Казка про Зірочку
- Доступний переклад:
Русский
Українська- Роздрукувати
Потрібне оновлення.
Для програвання мультимедіа вам необхідно оновити ваш браузер до останньої версії або оновити ваш Flash плагін.
Для програвання мультимедіа вам необхідно оновити ваш браузер до останньої версії або оновити ваш Flash плагін.
З давніх давен в бездонному нічному Небі народилася Маленька Зірочка. Вона була такою крихітною, такою чудовою; її старші сестри кожну ніч розпалювали яскраві вогники, щоб висвітлювати людям Шлях, але Маленьку Зірочку навряд чи хтось міг розгледіти із Землі...
– Дідусю Місяць! – питала вона, погойдуючись в його ласкавих обіймах, – чому інші Зірки такі великі, а я – така маленька?
– Тому що у кожного з вас своя доля, Онученько, – відповідав старець, посміхаючись.
– Дідусю Місяць! – не вгамовувалася Маленька Зірка. – А яка у мене доля?
– А хто ж знає, Онученько, – відповідав той, виглядаючи із-за хмари. – Одним долею дано в Небі світити, а іншим і на саму Землю спускатися доводиться...
– Небо, миле, рідненьке! – кликала Зірочка. – А можна мені на Землю спуститися?
Небо мовчало і лише обіймало крихітку такою бездонною глибиною, що серце її завмирало в тиші і спокої, а маленькі промінчики тремтіли від щастя. Так вони і жили...
Але одного разу, ледь-ледь прокинувшись на заході, Маленька Зірка обернулася до Землі – і нічого не побачила! Все Небо від краю до краю затягнули важкі сірі хмари...
– Сьогодні Маленька Дівчинка залишиться одна вдома, – перешіптувалися вони.
– Вона залишиться одна, в темряві...
– І нікому буде запалити свічку...
– І ні одна зірка не зможе світити їй...
Крихітка злякано озирнулася на сестер – їх яскраві вогники хоробро спалахували в Небі, але не могли перемогти темряву, що клубочилась внизу...
– Що ж буде з Дівчинкою? – вигукнула Зірочка, дивлячись в бездонну Небесну глибину.
Вона з надією чекала відповіді, але Небо мовчало, обгорнувши тишею весь світ... І тоді Маленька Зірка в розпачі скрикнула:
– Якщо ніхто в цілому світі не може – то я зроблю це! Я спущуся на Землю і буду світити для Неї, наскільки мені вистачить сил! – Та зірвалася вниз.
Сестри злякано зойкнули; Місяць виглянув з-за обрію... А мовчазне Небо раптом тихо промовило, сяючи бездонною глибиною:
– Лети, моя Хоробра Зірочка! Лети, але пам'ятай – лише на одне бажання вистачить твоїх сил...
Яскравим срібним розчерком помчала Маленька Зірка до Землі. Чорні хмари в одну мить розступилися перед нею – і одразу ж внизу заблищали, заіскрилися яскравими вогнями нічні міста! Вони були світлі, так прекрасні, що Зірочка, одразу забувши про все на світі, вигукнула:
– Як чудово! Я ніколи не бачила такої краси!
Почувши дзвінкий голос, люди здивовано підняли голови – хто це там кричить? – і відразу помітили спрямовану вниз Маленьку Зірку.
– Треба встигнути загадати бажання, поки вона не зникла! – сполошилися вони і стали навперебій згадувати, чого ж хочуть.
– Мені б дах швидше відремонтувати, – поскаржився чоловік.
– А мені – щоб спина не боліла, – прошамкала згорблена бабця.
– А мені плюшевого ведмедика, – несміливо попросив хлопчик, обіймаючи іграшкового зайця.
– А мені... А мені... А мені... – понеслося з усіх боків.
Маленька зірка здригнулася, стрімко тьмяніючи.
«Лише на одне бажання вистачить твоїх сил...» – відразу згадала вона. Але яке ж з них? Їх так багато!
– А мені доньку заміж видати!
– А мені справедливості, нарешті, домогтися!
– А мені наїстися донесхочу...
– А мені... А мені... А мені...
Зірочка зовсім розгубилася серед цього потоку. Вона заплющила очі, намагаючись не слухати, що говорять люди – адже не за цим же вона падала з Неба! Падала – за чимось важливим, дуже важливим... Але за чим?..
«Лише на одне бажання вистачить твоїх сил...»
– О, велике Небо! – сказала Маленька Зірка. – Якщо ти чуєш мене, подай мені знак! Я повинна згадати!
І в ту ж мить вона побачила Її. Маленька Дівчинка стояла біля темного вікна, заворожено дивлячись на падаючу зірку. Вона залишилася зовсім одна, в повній темряві; нікому було запалити свічку і прогнати страшний морок. Але їй не було страшно. Вона дивилася на маленький вогник, який прорвався крізь щільну пелену хмар – і посміхалася.
– Здрастуй, – тихо сказала Маленька Зірка, опускаючись в Її долоні.
– Здрастуй, – так само тихо відповіла Дівчинка. – Я знала, що ти прилетиш.
– Я буду світити тобі, – запропонувала Зірка, розправляючи промінчики, щоб відігнати морок.
– А я не дам тобі охолонути, – озвалася Дівчинка, зігріваючи долоньки теплом дихання.
– У мене залишилося трохи сил, – запропонувала Маленька Зірка. – Я все ще можу виконати одне твоє бажання...
– Але тоді ти згаснеш? – запитала Маленька Дівчинка.
– Напевно... – відповіла Зірка.
– Тоді я хочу...
Дівчинка на мить замислилась, а потім з посмішкою продовжила:
– Так, я хочу, щоб ти світила. Світила вічно – і вдень, і вночі, крізь хмари і стіни, крізь людські серця і Душі, розганяючи там морок... І тоді нікому-нікому, ніколи-ніколи не доведеться залишитися в повній темряві!
Маленька Зірка здригнулася... Але ось, підкинута вгору ніжними руками, спочатку невпевнено, а потім все швидше і швидше помчала вгору, крізь скупчення людських бажань, крізь важкі хмари, поміж миготливих сестер – прямо до бездонної глибини Неба.
– Здрастуй, – тихо сказала Маленька Зірка, опускаючись в Його долоні.
– Здрастуй, – тихо відповіло Небо, яке вмістилося в грудях Маленької Дівчинки.
– Здрастуй, Маленька Зірка, – тихо сказала Дівчинка, посміхаючись. – Я знала, що ти прилетиш...
Аннета Хельс
Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.
| Казка про Зірочку проголосувавших: 102 |
Схожі статті:
Алина
05.06.2018 23:01
Неочікувала що казка може так захопити і зачепити душу....вражаюче сильно і глибоко!!!
ВідповістиЮрій
17.12.2017 22:15
Сильно!!!
ВідповістиЛилия
24.04.2017 20:30
Спасибо большое за Чудо..почувствовала себя и девочкой и звездочкой и Небом
ВідповістиВиталий
11.02.2017 16:54
Это одна из лучших сказок, что я читал). Как важно, работая над собой, не унывать ни при каких обстоятельствах, верить в себя, в свою маленькую звездочку.
Спасибо Творцу и проводнику. В сочетании с песней вообще волшебно)
Відповістиmotilek108
23.12.2016 15:20
Дорогая ,слова на столько малы чтоб высказать тебе Аннета благодарность..
глаза сырые, текст расплывется...Благодарю за весть благую, слог и задум воистину Ангела
ВідповістиVyacheslav
23.12.2016 14:32
Замечательная сказочка! Чувственная! Спасибо большое! )
Відповісти