Сенс життя: померти або прокинутися

Сенс життя: померти або прокинутися

Кожна людина рано чи пізно задається цим питанням: «Так у чому ж все-таки сенс життя? Адже не може бути життя настільки примітивним, щоб поїсти, поспати, погуляти, задовольнити свої потреби... І все?».

Всі по різному підходять до цього питання. Хтось мимохіть, мимохідь, хто серйозно переймається пошуком відповіді, вирушаючи заради цього в подорожі по всьому світі, в найбільш екзотичні країни...

В мою голову це питання почало приходити з самого дитинства. Щоб полегшити мої старання, «розумні» люди навіть підказали готову відповідь. Потрібно:

1) посадити дерево;
2) побудувати будинок;
3) народити дитину.

Все це я виконала. Тоді чому я не відчуваю себе щасливою?!

Можливо, потрібний солідніший будинок (он – у сусіда який шикарний, з колонами), може більше дітей? Можливо, щастя в них, і я живу для того, щоб дати якомога більше потомства? Ммм... тоді, що значу я сама по собі? Сама по собі я не маю значення? Саме по собі моє життя безглузде, а основна мета – це потомство? Але тоді і мої діти теж безглузді, адже мета їхнього життя – також потомство! Зачароване коло... Можливо, збільшення потомства необхідне для того, щоб хтось з них досяг певних висот і вніс корисний, значущий внесок в розвиток суспільства, науки, мистецтва? Кому потрібно? Для чого ж тоді я?! Знову виходить, що сама по собі я нічого не варта, а річ виявляється в розвитку науково-технічного прогресу? Для кого? Для чого?

Гаразд, припустимо... Раніше люди ходили пішки, їздили на конях, потім прогрес дійшов до велосипеда, тепер – до швидкісних машин, літаків, навіть космос почали освоювати! Раніше люди спілкувалися між собою в межах свого поселення і дізнавалися новини від мандрівників, тепер спілкування можливе в прямому ефірі між різними континентами. Раніше читали книги, писали один одному листи, чекали звістки від близької людини довгими днями, тижнями, місяцями. Тепер...

Так, прогрес очевидний! Але що змінилося для людини в глобальному плані? Ми стали розумнішими? Розширився кругозір? Стало глобальнішим світосприйняття? Навпаки, наші інтереси звелися до банального споживчого формату, наше мислення стало більш обмеженим, а світогляд – вужчим. Помітила, що за короткий проміжок часу через мене проходить величезна кількість інформації (купа статей, дописів, фільмів), але нічого з цього я не запам'ятовую і не можу застосувати на практиці...

Можливо, науково-технічний прогрес полегшив нам працю? Адже кажуть, що лінь – двигун прогресу. Тоді чому, маючи сучасну техніку, ми стали більш зайнятими, чому ми цілими днями на роботі, а ввечері падаємо без сил? І ми вже не помічаємо краси ранкового сходу, краплі роси на траві, блиск зірок нічного неба. Я помітила, що навіть практично перестала бачити сонце, все більше замінюючи його світлом телевізора або монітора комп'ютера. У нас не залишилося часу на спілкування один з одним, окрім як дурного листування в соціальних мережах, і пізнавання пліток з новинної стрічки. Де ж при всьому цьому прогресі знайти хоч трішки часу для себе, заглянути всередину себе, зрозуміти, чи потрібно все це мені, чи це не мої потреби, а нав'язані все тими ж «розумними людьми»? А якщо випадково видається така можливість зупинитися, побути наодинці з собою, то раптом стає страшно... Починають долати дурні думки, поняття сенсу життя ще більше заплутується, і ми ще більше прискорюємося, придумуємо собі нові заняття, знаходимо розваги і біжимо, біжимо, біжимо.

«На жаль, часто буває, що життя пролітає дуже стрімко, і людина навіть не встигає зрозуміти, для чого вона взагалі народилася, на що була розтрачена сила її уваги, на які дріб'язки-брязкальця (порожні бажання, з'ясування відносин, боротьба за лідерство і так далі) вона розміняла свій цінний резерв життєвих сил.»

З книги Анастасії Нових «АллатРа»

Так виходить, що ми не розвиваємося, а швидше – деградуємо. Деградуємо, як особистості! Наше життя зводиться до нав'язаних шаблонів і пріоритетів, до банального «пити, їсти, спати, розважатися», і чим більше, тим крутіше!!! А «хочушок» при цьому хоч відбавляй: нові туфлі, плаття, шуба; новий телефон, телевізор, комп'ютер; нова машина, квартира, дача... Хочу, хочу, хочу... Шафа вже тріщить, але одягти як і раніше нема чого. А науково-технічний прогрес старається, працює на наше «благо». Нова вдосконалена техніка не змушує себе чекати, модні сукні, прикраси... Сусід з'їздив на розрекламований курорт, а як же Я?! Треба напружитися, грошиків відкласти, взяти кредит і теж з'їздити, сфотографуватися, викласти в мережу, треба довести, хто кращий...

Ну з'їздив... Ну купив… І що? Відчуваємо щастя? Задоволені? Ні в якому разі! Завжди знаходиться щось, чого у тебе немає, і «хочушок» стає ще більше. Так може, пора зупинитися, сказати: «Стоп!» Задати собі питання: «Для чого все це? Що далі? Що потім?» А потім «у всіх однакове – це смерть! І в ній все? У ній сенс? Для когось вона – закінчення всього, а для когось- початок... Початок життя справжнього, вічного!

Так у пошуках відповіді на своє питання я прочитала багато книжок, переглянула багато фільмів, шукала себе в релігії, поїздила по світу і т. д. Багато цікавих людей, багато корисної інформації траплялося на моєму шляху. Але склалося все це в єдину картину, наповнилося істинним змістом тільки тоді, коли познайомилася з творчістю Анастасії Нових, а особливо з книгою «АллатРа», в якій зібрані і доступно пояснені основи і мета людського життя – духовний розвиток. Після прочитання книги «АллатРа» все, що відбувається навколо мене і всередині мене стало зрозумілим і осмисленим. Життя наповнилося фарбами!

«Що може бути важливіше в житті людини, ніж духовний розвиток? Це основна мета і сенс життя. Історія людства, зафіксована в знаках та символах, свідчить про важливість цього питання навіть у настільки далекі часи, незалежно від тих умов, у яких проживали люди. Для них духовний розвиток був головним, а матеріальне життя — другорядним. А зараз? Нові покоління, хоча й живуть у більш комфортних умовах у порівнянні з давніми людьми, але все частіше вибирають верховенство матеріальних цінностей, пускають своє життя за вітром, керуючись споживацькими пріоритетами суспільства..

У сучасному світі люди забувають одну просту істину: час їхнього життя пролітає дуже швидко. В реалізації своїх матеріальних бажань вони бачать деяку ступінь своєї свободи. Насправді ця свобода умовна, вона ілюзорна. Людина насправді не може володіти ніким і нічим у матеріальному світі, навіть якщо вона завоює значний його простір, народи і отримає владу над багатьма його багатствами. Вона народжується одна і вмирає одна. Цей світ для людини є лише інформаційною ілюзією, що створює умови для підтвердження її домінуючого вибору.»

З книги Анастасії Нових «АллатРа»

Далі шляхи Господні привели мене в групу однодумців, які теж прочитали цю книгу і надихнулися знаннями, викладеними в ній. Як виявилося, книги Анастасії Нових торкнулися душі багатьох людей. Спілкуючись, ми допомагаємо один одному, розвиваємося і працюємо над собою. Кожен по мірі можливостей робить внесок у духовне вдосконалення не тільки себе, але і всього суспільства, поширюючи отримані знання і реалізуючи соціально-моральні проекти.

«У суспільстві необхідно створити умови, щоб нові Особистості, які прийшли в цей світ, розуміли головний сенс життя: нарощувати свою духовну силу, дотримуватися природних для людини культурно-моральних основ, проявляти більше людяності, доброти у своїх думках, словах і справах, вдосконалюватися у внутрішній роботі над собою і, в остаточному підсумку, спасти свою Душу.»

З книги Анастасії Нових «АллатРа»

Отже, мета чітко сформульована і позначена. Це – вдосконалення себе, розвиток себе як Особистості для з'єднання з Богом!

Але разом з тим зрозуміло, що досягнення її – величезна праця! Це постійна самодисципліна, подолання своєї ліні, перемога над спокусами. Як виявилося, це в рази складніше, ніж побудувати будинок, незрівнянно важче, ніж посадити дерево і т. п.. Я тільки на початку шляху, але тепер я чітко бачу мету і уявляю кінцевий пункт. Я припинила пошуки відповіді на питання «навіщо» і тепер кожну хвилину працюю над собою. І це таке щастя!!! Така радість переповнює від усвідомлення того, що все в цьому світі має значення! І одночасно виникла радість від усвідомлення власної відповідальності!

Раптом так захотілося поділитися цим розумінням! Поділитися для того, щоб ще чиєсь життя знайшло сенс, радість від існування. Щоб наше спільне тимчасове перебування тут було не мукою, а радісною школою, в якій ми удосконалюємося і отримуємо диплом для виходу на якісно інший рівень – Духовного преображення. Адже від вибору кожної людини залежить доля суспільства в цілому!


Тетяна

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 126

Підписатися на новини



Сенс життя: померти або прокинутися - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 126
Схожі статті:


Коментарі
  • Анна

    12.10.2017 18:11

    Татьяна, спасибо большое за статью! Это откровение! Вопросы, затронутые в статье, актуальны для КАЖДОГО человека.

    Відповісти
  • Юрий

    19.04.2017 17:37

    Статья, как весточка из родного Дома. О Главном действительно. Резонирует внутри написанное. Благодарность за наблюдение и интересное исследование для блага всех нас на этой прекрасной Земле! 

    Відповісти
  • Елена

    14.04.2017 13:30

    Спасибо большое за статью. 

    Каждое предложение откликалось внутри меня чем-то очень знакомым, теми же мыслями, фразами, осознаниями.

    Вроде бы, ничего нового в ней нет, лично для меня сейчас, но точно описаны мои мысли раньше, еще до прочтения книг А.Новых, и сейчас, уже имея новое понимание цели жизни...Ведь и правда, поменяв цель на новую- познание себя и духовное совершенстование, жизнь становится другой, наполненной светом, радостью и это уже не прошлый бег по кругу за новыми машинами, домами, дорогими обновками... 

    Еще раз благодарность автору за статью :)

     

    Відповісти
  • Елена Солнечная

    13.04.2017 16:13

    Спасибо большое! Просто, понятно и о Главном!

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція