Казка про Зірочку

Казка про Зірочку

З давніх давен в бездонному нічному Небі народилася Маленька Зірочка. Вона була такою крихітною, такою чудовою; її старші сестри кожну ніч розпалювали яскраві вогники, щоб висвітлювати людям Шлях, але Маленьку Зірочку навряд чи хтось міг розгледіти із Землі...
 
– Дідусю Місяць! – питала вона, погойдуючись в його ласкавих обіймах, – чому інші Зірки такі великі, а я – така маленька?
 
– Тому що у кожного з вас своя доля, Онученько, – відповідав старець, посміхаючись.
 
– Дідусю Місяць! – не вгамовувалася Маленька Зірка. – А яка у мене доля?
 
– А хто ж знає, Онученько, – відповідав той, виглядаючи із-за хмари. – Одним долею дано в Небі світити, а іншим і на саму Землю спускатися доводиться...
 
– Небо, миле, рідненьке! – кликала Зірочка. – А можна мені на Землю спуститися?
 
Небо мовчало і лише обіймало крихітку такою бездонною глибиною, що серце її завмирало в тиші і спокої, а маленькі промінчики тремтіли від щастя. Так вони і жили...
 
Але одного разу, ледь-ледь прокинувшись на заході, Маленька Зірка обернулася до Землі – і нічого не побачила! Все Небо від краю до краю затягнули важкі сірі хмари...
 
– Сьогодні Маленька Дівчинка залишиться одна вдома, – перешіптувалися вони.
 
– Вона залишиться одна, в темряві...
 
– І нікому буде запалити свічку...
 
– І ні одна зірка не зможе світити їй...
 
Крихітка злякано озирнулася на сестер – їх яскраві вогники хоробро спалахували в Небі, але не могли перемогти темряву, що клубочилась внизу...
 
– Що ж буде з Дівчинкою? – вигукнула Зірочка, дивлячись в бездонну Небесну глибину.
 
Вона з надією чекала відповіді, але Небо мовчало, обгорнувши тишею весь світ... І тоді Маленька Зірка в розпачі скрикнула:
 
– Якщо ніхто в цілому світі не може – то я зроблю це! Я спущуся на Землю і буду світити для Неї, наскільки мені вистачить сил! – Та зірвалася вниз.
 
Сестри злякано зойкнули; Місяць виглянув з-за обрію... А мовчазне Небо раптом тихо промовило, сяючи бездонною глибиною:
 
– Лети, моя Хоробра Зірочка! Лети, але пам'ятай – лише на одне бажання вистачить твоїх сил...
 
Яскравим срібним розчерком помчала Маленька Зірка до Землі. Чорні хмари в одну мить розступилися перед нею – і одразу ж внизу заблищали, заіскрилися яскравими вогнями нічні міста! Вони були світлі, так прекрасні, що Зірочка, одразу забувши про все на світі, вигукнула:
 
– Як чудово! Я ніколи не бачила такої краси!
 
Почувши дзвінкий голос, люди здивовано підняли голови – хто це там кричить? – і відразу помітили спрямовану вниз Маленьку Зірку.
 
– Треба встигнути загадати бажання, поки вона не зникла! – сполошилися вони і стали навперебій згадувати, чого ж хочуть.
 
– Мені б дах швидше відремонтувати, – поскаржився чоловік.
 
– А мені – щоб спина не боліла, – прошамкала згорблена бабця.
 
– А мені плюшевого ведмедика, – несміливо попросив хлопчик, обіймаючи іграшкового зайця.
 
– А мені... А мені... А мені... – понеслося з усіх боків.
 
Маленька зірка здригнулася, стрімко тьмяніючи.
 
«Лише на одне бажання вистачить твоїх сил...» – відразу згадала вона. Але яке ж з них? Їх так багато!
 
– А мені доньку заміж видати!
 
– А мені справедливості, нарешті, домогтися!
 
– А мені наїстися донесхочу...
 
– А мені... А мені... А мені...
 
Зірочка зовсім розгубилася серед цього потоку. Вона заплющила очі, намагаючись не слухати, що говорять люди – адже не за цим же вона падала з Неба! Падала – за чимось важливим, дуже важливим... Але за чим?..
 
«Лише на одне бажання вистачить твоїх сил...»
 
– О, велике Небо! – сказала Маленька Зірка. – Якщо ти чуєш мене, подай мені знак! Я повинна згадати!
 
І в ту ж мить вона побачила Її. Маленька Дівчинка стояла біля темного вікна, заворожено дивлячись на падаючу зірку. Вона залишилася зовсім одна, в повній темряві; нікому було запалити свічку і прогнати страшний морок. Але їй не було страшно. Вона дивилася на маленький вогник, який прорвався крізь щільну пелену хмар – і посміхалася.
 
– Здрастуй, – тихо сказала Маленька Зірка, опускаючись в Її долоні.
 
– Здрастуй, – так само тихо відповіла Дівчинка. – Я знала, що ти прилетиш.
 
– Я буду світити тобі, – запропонувала Зірка, розправляючи промінчики, щоб відігнати морок.

– А я не дам тобі охолонути, – озвалася Дівчинка, зігріваючи долоньки теплом дихання.
 
– У мене залишилося трохи сил, – запропонувала Маленька Зірка. – Я все ще можу виконати одне твоє бажання...
 
– Але тоді ти згаснеш? – запитала Маленька Дівчинка.
 
– Напевно... – відповіла Зірка.
 
– Тоді я хочу...
 
Дівчинка на мить замислилась, а потім з посмішкою продовжила:
 
– Так, я хочу, щоб ти світила. Світила вічно – і вдень, і вночі, крізь хмари і стіни, крізь людські серця і Душі, розганяючи там морок... І тоді нікому-нікому, ніколи-ніколи не доведеться залишитися в повній темряві!
 
Маленька Зірка здригнулася... Але ось, підкинута вгору ніжними руками, спочатку невпевнено, а потім все швидше і швидше помчала вгору, крізь скупчення людських бажань, крізь важкі хмари, поміж миготливих сестер – прямо до бездонної глибини Неба.
 
– Здрастуй, – тихо сказала Маленька Зірка, опускаючись в Його долоні.
 
– Здрастуй, – тихо відповіло Небо, яке вмістилося в грудях Маленької Дівчинки.
 
– Здрастуй, Маленька Зірка, – тихо сказала Дівчинка, посміхаючись. – Я знала, що ти прилетиш...
 

Аннета Хельс

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 84

Підписатися на новини



Казка про Зірочку - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 84
Схожі статті:


Коментарі
  • Лилия

    24.04.2017 20:30

    Спасибо большое за Чудо..почувствовала себя и девочкой и звездочкой и Небом

    Відповісти
  • Виталий

    11.02.2017 16:54

    Это одна из лучших сказок, что я читал). Как важно, работая над собой, не унывать ни при каких обстоятельствах, верить в себя, в свою маленькую звездочку.

    Спасибо Творцу и проводнику. В сочетании с песней вообще волшебно)

     

    Відповісти
  • motilek108

    23.12.2016 15:20

    Дорогая ,слова на столько  малы чтоб высказать тебе Аннета благодарность..

    глаза сырые, текст расплывется...Благодарю за  весть благую,  слог и задум воистину Ангела

     

    Відповісти
  • Vyacheslav

    23.12.2016 14:32

    Замечательная сказочка! Чувственная! Спасибо большое! )

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція