Тамплієри Лицарі Храму. Частина перша. Марія Магдалина і Святий Грааль
«Vive Dieu Saint Amore!»
«Да здравствует Бог Святая Любовь!»
Кожній людині на нашій землі дано шанс стати Людиною. Цей шанс є у всіх і реалізувати його можливо, отримавши одвічні Знання і зробивши свій усвідомлений вибір. Та внутрішня сила, яка є у людини, не залишає її ніколи і йде вона з самої Душі. Багато людей помічають її поклик, і приймають рішення, яке дає їм справжню свободу, свободу від рабства матерії. Єдиний вибір людини, що веде її до Життя — це вибір Духовного світу. І цей вибір здатний зробити кожен із нас.
Протягом століть людство переживає різні етапи злетів і падінь. Ми будуємо цивілізацію, цивілізація нас же заводить у глухий кут. Вибираємо кращих з кращих — і тут же ділимося на класи. Шукаємо способи захисту від таких же, як ми — і самі займаємо позицію сили.
Однак, якщо подивитися на історію уважно, то на кожному історичному етапі є люди, що створюють навколо себе острів спокою, любові, доброти і честі. В XI-XIII століттях такими людьми стали Тамплієри.
В історії, що дійшла до наших днів, залишилося мало фактів про цей орден. Згадуються дати, декілька прізвищ і подій, певні місця їх проживання. У той же час в історичних документах практично не описується їхнє життя, той дух, який об'єднав їх разом. Що зв'язало цих людей, яка сила зібрала їх в орден і протягом трьох століть допомагала слідувати духовному шляху?
Найбільш повна історична хронологія ордена Тамплієрів описана в книгах А. Нових «АллатРа» і «Сенсей-IV» [1, 2]. Також існують окремі повісті, написані в XII столітті під авторством Кретьєна де Труа. Роботи цих двох авторів, а також аналіз сучасних дослідників і лягли в основу цієї статті. Використовуваний у даній роботі матеріал грунтується на аналогіях, що зв'язують тексти різних авторів в єдину картину, а також на тих знаннях, які відкриваються світу завдяки інформації, переданій у книзі «АллатРа».
У Європі, за часів діяльності Тамплієрів, відбувалися події, що підтверджують духовний та інтелектуальний сплеск у суспільстві. Член-кореспондент РАН доктор філологічних наук Михайлов А.Д. у своїй анотації до твору Кретьєна де Труа «Ланселот, або Лицар воза» пише:
«XII століття за своїми культурними результатами разюче відрізняється від XI ст.: воно незрівнянно багатше, і безперечно різноманітніше. Десятки імен, сотні творів, численні нові літературні жанри, які не існували раніше, — все це принесло з собою XII століття» [3, с 266]
Саме в XII столітті в Європі стали з'являтися перші університети, що сприяло формуванню в суспільстві світської інтелігенції. До цього моменту практично вся освіта давалася в монастирських школах.
Повісті Кретьєна де Труа, надруковані в поетичній формі, вважаються найбільш значущими свідченнями опису того, що відбувалося в той час. У більшості з них, в перших строфах, віддається дань поваги Філіпу Фландрському. Близький зв'язок графа Фландрського з двором Шампанських підтверджується у багатьох історичних документах. Зокрема відомо, що Філіп Ельзаський, граф Фландрський (1142-1191), був вхожий у двір Шампані, а в 1182 року приїздив в Труа, щоб просити руки графині Марії Шампанської. Варто відзначити, що Кретьєн сам був родом з тих місць. Про це говорить його ім'я: «де Труа».
Ця інформація перетинається ще з одним джерелом. Анастасія Нових у книзі «Сенсей-IV» описує не тільки факти, які відбувалися в той час, але і згадує деякі важливі подробиці:
«...Гуго (графу Шампанському) були довірені знання про «Грааль». У зв'язку з чим, в кінці 1093 року (коли Гуго після смерті свого брата отримує у спадок головне місто Шампані — Труа), дванадцять довірених людей Гуго відправляються з таємною місією до Єрусалиму» [2].
З цього моменту в житті Європи відбулися зміни, які кардинально змінили хід історії цілого континенту. І біля витоків цих змін стояли люди, імена яких будуть згадані в нашій розповіді наряду з подіями тих часів.
Сучасник тих днів, Кретьєн де Труа в поетичній формі описав життя короля Артура і багатьох його придворних, життя яких співпадає з історичними фактами про Тамплієрів. І якщо зіставити час і місце проживання Кретьєна (роки життя 1135-1183, м. Труа), а також замовника творів, якому він віддає хвалу на початку своїх оповідей (Філіпу Фландрському, який був вхожий у двір графа Шампанського) і ті місця, де зародився і знаходився орден, то можна припустити, що багато реальних людей, які жили в той час стали прототипами персонажів Кретьєна.
У своєму творі "Персеваль або Повість про Грааль" Кретьєн називає двох королів, поруч з якими з'являється золота чаша (Грааль). Це король Артур і король Рибак. Судячи зі значимості фігури Гуго, графа Шампанського, в історії того часу, Кретьєн де Труа у своїх поемах взяв його в якості прототипу Короля Артура.
Що стосується Короля Рибака — у своїх творах Кретьєн часто звертався до етнічного епосу кельтів та інших народів.
— Ви ночували не інакше
У Риболова-короля?
— Бог зна, дівчино, я не знаю
Рибак він є або король?
Але мудрець і куртуазний дуже !
Риболовля у кельтів вважалася символом пошуку сокровенної мудрості, прихованої від людей, як риба під водою. Ще одним підтвердженням цієї версії може стати той факт, що символами раннього християнства також вважалися агнець, риба, лілія, вогонь.
Таблички раннього християнського поховання (III століття)
Можна припустити, що Король Рибак також має свого реального історичного двійника. Відомо, що Гуго де Пейн — васал Гуго Шампанського і майбутній голова Ордену Тамплієрів, брав участь у пошуках Грааля, який вважається святим джерелом великої мудрості.
Судячи з легенд, Тамплієрам разом з Гуго де Пейном все-таки вдалося знайти Грааль.
Подальші події найбільш повно описані в книзі Анастасії Нових: [1] «Після відкриття Грааля ці люди створюють свій Орден під назвою Тамплієри. Це слово походить від французького temple — «храм». Інакше кажучи, це був Орден храмовників. Дана назва... народилася сама по собі ще з часів пошуків Грааля, коли цих людей називали «Лицарями Храму Соломонового», або ж «лицарями-храмовниками».
«Формально головою Ордену стає лицар Гуго де Пейн. Це був один з тих, хто працював у пошуковій групі і в чиїй присутності була відкрита сила Грааля. Він належав до дворянства Шампані і був васалом, який входив в дружину графа Шампанського. Фактично ж керував Орденом з Європи Гуго, граф Шампанський. Офіційно він вступив в Орден набагато пізніше, залишаючись до певного часу в тіні керівництва. Але за всіма рішеннями Гуго Шампанського стояла ще більш значуща фігура — Білий Монах... Спочатку людей, які стояли біля витоків цього Ордену, було небагато. Однак, як ви розумієте, ці люди були досить непрості. Завдяки Граалю, вони набули величезну силу особистого впливу» [2].
Перший Великий магістр ордена тамплієрів Гуго де Пейн
Фрагмент пам'ятника св. Бернару. Діжон, Франція
Зв’язок Грааля і Ордена Тамплієрів описаний в різних творах і в різні часи. В історичних переказах, що дійшли до наших днів, слово «грааль» пов’язують з двома значущими періодами. Першим було пришестя Ісуса. За легендою Ісус передав чашу (грааль) Марії Магдалині на Таємній вечері. Друга згадка про Грааль припадає на появу ордена Тамплієрів.
У книзі А.Нових «Сенсей-IV» опублікована інформація, яка розкриває те, як Грааль з’являвся в нашому світі, і що він із себе представляє:
«Агапіт, як Бодхісатва, приніс Грааль у світ, але не особисто цим людям. Якщо Ісса (Ісус Христос — авт.) конкретно віддав Грааль Марії, то Агапіт, як годиться, «кинув жереб». Перебуваючи на Близькому Сході, він залишив напис Грааля на каменях в древніх підземеллях гори Моріа, де колись знаходився палац і храм Соломона. Причому розбив цю формулу «Священного Звуку» на чотири частини. Шукаючому Грааль потрібно було чимало потрудитися, щоб відшукати ці частини, і головне, правильно скласти дану формулу... Будучи на Афоні, Агапіт передав високодуховним старцям деякі знання не тільки про Марію, як носительницю сили Грааля, але і про місце знаходження нинішнього Грааля...» [ 2].
Преподобний Агапіт Печерський, лікар безмездний.
Жив в XI столітті, неодноразово бував на Афоні, про що існує багато свідоцтв.Мирно спочив у Господі близько 1095 року, його святі мощі зберігаються у Ближніх печерах Києво-Печерського монастиря [7]
Печатка Великого магістра ордену тамплієрів Рено де Вішье 1255
На печатці зображена мечеть Купол Скелі в Єрусалимі,
побудована на фундаменті Храму Соломона на горі Моріа.
Фото репродукції.
«...якщо вже говорити про цю гору (гору Моріа - авт.), її незвичайній привабливості для людей, то набагато важливіше те, що знаходилося і довгий час зберігалося єгиптянами на її східному схилі в IV тисячолітті до нашої ери, тобто задовго до завоювань цих земель іудеями… Араби завоювали ці території ще в 637 році нашої ери... За наказом халіфа Омара вони спорудили на Храмовій горі (як ще називають гору Моріа) мечеть «Скелі» на руїнах храму Соломона. Її ж називають і «Наскельним куполом», що по-арабськи звучить як «Куббат ас-Сахра». Це третя по значимості святиня ісламу після Мекки і Медіни. А поруч з цією мечеттю вони відновили напівзруйновану християнську базиліку, присвячену Діві Марії, і зробили з неї мечеть Аль-Акса. За мусульманським віровченням, саме з цього місця архангел Гавриїл перемістив на небо Магомета в його нічній подорожі. ...Та базиліка була побудована в VI столітті нашої ери, завдяки візантійському імператору Юстиніану I. Причому вона була зведена на древній кам'яній кладці підземних приміщень. Правда, була значно розширена площа храму за рахунок потужної додаткової платформи з кам'яних брил» [2].
На фото дві мечеті, золотий купол у Скелі, ближня Аль-аякс
Купол у Скелі (араб. مسجد قبة الصخرة — Масджид Куббат ас-Сахра) — мусульманське святилище над каменем Основи на Храмовій горі в Єрусалимі, поруч з найдавнішою у світі мечеттю Аль-Акса. Обидві мечеті складають єдиний архітектурний комплекс Харам аль-Шаріф
Це не єдина споруда такого плану, побудована за часів імператора Юстиніана I. У Константинополі при його правлінні був споруджений Собор Святої Софії. Зараз він носить назву Музей Айя-Софія. Святу Софію в багатьох вченнях пов'язують з Дівою Марією.
Герой книги А. Нових Сенсей привідкриває завісу таємниці і розповідає про те, що Грааль не є якимось предметом. Це формула Священного звуку, а те, на чому вона записана, — лише її носій.
Ці знання були доступні не тільки Лицарям-Храмовникам. У світі існують люди і таємні товариства, які посвячені в таємницю Грааля і ту силу, якою він наділяє людей. Але тільки від самої людини залежить, на що вона направить цю силу — на творення добра від світу Духовного, чи на отримання влади над людьми у світі матеріальному.
Бажаючі отримати цю силу розшукували Грааль в усі часи. Деякі факти таких пошуків приховати не вдалося і вони дійшли до наших днів. Причому стали відомі громадськості з різних джерел, які підтверджують або доповнюють одне одного. Герой книги А. Нових Сенсей також розповідає про інтерес до Граалю членів ордена Вільних каменярів, що мають на меті отримати владу і матеріальне багатство. У Церковно-Науковому Центрі «Православна Енциклопедія» описана інформація, яка підтверджує те, що Понтифік Урбан II, (який мав безпосередній зв'язок з Вільними каменярами – авт.), особисто направився до Франції, щоб у жовтні 1095 року на синоді в Клермоні — столиці Оверні — проголосити перший хрестовий похід (в Єрусалим – авт.) [5].
«Багато хто знав, що тамплієри зберігали Велику таємницю. З цього приводу ходило багато чуток і непорозумінь. Одні вважали, що тамплієри зберігали чашу з кров'ю Ісуса. Хто був більш посвячений у ці питання, думав, що вони зберігали блюдо з написом, яке Ісус передав Марії. Однак Архонтам було достеменно відомо, що представляв собою нинішній Грааль у світі. Тому член ордена «Вільних каменярів» Великий Понтифік Урбан II під виглядом хрестового походу відправив своїх людей на пошуки саме чотирьох каменів Агапіта» [2].
У Кретьєна де Труа в поетичній повісті «Ланселот, або Лицар воза» є згадка про чотири вітри, яким немає подібних у світі:
Мовляв, тим не менше не секрет,
Що нема йому подібних у світі,
Де вітри панують чотири
[3, c 75, вірш 1964].
Дані про чотири камені підтверджує ще одна історична довідка. У світі поширена інформація про схильність Адольфа Гітлера до містицизму і про пошук нацистами Шамбали. У ряду артефактів, що привернули увагу Гітлера і його людей, разом зі списом і плащаницею згадуються камені, які Гітлер намагався знайти в місцях колишніх володінь Тамплієрів.
«Причому до них було підключено багато розумних людей: від солідної професури з істориків до спеціальних команд СС, що займалися тільки цим питанням. ...Більш того, під час війни спецгрупи есесівців із РСХА проводили ретельну перевірку архівів в окупованих країнах, перевіряли монастирі, храми, старовинні замки, запасники музеїв. У цих групах були присутні люди, які вели цілеспрямований пошук будь-якої згадки про Грааль» [2].
Що стосується значення числа чотири, воно описане в книзі "АллатРа" і так само має зв'язок з Граалем:
«Рігден: Доречно зауважити, у цих древніх народів збереглися згадки, що число чотири втілює в собі жіноче начало, три — чоловіче начало, а в сумі сім — основа людської Сутності (принцип вічного життя), досконалість.
Анастасія: Чотири — втілює в собі жіноче начало... Так якщо Грааль складали з чотирьох частин, то це, виходить, непрямо вказує на зв'язок з творящою божественною силою жіночого начала — Аллатом» [1].
Ще одна значуща згадка про Грааль була зроблена в творі «Персеваль, або Повість про Грааль» Кретьєном де Труа. Це був останній твір автора, який він не закінчив у зв'язку зі смертю. Скоріше за все Кретьєн був обізнаний з намірами таємних товариств подібного плану і про їх діяльність по знищенню будь-яких відомостей про Грааль. Тому у своїй повісті він зашифрував знання, які передав людям в алегоричній поетичній формі.
У повісті розповідається про молодого хлопця на ім'я Персеваль, родом із земель на відшибі Франції. Персеваль жив разом зі своєю матір'ю в її володінні Пустельний Ліс*. Хлопець перебуває в постійному пошуку, але сам не може зрозуміти, що він шукає. Ім'я головного героя «Персеваль» близьке до старофранцузького Перлесво (Perlesvaus), яке перекладається як «втративший свою долину».
*Топонім Пустельний Ліс (Gaste Forết), має широкий епічний зміст, означаючий безлюдні, занедбані (або необроблені) простори.
«У суфізмі духовне пізнання, шлях до Бога — це сім духовних ступенів на шляху самовдосконалення (тарікат; від арабського «таріка» — «дорога», «шлях до істини». Вони іменуються як макам (в перекладі з арабської — «місце розташування», «позиція», «стоянка») — духовний, стабільний стан, якого досягає суфій на кожній стадії; «стоянка» таріката. Шлях до Бога описується як символічний перетин так званих «Семи долин» [1].
На початку твору Персеваль не має навіть імені, що здається на перший погляд дивним. Мати називає його Мій Милий Син. Він так і представлявся людям "Милий Син". Можливо Кретьєн мав на увазі не ім'я, дане при народженні людини, а зовсім інше, істинне ім'я, той звук, на який відгукується Душа.
Важливість знання для людини її істинного імені зустрічається в етносі багатьох народів. У легендах так чи інакше йдеться про ім'я Душі, яке Бог дає їй при прояві в матеріальному світі, щоб спілкуватися і призвати її, коли вона дозріє, пройшовши коло реінкарнацій [2].
Тільки після знайомства з Королем Артуром і довгих пошуків, Милий Син бере собі ім'я — Персеваль. Він не припиняє свої пошуки на протязі всього незакінченого твору. На початку шляху в лісі Персеваль зустрічає лицарів на конях, яких приймає за ангелів і, спокусившись їх латами, хоче також стати лицарем. Звання лицаря для нього стає ціллю, за якою він вирушає до Короля Артура. Отримавши лицарство від Артура і вбравшись у лати, які зміг здобути в бою з Червоним Лицарем, Персеваль розуміє, що не знайшов те, що шукав. Продовживши свій шлях, він зустрічає господаря замку на ім'я Горнеман де Гор, який по своїй доброті навчає Персеваля військовій майстерності. Але і це не дало задоволення молодому лицареві.
Герой зустрічає даму і звершує ратний подвиг заради неї, розбивши ворогів, які осадили її замок. Для лицаря такий розвиток сюжету може здатися удачею, однак Персеваль не залишає пошуки і доля його приводить до замку Короля Рибака, згаданого раніше, де під час трапези відбувається нижчеописана сцена:
Тоді настала черга і грааля:
В руках дівчина в зал внесла.
Вона за юнаками йшла,
Красива, в оздобленому платті.
Коли ввійшла, по всій палаті
Засяяло світло в той же час,
Воно від грааля йшло, лучась
Так, що всі свічі враз поблякли
Як зірки в небі на світанку
Або коли місяць вигляне ясний.
За дівою тією йшла друга
Несла вона ще срібне блюдо.
Грааль, як справжнє диво-чудо,
Із чистого був зіткан злата,
До того ж щедро і багато
Горів самоцвітами каміння.
Він був всього цінніший в світі,
Оскільки камні на Граалі
Всі інші затьмарювали...
У цьому уривку цікаво описаний сам Грааль, а також учасники процесії і предмети, які вони несли в руках.
Якщо порівняти написане Кретьєном з книгою Анастасії Нових, а також з іншою інформацією, що зустрічається, то можна простежити вже два «носії» Грааля – Камені (Агапіт), згадані нами раніше і блюдо, яке Ісус передав діві Марії.
«...поки тривала вечеря, Ісус за допомогою ножа видряпав всередині своєї дерев'яної миски (блюда), з якої він роздавав хліб, надпис, що означав формулу Первинного Звуку, або як його назвуть через тисячоліття – «Грааля». І коли вечеря закінчувалася, всі бачили, як Ісус віддав Марії Магдалині свою дерев'яну чашу для вина, поставлену на дерев'яну миску для хліба. Віддаючи це Марії Магдалині, Ним були вимовлені такі слова: «Це є Магдала Моєї Церкви за багатьох яка просить в ім'я Отця Мого, і яка багато отримала. І буде кожен, хто вірує в Отця Мого наповнюватися духом від плоду святості її і в ці дні і наступні, і кожному, хто просить в ім'я її воздасться» [2].
Марія, яка отримала Грааль за тисячоліття до Тамплієрів, зробила свій вибір — залишилася служити Богу, допомагати стражденним на цій землі. Не дарма Тамплієри особливо вшановували Марію, яка проводить Божественну Силу і захист для всіх людей.
«Насправді «Грааль» залишився у Марії Магдалини. З його допомогою вона не тільки відкрила внутрішню силу, яка давала їй можливість в будь-який момент увійти в світ Бога. Але треба віддати належне величі і чистоті душі Марії за те, що вона взяла на себе величезну відповідальність і розкрила зовнішню силу заради допомоги стражденним людям. Вибір Марії Магдалини — це величезний духовний подвиг. Бо пізнавши вищий світ, ставши Істотою вище Людини, вона залишилася на Землі, в цьому пеклі, по суті зависнувши між світами, щоб допомагати мільйонам стражденних. І завдяки цьому до сих пір величезна духовна сила йде через діву Марію в допомогу стражденним. Саме вона вже дві тисячі років являється людям» [2].
У книзі Анастасії Нових «АллатРа» йдеться про те, що до сьогоднішнього дня провідниками зовнішньої сили залишалися тільки жінки. У Кретьєна також обидва предмети, які пов'язують з Граалем (камені і блюдо), несуть в процесії дівчата.
До пришестя Ісуса згадуються ще два культа, заснованих на духовному подвизі жінок. Це культ шумерської богині Інанни («володарка небес»), який виріс саме з таємного товариства, організованого в кінці IV тисячоліття до нашої ери Вежою Інанною, в шумерському місті Урук. Символом цього таємного товариства був лотос, виконаний у формі багатопелюсткової розетки.
Інанна (Аккад. Іштар) — в аккадо-шумерській міфології — центральне жіноче божество.
Іншим прикладом був ще більш древній культ богині Ісіди, яку почитали в Стародавньому Єгипті, що мала колись свій реальний прототип жінки на ім'я Ісіда, пов'язаної з Бодхісатвою Осірісом... [2].
Ісіда, одна з найбільш вшанованих богинь Стародавнього Єгипту
Вона почиталася як дружина Осіріса, судді душ покійних
Що стосується самого слова «грааль» також існують аналогії, які можна знайти у дослідників і авторів творів. У своїй анотації до переведеної зі старофранцузької «Персеваль, або Повість про Грааль» перекладач поеми Н.В. Забабурова зазначає:
«Саме слово «graal» етимологічно неоднозначне. Воно не є неологізмом Кретьєна і зустрічається в інших текстах епохи в значенні «сосуд», «блюдо». Згідно з поширеною думкою, слово «graal» походить від середньовічного латинського "gradalis", вживання якого починається з початку XI століття. У провансальській мові слово отримує форму «grazal» (grasal). У будь-якому випадку воно завжди означало деякий предмет, який використовується для сервірування столу (сосуд). У романі Кретьєна грааль – це загальний іменник, тому автор писав його з маленької літери».
При цьому в повісті Кретьєна немає чітких вказівок на те, що Грааль — це чаша. Він лише позначається цим словом:
Грааль ти бачив серед залу,
Але спромігся ледь
Спитати, що значить цей грааль,
Якому він сеньйору служить.
Природа Грааля повністю розкривається в книгах Анастасії Нових.
«До речі, сама назва слова «Грааль» як такого, увійшла до вжитку в деякому сенсі завдяки Білому Монахові. Справа в тому, що коли він розповідав Гуго Шампанському історію про попереднього власника формули цього «Священного Звуку» — Марію Магдалину, про подію, що сталася на таємній вечері, то він назвав плоске дерев'яне блюдо, на якому Ісус написав ножем знаки — Граалем. І це не було якимось неологізмом, нововведенням Білого Монаха. Просто так в XI столітті на французькому діалекті звучало слово, що означало різновид плоского блюда, яке використовувалося для сервірування столу під час трапез і бенкетів найбагатших людей. Це плоске блюдо по-французьки іменували і як «graal», і як «Gradalis», і як «gradale». І вже Гуго Шампанський, посвячуючи в таємницю Первинного Звуку своїх відданих людей, став іменувати його «Граалем». Тим більше що слово «грааль» у ті часи було маловживаним і навіть у тих, хто його знав, не викликало інших асоціацій, крім пов'язаних з побутом» [2].
«Грааль» — це адаптована формула Первинного Звуку. Простіше кажучи, складне поєднання звуку, який є джерелом величезної сили, здатної перетворювати матерію шляхом внесення змін в основну матрицю [2].
Склавши формулу з чотирьох частин у правильному порядку, Тамплієри стали володарями сили, що надходить зі світу Бога. Ця сила відкрила перед лицарями можливості, які не тільки наділяють людину владою, а й зобов'язують нести відповідальність за володіння нею. Одна й та ж справа, зроблена з різним умислом, може принести добро або заподіяти шкоду. Все залежить від вибору людини, бо саме людині доводиться приймати рішення кому служити: Духовному світу чи світу матеріальному.
Тамплієри вирішили присвятити себе служінню Богу і допомагати Марії Магдалині в її небесно-земному благодіянні для людей. Вони створили таку організацію, яка б не просто відповідала цим цілям, але й була надійною опорою тим, хто йшов по духовному шляху.
У ті часи часто вживали вираз "BOIRE COMME UN TEMPLIER", що означає — Пити як Тамплієр. Пізніше цей вираз отримав вульгарне підгрунтя, але якщо звернутися до істинних знань, то стає ясно, яким джерелом Любові володіють люди. Людині дана неймовірна сила, і знаходиться вона всередині, а не в зовнішньому світі. Це її Душа, те саме джерело Любові, відкриваючи яке Людина отримує можливість з'єднатися з нею назавжди.
«Ісус сказав їй у відповідь: кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову, а хто питиме воду, що Я йому дам, той не матиме спраги повік; але вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне» Євангеліє від Іоанна 4: 13-14
«Лише ставши джерелом, ти назавжди вгамуєш свою спрагу»...
На цьому наша розповідь про Тамплієрів не закінчується.
Автор: Павло
Джерела:
1. Нових А. Аллатра — К.: АЛЛАТРА, 2013. 880с.: іл. ISBN 978-966-2690-07-1
2. Нових А. Сенсей-IV — К.: ЛОТОС 2014. - 704с.
3. Кретьєн де Труа. Ланселот, або Лицар воза / Переклад зі старофранцузької Н.В. Забабурова і О.М. Тріандафіліді. – Москва: Common place, 2013 – 328 с.
4. Кретьєн де Труа. Персеваль, або Повість про Грааль / Переклад зі старофранцузької Н.В. Забабурова і О.М. Тріандафіліді. – Москва: Common place, 2015 – 408 с.
5. Римські Папи. Перелік. 157. УРБАН II // Церковно-Науковий Центр «Православна Енциклопедія» [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.sedmitza.ru/lib/text/442346/. Дата доступу: 13.01.2018
6. Православна енциклопедія «Азбука віри» // Житіє святих. Житіє 474. Житіє преподобного отця нашого Агапіта Печерського, безмездного лікаря. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://azbyka.ru/otechnik/Dmitrij_Rostovskij/zhitija-svjatykh/474. Дата доступу: 26.01.2018
7. Ален Демурже. Життя і смерть ордена тамплієрів. 1120-1314. / Євразія 2008.
