Що Особистість долає на Шляху, або чи Існує зло?

Що Особистість долає на Шляху, або чи Існує зло?

У словнику можна прочитати значення слова "зло" як щось погане, шкідливе, гріховне.

Для себе іншого розуміння гріха отримав після перегляду передачі "СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ. ВІД ЗАВІДОМО МЕРТВОГО ДО ВІЧНО ЖИВОГО".

Там на хвилинах 4:50:33 – 4:50:49 є такі слова:

"Перший гріх, насправді, це той момент першого, найпершого гріха, коли людина, як Особистість, повірила свідомості. Це перша віра в брехню. Ось це і є перший гріх".

Дивлячись етимологію слова "зло", знаходимо слово zur – "фальшивий, брехня". Це споріднене російському (українському) «зло» в ново-перській мові, або, наприклад, у литовській є родинне atžūlas, atžūlùs – "черствий, нелюдський".

Цікаво, що в старо-індійскій є ​​визначення hvarati, hvalati, що теж пов'язане з цим словом і перекладається як «йде кривими шляхами, петляє, спотикається, падає".

 

Зло – це те, що збиває Особистість з істинного шляху до Бога

Але цікавою є й інша позиція, відповідно до якої це поняття осмислюється в Індійській традиції:

«Важливість зла в індійському світогляді в тому, що воно, в кінцевому рахунку, є корисним, тому що воно створює необхідне тертя, і в результаті людина може отримати більш глибоке розуміння. Це жодним чином не виправдовує тих, хто залучений у злі справи; скоріше, служить фундаментом для жалісливого розуміння і ще більш просвітленого підходу боротьби з ним».

Щось схоже ми зустрічаємо в Корані. Переклад смислів Михайла Якубовича. 30:41:  https://islamhouse.com/uk/books/412672/

"Зло з'являється на суші й на морі завдяки тому, що люди роблять своїми руками, — тож нехай скуштують частину того, що накоїли! Можливо вони повернуться! [відмовляться “від невір’я та поганих справ” (аль-Багавві)]".

Так ось, згідно з іншою позицією осмислення, зло служить тим, що Особистість долає на шляху духовного вдосконалення, на шляху до реальної дійсності.

У передачі "Свідомість і Особистість. Від завідомо мертвого до Вічно Живого" озвучена історія створення роду людського. Як люди були спочатку створені істотами духовними, і лише потім, на прохання самих людей, набули плоті. Така сама інформація зустрічається і в книзі "Буття" і в священних книгах зороастризму.

"Але, знову-таки, ми приходимо до чого? До вибору людей. Люди самі захотіли ускладнити існування, ось і ускладнили, але, з іншого боку, чим складнішим був бій, тим достойніша перемога".

Що складніше був бій, то достойніша Перемога

 

Тобто, це був вибір самих людей – досягати Божої Любові заслужено. І тепер нам треба дуже постаратися, аби повернутися Додому.

Для кращого розуміння, наведу уривок з історії про четверте втілення Вішну:

“У Хіраньякашіпу, царя демонів, був народжений Син Прахлада. Батько покликав хлопця до себе і запитав: "Чого навчили тебе твої вчителі?" Прахлада відповів питанням, яке деякий час турбувало його: "Якщо всі ми іскри від одного полум'я, то хто тоді ворог і хто друг?»

– Що значить ворог? Чи є хтось, кого ти боїшся?

– Боюся? – відповів Прахлада. – Ні, я зовсім не боюся, тому що знаю, що Вішну присутній в усьому світі.

При згадці імені Вішну Хіраньякашіпу відчув, ніби гарячий свинець потрапив до його серця. У люті він схопився.

– Ти хочеш сказати, що не боїшся? Якщо ти думаєш, що не боїшся, то ти серйозно помиляєшся, – крикнув він і закликав одного зі своїх солдатів нанести удар Прахладі гострим списом, але ратище не пробило тіло хлопчика. Жодна волосина не постраждала. Хіраньякашіпу спробував зробити так, аби слон розтоптав його, але нічого не відбулося. Він наказав, аби його кинули в річку, але Прахлада радісно плив по воді, повторюючи священні імена Вішну. Прахладі було дано отруту, але його відданість перетворила отруту на нектар. Слуги царя демонів зіштовхнули його з виступу гори, але він впав як світла квітка.

«Три світи тремтять від мого погляду, але ти, мій син, смієш протистояти мені?» – сердито запитав свого сина Хіраньякашіпу. «Я Господь усіх світів, чи є інший? Якщо так, де він? Покажи його мені». «Він всюди», – відповів молодий Прахлада.

Далі з'явився Вішну і переміг Хіраньякашіпу. Прахлада на деякий час запановує над царством, і Вішну наставляє його: «Живи щасливо і праведно. Роби по справедливості, так, аби всі люди були щасливі». Так завершується історія про четверте втілення Вішну”.

Багато часу минуло відтоді, як ці історії були вперше викладені. Кажуть, що їх передавали з покоління в покоління, і лише у 1500 р до н.е. вони були записані [3]. Коли людина розповідає історію, часто трапляються спотворення: різні формулювання, складність у розумінні, переклади на інші мови, особиста зацікавленість. Все це служить причиною втрати Знань. Окремий приклад: людина починає буквально сприймати історії, переносити їх на своє повсякденне життя. Частково ми стикаємося з цим і в цій легенді під час опису невразливості Прахлади.

 

Чому Особистості не потрібно боятися зла

Зараз є розуміння, що людині, яка перебуває в Бозі, дійсно неможливо нашкодити, Особистість, як Дух, недосяжна для матерії. При цьому, тіло людини все ще є частиною матеріального світу і підпорядковується його законам. Людині, яка щойно встала на Духовний шлях, буває важко розділити ці поняття. Але коли вона спостерігає за собою, то починає відчувати і розуміти все це. "...ратище не пробило тіло, нічого не сталося, впав як світла квітка" не варто сприймати буквально, як невразливість тіла, адже він невразливий як Дух. Але краще повчитися у Прахлади його сміливості і стійкості в своєму Виборі.

Цей уривок з історії про четверте втіленні Вішну я навів тому, що був натхненний безстрашністю Прахлади. Після прочитання утвердився в думці, що той, хто за допомогою глибинних почуттів перебуває в Бозі, тому нема чого боятися.

Зрозумів для себе, що і в цій історії, і в інших прикладах, люди, що володіють мудрістю, сприймають зовнішні ситуації так, ніби це відбувається не з ними, ніби вони не мають до цього жодного стосунку. Така свобода від навколишнього світу і є справжня Свобода. Вона ґрунтується на розумінні, хто є справжній Я, що "Я" не залежить від тіла, від голосу в голові.

Коли прийшов час написання висновку, згадався один випадок. Жив тоді з друзями в поселенні, в селі. Ми разом читали Біблію, обговорювали окремі моменти з неї, намагалися жити серцем, жити в Любові. Тоді був етап у житті, коли задавався питанням, для чого в світі існують труднощі, проблеми тощо.

Одного дня працював з лопатою, викорінюючи бур'яни на полі з гарбузами. Раптом щось сталося: світ почав втрачати свою реальність. Земля, інструменти, рослини, все навколишнє. І відчув чиюсь присутність, якесь незриме спілкування. Причому, відчув себе дурним, нерозуміючим простих, елементарних речей. У цьому спілкуванні знайшов розуміння, що все зовнішнє – це умови, щоб змінитися, стати внутрішньо кращим.

Змінилося розуміння навколишнього, відкрилася вдячність до всього. Навіть до того, що здається на перший погляд труднощами, чимось нехорошим, тим, що заважає. Хоча в підсумку воно може допомогти стати ближчим до Душі.

Згадалося, що ці відчуття когось рідного і близького поруч завжди були. Та іноді виявлялися дуже виразно.

Тож чи існує зло? У цьому світі так. Це один з принципів матеріального світу. Важлива умова для того, аби людина змогла вирішити, ким їй бути: смертною істотою чи вічним Духом.

Хоча шлях Додому і не легкий, це гідний виклик – протистояти злу, перебуваючи в тілі. Мудреці кажуть, що це легко. Дійсно, коли знаходишся в Любові, все просто.

Цей вибір здійснюється постійно. Іноді опускаються руки, стільки всього треба подолати в самому собі, настільки нав'язливими бувають думки. Але якщо зупинитися, трошки розширити сприйняття, то можна відчути Істинну Любов... Справжню Свободу в Дусі.

«Пробитися паростку Добра крізь затверділу кірку Зла дуже складно. Але в цьому сенс! Паросток несе в собі силу майбутнього могутнього Дерева. Пробиваючись крізь товщу Зла, він навіть не припускає, скільки цінних плодів може дати за своє життя це Дерево, прихистити і вгамувати голод, спрагу втомленим мандрівникам, відновити їм сили на їхній дорозі до рідного Дому».

Анастасія Нових, “Сенсей-IV”

Ще важливе розуміння, наскільки значущим є цей вибір, що заради одного цього Вибору був створений весь матеріальний світ. Все що ми бачимо, чуємо, і навіть більше того, що свідомість здатна сприйняти – створене для того, аби став можливим цей вибір.

“Тому що у справжньому світі існує тільки Любов. А зло існує лише в ілюзорному людському світі для виховання недозрілої душі”.

Анастасія Нових, “Сенсей”

 

Автор: Микола Терентьєв

 

Джерела:

[1] Передача СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ. ВІД ЗАВІДОМО МЕРТВОГО ДО ВІЧНО ЖИВОГО

[2] Анастасія Нових – Сенсей. Одвічний Шамбали, Сенсей-IV. Одвічний Шамбали

[3] Priya Hemenway – Hindu Gods p. 38-39

[4] Коран. Переклад смислів Михайла Якубовича

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 192 В закладки

Підписатися на новини



Що Особистість долає на Шляху, або чи Існує зло? - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 192
Схожі статті:


AllatRa.TV онлайн

Контакти для зв'язку з учасниками
Руху з різних країн
в Координаційному Центрі
МОД АЛЛАТРА:

E-mail: [email protected]
Skype: allatra-center

Творимо разом


Розсилка актуальних новин порталу «АЛЛАТРА Вісті», «АЛЛАТРА ТВ» та інших проектів МГР «АЛЛАТРА»