Тренування не мозком, не свідомістю, а почуттями

Тренування не мозком, не свідомістю, а почуттями

Ось пройшло чергове тренування з айкідо, і є що записати, а точніше, нові спостереження та усвідомлення.

 

Як в більшості випадків проходять заняття бойовими мистецтвами?

Інструктор чи тренер показує елементи техніки, потім пояснює, що до чого. Учні бачать і слухають, а потім починається найцікавіше. За виглядом, для учня, техніка може здатися дуже простою, але коли приступаєш до виконання, то нічого не виходить. В голові все плутається, свідомість все ускладнює до неможливості, постійно твердить, що це складно і незрозуміло, незважаючи на те, що насправді все дуже просто. Тренуючись в такому режимі, виходиш із залу з «великою квадратною» головою, так нічого і не зрозумівши.

Так відбувається заняття за заняттям. Важка праця, багато поту і розтрата великої кількості фізичних сил, ну і, звичайно ж, найціннішого, що у нас є — уваги і часу. Але все ж, через кілька занять, техніка, яка спочатку не виходила і здавалася дуже складною, стає до смішного простою і легкою у виконанні. Виникає питання до самого себе: чому треба було все ускладнювати спочатку, довго розмірковуючи про те, що насправді просто і легко? І ось іду додому після заняття і не можу зрозуміти, що відбувається у мене в голові, навіщо завжди все ускладнюється. Так відбувалося до певного моменту.

 

Знайомство зі Знаннями

Коли я зіткнувся зі Знаннями, викладеними в книгах Анастасії Нових, то дізнався про дуальність людини, а ще про те, що можна жити думками та емоціями, а можна – почуттями. Різниця між першим і другим дуже суттєва. Якщо брати той факт, що в думках і емоціях людина швидко втомлюється і постійно все ускладнює, то в почуттях все складається так, як треба. Те, що здається складним, спрощується і вирішується найкращим чином.

Якщо врахувати ще один факт, що людина – це не просто тіло, а Особистість, то в Особистості є вибір, з ким йти по життю – з Душею чи свідомістю. Коли людина вибирає жити з Душею і згідно Совісті, то життя стає легким і простим. Події та справи робляться в радість, в стані Любові і легкості. Ну а зі свідомістю, як було описано рядками вище, все постійно ускладнюється і йде шкереберть. Але ближче до теми.

Коли з'явився перший чуттєвий досвід, а саме розуміння того, що значить жити почуттями, то все почало розв'язуватись в житті впорядковано і з легкістю. Але в один прекрасний момент я задав собі питання: а чи можна на занятті бойовими мистецтвами перебувати в почуттях так само, як і впродовж дня? Адже постійно жити в почуттях ставало все легше і легше, я б навіть сказав, природно. А коли потрапляв на заняття, то не завжди виходило перебувати на почуттях. Як виявилося, це був лише мій вибір. На занятті я віддавав увагу не почуттям, для мене було пріоритетніше вивчення бойової техніки. Але це не означає, що не потрібно нічого вивчати, просто не потрібно забувати, що Любов Божа повинна бути на першому місці.

Як казав Ісус:

«Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам».

(Матфея 6:33)

Зрозумівши це, я почав чинити зовсім по іншому, почуття на заняттях не покидали мене, так як я вибирав залишатися в них. І те, що для мене відкрилося, перевершило всі мої очікування.

 

Не думати, не оцінювати, а відчувати!

Перше здивування було тоді, коли я пропустив півтора місяці занять і після мого повернення в зал, інструктор вирішив перевірити, як виходять у мене падіння з заломом кисті (техніка айкідо Коте Гаєши). Весь час відсутності на заняттях я працював над собою і напрацьовував чуттєвий досвід життя. І ось почалася перевірка. Коли інструктор взяв мою руку і перейшов у залом, я в цей момент ні про що не думав, просто спостерігав і перебував у почуттях. Те, що відбувалося далі, не зрозуміли ні я, ні інструктор.

Тіло почало виконувати падіння і виходити з залому кисті так, як треба (хоча до цього у мене не дуже виходило), але думок не було. Я поспостерігав, як тіло падало і зводилось на ноги зо 10 раз. Після останнього падіння, коли інструктор сказав, що в мене добре виходить, я зовсім нічого не зрозумів, що ж сталося. Як все відбувалося, адже я не відпрацьовував падіння і не відточував майстерність данного елемента техніки? А все виявилося дуже легко: замість того, щоб просто виконувати вказівки інструктора в самому початку вивчення техніки, я почав старанно обмірковувати, як це зробити. І все вийшло з точністю навпаки: нічого не виходило, скільки я не намагався. А потрібно було всього лише спостерігати, перебувати в почуттях і просто робити. І не давати свідомості осмислювати те, що відбувається.

Тепер повернемося до того, з чого я починав писати. Пройшло чергове тренування і на занятті я перебував у почуттях, так само як і зараз, коли пишу ці рядки. Під час виконання техніки не намагався осмислювати. Перше, що помітив – це відсутність думок з питань виконання елементів техніки. Голова була вільна і легка, нічим не завантажена, я просто спостерігав. Я намагався не зрозуміти, як робити, а відчути. Але свідомість зовсім не розуміло, що відбувається.

Після декількох опрацювань техніки все почало виходити так, як треба. Тоді я звернувся до інструктора з питанням: "Чому навіть коли техніка виходить, свідомість продовжує твердити, що все не так, і намагається ускладнити просте?" Він відповів просто: “Не слухай свідомість, запам'ятовуй те, що відчуваєш, а вона ніколи не скаже тобі правду! Так що просто роби техніку, і не думай, як вона виходить, а відчувай".

Для мене це було не просто відкриттям, а переворотом всього, що відбувається навколо і всередині мене. Все просто – не думати, а відчувати. Адже у багатьох під час виконання медитацій і духовних практик трапляються такі ж конфлікти, коли свідомість всіляко відкидає, і не розуміє того, що відбувається. Вона ускладнює і каже, що все складно і незбагненно, і що так не може бути насправді. Відповідь на всі подібні ускладнення і витівки свідомості дуже проста: “Не слухай свідомість, а просто відчувай і люби все, що навколо тебе відбувається. Адже все, що нас оточує, є Любов, і, перебуваючи в почуттях, ми перебуваємо в Любові". Хто в Любовi, той в Бозi i Бог у ньому, тому що Бог є Любов.

Цитата додалась ніби зсередини, приписувати її собі не можу, так як відчуваю, що все, що роблю, приходить від Нього.

 

Автор: Юрій Самойлович

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 140

Підписатися на новини



Тренування не мозком, не свідомістю, а почуттями - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 140
Схожі статті:


Коментарі
  • И-Ра

    30.01.2017 14:37

    ...СПАСИБО... Вдохновляющая статья... :-)

    Відповісти
  • Паша

    08.01.2017 23:34

    Дякую за життєвий і чуттєвий досвід.

    Відповісти
  • Алексей

    24.11.2016 11:24

    Спасибо!

    Очень важное напоминание, почему то все простое затирается и часто ловишь себя, что был не на чувствах.

    Еще,  все что от чувств, делать приходиться с усилием, как бы заставляешь себя, а вот “ляпнуть” что-то, так это за всегда хочет прямо “вылететь” с языка.

    Відповісти
  • Л.В.

    19.11.2016 23:58

    Спасибо большое за очень интересный и полезный опыт! Действительно,  нужно больше действовать и меньше думать, как действовать. Я заметил, что это даже к жизни применимо, к любой ситуации и к любой деятельности. Например, одна девочка всегда сомневалась, как рисовать лотос. А когда взяла и просто его нарисовала, то поразилась, насколько красив он вышел :) По своему опыту тоже могу сказать, что простые действия без залезания в дебри сознания тоже всегда дают наилучшие результаты. 

    Відповісти
  • Борис

    18.11.2016 18:10

    Очень интересный опыт. Мне это понятно, так как у меня есть опыт занятий в боевых искусствах и я тоже задавался таким вопросом. Всё понятно.

    Відповісти
  • Валентина

    18.11.2016 14:45

    Большое спасибо за очень интерестную статью

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція