Творча сила жіночого начала

Творча сила жіночого начала

«Чужих дітей не буває»
Народна мудрість

 

Гарний сонячний день дарувала нам щира природа, не жалкуючи теплих промінчиків весняної пори. По дорозі з університету вирішила забігти до подружки за цікавою книжкою, як здавалося на пару хвилин, але де там… На порозі будинку зустрічають привітні і по дитячому приємні материнські очі. На кухні стоїть приємний запах домашньої випічки та свіжоприготованого обіду. За традицією мама подружки турботливо нагодувала нас «від душі», сподіваючись враз прибрати мої запалі щічки, що дісталися мені у тимчасову спадщину звичайного студентського життя у гуртожитку.

Доки я залюбки куштувала улюблені вареники з вишнями, мама з уважністю розпитувала про мої успіхи у навчанні, в особистому житті, залюбки давала поради та щиро раділа моїм досягненням. Після приємної бесіди та жартів мене з книгою, про яку до речі мені турботливо нагадала сама мама, проводили додому (звичайно з порцією свіжоспеченої випічки, без якої моє існування на планеті, на думку мами, було просто неприпустимим).

Обережно перестрибуючи прозорі калюжі, що залишив весняний дощ, занурююся у роздуми, і в черговий раз дивуюся материнському інстинкту — нагодувати і попіклуватися, як про свою рідну дитину. Цей, так би мовити, феномен «всеосяжного материнського піклування» я помічаю вже не один раз і не тільки з мамою моєї подружки, а з багатьма матерями, у тому числі і моєю. Вона завжди з турботою розпитує про справи моїх близьких друзів, щиро переживає їх невдачам, радіє за їх звершення, піклується про їх самопочуття та плани на майбутнє.

Чужих дітей не буваєЗі спілкування моїх друзів з моєю мамою та навпаки, я помітила, що при розмові з матерями не потрібно довго підбирати влучних тем, щоб зав’язати бесіду, копошитись у пам’яті, щоб згадати останні актуальні новини або прогноз погоди на вихідні, все відбувається само собою, невимушено і гармонійно. Ви ніби знаходитесь на одній хвилі, хвилі порозуміння і близькості, ніби і не існує поняття моя мама і твоя мама, а залишається просто одна і неділима мама.

У народі ж кажуть «Чужих дітей не буває», і відстежуючи відношення чужих матерів до дітей, дійсно знаходиш цьому підтвердження. Але чому так відбувається? Адже моя свідомість вперто малює чіткі межі і правила, за якими має існувати ця система, розподіляючи на моє і не моє — іншого не існує! Але ж скільки прикладів зі свого особистого життя я можу навести, коли ця здавалося б незламна система давала збій, а скільки таких прикладів випадає в історії?

Аллат з пальмовою гілкою і левом. Барельєф, Пальміра (Сирія), I ст. н. е.Безліч сімей беруть дітей до себе з дитячих будинків та просто з вулиці, виховують як своїх рідних. Інші будують для дітей, що позбавлені материнського тепла, цілі дитячі будинки — символ сімейного вогнища, яким варто зігріти кожну самотню дитину. І як правило, благодійністю займаються в більшій мірі саме жінки. І знову я стикаюся з цим самим питанням — а чому саме вони, жінки, матері…?

А скільки енергії і сил знаходиться у матерів, коли справа стосується їх дітей? Тисячами неймовірних історій повниться світ, коли матір робила заради дитини неймовірні вчинки, могла прожити без води, без їжі аби дитина була сита. Наперекір всім законам і правилам, здавалося неймовірним способом, рятувала життя, яке сама колись дала. А той феномен, коли хворіє дитина — мати ніколи не хворіє... Просто на рівні підсвідомості вона знає, що їй це недопустимо і цього не трапляється. А скільки місця в літературі, в поезії відведено матері: її гарячому серцю, її всепрощаючій любові, її безмежному терпінню. Здавалося б серце матері готове вмістити в собі цілий світ, з усією його красою та недосконалістю. Але ж звідки у матерів ця невичерпна енергія любові та самовідданості, та чому в більшій мірі саме жінки володіють такою всеосяжною силою добра?

Відповідь приходить сама собою з книжки сучасного автора Анастасії Нових «АллатРа», за якою я і заходила до подружки сьогоднішнім днем. В ній сказано, що на зорі людства, завдяки споконвічним Знанням, люди відали про Єдиного, про того, хто створив все, позначаючи його прояви звуком Ра. А от творчу силу Ра автор асоціює з божественним жіночим началом, Праматір’ю всього сущого. Цю силу спочатку називали Аллат – творча сила Того, Хто створив все. Особливої уваги заслуговує те, скільки уваги приділялося в історії різних країн статусу жінки. Адже звертаючись до сивої давнини, можна переконатися, що в культурі тієї чи іншої країни явно переважав культ жінки, культ матері, культ жіночого начала, звідки все зародилося, що дало початок всьому живому.

Картина Жозефіни УоллВ аккадській міфології про створення світу Богиня Тіамат виступає в якості первозданної стихії, втілення світу хаосу і в той же час, як та, що створила перших богів. Функціями Аллата в Стародавньому Єгипті наділялася Богиня істини і порядку – Маат. При чому у космогонічному понятті їй надавали першорядне значення. Вважалося, що саме завдяки їй був зруйнований хаос і встановлений порядок. Прояв творчої сили жіночого начала, тобто Аллата, у Ведах описується через персонаж Пуруша, який був створений від уособленого жіночого начала Вірадж, також говориться, що «він всюдисущий і з нього складається все суще». Аллат передається і через персонаж Адіті (від древньоіндійського а-diti «безмежність»), Праматір, яка народжує весь світ, богів і людство. В доісламські часи, араби Древньої Аравії шанували Богиню неба і дощу по імені Аллат. А в пантеонах богів арабів сирійської пустелі Аллат вважалася дружиною Аллаха і матір’ю богів. Також про Аллат, як прояв творчої сили жіночого начала, знав також майже весь Древній Схід. В Китаї до сьогоднішніх днів відомий древній міф про Праматір світу – Нюй-ва. Вважалося, що вона створила весь світ і людей.

Ці, а також багато інших відомостей з книги «АллатРа», прояснили мені ситуацію стосовно мого так званого феномену «всеосяжного материнського піклування». Адже творча сила жіночого начала є у кожній жінці, а у матерів ця властивість особливо гостро відчувається. Можливо через те, що вони в певній мірі, здійснили місію побудови світу та дарували життя іншій людині. І ця сила Божої любові до своїх творінь, до того, що колись створило і дало життя їм самим, відчувається десь глибоко на рівні підсвідомості, але дає свій відгук у тому прояві безмежної любові, яку відчувають матері до всього, що існує в цьому світі. Що наповнює всіх людей з середини, наповнює кожну квітку, рослину та найменшу клітинку в цьому світі, що не розділяє на моє та не моє – любов… Любов всеосяжна, любов без кордонів та виміру, любов, що не потребує пояснень та заключних теорій, любов, що просто існує, як існують сонце і зорі, бо колись хтось дуже давно вдихнув в них це життя, життя яким діляться з нами наші матері.

Можливо це і є відповіддю на моє питання? Але феномен материнства для мене так і залишиться нерозгаданою книгою, тому що, як на мене, неможливо до кінця пізнати те, що немає свого кінця і немає початку, але завжди має своє продовження…

 

 

Надія Дехтяр,
учасниця Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА»

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 20

Підписатися на новини



Творча сила жіночого начала - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 20
Схожі статті:


Коментарі
  • Оля

    07.03.2016 18:12

    Прекрасна стаття, написана з любов”ю, передає відчуття материнської теплоти)))

    Відповісти
  • Лариса

    27.04.2015 07:42

    Абсолютно согласна с автором статьи, прекрасно, когда эти чувства безусловной любви ко всему сущему женщина развивает в себе и проявляет в миру.

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція