Таємне бажання влади

“Тетяна: А з чого починається перший крок до Бога?

Ігор Михайлович: Я би сказав з чесності, з чесності перед самим собою. Ось коли людина, задає собі питання "Хто я?", Чесно, і починає дивитися, для чого вона, що вона? Просто набір різних молекул і все інше? Така складна машина, для чого вона потрібна? Коли вона починає знов таки: "Чому я тут? Для чого, і хто я? ". Ось з першого запитання "Хто Я?" і починається шлях до Бога. Ну, або навпаки в інший бік, в залежності, яку відповідь вона вибере сама собі, і хто нею буде керувати в цей момент.”

З передачі "Майбутні катаклізми. Про взаємовідносини людей. Відродження людяності. Істина на всіх одна"

Обравши шлях Духовного звільнення, перетворення себе, виникає необхідність обрати почуття щастя пріоритетом свого життя. Тоді і з'являється потреба жити цим щастям, не втрачаючи його ні на мить.

Спостерігаючи за собою, дивлюся, що мені заважає бути щасливою, постійно відчувати Любов, Радість, внутрішню Свободу і Чистоту, і що допомагає розкривати в собі більш глибоко, ширше, реальніше це Почуття. Почуття Справжньої Любові, Любові до Бога, до всього... Почуття Любові Бога до нас - Божої Любові.

Доторкаючись до цієї Любові, починаю йти до кінця, напролом, змінюючи себе - викорінюючи в собі все те, що заважає перебувати в чистому Діалозі з Богом, роблячи все можливе і неможливе, прибираючи кордони і рамки в собі, переступаючи через гординю, використовуючи будь-які інструменти і обставини.

Хорошим помічником на шляху духовному виступає чесність перед самим собою. Потрібно чесно відповісти на питання, чи дійсно я хочу зрозуміти ХТО Я, чи цікаво мені це взагалі? Чи дійсно я хочу до Бога, і що я роблю для того, щоб до нього прийти? Якщо чесна перед собою, тоді стає ясно і очевидно, що мені заважає насправді і що робити далі. Спадає пелена з очей, і приходить розуміння, як я сама себе обманюю, але ж, якщо бути чесною з собою, я завжди відчуваю самообман. Йдучи на поводу у своїх "таємних бажань", завжди відчувається, на що я погоджуюся і який кінцевий результат. Якщо звертати увагу на Душу, слухати свою Совість, то завжди знаєш, як вчинити. Тобто потрібно робити те, що не суперечить внутрішній істинній природі, не порушує мир всередині, а навпаки зміцнює.

“Ріґден: Як врятувати свою Душу? Насправді нічого складного тут нема, якщо ти справді до цього прагнеш у кожному дні свого життя, знаєш і розумієш власну Душу, а отже і зміст свого існування. Для цього, безумовно, необхідні Знання про себе, про свою природу, а також головна дія в житті людини — праця над собою. Людина таїть у собі зерна різних сходів своєї Сутності, але тільки одне з них є істинним. Чому вона, шукаючи зміст свого приходу в цей світ, стурбована до самого відходу з нього таємницею життя? Тому що хоч вона тут і тимчасова, але спроможна змінити свою природу. Сенс перебування людини в цьому світі — духовний ріст, устремління до виходу зі стану матеріального заниження свідомості до духовного піднесення, преображення, злету до свого призначення і розквіту всього найкращого, що є в ній. Коли людина віднаходить крила саморозвитку, вони підносять її до височин пізнання Істини, якісно перетворюючи її природу.”

З книги Анастасії Нових "АллатРа"

Що ж мені заважає? Чесно - нічого

Все інше - це перекладання вини і відповідальності на свою свідомість, мовляв, це вона мене обманює, виправдання того, що зараз я обираю лінь, марнославство, гординю. Смішно, це ж свідомість, у неї робота така, її зрозуміти теж можна. Згадала слова з передачі "Єднання":

"Як не виховуй невиховану собаку, вона все одно невихованою лишиться."

Але чому я слухаю гавкіт свідомості і, більш того, приймаю його? З цього я зробила висновок, що раз свідомість створив Бог, то вона, судячи з результату, свою роботу виконує якісно. Свідомість має свої функції і програми, які активуються моєю увагою. Що я вибираю, чому віддаю перевагу, тим і стаю.

“Це як в молитві або в медитації, немає значення, хто чим займається. Або в духовній практиці, скажімо правильніше. Будь-якій думці приділив увагу - ти вже в матерії, ти вже втратив зв'язок з духовним світом. Ось багато хто на духовному шляху з цим стикається.”

З передачі "ЖИТТЯ. Істина на всіх одна. Випуск 3"

Приділила увагу почуттям - стаю почуттями.

Якщо відчуваю внутрішній неспокій, чужі моїй щирій природі емоції, і дійсно прагну їх позбутися, то використовую різні інструменти, щоб змінити в собі все те, з чого ці переживання виходять. Дивлюся в корінь, чесно відповідаючи собі на запитання, в чому причина занепокоєння, чому той страх, образа, заздрість проявляються в мені.

А корінь в тому, що необхідно перестати собі брехати - я сама це вибрала, адже свободу вибору ніхто не відміняв. Якщо є якась емоція, думка, значить вона мені подобається, мені це цікаво. Отже, я вже асоціюю себе із свідомістю і її потребами, що супроводжується особистою зацікавленістю, вигодою его, зацикленістю на "я"," моя думка ","я так хочу ", які тримаються на бажанні ВЛАДИ.

“Ну що ж, сама винна, самій і виправляти свої промахи і помилки. Треба було терміново приводити думки до ладу. В якості «швидкої допомоги» я спробувала відволіктися від цього «бурхливого потоку» і зосередитися на виконанні медитації «Квітка лотосу». Спочатку у мене нічого не виходило, оскільки то одна, то інша фраза з промови Арімана постійно відволікали мої думки. І цієї нав'язливості я ніяк не могла позбутися, доки не зрозуміла, що цей потік думок не відволікав мою увагу, а саме приваблював. Значить, я хотіла це чути, а ще точніше, не я, а моя Тварина до цього тяжіла. Так у чому ж справа? Адже мої бажання в моїх руках! Усвідомивши суть своєї помилки, я вже більш цілеспрямовано стала виконувати «Квітку Лотосу», бо всі мої бажання і наміри з'єдналися в єдине русло зосередження, ігноруючи все інше.”

З книги Анастасії Нових "Сенсей-IV"

Що являє собою бажання влади

Коли я вперше почула про шаблон влади, то розумом збагнула, що в його основі лежить гординя, але на практиці особливо не хотілося докладати зусиль, прощатися з солодкою ілюзією. Коли чесно побачила його в собі, визнала, що він в мені працював, і відмовилася від нього, стало легше, наче від чогось звільнилася.

Здавалося б, проста ситуація: приходжу до знайомих, всередині спокійно - почуття радості і життя. Раптом зауважую, як замість почуттів легкості і свободи, всупереч моєму вибору, починає вмикатись страх, навіть не страх, а неспокій, тривога. При цьому зовні картинка не змінюється, товариші доброзичливі, немає зовнішньої провокації, навіть немає думок негативного забарвлення. Але чому це відбувається, адже я не хочу відчувати емоції, я їх не вибираю, а вони все одно "лізуть". Намагаюся заспокоїтися всередині, але не особливо виходить, а якщо виходить, то лише на час.

Тут я зрозуміла, що емоції - це вже плоди, результат і наслідок мого вибору в бік солодкої програми-пропозиції від Твариного начала, коренем якої є таємне бажання влади. Від нього все решта: "корона", лінь, образа, страх оцінки та багато іншого. Адже в цьому шаблоні важливо, щоб мене любили, а люблять - значить слухаються, роблять так, як "я хочу", тішать мою гординю, адже вона неповторна. Спостерігаючи за собою, помітила, що, маючи мотив таємної влади, вчинки і дії мого тіла і свідомості завжди прикриті брехнею, таємницею, лицемірством та інтригами. До цього хочу додати дуже цікавий момент з передачі "ЖИТТЯ":

Бажання влади, домінування - це парафія Тваринного начала

Став очевидним сам корінь підміни, від якого йдуть різні гілки. Свідомість ніколи не спить, її сила в таємниці, ось вона мені і підсовує різні логічні аргументи, виправдання, пояснення, чому так відбувається, прикриваючи це благими намірами, мовляв це з добрих спонукань або так, це гординя. Або діяла за допомогою страху оцінки - страшно образити людину. Але чому я турбуюся, що ображу людину? Щоб сподобатися, а сподобатися, щоб любили, а люблять - значить підвласні.

Бажання влади, домінування, его - це парафія Тваринного начала, у нього свої завдання, воно теж жити хоче, ось і старається. АЛЕ, знову ж таки, чому я як Особистість приділяю цьому увагу, чому воно мене приваблює? Тому що цікаво, чим закінчиться вистава, як розгорнеться апетитна обгортка з обіцянками і ілюзорними перспективами на майбутнє.

Тут стає зрозумілим, через що виникає, здавалося б, на рівному місці внутрішнє занепокоєння, невдоволення, злість - через те, що не отримую бажаного, все йде не так, як хочу. Погодилася на кіно, зачепилася увагою, тут мене і розводять: "Хочеш влади? Тут ти і попалася ". На цьому ґрунті Тваринне начало починає мною маніпулювати, йдучи на крок попереду і показуючи мені обгортку цукерки, а я біжу за папірцем, скаржачись, чому так відбувається.

Стали більш зрозумілі слова з передачі "ЖИТТЯ. Істина на всіх одна. Випуск 3" про раціональність системи і про те, що вона деколи навіть дає спробувати, лише було б бажання.

“Ігор Михайлович: Це знову ми впираємось в деякі, скажімо, екстрасенсорні можливості, які також аналогічно люди можуть розвивати через свою свідомість. І система, знов-таки, вона їм це дозволяє, коли людина вкладає багато сили уваги в таке, і часом вона навіть їм дає такі можливості. Ну ось прості приклади: якщо людина буде чогось сильно хотіти, багато про це думати, реально думати і вкладати силу своєї уваги, то якщо це прийнятно, то це може статися. Знов-таки система зважує: прийнятно це або неприйнятно, гідний чоловік цього або не гідний, ну і тому подібне.”

Але в основному, в залежності від ступеня моєї "сліпоти", обманює, просто пропонуючи мені різні думки і образи в голові, водить за ніс, і неважливо, яку картинку показати, і під якими благими намірами це подати. Система використовує все, для неї немає нічого святого: «Хочеш пограти в духовність - давай в духовність». Якщо руйнується одна ілюзія - відмовляєшся від неї - пропонується інша, не подобається такий фантик - зробимо інший, який хочеш.

“І ум від штанців тлінних, створить ілюзію всього, що забажаєш ти. Лиш тільки б ти бажав. Бажав кохання земного, домівку повну діточок для продовження роду, багатства, слави – все одно. Тільки б ти бажав. Бажав, бажав і буде все дано. В ілюзії одній чи іншій, не важливо, лиш тільки б ти бажав. Бажав! Бажав земного…”

Ріґден Джаппо

Але почуття не обманеш, це єдине, що є в мені справжнє. Слідуючи за внутрішнім почуттям, завжди можна відрізнити правду від брехні. Почуття - це і є інструмент розвитку Особистості в нематеріальній площині. Скільки б не обманювала себе, що я хороша, не говорила про це - це всього лише слова і театр, а потрібно Жити, робити, відчувати треба. Адже перебуваючи в почуттях, прислухаючись до них, все чесно і відкрито, все видно.

“Не вистачає твердого щоденного вибору, самостійної роботи над собою. Адже поки людина сама не захоче змінитися (особисто для себе, а не для хвастощів перед людьми), не отримає практичного досвіду роботи над собою, контролю над своїми думками і бажаннями, вона буде плутатися в безлічі перекручених теорій і спотворених до невпізнанності практик, як у липкій павутині.
Коли людина стикається зі справжніми духовними Знаннями, вона відкриває для себе їх простоту, глибину і природність. Але, як відомо,теорія без практики мертва. Недостатньо лише знати про щось, потрібно ще й уміти застосовувати це знання на практиці. Духовна робота над собою багатогранна в кожному дні. Вона передбачає не тільки працю за допомогою духовних інструментів, але й напрацювання чистоти думок, справ і вчинків, гідних звання Людини.”

З книги Анастасії Нових "АллатРа"

Кожному з нас Творцем даровано Свободу Вибору, тобто мені як Особистості нічого не заважає, побачивши в собі підміну бажання влади замість плекання в Любові, відмовитися від неї і відкритися Богу. Мені нічого не заважає Жити і Любити, стаючи при цьому ще чистішою, свідомішою. Адже я викриваю в собі роботу системи не для того, щоб жахатися її підступності, а щоб побачивши підміни, відмовитися від них. Не слухати і прибрати в собі те, що віддаляє мене від Бога. Одразу розкрити всі підводні камені, які заважають мені на духовному шляху, побачити, за що чіпляюся, щоб відчепитися, підвестись і піти до виходу. Щоб зробити вибір, потрібно зрозуміти між чим робиться вибір - де брехня, а де Істина.

“Але якщо Врата Душі відкриті для спілкування з Богом, людина ніколи не самотня, бо вона завжди знаходиться у співбесіді з Ним. Коли вона відновлює таке внутрішнє спілкування з Богом, до неї приходить тверезе розуміння своєї обмеженості сприйняття життя, бачення його лише частково. Бог єдиний, хто бачить життя людини в повному обсязі. Приходить розуміння, що навіть найважче страждання є тією обставиною, яка насправді виводить на шлях спілкування з Богом, поновлення втрачених духовних зв’язків. Тому що Бог бачить спокуси людини та її можливості внутрішніх духовних змін. Тому Бог дає такі обставини, завдяки яким людина набуває досвід і розуміння свого вибору, можливість відновити з Ним спілкування, що сприяє в кінцевому підсумку злиттю Особистості з Душею і виходу в духовний світ. Але вибір завжди залишається за людиною, з чим їй жити: зі смертною гординею або вічною благодаттю.

Духовні практики сприяють вдосконаленню людини в цьому Діалозі з Богом на глибокому чуттєвому рівні, там, де панує чистота намірів. Вони, як провідники, створюють умови для з’єднання Особистості з Душею, збагачення внутрішнього світу, поповнення Знаннями і силою, чистотою почуттів, що йдуть з духовного світу. Духовні практики - це інструменти, за допомогою яких людина починає розуміти якісно інший світ, усвідомлювати своє найближче споріднення з ним. Вони супроводжують Особистість від першого боязкого кроку пізнання до досконалого переходу в духовний світ, від бажання змінити себе до розуміння необхідності постійно перебувати в Богу. Це спосіб життя. Це шлях у Вічність. Це як ковток чистого повітря, води, світла і душевного тепла, це радість від покаяння і щастя перебування в Любові Божій.”

З книги Анастасії Нових "АллатРа"

Автор: Альона Романюк