СТРАХ... Мій досвід, коли не страшно!

СТРАХ... Мій досвід, коли не страшно!

Цього літа я побувала на семінарі з "Психології і психотерапії АЛЛАТРА". Однією з тем, яку ми розглядали на семінарі, була – страх. Вивчення даної теми ми почали не з теорії (залучення своєї свідомості, аналізу інформації), а з практичного заняття.

Ведуча семінару, Тетяна Зінченко (практикуючий психотерапевт, реабілітолог), запропонувала об'єднатися в малі підгрупи по 5 чоловік і з допомогою пластиліну зобразити свій найсильніший страх. І ось почалися мої спостереження. Вирішила, що ліпити буду свій давній страх – страх першого кроку. Свідомість, почувши завдання, одразу почала проявляти активність і говорити: давай зробимо клітинку і тебе, як тіло туди посадимо, все похмуро, загратовано і пішла накручувати картинки все темніші та страшніші. А в цей момент руки беруть зелений пластилін, розм'якшують його в руках і починають ліпити великі красиві листки квітки лотоса. Ось з'явилися три величезні листочки, основа, фундамент творчості. А далі ручки потягнулися за рожевим і білим пластиліном, додаючи до нього білого кольору, один за одним в моїх руках почали з'являтися ніжні пелюстки Лотоса. Квітка ліпилася повністю розкритою з жовтою серцевинкою і насінням. Всередині я відчувала вібрацію своєї внутрішньої квітки, повний спокій і гармонію. Свідомість вже не могла порушити нашу гармонію, але наполегливо задавала питання: "А де страх, де страх, де?!"

Руки неохоче потягнулися за маленьким шматочком чорного пластиліну, і зробивши кілька маленьких крапельок я їх недбало покидала на вже готову композицію.

І тут знову почалися подиви в спостереженні. Але ж маленькі шматочки чорного пластиліну не потрапили на саму квітку, а лише злегка зачепилися на зелених листочках. Вони були як краплі, якщо на них не звертати уваги, то вони просто зникнуть.

І в цей момент, через таку просту з боку практику – ліплення пластиліном, до мене почали приходити відкриття. Що всередині мене страху немає! Коли я – Особистість і не слухаю наполегливого голосу своєї свідомості, то я нічого не боюся, і картинка світу, зафіксована в такий момент з пластиліну, і та, що я відчувала всередині – була гармонійною і цілісною. Як кажуть – тиша і благодать! І ще, не будувалися клітини та паркани, а ті крапельки страху, що впали на листя, було чітке розуміння, що вони зовнішні і не увійдуть усередину мене, якщо я не наповню їх своєю увагою. А впадуть, як крапельки з листочка або випаруються в повітрі.

В такому гармонійному стані я з радістю поділилася з друзями процесом своїх внутрішніх відкриттів та пізнань під час цього етапу нашої групової роботи. І друзі мені поставили ще одне розширююче питання, чи є у мене зовнішні фактори, щоб подолати страх першого кроку, тому що моя розповідь про внутрішню опору була для них досить переконливою. Я замислилась, а потім з їхньою допомогою зрозуміла, що поруч зі мною багато хороших і добрих людей, які завжди готові простягнути руку допомоги і підтримати на перших етапах руху в нових і невідомих напрямках.

Наступним завданням було – розширити нашу композицію з пластиліну новими усвідомленнями. Я швиденько прибрала чорні крапельки, і прийшло розуміння, що хочу зобразити трьох нових друзів на шляху у вигляді бутонів лотоса. Сказано – зроблено! Але подивившись на змінену композицію, я раптом зрозуміла ще глибше, що себе я зобразила у вигляді розкритого Лотоса, а своїх друзів у вигляді бутонів. І руки одразу потягнулися знову вносити зміни. І тут сталася ще одна чарівна подія, друзі, з якими ми були в підгрупі одразу запропонували допомогу. І вже на практиці почалося єднання і спільна робота: хтось додавав серцевинки, хтось насіння квітки, хтось додавав листочки в нові розкриті Особистості-Лотоси, що йдуть поруч дорогою. У цей момент Душу наповнювало тільки внутрішнє щастя і єдність. Це був просто приголомшливий досвід, ще одне підтвердження, що все просто і на такому простому завданні відбулися такі глибокі усвідомлення.

Отже, яку частину теоретичного матеріалу вдалося відчути і усвідомити на практиці?

По-перше, про двоїсту природу людини. Було чітке розділення: я – Особистість (або ще як кажуть – "я єсмь"), і Свідомість, що голосно говорить.

По-друге, чітке розуміння, що Свідомість звучить голосно, нав'язливо, а внутрішній голос тихий, рівний і дуже спокійний, як тиха музика всередині.

Це підтвердило знання, що у кожного з нас, як людської істоти, є двоїста природа. І в нас є два начала: матеріальне (ілюзорне, тимчасове) і духовне (істинне, вічне). За допомогою даної практичної вправи я змогла отримати свій власний внутрішній досвід сприйняття себе Особистістю – духовною істотою. Я відчула в собі частинку вічності – власну Душу, вона співала тихим чарівливим голосом і наповнювала мене чистою і безкрайньою любов'ю.

Дуже цінним стало те, що я отримала досвід спокійного спостереження за подіями – досвід Спостерігача від Духовного начала. Про важливість такого спостереження часто повторюється в книзі А. Нових «АллатРа», і в цій практиці я чітко змогла отримати свій особистий практичний досвід.

Дуже показовим для мене був досвід перемикання уваги на творчі думки. Адже як я писала спочатку, свідомість наполегливо намагалася відволікти і повести мою увагу на страх і саме його наповнити моєю енергією. Безцінним став для мене досвід і глибоке усвідомлення, що інструментом управління моїм внутрішнім станом є моя увага.

Як говориться в книзі А. Нових:

“Увага — це сила, початок творення.”

По-третє, цей досвід затвердив мене в розумінні, що сенс життя не лежить у матеріальній площині. Це усвідомлення затвердило і допомогло зрозуміти, що легше перестати чіплятися за цінності матеріального світу і зробити кроки до набуття істинної внутрішньої опори, свободи від страху.

А тепер найголовніше усвідомлення, яке розкриває тему даної статті.

Страх першого кроку або будь-який інший страх – це емоція нашої Свідомості.

“Страх розумної матеріальної структури перед неминучістю знищення як раз і є основною причиною, через яку в людини і виникає внутрішнє протистояння Богу і його світу, яке йде від Тваринного начала. Подібне протистояння з'являється там, де зіштовхуються або перетинаються духовний і матеріальний світи. Це явище в деяких релігіях описують як битву архангелів із грішними ангелами. Але насправді все це асоціації. Це не означає, що хтось десь веде небесну війну за Душу людини. Все це відбувається тут і зараз у кожній людині, і поле битви — її свідомість, її думки, емоції та бажання.”

А. Нових «АллатРа»

Будь-яка емоція – це підміна Свідомістю первісного глибинного почуття Душі, нав'язаний стан свідомості від системи Тваринного розуму через свої програми. Якщо я, як Особистість, зацікавилася такою інформаційною програмою і віддаю їй силу уваги (Аллат), то з'являються відповідні цим думкам емоції або бажання. Страх – це не те, що є в людині спочатку, це не норма для існування кожного з нас в цьому матеріальному світі.

Коли в мені і в кожному з нас починають домінувати емоції, це відбувається насамперед через відокремленість, втрату єдності та зв'язку з внутрішнім джерелом глибинних почуттів, втрату зв'язку з власною Душею і Богом, що дарують внутрішню духовну опору, безумовну любов і неминуче щастя. Іншими словами, з причини того, що Свідомість, не маючи іншого джерела енергії, всіма своїми хитрощами намагається перенаправити мою енергію, як Особистості, яка йде від Душі на его, продукт самоідентифікації Свідомості.

Зі свого досвіду, можу так само поділитися розумінням того, що будь-який страх, зокрема і страх першого кроку, перемагається дією. Потрібні реальні кроки, хай маленькі, нехай боязкі, але обов'язково дії. Треба не дивлячись ні на які вигадки Свідомості перемикатися в допитливість, інтерес до нового і незвіданого.

З отриманого у вправі практичного досвіду і розуміння всієї інформації, викладеної в книгах моєї улюбленої письменниці А. Нових, я зробила для себе такі висновки.

Щоб емоції страху не оволодівали мною, і я постійно перебувала в гармонійному стані, мені необхідно:

  • Постійно перебувати у стані Спостерігача і відчувати себе Особистістю.
  • Бути свідомою, постійно усвідомлювати свій внутрішній світ.
  • Постійно відстежувати думки, емоції та бажання, не наповнювати їх своєю енергією (відокремити себе від тіла і Свідомості).
  • Подолати егоцентричну спрямованість свідомості, переключивши увагу від себе (свого ураженого самолюбства, руйнівних емоцій, ілюзорних очікувань) на допитливість, інтерес, переключитися на будь-яку конструктивну діяльність і творчі думки.
  • Від емоцій і думок свідомості переключити увагу на глибинні почуття Душі і утримуватися в цих почуттях єдності та зв'язку з духовним світом, що б не відбувалося у зовнішньому світі в цей момент. Всіма силами увагою Особистості зберігати цей зв'язок (Якщо протягом 2-3 хвилин вдасться утриматися від нав'язливої думки, вона тебе покине, з власного досвіду).
  • Скористатися контраргументацією, щоб викрити шаблонні переконання, якими я на автоматі звикла керуватися. Контраргументація допомагає позбутися страхів і сумнівів, заснованих на нестачі знань та інформації.
  • Нагадувати собі про тимчасовість і смертність матеріального тіла і свідомості, про справжній сенс і мету людського життя – духовне перетворення у вищу вічну вільну істоту духовного світу. Чітко дотримуватись цих духовних пріоритетів. У такому ракурсі будь-яка кризова ситуація – лише провокація по відношенню до мене, як до Особистості. Це урок, з метою зміцнення здатності бути господинею у внутрішньому світі, не йти на повідку у негативних думок, бажань і емоцій Свідомості, проявляти вищі людські якості, підтверджуючи свою відданість духовному світу.
  • Перемикати увагу на ресурси і можливості, які містяться в ситуації, а не на проблеми і помилки, мислити тільки позитивно і творчо, прагнути до конструктивного спілкування та спільного пошуку рішень, тобто до єдності та співпраці.
  • Зробити висновки і прийняти з вдячністю новий досвід і знання.
  • Скористатися спеціальними інструментами для відновлення спокійного збалансованого стану: релаксація, аутогенне тренування, духовні практики і медитації.
  • Прибрати "я" з будь-якого процесу і дозволити Богові творити через мене.

(З роздаткового матеріалу на семінарі «Самоконтроль», розробленого групою авторів напрямку Психологія і Психотерапія «АЛЛАТРА», засновані на світогляді бестселера А. Нових «АллатРа»)

А ще важливо, що на основі чистих Знань, а ці знання виключають страх, прийшло глибоке усвідомлення, що я є вільною Особистістю і наді мною є тільки Бог.

Дух, який перебуває в Богові нічого не боїться, тому що Бог є Любов, Бог є Життя. І цим знанням виганяється всякий страх, бо немає страху, коли життя в Богові!

На закінчення розгляду даної теми глибокі, сокровенні цитати з книги А. Нових «АллатРа». Ці слова – дороговказ для кожної людини, що прагне повернутися додому, в світ Бога:

"Любов відроджує в людині спілкування з Богом, через Душу відновлює з Ним колишній зв'язок!"


"...справжня Любов внутрішньо звільняє людину, дає найцінніший небесний дар — справжню Свободу від цього матеріального світу. Це дуже потужна сила, яка пробуджує Душу. Це найбільш близький, короткий шлях до Бога."


"Справжня Любов — це глибинні почуття людини, які неможливо виразити словами. Це сила Душі, її стан Любові до Бога."


"Будь-яка людина, яка істинно йде по духовному шляху, працює над собою, в житті якої домінує її особисте, сокровенне спілкування з Богом, Любов, зв'язок з Духовним началом, рано чи пізно сама приходить до цього розуміння."

 

Автор: Ірина Цвєтаєва

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 185

Підписатися на новини



СТРАХ... Мій досвід, коли не страшно! - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 185
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція