'язував із процесом об'єднання родових груп і племен [15].
Родом прийнято називати колектив кровних родичів, які ведуть своє походження по одній лінії (материнська або батьківська) від спільного предка, які носять щось спільне. Серед предметів «звіриного стилю» є костюмні елементи із зооморфними образами. На думку Грибової Любові Степанівни (відомий етнограф, фахівець у галузі образотворчого мистецтва і фольклору фіно-угорських народів), вони представляли собою родові, фратріальні (сукупність родів) та племінні знаки-символи, відображали світоглядні уявлення про різні життєві середовища (відносини між людьми на певному просторі), про соціальну ієрархію та форми релігії. Складні багатофігурні композиції були своєрідними записами родових переказів, однофігурні – відображали родову, фратріальну і племінну оцінку їхніх власників [16].
У вищевикладеному тексті описували, у чому полягає духовна складова культурної спадщини Прикам'я. При цьому проаналізовані факти дозволяють стверджувати, що стародавні люди дійсно відображали свій світогляд, а опис значення знаків є почасти реконструкція світогляду. «Стародавній майстер» здійснював ретельний відбір і типізацію рис тварин, що цікавлять його та важливі для нього. Людина приписувала силам природи та неживим предметам якості розумних істот. В образі тварини проявлявся і сам об'єкт, і певне ставлення до нього людиною. Металева пластика навічно зафіксувала образ, що склався на момент відливки [17]. Етнографи відзначають, що слова зі значенням «метал» співвідносяться зі значенням «заговорювати», «проводити сакральні дії». Мабуть, метал вважався уособленням небесної сили [18].
В образах предметів із зооморфними мотивами спостерігаємо спіралі в центрі на божестві (Гляденівська культура), знак із конем, знак на ведмеді, очі собаки, образ змії, на птаху, гребені, на фігурі близнюків. За повідомленням археологів, переважну більшість «вершників» виявлено на святилищах Гляденово, Усть-Туй, Ільїнське, Черновське (Пермський край, Росія), що свідчить про культовий характер цих предметів [19]. На виробах зображення лося пізньої Ананьївської культури з'являються спіралі. Спіралі зустрічаються в намистах із кониками-пронизками (сер. I тис. до н.е. – поч. II тис. н.е.).
Цікаво спостерігати спіралі в центрі птахів у основі з трьома душами-птахами. Взаємозв'язок душі людини і птахів знайшов своє відображення в платівці. У більшості релігійних культів відмічена духовна сутність того чи іншого пернатого представника, його зв'язок із божественним. Іноді він сам виступає творцем усього сущого і майже завжди представляється посередником між богами і людьми. Антрополог Дмитро Миколайович Анучин (засновник Географічного музею в Росії, основоположник російської академічної географії) вважав вироби з орнітоморфними сюжетами символами зв'язку людини з духами, посередниками між ними, носіями людських бажань і молінь, провісниками волі богів, їхнього заступництва, втіленням божественної могутності [20].
Образ птаха – один із найбільш стійких образів у світоглядній моделі стародавнього уральського населення. Передня сутність, що відповідає за саморозвиток людини, за духовний рух, зображувалась у вигляді вільної птахи або коня, єдинорога. Дійсно представники археологічних культур могли знати про те, що являє собою людина в невидимому світі, про енергетичну конструкцію, про чотири сутності. Тому ми бачимо спіралі на пам'ятках.
Візуальний розгляд пам'яток показав, що знак імітує форму предмета, з яким він пов'язаний. У його визначення входить предмет позначення та адресат, ставлення знака до них. Значення знака очевидне, оскільки засноване на якості, яка цьому предмету відповідає: скеля – стійкість, спіраль – рух того, що не бачить людина, зображують лініями, які мають силу. Дана інтерпретація відповідає розумінню: спіралі – це енергії або їхнє поєднання в духовній практиці. Знак відображувався чуттєво, тому що людина описувала своє сприйняття того, що відбувається всередині себе. Згідно з книгою «АллатРа» [21], спіралі – позначення сил Аллата [22], первинної енергії, що породжує життєвий рух [23], якщо це пов'язано з інформацією про походження світу.
Спіраль, закручена за годинниковою стрілкою, означала позитивні, благотворчі духовні сили, а проти годинникової стрілки – негативні, руйнівні сили Тваринного розуму, які протидіють силам Аллата. Дане є вираз космологічних уявлень. Стародавні майстри, вважаємо, мали духовні знання, тому вони зображували на предметах знаки духовної сили, благотворчої сили.
Спіралі – умовні позначення напрямку руху енергій всередині людини, героя пластини, коли він утихомирює «тваринний розум» – вовка, хижака, перед духовною практикою. Для людей протягом тисячоліть, як і для сучасної людини, як і для мене, духовні практики є способами пізнання світу і самих себе. До того ж медитації дозволяють досягати значних результатів не тільки в галузі фізичного, але й важливого для людини духовного самовдосконалення. Під внутрішнім контролем людина позбавляється поганих думок. Чим частіше вона буде тримати позитивний образ, тим швидше в ній зрощується зерно Любові. Завдяки заняттям духовною практикою в людині пробуджується душа. Наявність знака у «звіриному стилі» говорить про володіння духовними знаннями людьми періоду в 1 тисячолітті н. е. На підставі чого так думаємо? Знання є інформація, що відображає в мисленні людини властивості існуючої дійсності для неї [24]. Застосування людиною своєї здібності – абстракції – дозволяє побачити за знаком знання для передачі його у спілкуванні. Бронзові вироби як артефакти, знаки самих себе в традиційній культурі, семантика яких втрачена, продовжували залишатися культовими, оскільки були знаками втілення стародавньої мудрості, у той же час, вони – образотворчі тексти, несуть у собі знаки – коди світорозуміння стародавніх людей [5].
Зображення спіралей були відомі з часів палеоліту. Їх можна знайти в додинастичному Єгипті, у Древній Індії, Китаї, у стародавніх культурах Криту і Мікен, у народів, які проживають на різних континентах – в Європі, Африці, доколумбовій Америці. Спіралі пермських артефактів схожі зі знаками стародавніх культур Євразії, Близького Сходу, Індії, Китаю.
Бачимо естетичний взаємозв'язок знака на артефакті з епохою, в якій він створювався. Вивчення предметів середньовічного мистецтва з точки зору їхньої знакової суті, аналіз образотворчих мотивів дозволяють побачити ступінь їхньго відображення в пластах міфологічної пам'яті. Виділення знаків на пам'ятках археологічних культур показує тенденції духовно-морального розвитку суспільства, людини протягом часу. Розуміння символічного значення знаків на пам'ятках – це збагачення духовно-моральними цінностями за допомогою культури, мистецтва.
Автор: Павлова Наталія Анатоліївна, історик, архівіст, дослідник, викладач історії
Ілюстрації предметів звіриного стилю:
Чердинський краєзнавчий музей імені О. С. Пушкіна http://museum-cherd.ucoz.com/index/0-2
Зібрання пермського звіриного стилю Пермського краєзнавчого музею http://museum.perm.ru/collections/all/kollektsiya-arheologii
Література:
[1] Белавин А.М., Оятева Е.И., Игнатьева О.В. Пермский звериный стиль в сокровищнице Государственного Эрмитажа. – Пермь: ОТ и ДО, 2009. С. 9.
[2] Балакин Ю.В. Урало-сибирское культовое литьё в мифе и ритуале / Отв. редакторы доктор исторических наук В.И. Матющенко, кандидат исторических наук В.Б. Яшин. – Новосибирск: Наука. Сиб. Предприятие РАН, 1998. – 288 с.
[3] Автономова Н.С. Понимание и язык // Познание и язык. – М.1984. С. 5.
[4] Археологическая карта республики Коми / Отв. редактор В.Н. Карманов. – Сыктывкар: ООО «Коми республиканская типография», 2014. – 416 с. с илл. – Режим доступа: https://illhkomisc.ru/arxeologicheskaya-karta-respubliki-komi-28-01-2015
[5] Липина Л.И. Семантика бронзовых зооморфных украшений прикамского костюма (сер. I тыс. до н.э. – нач. II тыс. н.э.) / Диссертация на соиск. уч.ст. канд.ист.наук. Специальность 07.00.06 – археология. – Ижевск, 2006. С. 38.
[6] Белавин А.М. Об этнической принадлежности Пермского средневекового Звериного стиля // Труды КАЭЭ ПГПУ. – Пермь, 2001. С. 14.
[7] Белавин А.М., Оятева Е.И., Игнатьева О.В. Пермский звериный стиль в сокровищнице Государственного Эрмитажа. – Пермь: ОТ и ДО, 2009. С. 4.
[8] Доминяк А.В. Рец. на кн.: Грибова Л.С. Пермский звериный стиль. – М., 1975 // СЭ. № 6. С. 68 - 73.
[9] Оятева Е.И. Мифологические персонажи и их отражение в художественной пластике Прикамья I – начала II тысячелетия н.э. // Искусство Прикамья по материалам художественной металлической пластики. – Пермь, 2003. С. 82 - 98.
[10] Олейников М.С. Мифология: Учеб. пособие. – М., 2015. – 277 с.
[11] Игнатьева О.В. К проблеме изучения пермского звериного стиля // Труды КАЭЭ ПГПУ. Выпуск 1 – 2. Пермь: ПГПУ, 2001. С. 24.
[12] Королькова Е.Ф. Теоретические проблемы искусствознания и «звериный стиль» скифской эпохи: К формированию глоссария основных терминов и понятий. – СПб, 1996. С. 21.
[13] Збруева А.В. История населения Прикамья в ананьинскую эпоху / Материалы и исследования по археологии Урала и Приуралья. Т. V. / МИА №30. – М., 1952. С. 128, 134. Худяков М.Г. Культово-космические представления в Прикамье в эпоху разложения родового общества // Проблемы истории докапиталистических обществ. 1934. № 11-12. С. 76 - 97.
[14] Худяков М.Г. Культово-космические представления в Прикамье в эпоху разложения родового общества // Проблемы истории докапиталистических обществ. 1934. № 11-12. С. 76-78. Чижова Л.В. Идеология древнего населения Урала и Западной Сибири: По мотивам культового литья. Автореф. дис. канд. ист. наук. – Л. 1983. С. 20 – 24. Павлова А.Н. Космологические символы в древнемарийском искусстве IXXI вв.» (семантический анализ археологического материала). Автореф. на соиск. уч. ст. к.и.н. – Ижевск, 1997.
[15] Смирнов А.С. Очерки древней и средневековой истории народов Среднего Поволжья и Прикамья // МИА. 1952. № 28. М. – Л. С. 10 – 23. Искусство пермского звериного стиля является формой родовой системы мировоззрения и, естественно, находит отражение во всех аспектах быта населения Прикамья I – начала II тыс. н.э.
[16] Грибова Л.С. Пермский звериный стиль. Проблемы семантики. – М.: Наука, 1975. С. 66.
[17] Подробнее: Соколова З.П. Культ животных в религиях. – М., 1972. С. 14, 15.
[18] Маковский М.М. Сравнительный словарь мифологической символики в индоевропейских языках. – М.: ВЛАДОС, 1996. С. 216 - 218.
[19] Гляденовское костище. Материалы раскопок 1995 - 1997 гг. из собрания Пермского областного краеведческого музея: каталог / Сост. А.Н. Лепихин, А.Ф. Мельничук. Графические рисунки А.В. Бушмакова. – Пермь, 1999. С. 18 – 20.
[20] Анучин Д.Н. К истории искусства и верований у приуральской чуди. Чудские изображения летящих птиц и мифических крылатых существ // МАВГР. Т. 3. – М., 1899. С. 100, 128.
[21] Новых А. АллатРа. – М.: Аллатра Русь, 2015. – 880 с.
[22] Указ. соч. С. 396.
[23] Указ. соч. С. 55.
[24] Лихачёв Д.С. Поэтика древнерусской литературы. – М., 1979. С. 96.
